Постанова

від 28.03.2024 по справі 645/7847/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 р. Справа № 645/7847/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.02.2024 (головуючий суддя І інстанції: Шарко О.П.) по справі № 645/7847/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного спеціаліста-інспектора з паркування сектору Інспекційної роботи №2 інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленського Едуарда Володимирович , Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради третя особа: Харківська міська рада

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- скасувати постанову від 14.12.2020 серії АБ №034189, винесену головним спеціалістом інспектором з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харків від 11.06.2021 у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками апеляційного перегляду, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.06.2021 по справі № 645/7847/20 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову від 14.12.2020 серії АБ №034189 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі закрито.

Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021, з урахуванням ухвали суду від 04.11.2021 стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 051,00 грн.

13.06.2023 Фрунзенським районним судом м. Харків видано виконавчий лист у справі (т. 5 зв.б. а.с. 139 а.с. 140).

26.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просила зобов`язати відповідача УДКСУ в м. Харкові Харківської області виконати судове рішення по справі 645/7847/20 про стягнення на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суми 1051,00 грн. шляхом визначення судом одного із трьох варіантів виконання рішення:

-стягнення коштів виділених згідно бюджетної програми щодо Закону України про гарантії держави про обов`язкове виконання судових рішень;

-стягнення коштів із Харківської міської ради як засновника та керуючої компанії та кінцевого бенефіціара зі 100 відсотковою участю в статутному капіталі боржника департаменту територіального контролю та земельних відносин ХМР, який перебуває у стані припинення за процедурою банкрутства;

стягнення коштів з УДКСУ в м. Харкові Харківської області як винної особи у невиконанні зобов`язань щодо виконання судового рішення;

- стягнути на її користь компенсацію за невиконання рішення суду у сумі 6,40 грн згідно Закону України "Про гарантії держави щодо обов`язкового виконання судових рішень", моральну шкоду в сумі 41860,00 грн та упущену вигоду в розмірі 122679,00 грн з УДКСУ в м. Харкові Харківської області.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харків від 30.01.2024 заяву залишено без руху з підстав її невідповідності формі та змісту заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: не чітко викладені вимоги заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не зазначено, яку саме сторону виконавчого провадження необхідно замінити і у зв`язку з якими обставинами, до заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні не додано документів, які необхідні для вирішення питання про заміну сторони, а саме: інформацію про стан виконання виконавчого листа на момент звернення до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, копію виконавчого листа. Судом надано 10 денний строк для усунення недоліків заяви шляхом надання виправленої заяви та доказів її направлення іншим учасникам справи, а також докази перебування або не перебування виконавчого листа на виконанні.

08.02.2024 на виконання вимог ухвали суду, ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила суд просила замінити сторону виконавчого провадження, вирішити питання хто саме винен у не виконанні судового рішення та звернути стягнення коштів на вказану особу. Просила стягнути з УДКСУ в м. Харкові Харківської області моральну шкоду та упущену вигоду.

Також у заяві вказала, що виконавчий лист наданий до органу, обов`язком якого є відкриття провадження за виконавчим документом.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харків від 08.02.2024 заяву повернуто заявнику.

Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в заяві про усунення недоліки вимоги є вимогами позовної заяви, а не заяви про заміну сторони виконавчого провадження, що свідчить про невиконання вимог ухвали суду від 30.01.2024.

ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила її скасувати та зобов`язати суд першої інстанції здійснити розгляд наданих нею заяв спочатку з урахуванням всіх обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що КАС України не визначено форми заяви про заміну сторони виконавчого провадження, що не враховано судом першої інстанції.

Зауважує, що судом першої інстанції прийнято заяву УДКСУ в м. Харкові Харківської області про заміну боржника у виконавчому провадженні, при цьому не зазначено, за яких підстав суд дійшов висновку про відповідність цієї заяви вимогам КАС України.

