Постанова

від 25.03.2024 по справі 916/378/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/378/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,

секретар судового засідання: І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від прокуратури: В.М. Тунік

від позивача: не з`явився

від відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Дірект»: не з`явився

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський андрологічний центр»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 (суддя Ю.І. Мостепаненко, м.Одеса, повний текст складено 01.02.2024) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №916/378/24

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави

в особі Одеської обласної ради

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Дірект»

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський андрологічний центр»

про розірвання договору купівлі-продажу та зобовязання повернути майно,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Дірект» (надалі ТОВ «Універсал Дірект») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський андрологічний центр» (надалі ТОВ «Міський андрологічний центр»), в якій просив:

-розірвати договір купівлі-продажу від 25.07.2018, укладений між ТОВ «Міський андрологічний центр» та ТОВ «Універсал Дірект», на підставі якого на користь останнього відчужено нежилу будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б, яка складається з нежилої будівлі під літ. «А», загальною площею 1168,4 кв. м, та басейну під літ. «Ж»;

-зобов`язати ТОВ «Універсал Дірект» повернути до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області в особі Одеської обласної ради нежилу будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б, яка складається з нежилої будівлі під літ. «А», загальною площею 1168,4 кв. м, та басейну під літ. «Ж», шляхом підписання відповідного акту приймання- передачі.

Короткий зміст та обґрунтування заяви про забезпечення позову

Одночасно із поданням позовної заяви до суду, заступником керівника Одеської обласної прокуратури до Господарського суду Одеської області було подано заяву про забезпечення позову (вх.№ 2-167/24 від 31.01.2024), в якій заявник просив вжити заходи забезпечення позовної заяви шляхом:

-накладення арешту на нежитлову будівлю, загальною площею 1168,40 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б (пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича), реєстраційний номер: 1647345251101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

-заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Універсал Дірект» (65012, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, код за ЄДРПОУ: 42265996), іншим юридичним та фізичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, загальною площею 1168,40 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б (пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича), реєстраційний номер: 1647345251101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області шляхом викупу від 21.10.2009, укладеного між Управлінням обласної ради з майнових відносин та ТОВ «Міський андрологічний центр», останнім було набуто право власності на нежитлову будівлю за адресою: м.Одеса, вул. Чорноморська, 1.

Будівлю за вказаною адресою особняк Гавсевича, який споруджений у 1903 році за проєктом архітектора Гальперсона С.С., прийнято під охорону держави рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 22.05.1990 №160, як пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення, та зареєстровано в реєстрі пам`яток місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму від 16.06.2007 №662/0/16-07 (охоронний номер 41-Од).

В свою чергу, ТОВ «Міський андрологічний центр» на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2018 відчужено зазначену нежитлову будівлю по вул.Чорноморській, 1-Б (колишня вул. Чорноморська, 1) в м.Одесі, яка є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення та перебуває під охороною державі, ТОВ «Універсал Дірект».

