Рішення

від 28.03.2024 по справі 904/119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024м. ДніпроСправа № 904/119/24за позовом Приватного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріc Строй", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне акціонерне товариство "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріc Строй" заборгованість у розмірі 69 865,64 грн (з яких 53 293,35 грн - заборгованість з орендної плати та 16 572,29 грн - заборгованість з відшкодування комунальних платежів), пеню в розмірі 24715,87 грн, 3% річних у розмірі 1714,25 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 271,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №АР117 від 01.02.2021 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву. Направлена за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ухвала суду повернулася на адресу суду, як не вручена. Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Суд наголошує на тому, що, ухвала суду надсилалася відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Поштове відправлення з копією ухвали суду від 08.01.2024 повернулося на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Додатково суд намагався повідомити відповідача про перебування справи на розгляді телефонограмою, проте за наявними в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номером телефону відсутній зв`язок.

Також копію ухвали суду від 08.01.2024 направлено відповідачу на офіційну електронну адресу (abris2017@ukr.net), яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та 08.01.2024 доставлена до електронної скриньки, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 02.11.2022 у справі №910/14088/21 належним повідомленням сторони в електронній формі вважається направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистеми ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Крім того, суд звертає увагу, що до позовної заяви додані докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками, що також свідчить про належне повідомлення відповідача (обізнаність відповідача про подання позивачем позову до суду) (правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі №910/1384/21).

Також судом направлялася копія ухвали суду від 08.01.2024 за адресою об`єкту, яке відповідач орендував за спірним договором оренди (п.1.2 договору оренди (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21)). Однак, вказане поштове відправлення повернулося за зворотною адресою, як невручене.

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про перебування справи на розгляді та про його право подати відзив на позов.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав, подання відповідачем відзиву на позов, позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень до відповіді на відзив з урахуванням поштового пробігу.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору оренди, строк дії договору, порядок та строк оплати за оренду, наявність заборгованості відповідача зі внесення орендних платежів, наявність/відсутність підстав для стягнення боргу, штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань.

Так, судом встановлено, що 01.02.2021 між Приватним акціонерним товариством "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріc Строй" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №АР117, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в тимчасове платне користування нежитлові приміщення (далі - предмет оренди), та своєчасно сплачувати орендодавцю орендну плату.

Згідно з п. 1.2 договору предмет оренди: нежитлове приміщення к. 519, 522, 523, 524, 525, 526 (5 поверх основного корпусу ЛІТ А-7, к.39, 43, 44, 45, 47 згідно креслень БТІ) загальною площею 84,4 кв.м., розташований за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21. Предмет оренди обладнано джерелами та мережами тепло - та енергозабезпечення, іншими комунікаціями (п.1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що предмет оренди надається орендарю для використання в якості офісу. Передача предмета оренди здійснюється за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, який свідчить про фактичну передачу предмета оренди в користування орендарю. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан предмету оренди та комунікацій, що знаходяться в ньому (п. 2.3 договору).

У відповідності з п. 2.4 договору в момент підписання акту приймання-передачі орендодавець передає орендарю ключі від предмету оренди, після чого орендарю надається безперешкодний доступ до предмету оренди.

Згідно з п. 3.1 договору базовий місячний розмір орендної плати за користування предметом оренди за весь час з урахуванням ПДВ складає 15014,82 грн.

Розмір орендної плати визначається в гривні і фіксується при курсі НБУ 1USD=28,1324 UAН станом на 01.02.2021. В разі збільшення курсу дол. США розмір орендної плати підлягає пропорційному перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на 1 число звітного місяця за наступною формулою: РОП=РОПБхКн/КБ, де РОП- новий розмір орендної плати, РОПБ - розмір орендної плати базовий (відповідно п. 3.1), Кн - новий курс дол. МША за офіційним курсом НБУ станом на 1 число звітного місяця, КБ - курс дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 01.03.2021. В такому випадку, розмір орендної плати змінюється без додаткового погодження сторонами такої зміни. В разі зменшення курсу дол. США розмір орендної плати залишається незмінним (дорівнює РОПБ) (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата сплачується шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць. В разі порушення порядку та строків сплати орендної плати, орендодавець має право в односторонньому порядку застосувати авансову форму розрахунків, а саме, перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку звітного місяця оренди.

Орендна плата не включає в себе вартість комунальних послуг, фактично отриманих орендарем таких як електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення, а також вивіз твердих побутових відходів, послуг телефонного зв`язку, доступ до орендарем окремо, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.5 договору).

