Ухвала

від 27.03.2024 по справі 201/11472/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 березня 2024 року м. Дніпросправа № 201/11472/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-дповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2023 в адміністративній справі №201/11472/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон» в особі директора Григоренка Олександра Володимировича, власників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування постанови серія АА від 05.07.2023 про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2023 в адміністративній справі № 201/11472/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон» в особі директора Григоренка Олександра Володимировича, власників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування постанови серія АА від 05.07.2023 про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовлено.

Не погодившись рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою суду від 13.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано апелянту протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання:

-клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважних причин такого пропуску та наданням відповідних підтверджуючих доказів, за наявності;

-належних доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Копія ухвали направлена на адресу апелянта поштою рекомендованим листом з повідомленням та отримана останнім 05.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

15.03.2024 на електронну адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 щодо звільнення від сплати судового збору, в обгрунтування якого апелянт посилається на статтю 139 КАС України, постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №2 щодо відсутності підстав для сплати судового збору у справах зазначеної категорії, просить витребувати з податкової дані про дохід за 2023-2024 роки та відповідно до змісту його конституційного права, визначеного статтею 130 КУ звільнити від сплати судового збору.

Перевіривши виконання апелянтом викладених в ухвалі суду від 13.02.2024 вимог, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Приписами частин першої, другої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкт та розмір ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ (далі Закон №3674-VІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №3674-VІ що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Статтею 2 даного Закону передбачено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною першою статті 4 Закону №3674-VІ визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Судом не приймаються наведені апелянтом посилання на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №2, оскільки приписами частини п`ятої статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону №3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону №3674-VІ визначено ставку судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684 грн, з огляду на дату подання адміністративного позову, розмір ставки судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 536,80 грн (2684 грн х 0,2).

Тобто, при подачі до адміністративного суду адміністративного позову, у відповідності до Закону №3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, мав бути сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №3674-VІ судовий збір справляється зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

Згідно підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, ураховуючи правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №543/775/17, при подачі до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом має бути сплачено судовий збір в розмірі 805,20 грн (150% від 536,80 грн).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у зв`язку із чим апеляційну скаргу було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення визначених судом недоліків.

Щодо посилання апелянта на статтю 130 Конституції України, суд зазначає, що положеннями цієї статті визначено, що Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

За своїм змістом фінансування державних органів є планомірним процесом управління централізованими і децентралізованими фондами коштів з метою забезпечення діяльності відповідних суб`єктів владних повноважень щодо реалізації ними своїх функцій. Забезпечення державного фінансування функціонування судів і діяльності суддів є однією з умов стабільності їхньої роботи, на що неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу Конституційний Суд України.

Таким чином, положення зазначеної статті стосуються саме забезпечення організації діяльності суду, а не прав та гарантій щодо звернення особи до суду.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити її від сплати судового збору.

Наведена норма кореспондується з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір», згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Крім того, повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується судом до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони неспроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування тощо).

Частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, заявник відповідного клопотання повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Щодо заявленого клопотання про витребування доказів про доходи апелянта, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наведене та ненадання заявником доказів, що засвідчують тяжкий майновий стан, який позбавляє можливості сплатити судовий збір, заява про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також, апелянтом на виконання вимог ухвали від 13.02.2024 не надано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважних причин такого пропуску та наданням відповідних підтверджуючих доказів, за наявності.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Приймаючи до уваги, що скаржником у наданий строк недоліки апеляційної скарги не усунуто, апеляційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 296, 298 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2023 в адміністративній справі № 201/11472/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон» в особі директора Григоренка Олександра Володимировича, власників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування постанови серія АА від 05.07.2023 про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення повернути скаржнику.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги у строк, визначений статтею 329 КАС України.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяД.В. Чепурнов

суддяС.М. Іванов