Ухвала

від 28.03.2024 по справі 202/165/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/165/24

Провадження № 2-з/202/36/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

28 березня 2024 року місто Дніпро

Індустріальний районний суду міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Запорізькій та Кіровоградській областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про визнання добросовісним набувачем, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просить визнати її добросовісним набувачем нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем подана заява про забезпечення її позову, в якій вона просить накласти арешт та заборону будь-яким особам відчуження нерухомого майна нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , право на яке зареєстроване за Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Запорізькій та Кіровоградській областях, посилаючись на те, що відповідач до розгляду справи може розпорядитися цим майном. Тож невжиття заходів забезпечення позову може завдати шкоду її правам та інтересам, для відновлення яких вона буде змушена докладати значних зусиль та витрат.

Згідно з частиною 1 статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Згідно з частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову полягає у вжитті судом заходів з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

При цьому частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має з`ясувати наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів,співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами,забезпечення збалансованості інтересів сторін,а також інших учасників судового процесу,запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду».

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, позивач має довести, що в разі невжиття заходів забезпечення існує загроза невиконання рішення суду чи ускладнення його виконання або ефективного захисту чи поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач посилається на те, що відповідач як новий власник може відчужити нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що ускладнить поновлення її прав та інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду.

Водночас суд ураховує, що предметом позову ОСОБА_1 є визнання її добросовісним набувачем нежитлового приміщення АДРЕСА_2 та було набуте нею 19 листопада 2020 року.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2022 року по справі № 202/2452/21, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року та набрало законної сили, витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях нежитлове приміщення № 1 загальною площею 171,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 842937612101).

На підставі цього рішення 20 лютого 2024 року вищезазначене нежитлове приміщення було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (номер запису про право власності 53863030).

У своєму позові позивач будь-яких майнових вимог на це майно не заявляє, а просить визнати її його добросовісним набувачем 19 листопада 2020 року.

Отже, з огляду на те, що після набуття позивачем цього нерухомого майна воно було в неї витребувано в судовому порядку на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, рішення суду про що набрало законної сили, позивачем подано позов немайнового характеру, суд вважає недоведеним, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту та заборони відчуження нерухомого майна може унеможливити або ускладнити чи іншим чином негативно позначитися на захисті прав та інтересів позивача в разі задоволення судом у майбутньому її позову та визнання її добросовісним набувачем такого майна.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 151-153, 209-210 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Запорізькій та Кіровоградській областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про визнання добросовісним набувачем відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія Марченко