Пунктом 3.7 договору унормовано, що орендар зобов`язаний протягом 10 календарних днів з моменту підписання даного договору сплатити на поточний рахунок орендодавця, крім платежу за перший місяць оренди, забезпечувальний платіж в сумі, що відповідає розміру базової місячної орендної плати, встановленої п. 3.1 цього договору. При належному виконанні орендарем умов цього договору, забезпечувальний платіж зараховується в рахунок оплати (часткової оплати) оренди, за останній місяць оренди, для цього перед зарахуванням, забезпечувальний платіж коригується в порядку передбаченому п. 3.2 договору і орендар доплачує орендодавцеві різницю між забезпечувальним платежем та розміром орендної плати визначеним згідно п. 3.2 договору за останній місяць оренди. У випадку дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря, протягом перших 6 місяців оренди, забезпечувальний платі, передбачений цим пунктом залишається у орендодавця та не підлягає поверненню орендарю, в тому числі не може бути зарахований як орендна плата за будь-який з перших шести місяців оренди.

У випадку використання орендодавцем забезпечувального платежу, в порядку передбаченому п. 3.8 цього договору, він протягом 5 календарних днів повідомляє про це орендаря, який в свою чергу, протягом 5 календарних днів зобов`язаний сплатити на користь орендодавця суму, рівну сумі вилученій орендодавцем зі складу забезпечувального платежу, в порядку п.3.8 договору, для повернення забезпечувального платежу до рівня, встановленого п. 3.7 даного договору (п. 3.9 договору).

Згідно з п. 6.1 договору після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний передати орендодавцю предмет оренди протягом 3 діб з моменту закінчення терміну оренди за актом приймання-передачі. Протягом 3 діб з моменту закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний здійснити повний розрахунок з орендної плати та інших платежів, звільнити предмет оренди від власних речей та підготувати його до передачі орендодавцю. В момент підписання акту приймання-передачі орендар передає орендодавцю ключі від предмету оренди (п. 6.2, 6.3 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що сторони встановлюють наступний термін оренди предмету оренди: початок оренди - з моменту підписання акту приймання-передачі; закінчення оренди - 31 січня 2022 року. Після закінчення терміну оренди, за умови належного виконання орендарем своїх зобов`язань, останній має переважне право перед іншими особами на пролонгацію цього договору на новий строк (п. 8.2 договору).

01.02.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення в оренду.

31.01.2022 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди, згідно з якою п.8.1 договору викладено в наступній редакції: початок оренди - з моменту підписання акту приймання-передачі; закінчення оренди - 31 січня 2023 року. Також викладено п. 3.1 та 3.2 в наступній редакції: базовий місячний розмір орендної плати за користування предметом оренди за весь час з урахуванням ПДВ складає 15192,00 грн. Розмір орендної плати визначається в гривні і фіксується при курсі НБУ 1USD=28,4555 UAН станом на 01.02.2022. В разі збільшення курсу дол. США розмір орендної плати підлягає пропорційному перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на 1 число звітного місяця за наступною формулою: РОП=РОПБхКн/КБ, де РОП- новий розмір орендної плати, РОПБ - розмір орендної плати базовий (відповідно п. 3.1), Кн - новий курс дол. МША за офіційним курсом НБУ станом на 1 число звітного місяця, КБ - курс дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 01.02.2022. В такому випадку, розмір орендної плати змінюється без додаткового погодження сторонами такої зміни. В разі зменшення курсу дол. США розмір орендної плати залишається незмінним (дорівнює РОПБ).

Додатковою угодою №2 від 01.06.2022 сторони доповнили п. 3.2 договору, а саме на період з 01.06.2022 включно розмір орендної плати, розрахований відповідно до умов першого абзацу цього пункту, зменшується на 50%.

Згідно з додатковою угодою №3 від 30.09.2022 сторони погодили, що орендар повертає, а орендодавець приймає з орендного користування нежитлові приміщення к.522, 523, 525 (част.) (5 поверх основного корпусу Літ А-7, к. 45, 44, 39 (част.) згідно креслень БТІ) загальною площею 52,2 кв.м., розташовані за адресою 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21.

Відповідно до п.1.2 договору в редакції додаткової угоди №3 предмет оренди нежитлові приміщення к.519, 524, 525 (част.), 526 (5 поверх основного корпусу Літ. А-7, к. 39 (част.), 43, 47 згідно креслень БТІ) загальною площею 32,2 кв.м., розташовані за адресою 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21.