УДКСУ в м. Харкові Харківської області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Головний спеціаліст-інспектор з паркування сектору Інспекційної роботи №2 інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_2 , Інспекція з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі - відповідачі), Харківська міська рада (далі - третя особа) не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Позивачем подано заперечення на відзив УДКСУ в м. Харкові Харківської області, в якому просить врахувати надані письмові пояснення та задовольнити апеляційну скаргу, а відзив на неї вважати необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно із статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує, та розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили і завершується з настанням відповідних обставин, передбачених статті 39 Закону № 1404-VIII. За вказаним законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна однієї сторони провадження іншою. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

Згідно із ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Колегія суддів зауважує, що ст. 379 КАС України не врегульовані вимоги щодо форми та змісту заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Загальні вимоги щодо форми та змісту заяв визначені ст. 167 КАС України, згідно якої будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 подала заяву про заміну сторони виконавчого провадження від 26.12.2023 та на виконання вимог суду заяву про усунення недоліків від 08.02.2024.

Остання містить повну інформацію відносно заявника, найменування суду, до якого вона подається, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника провести заміну первісного боржника Департамент територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради на Харківську міську раду або УДКСУ в м. Харкові у Харківській області.

Отже, викладені в заяві вимоги є зрозумілими та містять перелік загальних для всіх позовних заяв елементів, які надають необхідну інформацію для вирішення судом питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Так, суд першої інстанції, повертаючи заяву і зазначаючи про невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху, формально підійшов до вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, чим завадив заявнику у доступі до суду, оскільки заявником дотримано вимоги КАС України щодо порядку подання та оформлення відповідної заяви .

В даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає повернення заяви є проявом надмірного формалізму з боку суду першої інстанції, що створило штучні перешкоди у реалізації права позивача на доступ до суду.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.).

Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не, як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати, як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що в поданій заяві зазначено вимоги заявника щодо зміни сторони виконавчого провадження .

Таким чином, колегія суддів наголошує, що аналіз змісту заяви дозволяє достовірно встановити, з яких підстав подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Крім того, у випадку, якщо вимоги заяви сформульовані заявником неповно або некоректно, відповідно до положень ч.2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що залишення заяви лише з підстав вказаного недоліку є проявом правового формалізму з боку суду при вирішенні питання відповідності заяви вимогам закону, який обмежує право особи на розгляд її справи судом.

Крім того, ч. 2 ст. 379 КАС України визначено, що суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Колегія суддів зазначає, що зазначеною нормою КАС України не визначено повноважень суду щодо вирішення питання про залишення заяви про заміну сторони виконавчого провадження без руху та подальшого її повернення, а уповноважено суд на вирішення такого питання по суті із прийняттям відповідного рішення про задоволення заяви або відмови.

Суд першої інстанції вважав, що заява ОСОБА_1 фактично є позовом, у зв`язку з чим повернув її заявниці.

Водночас, суд першої інстанції, всупереч вимогам КАС України, не звернув уваги, що зазначені обставини не є підставами для повернення заяви, як і не врахував, що остання містить вимоги щодо заміни сторони виконавчого провадження при виконанні судового рішення по справі 645/7847/20 замість Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради на належного.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв`язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви встановлених ухвалою від 30.01.2024 є передчасним.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» (заява № N 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain» (заява №28090/95), «Beles and others v. the Czech Republic» (заява № 47273/99), «RTBF v. Belgium» (заява №50084/06).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було допущено надмірний формалізм у тлумаченні національного процесуального законодавства, чим невиправдано обмежено доступ позивача до правосуддя.

Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання відновлення порушених прав позивача при зверненні до адміністративного суду з заявою, у зв`язку із чим такий прийшов до передчасного висновку про повернення заяви , чим фактично позбавив останнього можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані статтею 5 КАС України.

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав прийняти заяву до розгляду та розглянути її по суті, проте порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.02.2024 по справі № 645/7847/20 - скасувати.

Адміністративну справу № 645/7847/20 направити до Фрунзенського районного суду м. Харкова для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.12.2023.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк