Рішення

від 28.03.2024 по справі 620/8291/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/8291/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссякорм» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссякорм», в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссякорм» в дохід Державного бюджету України 20638,47 грн адміністративно-господарських санкцій та 990,60 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», тому має сплатити належну суму адміністративно-господарських санкцій та пеню за несвоєчасну сплату.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений ухвалою суду строк від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у 2022 році з перших днів вторгнення російської армії на територію України ТОВ «Поліссякорм» піддавалось щоденним обстрілам, у березні 2022 року в результаті влучання снарядів на територію, де підприємство орендує приміщення, знищено сировину, офісне та виробниче обладнання, документацію, пошкоджено виробничу лінію, вантажний автомобіль, у зв`язку з чим ТОВ «Поліссякорм» змушене було призупинити дії трудових договорів з найманими працівниками. Таким чином підприємство у другому кварталі 2022 року не працювало та не нараховувало заробітну плату найманим працівникам. При поданні Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків фізичних осіб , і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2-й квартал 2022 року, було допущено помилку, а саме вказано середньооблікова кількість штатних працівників за кожен місяць кварталу 8 осіб. Тому 07.05.2023 до Головного управління ДПС в Чернігівській області подано уточнюючий розрахунок, в якому середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період за кожен місяць кварталу змінено з 8 на 0. Вказує, що Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зазначає, що при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 Інструкції, проте зазначені пункти не містять такої категорії працівників, з якими призупинено дію трудових договорів, тому такі працівники не можуть включатися до середньооблікової кількості, а відтак і до нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю. Таким чином, середньооблікова кількість працівників ТОВ «Поліссякорм» за 2022 рік становить 6 осіб, тому нараховані позивачем адміністративно-господарські санкції та пеня є неправомірними, а позовні вимоги безпідставними.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, зазначивши, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а отже згідно з Інструкцією №286 працівники, з якими призупинено трудові відносини, повинні враховуватися у середньооблікову чисельність штатних працівників. Крім того, відповідач подав уточнюючу звітність за 2 квартал 2022 року вже після отримання адміністративно-господарських санкцій на електронний кабінет ПФУ. Просить задовольнити позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссякорм» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Згідно з вимогами чинного законодавства України несе обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю (а.с. 25-26, 76-77).

Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 №14-1 і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10.03.2023 №17, позивачем у формі електронного документу через електронний кабінет ТОВ «Поліссякорм» на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023 направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік (а.с. 4, 5).

За надісланим відповідачу розрахунком, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у ТОВ «Поліссякорм» повинна складати 1 особу.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше, ніж встановлено нормативом.

Таким чином, з розрахунку вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2022 році, відповідач до 15.04.2023 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 20 638,47 грн. А у зв`язку із не сплатою вказаної суми позивачем нарахована пеня в сумі 990,60 грн (а.с. 6).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон).

Статтею 17 Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частин 2 та 5 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Частиною 1 статті 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з тим, відповідно до частин 1 та 2 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров`я особи для роботи на відповідній посаді.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.02.2018 року у справі П/811/693/17, від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 02.05.2018 року у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 року у справі №819/639/17, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18.від 28.04.2020 у справі №824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі №520/3919/19.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок №316).

Форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункти 3-5 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013).

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади) (пункт 6 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженогонаказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Таким чином, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

Отже, якщо роботодавець подав звітність форми №3-ПН«Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»у визначений строк, то вважається, що він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 22.06.2022 по справі №826/11977/18.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком або збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка відображена у постанові від 16.06.2020 по справі №813/3047/18.

Суд вважає за необхідне зауважити, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і досі.

Також відповідачем зазначено, що територія ТОВ «Поліссякорм» неодноразово зазнавала ворожих обстрілів, які спричинили пожежу та руйнування за місцезнаходженням підприємства (м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1), яка поряд з ТЕЦ (район критичної інфраструктури). З перших днів повномасштабного вторгнення російської армії на територію України цей район м. Чернігів піддавався щоденним обстрілам.

Так, зокрема факт пожежі будівлі цеху виробництва поліетиленових труб за адресою: м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1, що належить ПрАТ «Завод залізобетонних виробів «Полісся». Орендар - ТОВ «Поліссякорм», яка сталася 15.04.2022, внаслідок вибуху, потрапляння боєприпасів, їх уламків під час бойових дій підтверджується актом про пожежу від 19.04.2022, складеним комісією у складі провідного інспектора ВЗНС ЧРУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області капітана служби цивільного захисту Щербини О.В., заступника Голови правління ПрАТ «Завод залізобетонних виробів «Полісся» Кравинка Ю.П., директора ТОВ «Поліссякорм» ОСОБА_1 та листом Чернігівського районного управління ГУ ДСНС України у Чернігівській області від 19.04.2022 № 13-06/987 (а.с. 29-30, 31).

Також згідно листа Чернігівської окружної прокуратури від 12.05.2022 від 402 вих.22 заява щодо пошкодження належного ТОВ «Поліссякорм» майна внаслідок обстрілу по вул. Енергетиків, 1, м. Чернігів долучена до матеріалів кримінального провадження №22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.438 КК України, в якому директора ТОВ «Поліссякорм» ОСОБА_1 визнано представником потерпілого (а.с. 32).