Пунктами 3.1, 3.2 договору в редакції додаткової угоди №3 передбачено, що базовий місячний розмір орендної плати за користування предметом оренди за весь час з урахуванням ПДВ складає 6500,04 грн. Розмір орендної плати визначається в гривні і фіксується при курсі НБУ 1USD=36,5686 UAН станом на 01.10.2022. В разі збільшення курсу дол. США розмір орендної плати підлягає пропорційному перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на 1 число звітного місяця за наступною формулою: РОП=РОПБхКн/КБ, де РОП- новий розмір орендної плати, РОПБ - розмір орендної плати базовий (відповідно п. 3.1), Кн - новий курс дол. МША за офіційним курсом НБУ станом на 1 число звітного місяця, КБ - курс дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 01.10.2022. В такому випадку, розмір орендної плати змінюється без додаткового погодження сторонами такої зміни. В разі зменшення курсу дол. США розмір орендної плати залишається незмінним (дорівнює РОПБ).

01.10.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі (часткового повернення приміщення з оренди).

Позивач зазначає, що після закінчення терміну оренди 31.01.2023 орендар відповідно до п.6.1 договору не повернув орендодавцю предмет оренди і продовжив користуватися орендованим приміщенням. Орендодавець не заперечив проти цього.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України).

Враховуючи, що договір оренди укладався на 12 місяців оренди з 01.02.2021 по 31.01.2022, та згідно додаткової угоди продовжений ще на 12 місяців до 31.01.2023, у зв`язку з чим позивач зазначає, що договір оренди поновлений на новий строк до 31.01.2024.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надано акти виконаних робіт від 28.02.2021 на суму 21709,86 грн, від 31.03.2021 на суму 20375,40 грн, від 31.05.2021 на суму 17823,60 грн, від 30.06.2021 на суму 17967,18 грн, від 31.07.2021 на суму 18683,46 грн, від 31.08.2021 на суму 19545,36 грн, від 30.09.2021 на суму 18532,02 грн, від 31.10.2021 на суму 19035,06 грн, від 30.11.2021 на суму 23680,44 грн.

Позивачем також виставлено на оплату відповідачеві рахунки за січень 2022 року на суму 32644,98 грн, за лютий 2022 року на суму 24035,10 грн, за березень 2022 року на суму 16622,52 грн, за квітень 2022 року на суму 16583,52 грн, за травень 2022 року на суму 16704,00 грн, за червень 2022 року на суму 8987,34 грн, за липень 2022 року на суму 9361,92 грн, за серпень 2022 року на суму 11514,30 грн, за вересень 2022 року на суму 20806,08 грн, за жовтень 2022 на суму 7218,06 грн, за листопад 2022 року на суму 7760,76 грн, за грудень 2022 року на суму 4274,16 грн, за січень 2023 року на суму 7393,92 грн, за лютий 2023 року на суму 9182,94 грн, за березень 2023 року на суму 8114,46 грн, за квітень 2023 року на суму 7332,48 грн, за травень 2023 року на суму 7072,98 грн, за липень 2023 року на суму 5691,60 грн, за червень 2023 року на суму 6916,62 грн

Згідно з платіжними інструкціями в національній валюті відповідач сплатив на користь позивача орендні платежі, а саме: №3325 від 19.02.2021 у сумі 23275,56 грн (авансовий платіж), №3450 від 17.03.2021 у сумі 28463,94 грн (за лютий 2021 року), №3572 від 08.04.2021 у сумі 18912,00 грн (за березень 2021 року), №3720 від 06.05.2021 у сумі 19365,72 грн, №3959 від 15.06.2021 у сумі 17823,60 грн (за травень 2021 року), №3974 від 16.06.2021 у сумі 10322,00 грн, №4062 від 05.07.2021 у сумі 12811,18 грн (за червень 2021 року), №4228 від 05.08.2021 у сумі 13517,46 грн (за липень 2021 року), №4430 від 03.09.2021 у сумі 19545,36 грн, №4594 від 05.10.2021 у сумі 18532,02 грн (за вересень 2021 року), №4736 від 05.11.2021 у сумі 19035,06 грн (за жовтень 2021 року), №4932 від 10.12.2021 у сумі 23680,44 грн (за листопад 2021 року), №5045 від 20.01.2022 у сумі 29746,26 грн, №5204 від 15.07.2022 у сумі 32644,98 грн, №5272 від 21.09.2022 у сумі 24035,10 грн, №5370 від 28.10.2022 у сумі 115814,30 грн (за серпень 2022 року), №5372 від 28.10.2022 у сумі 8987,34 грн (за червень 2022 року), №5371 від 28.10.2022 у сумі 9361,92 грн (за липень 2022 року), №5464 від 23.12.2022 у сумі 16800,00 грн (за вересень 2022 року), ;5463 від 23.12.2022 у сумі 7218,06 грн (за жовтень 2022 року), №5462 від 23.12.2022 у сумі 7760,76 грн (за листопад 2022 року), №5520 від 01.02.2023 у сумі 10000,00 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією, у якій зазначав, що станом на 31.05.2023 орендар має непогашену заборгованість з орендної плати та компенсації вартості комунальних послуг за жовтень 2022-травень 2023 року у розмірі 57 527,42 грн. У претензії також зазначено, що у випадку якщо заборгованість не буде погашена у п`ятиденний строк з дати отримання цієї претензії, то позивач відмовляється на підставі п. 4.2 договору від договору оренди нежитлового приміщення №АР117, дострокове припинення відбудеться 26.07.2023.