Підставою звернення з даним позовом до суду про розірвання договору купівлі-продажу від 25.07.2018 та повернення майна стало те, що ТОВ «Універсал Дірект» не виконано умов договору купівлі-продажу щодо виконання у встановлені строки першочергових протиаварійних робіт, проведення комплексу реставраційних робіт щодо придбаного нерухомого майна, а також покладені на нього договором зобов`язання не пошкоджувати, не руйнувати, не знищувати предмет договору, тобто істотно порушується договір, що, в свою чергу, завдає шкоди державним інтересам в сфері охорони культурної спадщини та значною мірою позбавляє територіальні громади сіл, селищ та міст області в особі Одеської обласної ради того, на що вони розраховували при укладенні договору купівлі-продажу будівлі-пам`ятки, зокрема, збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Необхідність у забезпеченні вказаної позовної заяви шляхом накладення арешту на спірний об`єкт нерухомого майна та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього викликана тим, що його може бути відчужено на користь третіх осіб з послідуючою реєстрацією за ними права власності, з огляду на наявність у провадженні Господарського суду Одеської області справи №916/4914/23 за позовною заявою ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» до ТОВ «Універсал Дірект», ТОВ «Міський Андрологічний Центр» про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1, що належить на праві приватної власності ТОВ «Універсал Дірект», та розташована на земельній ділянці, площею 0,2725 га, кадастровий номер: 5110137500:29:005:0033, що перебуває в оренді ТОВ «Міський Андрологічний Центр», за іпотечним договором з майновим поручителем ТОВ «Міський Андрологічний Центр» від 31.07.2014 в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Україна» перед ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» за договором про відкриття кредитної лінії №15/13 від 27.02.2013, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Так, на думку прокурора, задоволення судом заявлених ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» позовних вимог у справі №916/4914/23 призведе до зміни власника предмета іпотеки - нежитлової будівлі по вул. Чорноморській, 1-Б (колишня вул. Чорноморська, 1) в м. Одесі, яка є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення (особняк Гавсевича) та перебуває під охороною держави.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у задоволенні заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову (вх.№2-167/24 від 31.01.2024) відмовлено.

Відмову у забезпеченні позову суд першої інстанції мотивував тим, що обрані заявником заходи не співвідносяться з позовними вимогами про розірвання спірного договору купівлі-продажу, тобто, вказані заходи не є тією мірою забезпечення позову, що зможе запобігти порушенню прав та інтересів держави.

Щодо запропонованих прокурором заходів забезпечення позову в контексті позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Універсал Дірект» повернути спірне нерухоме майно місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на чинні положення Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову, яка базується на припущенні, що нерухоме майно може змінити власника за наслідками розгляду справи №916/4914/23, не може вважатися обґрунтованою, оскільки оцінка вказаним доводам може бути надана саме в межах справи №916/4914/23, а не у даній справі №916/378/24.

Також суд зазначив, що за змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

З іншого боку, у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду заборона реєстраторам на вчинення будь-яких реєстраційних цій щодо об`єкта нерухомості, який перебуває в іпотеці, можливо розцінювати як перешкоду у виконанні судового рішення.

З огляду на викладене, за наявності діючої і чинної іпотеки спірного об`єкта нерухомості, суд вважає, що у будь-якому випадку запропоновані заявником заходи забезпечення позову не сприятимуть ефективному захисту або поновленню порушених прав або інтересів позивача, та унеможливлюють відновлення правового стану, який існував до імовірного порушення прав позивача.

Крім того, Господарський суд Одеської області звернув увагу на те, що згідно відповідей № 430704 та № 430681 від 01.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих на відповідні запити суду, спірне нерухоме майно, яке зареєстроване на праві власності за ТОВ «Універсал Дірект» на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2018, вже має обтяження, накладені іншими судами, а саме: за ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 04.07.2023 у справі № 522/13291/23 та за ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2018 у справі №761/36037/18.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у даній справі скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що обрані заявником заходи не співвідносяться з позовними вимогами про розірвання спірного договору купівлі-продажу, оскільки, на думку прокурора, у випадку зміни власника спірного нерухомого майна, відпадуть підстави для задоволення судом позовних вимог, заявлених прокурором у цій справі, адже цивільно-правові відносини, що виникли між відповідачами на підставі спірного договору купівлі-продажу, будуть припиненими, а спірне нерухоме майно вже не буде перебувати у власності ТОВ «Універсал Дірект», що унеможливить його повернення до комунальної власності. Таким чином, інтереси держави не зможуть бути захищеними або поновленими в межах цього судового провадження.

Також скаржник зазначив, що припущення прокурора стосовного того, що спірне майно може бути відчужене на користь третіх осіб з послідуючою реєстрацією за ними права власності, ґрунтується на спірних правовідносинах, що є предметом розгляду в межах справи №916/4914/23, адже метою звернення ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» з позовом у означеній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки будівлю-пам`ятку шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, що свідчить про вчинення активних дій, направлених на зміну власника спірної будівлі.

