Ухвала

від 27.03.2024 по справі 440/3459/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

27 березня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/3459/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Петрова Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НОВОБУД17» до Шевченківського відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НОВОБУД17» звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенка М.О. від 06.02.2024 ВП № 74061721 про стягнення виконавчого збору,

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенка М.О. від 26.02.2024 ВП № 74061721 про накладення штрафу,

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенка М.О. від 01.03.2024 ВП №74061721 про арешт коштів боржника,

- зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34963066) зняти з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НОВОБУД17» (код ЄДРПОУ 41285613) арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що були відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику; накладений згідно з постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенка М.О. від 01.03.2024 ВП № 74061721 про арешт коштів боржника.

Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачеві позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є боржником у ВП №74061721 відкритого з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1135/23 виданого 23.01.2024.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України.

З огляду на це, не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому, ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця чи приватного виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні приписів ч. ч. 1, 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та приватного виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб`єкта звернення до суду.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року (справа №127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа №161/8267/17) та інших.

Таким чином, примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1135/23 виданого 23.01.2024, є примусовим виконанням державним виконавцем судового рішення на підставі виконавчого документа, виданого судом Господарським судом Полтавської області, а позивачем у даному випадку, як стороною відповідного виконавчого провадження (боржником), оскаржуються, зокрема, постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенка М.О. у ВП № 74061721 про накладення штрафу, про арешт коштів боржника, зобов`язання зняти арешт з грошових коштів, винесеними в рамках виконавчого провадження ВП №74061721. Тому відповідно до положень частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» таке рішення (постанова) державного виконавця підлягає оскарженню позивачем до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Водночас, поряд із вищевказаними позовними вимогами, які підлягають розгляду судом господарської юрисдикції, позивачем заявлено і позовну вимогу, яка підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а саме: вимогу про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенка М.О. від 06.02.2024 ВП № 74061721 про стягнення виконавчого збору.

Отже, у даному випадку позивачем об`єднано в одне провадження кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Водночас, ч.4 ст.172 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що у даному випадку позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог внаслідок об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позивачу його позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 172, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Повернути позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НОВОБУД17» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛ.М. Петрова