Рішення

від 28.03.2024 по справі 500/132/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/132/24

28 березня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168;

зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 в розмірі 30000,00 грн, починаючи з 24.02.2022 до 31.12.2023 включно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 наказом Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області від 31.12.2020 №483 о/с призначено на посаду командира 5 взводу охорони 2 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області.

12.12.2023 позивач звернувся до відповідача із рапортом про проведення виплати грошової винагороди у відповідності до Постанови №168 починаючи з 24.02.2022.

Листом від 18.12.2023 відповідач відмовив позивачу у виплаті такої додаткової винагороди, що і слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Ухвалою судді від 11.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.01.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони, в тому числі і територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс відповідача не дозволяє здійснити таку виплату (арк. справи 21-26).

Ухвалою суду від 13.03.2024 продовжено процесуальний строк розгляду справи №500/132/24.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить службу на посаді командира 5 взводу охорони 2 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, що підтверджується витягом з наказу від 31.12.2020 №483 о/с (арк. справи 11).

12.12.2023 позивач звернувся із рапортом до відповідача, в якому просив провести йому нарахування та виплату щомісячної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" починаючи з 24.02.2022 в сумі 30000,00 грн (арк. справи 8).

Листом від 18.12.2023 №50.06-523 відповідач відмовив позивачу у виплаті такої додаткової винагороди. Свою відмову обґрунтував тим, що для видачі наказу про виплату додаткової винагороди необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони або територіального управління за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Натомість у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим, існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби судової охорони не дозволяє здійснити таку виплату (арк. справи 9).

Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо спірних позовних вимог, суд виходить з наступного.

Верховний Суд 06.04.2023 прийняв рішення в зразковій адміністративній справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22, повний текст розміщено за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/110064913).

Верховний Суд визначив такі ознаки типової справи:

позивачами у них є співробітники Служби судової охорони;

відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень - територіальний орган Служби судової охорони України (ТУ ССО у Закарпатській області);

спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що виникли внаслідок бездіяльності відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168;

позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати додаткової щомісячної винагороди у розмірі, встановленому постановою КМУ №168 та зобов`язати ТУ ССО у Закарпатській області нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року.

При цьому вказав, що висновки у цій зразковій справі щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №168 у посутньому зв`язку з положеннями статей 4 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", нормами Порядку №384 і Порядку №396 належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24 лютого 2022 року.

Так, розглядаючи зразкову справу, Верховний Суд у рішенні сформував такі висновки:

"Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.

Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції, тому відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 для вирішення цього спору.

Відтак, виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, Суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, на застосуванні якого наполягає ТУ ССО у Закарпатській області, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

Так само пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції постанови від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.

У зв`язку з цим визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.

Крім того, Верховний Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому відмова ТУ ССО у Закарпатській області у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа "Кечко проти України", заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

З огляду на викладене позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Закарпатській області щодо ненарахування і невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов`язання ТУ ССО у Закарпатській області нарахувати і виплатити позивачу вказану додаткову винагороду в розмірі 30000 грн на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), починаючи з 24 лютого 2022 року.".

Велика Палата Верховного Суду 21.09.2023 залишила рішення в зразковій справі без змін (повний текст постанови за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114021133) погодившись із правильністю висновків Верховного Суду щодо встановлення критеріїв, за якими справу віднесено до типових справ та із висновками щодо обрання та застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.

При прийнятті рішення суд враховує, що ця справа за суб`єктним складом, підставами та предметом позову відповідає ознакам типової справи, що визначені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22. Отже, в силу ч.3 ст.291 КАС України, висновки Верховного Суду щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №168 у їх зв`язку з положеннями статей 4 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", нормами Порядку №384 і Порядку №396, котрі належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24 лютого 2022 року, слід врахувати при вирішенні цієї судової справи.

Тому, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, в розмірі 30000,00 грн на місяць пропорційно до відпрацьованого робочого часу.

Додатково суд зазначає, що бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються позивача.

Тому, Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області є належним відповідачем у даній справі, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.

Крім цього суд зазначає, що приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 N 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Зокрема, з 19 липня 2022 року в КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком.

При цьому, ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, окремо взагалі не врегульовує питання щодо строку звернення до суду працівника з позовом про стягнення заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці.

Натомість, ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Закон № 2352 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії у часі.

У даній справі спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, а тому, на думку суду, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат, що підлягають розподілу, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000,00 грн на місяць пропорційно до відпрацьованого робочого часу, з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 березня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області (місцезнаходження: вул.Грушевського, 6, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 43293060).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.