Рішення

від 28.03.2024 по справі 420/2842/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2842/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси (вул.Краснова,10, м.Одеса, 65059) в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107) до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України (вул.Зої Космодем`янської,1, м.Одеса, 65037), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України (вул.Івана Франка,19, м.Київ, 01601) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Київської окружної прокуратури м.Одеси в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України за результатом якого позивач просить:

зобов`язати власника головного корпусу санаторію «Люстдорф» за адресою: м. Одеса, Зої Космодем`янської, 1 - Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України, протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 40055626) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення головний корпус санаторію «Люстдорф», споруджений за проектом архітектора Троупянського Ф., Альтера І. у 1934- 1938 рр., прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985 за № 480 «Про затвердження додаткового списку пам`яток архітектури місцевого значення і меж заповідної території в м. Одесі» та занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 05.04.2011 за № 207/0/16-11.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на території Київського району м. Одеси знаходиться пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення головний корпус санаторію за адресою: м. Одеса, вул. Зої Космодем`янської, 1 («Люстдорф»). Розташована за вказаною адресою будівля головного корпусу санаторію «Люстдорф» споруджена за проектом архітектора Троупянського Ф., Альтера І. y 1934 - 1938 рр. Зазначена будівля прийнята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985 за № 480 «Про затвердження додаткового списку пам`яток архітектури місцевого значення і меж заповідної території в м. Одесі» та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 05.04.2011 за № 207/0/16-11. В ході обстеження будівлі-пам`ятки, проведеного 26.05.2021, представниками Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради було роз`яснено адміністрації санаторію вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо необхідності укладення охоронного договору. Разом з тим, до теперішнього часу охоронний договір на головний корпус санаторію «Люстдорф» за адресою: м. Одеса, вул. Зої Космодем`янської, 1 як пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення не укладено. що є порушенням норм чинного законодавства та може призвести до руйнування пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення та порушення інтересів держави.

Ухвалою суду від 30 січня 2024 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

На території Київського району м. Одеси знаходиться пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення головний корпус санаторію за адресою: м. Одеса, вул. Зої Космодем`янської, 1 («Люстдорф»).

Розташована за вказаною адресою будівля головного корпусу санаторію «Люстдорф» споруджена за проектом архітектора Троупянського Ф., ОСОБА_1 у 1934-1938 рр. Зазначена будівля прийнята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985 за № 480 «Про затвердження додаткового списку пам`яток архітектури місцевого значення і меж заповідної території в м. Одесі» та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 05.04.2011 за № 207/0/16-11.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» загальною площею 7 603,5 кв. м, в тому числі головний корпус літ. «А», за адресою: м. Одеса, вул. Зої Комодем`янської, 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983135451101) 22.07.2016 зареєстровано за Державним закладом «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 01982057).

У паспорті об`єкта культурної спадщини, головний корпус санаторію «Люстдорф (1934-1938 рр) за адресою: м. Одеса, вул. Зої Космодем`янської, 1 зазначено, що користувачем зазначеної будівлі є Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України.

Згідно з п. 14 паспорту об`єкта культурної спадщини, пам`ятка та її складові значною мірою зберегли свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування та має вплив на розвиток культури міста Одеси як унікальний архітектурний об`єкт. об`єкта культурної спадщини зазначено, що,

Крім того, у п. 15 паспорту відповідно до науково-проектної документації «Одеса. Історико-архітектурний опорний план. Проект зон охорони. Визначення меж історичних ареалів м. Одеси, затвердженої наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 за № 728/0/16-08 «Про затвердження науково-проектної документації щодо визначення зон охорони пам`яток, меж і режимів використання історичних ареалів м. Одеси та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру зони нерухомих пам`яток України», вказана пам`ятка розташована в межах охорони археологічного культурного шару античного поселення «Чорноморка-І».

Відповідно до листа Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 01.06.2021 за № 01-29/488вих, зазначена будівля використовується як дитячий лікувальний заклад, усі приміщення будівлі-пам`ятки експлуатуються, у закладі перебуває на лікуванні близько 150 дітей. В інтер`єрах збереглися автентичні віконні вітражі з рослинним орнаментом та абстрактними малюнками. В цілому будівля перебуває у задовільному стані за винятком окремих ділянок чільного та дворового фасадів, де спостерігаються тріщини, відшарування тиньку та фарби. При цьому з`ясовано, що охоронний договір на будівлю-пам`ятку не укладено, що підтверджується паспортом об`єкта культурної спадщини (пункт 8).

