Рішення

від 19.03.2024 по справі 904/6441/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6441/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДЖІНЕЛ"

про стягнення 299 343,22 грн. за Договором № 1020/05 про надання поворотної фінансової допомоги

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Позивача не прибув

Відповідача не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 200 000,00 грн. - основного боргу, 16 635,62 грн. - 3 % річних, 82 707,690 грн. - індексу інфляції, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору № 1020/05 від 10.10.2020 про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернися поштові відправлення № 0600240499808, № 0600245745211, № 0600251114550 з відмітками "вибув" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Пунктом 5 ч.6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).

Крім того, частиною 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

12.03.2024 від Позивача надійшла заява про надання оригіналів доказів, зокрема: Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1020/05 від 10.10.2020, Додаткову угоду від 28.12.2020.

18.03.2024 від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Також Позивач заявив про підтримку позовних вимог.

У судовому засіданні досліджено надані Позивачем докази, оглянуто оригінали документів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2020 сторони уклали Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1020/05 (далі Договір), за п. 1.1. якого Позикодавець (Позивач) надає Позичальнику (Відповідачеві) поворотну фінансову допомогу, яку зобов`язується повернути в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Поворотна фінансова допомога (надалі допомога) це сума грошових коштів в національній валюті України, у розмірі 300 000,00 грн., передана у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плата за користування такими коштами (п. 1.2. Договору).

Позичальник повинен повернути в повному обсязі отриману фінансову допомогу в строк до 28.02.2021 року (п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 28.12.2020).

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця в установі банку, або в касу підприємства (п. 3.4. Договору)

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором відповідно до чинного законодавства України (п. 4.1. Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору та від належного виконання зобов`язань за Договором, які виникли під час дії Договору (п. 7.1. Договору).

На виконання умов Договору, Позивач перерахував Відповідачеві 300 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 32959701 від 19.10.2020.

Відповідач частково повернув фінансову допомогу у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1485 від 14.12.2020, у зв`язку з чим за останнім обліковується борг у розмірі 200 000,00 грн.

З посиланням на ст. 625 ЦК України на борг Відповідача Позивач нарахував 16 635,62 грн. 3 % річних за період з 01.03.2021 по 07.12.2023 та 82 707,60 грн. індексу інфляції за період з березня 2021 року по жовтень 2023 року.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт надання Позивачем фінансової допомоги за Договором, наявність боргу у Відповідача, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч.1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи і докази Позивача не заперечував і не спростував.

Перевіривши доводи і докази Позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд частково погоджується з Позивачем.

Так, 10.10.2020 сторони уклали Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1020/05, за п. 1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, яку зобов`язується повернути в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Поворотна фінансова допомога (надалі допомогу) це сума грошових коштів в національній валюті України, у розмірі 300 000,00 грн., передана у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плата за користування такими коштами (п. 1.2. Договору).

На виконання умов Договору, Позивач перерахував Відповідачеві 300 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 32959701 від 19.10.2020.

Позичальник повинен повернути в повному обсязі отриману фінансову допомогу в строк до 28.02.2021 року (п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 28.12.2020).

Відповідач частково повернув фінансову допомогу у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1485 від 14.12.2020, у зв`язку з чим за останній обліковується борг у розмірі 200 000,00 грн.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, Додаткову угоду, платіжні доручення), беручи до уваги відсутність доказів повернення 200 000,00 грн. фінансової допомоги та заперечень Відповідача на позов, з урахуванням п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди, суд визнає, що строк повернення фінансової допомоги за Договором настав, а вимогу про стягнення 200 000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індекс інфляції проведено правильно, розрахунки 3 % річних проведено неправильно.

Так, в п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 28.12.2020 Позичальник повинен повернути в повному обсязі отриману фінансову допомогу в строк до 28.02.2021 року.

Згідно зі ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки 28.02.2021 припадає на неділю, останній день переноситься на 01.03.2021, за перерахунком суду, з урахуванням положень ст. 254 ЦК України, 3 % річних за період з 02.03.2021 по 07.12.2023 становить 16 619,18 грн.

З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать; 200 000,00 грн. основного боргу, 82 707,60 грн. індексу інфляції, 16 619,18 грн. 3 % річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДЖІНЕЛ" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 59, код 43270415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова, буд. 10, код 35116943) 200 000,00 грн. основного боргу, 82 707,60 грн. індексу інфляції, 16 619,18 грн. 3 % річних, 3 591,92 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне судове рішення складене 28.03.2024.

Суддя С.Г. Юзіков