Рішення

від 28.03.2024 по справі 560/3244/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/3244/24

РІШЕННЯ

іменем України

28 березня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" до Шепетівського відділу Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить визнати дії державного виконавця Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправними та скасувати постанову про арешт майна боржника ВП №65674729 від 11.11.2022.

В обґрунтування позову вказує, що органом ДВС прийнято постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно позивача, яку отримав у лютому 2024 року. Вважає, що відповідач діяв неупереджено та необ`єктивно, оскільки законодавством визначена пряма заборона звернення стягнення на майно органів, установ і підприємств виконання покарань, як у вигляді рухомого чи нерухомого майна. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання.

До суду надійшов відзив Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому вказує, що 11.11.2022 державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника, обтяження якої зареєстровано у Єдиних та Державних реєстрах, зокрема у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Дане обмеження стосується заборони відчуження майна боржником, а не права його набуття та реєстрації права власності. Станом на 14.03.2024 рішення за виконавчим документом боржник не виконав, при цьому об`єктивні причини повного його невиконання не вказав.

Проведеною перевіркою автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що боржником з моменту відкриття вказаного виконавчого провадження періодично вносилися незначні суми на депозитний рахунок відділу ДВС для погашення боргу за вказаним виконавчим документом, тобто це свідчить про те, що боржник знав та знає про відкрите виконавче провадження, яке тривалий час боржником в повному обсязі не виконується.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що за боржником не зареєстровано жодного рухомого та нерухомого майна. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяви про розгляд справи без участі представників.

Частиною 9 статті 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи, а потреби щодо виклику та заслуховування свідка чи експерта відсутня, суд вважає, що перешкод для розгляду справи у письмовому провадженні немає.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Постановою від 03.06.2021 державний виконавець відкрив виконавче провадження №65674729 з примусового виконання постанови державного виконавця Шепетівського МР ВДВС ЦЗМРУЮ (м. Хмельницький) від 03.06.2021 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 204278,58 грн.

11.11.2022 державний виконавець Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) виніс постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно що належить боржнику

На звернення позивача, йому було надано копію оскаржуваної постанови 27.02.2024.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади як законність.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3)вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами пункту 2 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частинами першою та п`ятою статті 48 Закону №1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 року №2713-IV визначено, що державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Частинами першою та третьою статті 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець має право вживати заходи примусового виконання рішення, що визначені статтею 10 Закону №1404-VIII, у тому числі й шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника.

Водночас, статтею 48 Закону №1404-VIII визначено право державного виконавця звернути стягнення на будь-яке майно боржника, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Суд встановив, що державна установа "Шепетівська виправна колонія (№98)" заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України, що входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Майно виправної колонії перебуває у державній власності, використовується нею на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань та не може бути об`єктом застави.

При цьому, оскаржуваною постановою органу ДВС накладено арешт на все майно державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)", без конкретизації виду майна, на яке накладено арешт.

Враховуючи приписи частини п`ятої статті 26 Закону №2713-IV, яка прямо забороняє звернення стягнення на майно установ виконання покарань, а також те, що майно позивача перебуває у державній власності, використовується ним на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань, тому суд дійшов висновку, що спірна постанова не ґрунтується на вимогах Закону №1404-VIII та Закону №2713-IV.

За таких обставин, а також враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази своєчасного вручення позивачу оскаржуваної постанови, оскільки у представленому суду витязі з журналу вихідної кореспонденції, який є внутрішнім документом відповідача, відсутні найменування об`єкта поштового зв`язку та відбиток календарного штемпелю поштового відділення, до якого був поданий вказаний список, постанова державного виконавця Шепетівського відділу Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мартинюк Т.М. від 11.11.2022 ВП №65674729 про арешт майна боржника є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас у спірних відносинах немає підстав для окремого розгляду питання про правомірність дій державного виконавця, адже права позивача у цьому випадку порушені саме рішенням відповідача у формі постанови від 11.11.2022 про арешт майна боржника, яка скасована судом.

Отже, у задоволенні позову у відповідній частині вимог належить відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Шепетівського відділу Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мартинюк Т.М. від 11.11.2022 ВП №65674729 про арешт майна боржника.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Шепетівського відділу Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 березня 2024 року

Позивач:Державна установа "Шепетівська виправна колонія (№98)" (вул. Тараса Шевченка, 60, с. Климентовичі, Шепетівський район, Хмельницька область, 30433 , код ЄДРПОУ - 08564788) Відповідач:Шепетівський відділ Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Героїв Небесної Сотні, 46, м. Шепетівка, Шепетівський район, Хмельницька область, 30400 , код ЄДРПОУ - 34639183)

Головуючий суддя Я.В. Драновський