Поряд з цим, прокурор вказав, що правильність позиції прокуратури щодо обґрунтованості вищевказаного припущення узгоджується з положеннями статті 23 Закону України «Про іпотеку», на яку посилається суд першої інстанції. Водночас, у даному випадку, заборону реєстраторам на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного об`єкта нерухомості, що перебуває в іпотеці, не можна розцінювати як перешкоду у виконанні судового рішення у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Отже, як зазначає прокурор, обрані заявником способи забезпечення позову відповідають його предмету, їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.

Проте, незважаючи на викладене, господарським судом відмовлено у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, в тому числі з огляду на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про накладені обтяження на спірне майно за судовими рішеннями в інших справах. Така позиція суду, на думку скаржника, є помилковою, адже вжиття заходів забезпечення позову здійснюється у кожній справі окремо з урахуванням заявлених позовних вимог та фактичних обставин, на яких ґрунтуються такі позовні вимоги, виходячи із принципів адекватності та співмірності з позовними вимогами.

Окрім того, із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається застосування до спірного майна такого виду обтяження, як арешт майна, в той час як у даній справі прокурор просить суд забезпечити позов, зокрема, шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна. Накладення арешту та заборона вчинення реєстраційних дій не є тотожними за своєю природою та мають низку відмінностей у наслідках. Так, виходячи із частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проведення реєстраційних дій у перелічених у цій нормі випадках за наявності судового арешту не буде порушенням закону з боку суб`єкта реєстраційних дій.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу зареєстровано судом 14.02.2024 за вх.№507/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/378/24 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/378/24, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

27.02.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/378/24. Встановлено учасникам справи строк до 20.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд справи №916/378/24 призначено на 25.03.2024 о 12:30 год.

22.03.2024 від ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» надійшла заява (вх.№1055/24, №507/24/Д1 від 22.03.2024) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, як іпотекодержателя спірного об`єкта нерухомості, та відкладення судового засідання.

В судовому засіданні, яке відбулось 25.03.2024, протокольною ухвалою суду було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін, тоді як наразі предметом апеляційного провадження є ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, а не рішення по суті справи.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Інші учасники справи про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте участі не брали.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.

Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нежилої будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б, та зобов`язання ТОВ «Універсал Дірект», на користь якого на підставі цього договору відчужено спірне майно, повернути останнє до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області в особі Одеської обласної ради, тобто є немайнова та майнова вимоги відповідно.

В той же час, заявник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірний об`єкт нерухомого майна та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього.

Зі змісту норми статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру (у даному випадку за вимогою про повернення спірного нерухомого майна, задоволення якої залежить від задоволення вимоги про розірвання договору купівлі-продажу) є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Припущення прокурора про те, що спірне майно може бути відчужено на користь третіх осіб, ґрунтується на спірних правовідносинах, що є предметом у справі №916/4914/23.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 відкрито провадження у справі №916/4914/23 за позовною заявою ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» до ТОВ «Універсал Дірект», ТОВ «Міський Андрологічний Центр» про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1, що належить на праві приватної власності ТОВ «Універсал Дірект», та розташована на земельній ділянці, площею 0,2725 га, кадастровий номер: 5110137500:29:005:0033, що перебуває в оренді ТОВ «Міський Андрологічний Центр», за іпотечним договором з майновим поручителем ТОВ «Міський Андрологічний Центр» від 31.07.2014 в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Україна» перед ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» за договором про відкриття кредитної лінії №15/13 від 27.02.2013, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Задоволення судом заявлених ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» позовних вимог у справі №916/4914/23 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження ймовірно призведе до зміни власника предмета іпотеки - нежитлової будівлі по вул. Чорноморській, 1-Б (колишня вул. Чорноморська, 1) в м. Одесі, яка є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення (особняк Гавсевича) та перебуває під охороною держави.

В свою чергу, позов прокурора у цій справі №916/378/24 спрямований на те, щоб вказане майно було повернуто до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області в особі Одеської обласної ради.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач - ТОВ «Універсал Дірект» спірне нерухоме майно у власності.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що наявність у провадженні господарського суду справи № 916/4914/23 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1, за участю відповідача - ТОВ «Універсал Дірект», свідчать про те, що наразі іпотекодержателем вказаного майна - ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» у судовому порядку вчиняються дії, направлені на зміну власника, а тому, у разі задоволення позову, спірне майно може вибути із власності відповідача, що, в свою чергу, унеможливить виконання рішення суду.

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що є обґрунтованими посилання заявника щодо можливості подальшого відчуження на користь третіх осіб об`єкту нерухомого майна, наслідком чого, у разі задоволення позову у даній справі, виконання рішення суду буде неможливим.

При цьому колегія суддів враховує, що за приписами частин першої та другої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Пунктом 1 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Спільною властивістю судового арешту і заборони вчинення реєстраційних дій є те, що вони зобов`язують державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об`єкта нерухомого майна. Водночас, вони не є тотожними за своєю природою та мають низку відмінностей у наслідках.

Судовий арешт віднесений до різновидів обтяження прав на нерухоме майно відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судовий арешт, перш за все, обмежує права власника та (або) користувача об`єкта нерухомого майна на вчинення юридично значимих дій щодо нього.

Заборона вчинення реєстраційних дій, на відміну від судового арешту, прямо не віднесена вказаним Законом до обтяжень та обмежує можливості державного реєстратора проводити певні реєстраційні дії.

Судовий арешт виникає на підставі судового рішення, яким передбачено накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що набрало законної сили.

Підставою для виникнення заборони вчинення реєстраційних дій є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Державна реєстрація судового арешту, як обтяження, проводиться в такому самому порядку, що і державна реєстрація прав.

Заборона вчинення реєстраційних дій реєструється шляхом внесення до бази даних заяв Державного реєстру прав судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наявність зареєстрованих обтяжень, зокрема, судового арешту, є підставою для відмови у державній реєстрації прав. У такому випадку розгляд заяви про державну реєстрацію прав завершується шляхом прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Заборона вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення державної реєстрації прав (частина перша статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Слід зазначити, що у разі зупинення державної реєстрації прав заява про державну реєстрацію прав залишається нерозглянутою до скасування заборони вчинення реєстраційних дій. Після скасування заборони вчинення реєстраційних дій розгляд заяви про державну реєстрацію прав поновлюється.

Водночас, важливо враховувати, що частиною четвертою статті 24 Закону передбачені випадки, коли наявність зареєстрованих обтяжень, у тому числі судового арешту, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, зокрема:

-державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

-державна реєстрація права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

-державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

-державна реєстрація інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);

-державна реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

-державна реєстрація права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, проведення державної реєстрації прав на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно за наявності арешту або звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності арешту, зареєстрованого після державної реєстрації іпотеки, не є порушенням закону з боку державного реєстратора.

Як встановлено у рішенні Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у справі №916/2390/22, нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.Чорноморська, буд. 1, що складається з будівлі під літ. «А», загальною площею 1164,4 кв.м, та басейну під літ. «Ж», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №420760351101, яка є власністю ТОВ «Універсал Дірект» у відповідності до укладеного 25.07.2018 з ТОВ «Міський андрологічний центр» договору купівлі-продажу, була передана останнім в іпотеку ПАТ «Імексбанк» за іпотечним договором від 31.07.2014 із реєстрованим № 4058, яким, в свою чергу, забезпечено виконання зобов`язань ТОВ «Україна» за укладеним 27.02.2013 із ПАТ «Імексбанк» кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15/13, що встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2018 у справі №16/3272/17. Також установлено, що 12.09.2019 між ПАТ «Імексбанк» (банк) та ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №106/8/1, відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому іпотекодержателю належні банку, а новий іпотекодержатель набуває права вимоги банку до іпотекодавця юридичної особи, зазначеної у додатку №1 до цього договору. Відповідно до додатку №1 до договору №106/8/1 банком відступлено новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором з майновим поручителем ТОВ «Міський андрологічний центр» від 31.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №4058. Предмет іпотеки - нежила будівля, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул.Чорноморська, будинок 1 (один), яка складається з нежилої будівлі під літ. «А», загальною площею 1168,4 кв. м, та басейну під літ. «Ж», та розташований на земельній ділянці, площею 0,2725 га, кадастровий номер 5110137500:29:005:0033, яка знаходиться в оренді ТОВ «Міський андрологічний центр». У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо переходу права власності на нежилу будівлю, яка є предметом договору купівлі-продажу), прийняту 29.08.2022 о 16:38:04 за реєстраційним № 52206301 та яку було подано іпотекодержателем (ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп»), а підставою для проведення державної реєстрації переходу права власності зазначено договір іпотеки (дублікат, що має силу оригіналу № 320 від 22.02.2022) та договір № 106/8/1 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 12.09.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. за реєстровим № 1282.

Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що з огляду на обставини даної справи, враховуючи, що кінцевою метою позову у цій справі є повернення у спільну власність територіальних громад сіл, селищ та міст області в особі Одеської обласної ради нежилої будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б, застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний об`єкт нерухомого майна та заборони ТОВ «Універсал Дірект», іншим юридичним та фізичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна, відповідають статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Застосування заходів забезпечення позову, обраних прокурором, надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову.

Разом із тим, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження нерухомим майном, існування якого дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Водночас, у даному випадку, заборону реєстраторам на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного об`єкта нерухомості, що перебуває в іпотеці, не можна розцінювати як перешкоду у виконанні судового рішення у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, з мотивів, викладених вище по тексту цієї постанови.

З урахуванням викладеного, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заборона вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, як один із заходів забезпечення позову, який передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тісно пов`язаний з попереднім (арештом спірного нерухомого майна) та гарантує дотримання заборони на відчуження цього майна, щодо повернення якого існує спір.

Наведене вище свідчить про необхідність задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нежитлову будівлю, загальною площею 1168,40 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б (пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича), реєстраційний номер: 1647345251101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та заборони заборони ТОВ «Універсал Дірект», іншим юридичним та фізичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна.

Колегія суддів зауважує на тому, що зазначені заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження за відповідачем права власності на майно) з метою зупинення вчинення під час розгляду цієї справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення/часткового задоволення позову.

Таким чином, враховуючи наведене, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що Господарський суд Одеської області невірно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Однак оскаржуване судове рішення таким вимогам процесуального закону не відповідає, а відмова у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суперечить нормам процесуального законодавства.

Оскільки судове рішення, що оскаржується, ухвалене з порушенням норм процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність скасування цього судового рішення та прийняття нового про задоволення заяви про забезпечення позову.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269 271, 277, 281 284 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 про відмову у задоволенні заяви (вх.№2-167/24 від 31.01.2024) про забезпечення позову у справі №916/378/24 скасувати.

3.Заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх.№2-167/24 від 31.01.2024) задовольнити.

4.Вжити заходи забезпечення позову у справі №916/378/24, а саме:

-накласти арешт на нежитлову будівлю, загальною площею 1168,40 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б (пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича), реєстраційний номер: 1647345251101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

-заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Універсал Дірект» (65012, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, код за ЄДРПОУ: 42265996), іншим юридичним та фізичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, загальною площею 1168,40 кв.м, розташованої за адресою: м.Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б (пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича), реєстраційний номер: 1647345251101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягувач: Одеська обласна рада (просп. Шевченка, 4, м.Одеса, 65032; код за ЄДРПОУ: 25042882).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Дірект» (вул.Пантелеймонівська, 25, м.Одеса, 65012; код за ЄДРПОУ: 42265996).

Постанова є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання у строк, передбачений статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.03.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяО.Ю. Аленін