Рішення

від 27.03.2024 по справі 952/157/24

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 952/157/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2024 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Яценка Є.І.,

за участю секретаря судового засідання - Оданець С.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в с. Зачепилівка Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області про визнання права на спадкування земельної частки (паю) в порядку спадкової трансмісії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовом до Зачепилівської селищної ради Харківської області про визнання права на спадкування земельної частки (паю) в порядку спадкової трансмісії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_2 , який за життя працював в АВОП «Першотравневе» Зачепилівського району Харківської області та мав право на земельну частку (пай), оскільки його прізвище було внесено за № 104 до Додатку 1 до Державного акту на право колективної власності на землю АВОП «Першотравневе» серії ХР-11-00-00511 від 16.11.1995. У 2023 році батько позивачки ОСОБА_3 , дізнавшись про внесення його брата ОСОБА_2 до списків громадян-членів АВОП «Перштравневе», звернувся до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.Однак батько не встиг успадкувати землю, оскільки помер 18.02.2024 до ухвалення рішення по справі.

Від представника позивачки ОСОБА_4 до суду надійшла письмова заява в якій він просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від представника Зачепилівської селищної ради Харківської області Сідельнікової Н.С. до суду надійшла письмова заява згідно якої остання просила розглянути справу без її участі, проти позову ОСОБА_1 заперечень не має.

Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В силу ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1989 року вбачається, що батьком позивачки ОСОБА_1 є ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16 травня 1967 року матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_5 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_5 .

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком позивачки та рідним братом ОСОБА_2 , при цьому останній є дядьком позивачки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 31 січня 2024 року.

Відповідно до довідки виданої Відділом №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 104/0-0.25,4-96/336-24 від 02 лютого 2024 року ОСОБА_2 за № 104 внесено до Списку-Додатку до Державного акту на право колективної власності на землю АВОП «Першотравневе» Зачепилівського району Харківської області серії ХР-11-00-000511 від 16 листопада 1995 року. Розмір земельної частки (паю) по даному сільськогосподарському підприємству становить 6,77 умовних кадастрових гектарів.

12 лютого 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати за ним право в порядку спадкування за законом після смерті брата - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) розміром 6,77 умовних кадастрових га із земель колективної власності АВОП «Першотравневе» Зачепилівського району Харківської області. Ухвалою суду від 15 лютого 2024 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче засідання на 29 лютого 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 22 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Згідно пунктів 1,4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року і застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Аналогічні роз`яснення містить пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138 цс13, згідно яких відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Таким чином, до питання щодо можливості спадкування права на земельну частку (пай) за батьком позивачки після смерті його рідного брата ОСОБА_2 слід застосовувати норми ЦК УРСР (1963р.).

В той же час питання спадкування земельної частки в порядку спадкової трансмісії регулюються правилами ЦК України 2003 року, оскільки батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно ст. 529 ЦК України (1963р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

В силу ст. 530 ЦК України (1963р.) при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.

Згідно з п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» № 666/94 від 10 листопада 1994 року право на земельну частку (пай) являється об`єктом успадкування.

Відповідно до пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України право на земельну частку (пай), яке посвідчене сертифікатом, може бути успадковано.

Згідно ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

В силу ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.ч. 1,3,5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В силу ч.1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Після смерті ОСОБА_2 батько позивачки не встиг оформити своє право на земельну частку (пай) в порядку спадкування, тому право на прийняття належної йому спадщини в порядку ч.1 ст. 1276 ЦК України перейшло до позивачки, як до спадкоємиці першої черги за законом, в порядку спадкової трансмісії.

Згідно ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивачки обґрунтовані та правомірні, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви позивачка не очікує відшкодування понесених нею судових витрат, тому дане питання судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16,1235, 1258, 1261, 1270, 1276 ЦК України, ст.ст.4,5, 10, 12, 76-80, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області про визнання права на спадкування земельної частки (паю) в порядку спадкової трансмісії - задовольнити.

Визнати за позивачкою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування право на земельну частку (пай) розміром 6,77 умовних кадастрових га із земель колективної власності АВОП «Першотравневе» Зачепилівського району Харківської області, після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкової трансмісії після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.І. Яценко