Відповідач, листом №26/07 від 26.07.2023 гарантував оплату заборгованості по оренді нежитлових приміщень к.524, 519 до 01.10.2023.

Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не сплатив орендні платежі. З урахуванням направленої відповідачеві претензії, позивач вважає розірваним договір оренди з 26.07.2023. Позивач вказує, що відповідача має непогашену заборгованість з орендної плати та компенсації комунальних платежів за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року у загальному розмірі 69865,64 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарське зобов`язання виникає із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з умов договору строк оплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг за спірними місяцями є такими, що настали.

Доказів оплати боргу за спірний період відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

За викладеного надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 69 865,64 грн є більш вірогідними.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості у розмірі 69 865,64 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 24715,87 грн, 3% річних у розмірі 1714,25 грн та інфляційні втрати в розмірі 2271,86 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.8 договору у випадку орендарем строків сплати будь-яких платежів за цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен календарний день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 24715,87 грн за загальний період з 11.10.2022 по 20.12.2023.

З приводу нарахування пені, суд зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.

До того ж сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №АР117 01.02.2021, тобто вже після внесення змін до чинного законодавства.

Тому сторони на момент укладення договору розуміли, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.

У той же час, як зазначено судом вище встановлений карантин скасовано 30.06.2023, тому нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань слід припинити 30.06.2023 або зі спливом шестимісячного строку за більш пізніми періодами.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем при нарахуванні пені не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (у деяких періодах строк оплати припадає на вихідні дні), а тому останніми днями оплати за цими періодами є перший робочий день, відповідно прострочка за наступного за першим робочим днем.

Крім того, позивач здійснює нарахування пені за прострочення сплати орендної плати, а також за прострочення відшкодування комунальних платежів виходячи із дати, в яку відповідач мав здійснити оплату орендної плати, в той час як відповідач мав здійснити відшкодування комунальних платежів в іншу дату, а саме не пізніше 10 числі місяця наступного за звітним, а не поточного, як орендної плати.

Судом здійснено розрахунок пені окремо на прострочену заборгованість орендної плати та на прострочену заборгованість з комунальних платежів у відповідності із настанням строків їх сплати та з урахуванням обмежень шестимісячного строку за вирахуванням карантину, а також ч.5 ст. 254 ЦК України, а тому за розрахунком суду розмір пені за загальний період з 11.10.2022 по 20.12.2023 (у правильні періоди по кожному з рахунків окремо) становить 17505,94 грн.

Також суд вважає за необхідне врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступні обставини.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, оскільки нарахування (пеня, 3% річних та інфляційні втрати) у загальному розмірі складають майже 30% від невиконаного зобов`язання. Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи викладене, суд вважає дані обставини винятковими, що дають підстави для зменшення неустойки на 15%, в результаті розмір пені що підлягає стягненню становить 14880,05 грн.

Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки. Порушення строків оплати має місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п.90) звернула увагу на неспростування відповідачем розрахунків позивача.

Суд зазначає, що відповідач не скористався правом подати контррозрахунок чи іншим чином заперечувати проти розрахунків позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань судом виявлено допущення позивачем аналогічних помилок, що і при нарахуванні пені в частині неврахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та строків настання оплати з орендної плати та комунальних платежів, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1687,06 грн, а інфляційних нарахувань у розмірі 2166,05 грн.

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 69 865,64 грн - основний борг, 14 880,05 грн - пеня, 1687,06 грн - 3% річних та 2166,05 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2484,05 грн.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріc Строй" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріc Строй" (49000, м. Дніпро, вул. Базова, буд. 8, кім. 8, ідентифікаційний код 41590608) на користь Приватного акціонерного товариства "Проектний і проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" (49005, м. Дніпро, вул. Симферопольська, 21, ідентифікаційний код 01416760) основний борг у розмірі 69 865,64 грн, пеню в розмірі 14 880,05 грн, 3% річних у розмірі 1687,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 2166,05 грн та судовий збір у розмірі 2484,05 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.03.2024

Суддя О.М. Крижний