В ході обстеження будівлі-пам`ятки, проведеного 26.05.2021, представниками Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради було роз`яснено адміністрації санаторію вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо необхідності укладення охоронного договору.

роте на момент звернення до суду з позовом, охоронний договір так і не укладено, що є порушенням норм чинного законодавства та може призвести до руйнування пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення та порушення інтересів держави.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Конституцією України, зокрема, статтею 54 передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ).

За Преамбулою цього Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону № 1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За змістом п. 17 ч.1 ст.6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

За змістом ч.1, ч.3 та ч.4 ст.23 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч. 1 ст. 24 Закону № 1805-ІІІ).

Статтею 25 Закону № 1805-ІІІ визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.

Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок № 1768) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Водночас, у пункті 5 Порядку № 1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`ятко-охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, із аналізу положень Закону № 1805-ІІІ та Порядку № 1768 слідує, що юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 1805-ІІІ консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Частиною 1 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно з Положенням про Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням виконуючого обов`язки голови обласної державної адміністрації № 647/А-2019 від 27.05.2019, Департамент культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Одеської обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації.

Пунктом 6.3 Положення про Департамент встановлено, що Департамент у сфері охорони культурної спадщини, відповідно до покладених на нього завдань:

реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини; сприяє збереженню культурної спадщини;

здійснює контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

забезпечує встановлення режимів використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони;

видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини» дозволів або з відхиленням від них;

укладає охоронні договори на пам`ятки;

забезпечує реалізацію повноважень обласної державної адміністрації щодо погодження розміщення реклами на пам`ятках місцевого значення, в межах зон охорони цих пам`яток, історичних ареалів населених місць.

Частиною 2 ст.30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» перебачено, що приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Як встановлено судом у п.5.2 наказу Міністерства культури і туризму України від 05.04.2011 за № 207/0 / 16 - 11 яким головний корпус санаторію 1934-1938 рр. за адресою: м. Одеса, вул. Зої Космодем`янської, 1 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, органам охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, відповідним обласним, Київській міській державній адміністрації визначено: поінформувати власників пам`яток або уповноважені ними органи про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та забезпечити укладення охоронних договорів.

Враховуючи вищевикладене, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної (військової) державної адміністрації як уповноважений орган повинен був вжити заходи щодо зобов`язання власника головного корпусу санаторію «Люстдорф», а саме Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України укласти охоронний договір на зазначену пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення.

Разом з тим, до теперішнього часу Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної (військової) державної адміністрації належних заходів для забезпечення укладення охоронного договору не вживає, а тому є підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17 триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, на дату звернення прокурора до суду з позовом порушення вимог закону з боку відповідача порушення не припинило існувати, що дає підстави для звернення до суду.

Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення охоронних договорів, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов`язаний укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення головний корпус санаторію «Люстдорф», споруджений за проектом архітектора Троупянського Ф., Альтера І. у 1934- 1938 рр., прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985 за № 480 «Про затвердження додаткового списку пам`яток архітектури місцевого значення і меж заповідної території в м. Одесі» та занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 05.04.2011 за № 207/0/16-11.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване ст. 54 Конституції України.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам`ятко-охоронного законодавства шляхом укладення нею охоронного договору на об`єкт культурної спадщини місцевого значення головний корпус санаторію «Люстдорф», споруджений за проектом архітектора Троупянського Ф., Альтера І. у 1934- 1938 рр., прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985 за № 480 «Про затвердження додаткового списку пам`яток архітектури місцевого значення і меж заповідної території в м. Одесі» та занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 05.04.2011 за № 207/0/16-11, з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону, відтак, задовольняє позовні вимоги повністю.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що позивачем понесені судові витрати лише зі сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси (вул.Краснова,10, м.Одеса, 65059) в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107) до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України (вул.Зої Космодем`янської,1, м.Одеса, 65037), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України (вул.Івана Франка,19, м.Київ, 01601) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати власника головного корпусу санаторію «Люстдорф» за адресою: м. Одеса, Зої Космодем`янської, 1 - Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України, протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 40055626) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення головний корпус санаторію «Люстдорф», споруджений за проектом архітектора Троупянського Ф., ОСОБА_1 у 1934- 1938 рр., прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985 за № 480 «Про затвердження додаткового списку пам`яток архітектури місцевого значення і меж заповідної території в м. Одесі» та занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 05.04.2011 за № 207/0/16-11.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко