Постанова

від 26.03.2024 по справі 918/1331/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Справа № 918/1331/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Олексюк Г.Є.,

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 (суддя Церковна Н.Ф., повний текст додаткового рішення складено 08.02.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна метизна компанія"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 320787,47 грн

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Гутнік М.А.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 заяву представника ТОВ "Західна метизна компанія" про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна метизна компанія" 20 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, зокрема, що адвокат та клієнт (замовник, позивач), керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги погодили між собою її фіксований розмір - 20 000 грн.

Відтак, враховуючи, що сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджена належними і допустимими доказами, а заявлений до стягнення розмір судових витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаною ним роботою, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким зменшити зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги клопотання останнього про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також його заперечення щодо опису та зазначеної вартості окремих послуг, які є завищеними та неспівмірними.

Вказує, що заявлений фіксований розмір гонорару у розмірі 20000 грн є завищеним, неспівмірним із складністю справи, ціною позову, обсягу матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань та тривалістю розгляду справи, у зв`язку з чим просить апеляційний суд зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

Позивач своїм процесуальним правом на подачу відзиву не скористався, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання, що відбулося 26.03.2024 позивач не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.222), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та той факт, що їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами п.1 ч. 4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16 вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені."

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем було подано до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги №04 від 22.12.2023, додаток №1 (перелік дій та завдань, що підлягають виконанню) від 22.12.2023 до договору №04 від 22.12.2023, додаток №2 (акт виконаних робіт/наданих послуг) від 24.01.2024 до договору №04 від 22.12.2023, платіжну інструкцію №2385 від 26.12.2023 про оплату правової допомоги у розмірі 20000 грн, виписку з банку про зарахування коштів у розмірі 20000 грн на рахунок адвоката Заставного Ю.І. Також до матеріалів справи додано ордер від 26.12.2023 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Заставного Ю.І.

22.12.2023 між адвокатом Заставним Юрієм Івановичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна метизна компанія" (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у господарському спорі, щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ТОВ "Західна метизна компанія" за договором поставки №53-122-01-23-13460 від 24.05.2023, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі для клієнта, або до виконання всіх завдань які передбачені в Додатку №1 до даного договору та є його невід`ємною частиною.

Детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюються сторонами та може визначатися додатковою (ми) угодою (ми) до цього Договору. (п.5.1. договору)

Відповідно до п.2. Додатку №1 до договору про надання правової допомоги №04 від 22.12.2023, клієнтом та адвокатом визначено перелік дій/завдань, що підлягають до виконання останнім, а саме: код послуги:

- А (стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ТОВ "Західна метизна компанія" заборгованість за договором поставки №53-122-01-23-13460 від 24.05.2023);

- А1 (правовий аналіз позиції клієнта та визначення способу захисту порушеного права сторони у спорі; розрахунок розміру штрафних санкцій, пені, інфляційних, тощо; визначення ціни позову та судового збору; складення позовної заяви про стягнення заборгованості; подання позовної заяви з додатками на адресу відповідача; подання позовної заяви з додатками на адресу Господарського суду Рівненської області; складання та подання клопотань, заяв, тощо; участь у судових засіданнях (не більше трьох));

- А-3 (надання усних телефонних консультацій (в межах 1 год)).

Пунктом 3 додатку №1 сторони погодили вартість послуг в розмірі 20000 грн, яка підлягає до сплати протягом 3-х робочих днів з моменту укладення даного додатку. Вартість не включає фактичних витрат, понесених адвокатом.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору та додатку №1 до нього, ТОВ "Західна метизна компанія" здійснило оплату послуг за правову допомогу у розмірі 20000 грн, згідно платіжної інструкції №2385 від 26.12.2023.

Відповідно до п.1 додатку №2 - акту виконаних робіт/наданих послуг від 24.01.2024 до договору про надання правової допомоги від №04 від 22.12.2023, за період з 22.12.2023 по 24.01.2024 адвокат належним чином, якісно та своєчасно надав, а клієнт прийняв та оплатив послуги правової (правничої) допомоги, згідно договору, що включає наступне:

1) 22.12.2023 - ознайомлення адвоката з документами наданими клієнтом (3000 грн);

2) 25.12.2023 - консультація щодо правових підстав та процесуального порядку захисту прав та інтересів клієнта (1000 грн);

3) 26.12.2023 - розрахунок суми судового збору, інфляційних втрат та 3% пені (1000 грн);

4) 26.12.2023 - складання адвокатом позовної заяви про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ТОВ "Західна метизна компанія" заборгованість за договором поставки №53-122-01-23-13460 від 24.05.2023 (10000 грн);

5) 26.12.2023 - подання електронної позовної заяви разом із додатками до Господарського суду Рівненської області через Веб- портал "Електронний суд" (1000 грн);

6) 29.12.2023 - складання та подання до суду заяви про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції (1000 грн);

7) 22.01.2024 - складання та подання до суду клопотання про заміну сторони відповідача правонаступником та уточнення позовних вимог (1000 грн);

8) 24.01.2024 - участь адвоката в судовому засіданні по справ №918/1331/23 в режимі відеоконференції (2000 грн).

Сторони погодили та затвердили вартість правничої (правової) допомоги наданої адвокатом клієнту згідно договору у справі №918/1331/23, що розглядалась у Господарському суді Рівненської області в розмірі 20000 грн, яка сплачена клієнтом у повному обсязі.(п.3 додатку №2 до договору).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності із складністю справи заявлених позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону).

Згідно з ч.1 ст.30 Закону, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; п.127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст.30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади господарського законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Апеляційний суд також враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 ГПК України (схожа правова позиція, викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №206/6537/19 та у додаткові постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №824/20/23).

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру, однак Господарський суд Рівненської області, вважаючи таке клопотання необґрунтованим, дійшов висновку про співмірність заявлених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн.

Варто зазначити, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

В даному випадку, суд має встановити, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. (схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17)

Відтак, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v.Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі заява №19336/04, п. 268 ).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду 03.10.2023 у справі №922/2417/22).

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі договору про надання правової допомоги від 22.12.2023, адвокатом Заставним Юрієм Івановичем було надано адвокатські послуги з представництва та захисту інтересів позивача.

Дане підтверджується складеним, без застережень сторін, актом виконаних робіт/наданих послуг від 24.01.2024 і оплаченою платіжною інструкцією за виконану роботу на загальну суму 20000 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо правомірності задоволення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн, з огляду на наступне.

Апеляційний суд зауважує, що задовольняючи заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, суд першої інстанції зазначив лише про визначений договором фіксований розмір гонорару адвоката, однак не надав оцінки доводам відповідача, наведеним у заяві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу щодо їх дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Окрім того, вважаючи достатнім лише встановлення фіксованого розміру гонорару у договорі про надання правової допомоги, суд першої інстанції не надав оцінку додатку №2 - акту виконаних робіт/наданих послуг від 24.01.2024, щодо вартості наданих послуг адвокатом Заставним Ю.І.

З матеріалів справи вбачається, що останній містить детальний розрахунок вартості правничої допомоги із наданими конкретними послугами адвокатом без зазначення витраченого ним часу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі 922/1964/21 зазначено, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Колегія суддів, дослідивши наявний в матеріалах акт виконаних робіт/наданих послуг від 24.01.2024 адвокатом Заставним Ю.І під час розгляду справи №918/1331/23, вважає, що послуга зазначена у п.3 "розрахунок суми судового збору, інфляційних втрат та 3% пені" (1000 грн) охоплюється послугою зазначеною у п.4 "складення адвокатом позовної заяви про стягнення заборгованості за договором", оціненою у 10000 грн.

Виконання адвокатом послуги визначеної у п.5 "подання електронної позовної заяви разом із додатками до Господарського суду Рівненської області через Веб-портал "Електронний суд" (1000 грн) - носить суто технічний характер та не є видом окремої юридичної послуги.

Крім того, зазначена послуга у п.6 "складання та подання до суду заяви про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції" (1000 грн) є складовою категорією послуги визначеної у п.8 "участь адвоката у судовому засіданні по справі №918/1331/23 в режимі відеоконференції" (2000 грн), і є формально-процесуальною дією адвоката для спрощення форми його участі у судовому засіданні. Відтак, визначена послуга у п.6 не є самостійною правовою послугою та не несе юридично змістовного навантаження для надання клієнту професійної правової допомоги у справі.

Надання адвокатом послуги визначеної у п.7 "складання та подання до суду клопотання про заміну сторони відповідача правонаступником та уточнення позовних вимог" (1000 грн), колегія суддів вважає не обґрунтованим, адже у даній справі відбулась лише зміна організаційно -правової форми відповідача: з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція".

Окрім того, заяву про заміну сторони відповідача правонаступником, яку ухвалою від 24.01.2024 було задоволено, відповідач подав 18.01.2024, що не потребувало її повторно подання позивачем 22.01.2024.

Таким чином, доводи апелянта наведені у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та апеляційній скарзі про те, що заявлена до стягнення позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції не відповідає в повні мірі критеріям їх дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до фактично наданих послуг є обґрунтованими. А тому, із заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 20000 грн., співрозмірними та обґрунтованими до фактично наданих послуг є витрати позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача в сумі 16 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з урахуванням положень ст.126, 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зменшення заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом п.1 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є нез`ясування обставин , що мають значення для справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та відповідно про зміну оскаржуваного додаткового рішення в частині розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/1331/23 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/1331/23 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити та викласти п.1 та п.2 додаткового рішення в наступній редакції:

"1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна метизна компанія" про розподіл судових витрат задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська,3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м.Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна метизна компанія" (78355, Івано-Франківська обл., Снятинський р-н, село Новоселиця, вул. Черемшини, 26, код ЄДРПОУ 41986541) 16000,00 грн (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу".

3. Господарському суду Рівненської області видати судовий наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "28" березня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.