Суд зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

В умовах воєнного стану на законодавчому рівні запроваджено поняття «призупинення дії трудового договору» (ст. 13 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX).

Так, відповідно до статті 13 зазначеного Закону, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дію трудового договору може бути призупинено у зв`язку з військовою агресією проти України, що унеможливлює надання та виконання роботи.

Отже, законом надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, однак таке право роботодавця не є абсолютним.

За короткий час виникла необхідність удосконалення процедури призупинення дії трудового договору, що сталося завдяки Закону України від 01.07.2022 р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352), який набув чинності 19.07.2022.

Так, у редакції Закону № 2352 призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку зі збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Тобто призупинення дії трудового договору можливе у разі, якщо роботодавець не може організувати процес роботи і забезпечити працівника роботою, а працівник не може виконувати свої трудові обов`язки у зв`язку зі збройною агресією проти України (проведення бойових дій у населеному пункті, тимчасова окупація, близькість до зони бойових дій, руйнування виробничих приміщень чи обладнання тощо з одночасною відсутністю працівника (виїхав, залишився на тимчасово окупованій території, не виїхав із зони бойових дій і т.д.) або неможливістю виконувати роботу.

З матеріалів справи вбачається, що заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем протягом 2022 року не вживалися.

Відповідач зазначених обставин не заперечує, проте вказує на те, що не мав обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2022 року, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2022 році склала 6 осіб, у січні працювало 7 осіб, у лютому - 8 осіб, у березні - 8 осіб, у квітні-червні - 0 осіб, у липні - 8 осіб, у серпні-грудні - 7 осіб ((7+8+8+0+0+0+8+7+7+7+7+7)/12=5,5).

Штатним розписом ТОВ «Поліссякорм», який введений в дію з 01.12.2021, штат товариства складає 8 штатних одиниць (а.с. 27, 28).

Разом з тим, наказом директора ТОВ «Поліссякорм» від 26.03.2022 №26/03/22-1 на підставі заяв працівників товариства у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи через відсутність замовлень і зупинення виробництва з 26.03.2022 призупинено дію трудових договорів з усіма працівниками підприємства (8 осіб), всі працівники були ознайомлені зі змістом наказу (а.с.33, 34, 35, 36, 37, 38, 39,40, 41, 42, 43, 44, 45).

Відповідачем 07.05.2023 подано до Головного управління ДПС України в Чернігівській області уточнений Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2 квартал 2022 року, де в графі «101 Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період» зазначено 0 осіб, за 1, 2, 3 місяці 2 кварталу 2022 року (а.с.64-69).

Суд зазначає, що наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників (далі-Інструкція №286).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №286 до облікової кількості включаються штатні працівники, які: 2.4.1 фактично з`явилися на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою; 2.4.2 прийняті на роботу з випробувальним терміном; 2.4.3 прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень. В обліковій кількості ці працівники враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, що обумовлені при зарахуванні на роботу. До працівників, прийнятих та переведених на роботу на неповний робочий день (тиждень), не належать ті категорії працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, зокрема: працівники, молодші 18 років; зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці; жінки, яким надані додаткові перерви у роботі для годування дитини, інші категорії працівників; 2.4.4 перебувають у службових відрядженнях, включаючи закордонні; 2.4.5 уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники). До облікової кількості штатних працівників надомники включаються за кожний календарний день як цілі одиниці; 2.4.6 прийняті для заміщення працівників, які тимчасово відсутні (через хворобу, відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством або колективним договором, та з інших причин); 2.4.7 працюють згідно з договорами (розпорядженнями, наказами) за межами підприємства; 2.4.8 направлені для виконання робіт вахтовим методом; 2.4.9 прийняті на постійну роботу за направленням державної служби зайнятості згідно з договором з роботодавцем про надання дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; 2.4.10 іноземні громадяни, якщо вони оформлені згідно з національним законодавством та одержують заробітну плату; 2.4.11 студенти денних відділень навчальних закладів, аспіранти, а також учні професійно-технічних навчальних закладів, з якими укладені трудові договори.

Згідно з пунктом 2.5 Інструкції №286 в облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин: 2.5.1 не з`явились на роботу через хворобу (протягом всього періоду захворювання до повернення на роботу відповідно до листків непрацездатності або до вибуття через інвалідність); 2.5.2 у зв`язку з виконанням державних або громадських обов`язків; 2.5.3 тимчасово переведені на роботу на інше підприємство на підставі договорів між суб`єктами господарювання; 2.5.4 направлені з відривом від виробництва до навчальних закладів для підвищення кваліфікації або оволодіння новою професією (спеціальністю), перепідготовки та стажування на інші підприємства або за кордон; 2.5.5 навчаються у навчальних закладах, аспірантурах, та перебувають у відпустках у зв`язку з навчанням, вступом до навчальних закладів або які не з`явилися на роботу в надані їм додаткові вільні дні, незалежно від їхньої оплати; 2.5.6 перебувають у щорічних основних та додаткових, творчих відпустках, що надані відповідно до законодавства, колективного договору та трудового договору (контракту); 2.5.7 перебувають у відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством, а також у відпустках з ініціативи адміністрації; 2.5.8 перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами; 2.5.9 перебувають у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку; 2.5.10 мають вихідний день згідно з графіком роботи підприємства; 2.5.11 одержали день відпочинку за роботу у вихідні та святкові і неробочі дні; 2.5.12 беруть участь у страйках; 2.5.13 здійснили прогули; 2.5.14 відсторонені від виконання повноважень; 2.5.15 перебувають під слідством до рішення суду.

Відповідно до приписів підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Інструкції №286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Державна служба статистики України у роз`ясненні щодо показників форми державного статистичного спостереження № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці» від 21.09.2022 №19.1.2-12/36-22 та 31.10.2022 №19.1.2-12/45-22 пише, що показник щодо середньооблікової кількості штатних працівників містить дані про середньооблікову кількість штатних працівників відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, крім тих, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, а також працівників, відносно яких призупинено дію трудового договору, які евакуювались в іншу місцевість або місцезнаходження яких тимчасово невідомо (п.3 р.ІІ).

Суд звертає увагу на те, що в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховують осіб, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усіх працівників, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору (п. 2.3 Інструкції №286).

При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховують всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 Інструкції № 286. Не враховують з цих категорій працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого законодавством або колективним договором підприємства, зокрема, й тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (п. 3.2.2 Інструкції №286).

Пункти 2.4 та 2.5 Інструкції № 286 не містять таку категорію як працівники, з якими призупинили дію трудового договору. Тому працівників, з якими призупинили дію трудових договорів, включають до облікової чисельності штатних працівників, але не включають до середньооблікової, а відтак і до нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю.

В матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача направлялись особи з інвалідністю або останні самостійно звертались за працевлаштуванням у ТОВ «Поліссякорм». При цьому судом не встановлено, а позивачем не доведено того, що протягом 2022 року середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 8 осіб.

Натомість, з наданих відповідачем документів встановлено, що така кількість працівників фактично становила 6 осіб, що виключає обов`язок відповідача зі створення місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Щодо нарахування пені, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 20 Закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частинами 11 та 12 статті 19 Закону №875-XII (в редакції станом на 06.11.2022) передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Механізм надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік визначено Порядком надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 №14-1, наказом Фонду соціального захисту інвалідів 10.03.2023 №17 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №456/39512 (далі Порядок №14-1).

Так, відповідно до зазначеного Порядку №14-1 розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку. Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про публічні електронні реєстри», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів.

Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п`яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Інформація про дату і час надсилання розрахунків надається Пенсійним фондом України в електронному вигляді у формі квитанцій протягом трьох робочих днів з дня їх відправки.

Як вбачається з матеріалів справи розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, розміщено в електронному кабінеті ТОВ «Поліссякорм» на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України лише 17.04.2023 (а.с. 5), тобто вже після спливу визначеного законом граничного строку сплати санкцій, що свідчить про порушення позивачем встановлених законодавством строків для розрахунку санкцій.

У свою чергу, механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Закону №875-XII, встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223 (далі - Порядок №223).

Вищезазначений нормативно-правовий акт є спеціальним актом, який визначає умови, обов`язкові до дотримання органами державної влади під час вчинення дій, що в ньому зазначені.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку №223 пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з приписами пункту 3.3. Порядку №223 документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є:

- звіт за формою 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженоюнаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007№42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384;

- рішення суду;

- акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Суд зауважує, що позивачем не долучено до матеріали справи жодного документа, передбаченого пункту 3.3 Порядку №223, який би підтверджував невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів в 2022 році та є законодавчо визначеною підставою такого підтвердження і нарахування пені. Нарахування пені здійснено позивачем без належних законних підстав, визначених в Порядку №223, та, як наслідок, не у спосіб, визначений законодавством.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачу не може бути нарахована пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, тому в цій частині позовних вимог також слід відмовити.

Також поняття «якість закону» (quality of law) охоплює такі характеристики відповідного акта законодавства як чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність і послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які у ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили.

Категорія «якість закону» є основою правового порядку, заснованого на принципах верховенства права (правовладдя; rule of law), оскільки однією з вимог цього принципу є вимога юридичної визначеності (legal certainty), яка є істотно важливою в питаннях довіри до судової системи, а також для гарантування ефективності підприємницької діяльності та привабливості інвестиційного клімату (передумов економічного зростання у державі).

Норми права, які не відповідають критерію «якості закону» (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) та/або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливості адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єктів владних повноважень у права такої особи.

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Вирішуючи спір, суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Європейського суду з прав людини (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (№1) [ВП], №36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішення суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік та розрахунку пені, нарахованої за не сплачену вчасно суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВ «Поліссякорм» станом на 16.06.2023, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв`язку із чим заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується матеріалами справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72, 74-77, 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссякорм» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. В.Радченка, 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 14220194).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссякорм" (вул.Енергетиків,1,м.Чернігів,Чернігівська обл.,14014 код ЄДРПОУ 41709327).

Повний текст рішення суду складено 28 березня 2024 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО