Рішення

від 27.03.2024 по справі 925/1819/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.2024р. Справа №925/1819/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства «Торговий дім ПОЛЯКОВ», м.Черкаси,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛайтНайт Трейд», м.Краматорськ, Донецька область,

про стягнення 100428,31 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Торговий дім ПОЛЯКОВ» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛайтНайт Трейд», м.Краматорськ, Донецька область, про стягнення 100428,31 грн.

Підставами звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем обов`язку повної та своєчасної оплати товару за договором поставки №№ 10248 від 06.08.2021, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 100428,31 грн., з яких: 14944,32 грн. основний борг, 9015,72 грн. 30% річних, 4917,79 грн. інфляційні втрати, 12221,59 грн. пеня, 4483,30 грн. штраф, 54845,65 грн. неустойка за користування грошовими коштами постачальника.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.01.2024 справу №925/1819/23 за позовом Приватного підприємства «Торговий дім ПОЛЯКОВ», до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛайтНайт Трейд» про стягнення 100428,31 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

23.01.2024 матеріали справи №925/1819/23 надійшли до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №925/1819/23, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідач у справі зареєстрував електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Крім того, 31.01.2024 та 27.02.2024 копія ухвали господарського про відкриття провадження у справі направлялась поштовим відправленням на адресу відповідача відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштові конверти повернуто органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил Правила надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 30.03.2023 у cправі № 910/2654/22.

Також, згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суть спору та зміст спірних правовідносин.

За змістом позовної заяви, суть спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань на користь позивача, що виникли внаслідок поставки товару позивачем за Договором поставки.

Відносини, що склалися між сторонами підпадають під правове регулювання ст.ст. 6, 11, 509, 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, за змістом яких, зокрема, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За сукупністю положень ст.ст. 2, 13, 73, 76, 78 ГПК України, на позивача покладається обов`язок доведення належними та допустимими доказами факту існування між сторонами договірних відносин, здійснення поставки, а також настання строку виконання зобов`язань відповідачем.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Встановлені судом обставини справи.

За поясненнями позивача станом на день звернення до суду покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-консалтингова група» (ідентифікаційний код: 43168853, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1) змінило свою назву та місце реєстрації на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайт-Найт Трейд» (ідентифікаційний код: 43168853, місцезнаходження: 84300, Донецькіа область, м.Краматорськ, вул. Стуса Василя, б. 64).

Матеріали справи містять договір поставки № 10248 від 06.08.2021 сторонами якого є: Приватне підприємство «Торговий дім ПОЛЯКОВ» (постачальник) та Українська торгова консалтингова група (на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛайтНайт Трейд») (покупець), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари, надалі по тексту „Товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно пунктів 1.2., 3.3., 3.5. договору сума товару, що передається пПокупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни. Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість, та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає. При прийомі товару оформляється видаткова накладна, що підписується представниками Сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару його якість та кількість. Сторони у цьому Договорі погодили, що особа яка підписала видаткову накладну являється уповноваженою особою на підписання накладних з відповідними повноваженнями які передбачені діючим законодавством: з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції що поставляється.

Розділ 4 договору поставки містить умови - Порядок розрахунків. Розділ 5 договору поставки містить умови відповідальності сторін.

За змістом пункту 6.1. договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Зі змісту розділу 13 договору поставки № 10248 від 06.08.2021 «Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін» вбачається, що з боку постачальника договір підписано представником Іващенко В.В., проте підпис покупця зазначений договір поставки не містить.

Надана суду копія договору поставки містить засвідчувальний напис представника позивача.

За поясненнями позивача, за видатковими накладними № АКФ-143683 від 09.11.2021, № АКФ-154964 від 30.11.2021, Приватне підприємство «Торговий дім ПОЛЯКОВ» здійснено поставку товару на загальну суму 24073,32 грн.

На підтвердження факту поставки продукції за договором до матеріалів справи додані: видаткова накладна № АКФ-143683 від 09.11.2021 на суму 22026,94 грн., № АКФ-154964 від 30.11.2021 на суму 2046,38 грн.

Вказані видаткові накладні підписані експедитором та отримувачем, проставлені відбитки печаток постачальника - ТОВ «Торговий дім ПОЛЯКОВ» та покупця - ТОВ Української торгової консалтингової групи (на теперішній час ТОВ «ЛайтНайт Трейд»).

В підтвердження здійснення часткової оплати за поставлений товар позивачем суду надані виписки по рахунку ТОВ «Торговий дім ПОЛЯКОВ» від 21.12.2021 на суму 4026,94 грн. (сплата за видатковою накладною №143683 від 09.11.2021); від 23.08.2022 на суму 3000,00 грн., від 29.08.2022 на суму 2000,00 грн.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за поставлений товар станом на теперішній час становить 14944,32 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 14944,32 грн. основного боргу, 9015,72 грн. 30% річних, 4917,79 грн. інфляційних втрат, 12221,59 грн. пені, 4483,30 грн. штрафу, 54845,65 грн. неустойки за користування грошовими коштами постачальника.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, сум інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на порушення відповідачем положень Цивільного кодексу України щодо обов`язку здійснення оплати за поставлений товар.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Зобов`язання згідно із ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Позивач посилається на договір поставки № 10248 від 06.08.2021, як на підставу виникнення обов`язку покупця оплатити поставлений товар. Як зазначалось вище, наявна в матеріалах справи копія договору поставки не містить підпису покупця, тому суд не може вважати вказаний договір укладеним, і, відповідно, його положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Враховуючи наявність в матеріалах справи підписаних з боку покупця - ТОВ Українська торгова консалтингова група (на теперішній час ТОВ «ЛайтНайт Трейд») видаткових накладних № АКФ-143683 від 09.11.2021 на суму 22026,94 грн., № АКФ-154964 від 30.11.2021 на суму 2046,38 грн., суд дійшов висновків про здійснення Приватним підприємством «Торговий дім ПОЛЯКОВ» позадоговірної поставки. З огляду на наведене суд застосовує до спірних правовідносин загальні приписи законодавства, що регулюють порядок та умови поставки.

За змістом частини першої статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, законом допускається укладення договору між господарюючими суб`єктами у спрощений спосіб, зокрема шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, тобто у вигляді конклюдентних дій, які полягають у прийнятті замовлення до виконання.

Укладення договору у такий спосіб має місце тоді, коли, зокрема, вбачається прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною та вчинення нею відповідних конклюдентних дій (відвантаження товару, сплата певної суми грошей тощо).

У даному випадку, як прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною та вчинення нею відповідних конклюдентних дій, суд розцінює факт підписання покупцем видаткових накладних, та здійснення часткової оплати товару.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України про договір купівлі-продажу, договір поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до усталеної судової практики, зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Отже, за висновками суду, строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару за накладними пов`язана з моментом його прийняття.

До матеріалів справи не надано доказів виставлення позивачем рахунків на оплату поставленої продукції за видатковими накладними № АКФ-143683 від 09.11.2021, № АКФ-154964 від 30.11.2021. Так само, не надано доказів направлення на адресу відповідача або врученню відповідачу відповідних рахунків.

Проте, ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку оплатити виконані роботи.

При цьому, суд зазначає, що у видаткових накладних вказані банківські реквізити позивача, та суми, які підлягають оплаті.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за видатковими накладними № АКФ-143683 від 09.11.2021, № АКФ-154964 від 30.11.2021, у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи відсутність погодження строку оплати покупцем отриманого товару, а також виходячи зі змісту ч.2 ст. 530, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 692 ЦК України, обов`язок щодо оплати вартості отриманого товару виник у відповідача саме з моменту прийняття товару і підписання відповідних документів, а з наступного дня зобов`язання вважається простроченим.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі - в сумі 14944,32 грн.

Позивачем на суму несплаченої заборгованості в розмірі 14944,32 грн. нараховані: 4917,79 грн. інфляційні втрати на підставі ст.625 ЦК України; 12221,59 грн. пеня на підставі п.5.2. Договору поставки; 9015,72грн. 30% річних на підставі п.5.2. Договору поставки та ст.625 ЦК України; 4483,30 грн. штраф на підставі п.5.3. Договору поставки; 54845,65 грн. неустойка за користування грошовими коштами постачальника на підставі п.5.6. Договору поставки.

Невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), визнається, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, позивач не надав суду доказів укладення договору поставки №10248 від 06.08.2021, а отже, і погодження між сторонами умов щодо порядку розрахунків за поставлений товар, відповідальності сторін, умов нарахування неустойки у випадку порушення покупцем строків розрахунків за поставлений товар тощо.

За таких обставин господарський суд дійшов висновків про безпідставність позовних вимог про стягнення 9015,72 грн. 30% річних, 12221,59 грн. пені, 4483,30 грн. штрафу, 54845,65 грн. неустойки за користування грошовими коштами постачальника, нарахованих за договором поставки № 10248 від 06.08.2021.

Водночас, за приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Отже, встановлений судом факт здійснення позадоговірної поставки, не звільняє відповідача від настання наслідків, які визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а тому правомірним є нарахування позивачем інфляційних втрат на суму основного боргу, яку не сплачено своєчасно. Нараховані позивачем 30% річних підлягають зменшенню до 3% річних.

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок інфляційних втрат за період з 15.12.2021 до 18.12.2023 на суму простроченої заборгованості в розмірі 14944,32 грн., суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат перевищує розмір заявлений позивачем, та враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі 4917,79 грн.

Суд, здійснивши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН власний розрахунок 3% річних за простроченими зобов`язаннями відповідача по оплаті товару за визначений позивачем період для нарахування річних з 15.12.2021 до 18.12.2023, встановив, що загальна сума 3% річних складає 901,57 грн., у зв`язку з чим задоволенню підлягає сума 3% річних у зазначеному розмірі.

Також у тексті позову та його прохальній частині на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування відповідачу процентів річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: порядок і строк виконання рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З урахування викладеного, суд вважає за можливе зазначити, що органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості 14944,32 грн. за період з 19.12.2023р. і до моменту виконання рішення суду 3% річних за формулою: (СПГЗ х 3 х КДП) : 365 : 100, де СПГЗ - сума простроченого грошового зобов`язання; 3 ставка процентів; КДП - кількість днів прострочення.

Щодо заявлених до стягнення 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 20000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію ордеру серії № СА №1057033 на надання правової (правничої) допомоги від 18.12.2023, копію договору про надання правової допомоги від 14.06.2023, копію додаткової угоди №15 від 13.11.2023 до договору про надання правової допомоги від 14.06.2023, копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18.12.2023 за договором про надання правничої допомоги від 14.06.2023 на суму 20000,00грн., копію рахунку-фактури №015 від 18.12.2023 на суму 20000,00грн.

Пунктами 3, 4 Додаткової угоди №15 від 13.11.2023 до договору про надання правової допомоги від 14.06.2023, укладеного між ПП «Торговий дім ПОЛЯКОВ» та адвокатом Осадько О.О. сторони узгодили порядок сплати гонорару: безготівковий переказ протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту фактичного виконання рішення суду по справі; порядок компенсації витрат адвоката: безготівковий переказ протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням суду по справі, за умови надання адвокатом клієнту документально підтверджень понесених витрат.

Згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18.12.2023 за договором про надання правничої допомоги від 14.06.2023, адвокатом Осадько О.О. були надані послуги на загальну суму 20000,00 грн., з яких: - 6000,00грн. консультації щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку; - 6000,00грн. складання позову, - 3000,00грн. підготовка до подачі позову до суду (роздруківка, добірка та сканування письмових доказів, завіряння копій документів, відправка пошти), - 5000,00 грн. представництво інтересів клієнта у суді в одному судовому засіданні.

Суд зауважує, що провадження у справі №925/1819/23 здійснювалось за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Судові засідання у справі не призначались, у зв`язку з чим безпідставним є включення до акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18.12.2023 витрати позивача у сумі 5000,00 грн. за представництво інтересів клієнта у суді в одному судовому засіданні.

Таким чином, на підставі наданих суду доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягають сплаті позивачем, підтвердженою є сума 15000,00 грн. (20000,00 грн. 5000,00 грн.).

В силу ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи положення статті 123, 126, 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору та витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Торговий дім ПОЛЯКОВ» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛайтНайт Трейд» про стягнення 100428,31 грн., задовольнити частково в сумі 20763,68 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛайтНайт Трейд» (84300, Донецька область, Краматорський район, м.Краматорськ, вул. Стуса Василя, б.64; ідентифікаційний код 43168853) на користь Приватного підприємства «Торговий дім ПОЛЯКОВ» (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, б. 41; ідентифікаційний код 32268131) 14944,32 грн. - основного боргу, 4917,79 грн. інфляційних втрат, 901,57 грн. 3 % річних; 3101,27 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, 554,92 грн. витрат зі сплати судового збору.

Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості 14944,32 грн. за період з 19.12.2023р. і до моменту виконання рішення суду 3% річних за формулою: (СПГЗ х 3 х КДП) : 365 : 100, де СПГЗ - сума простроченого грошового зобов`язання; 3 ставка процентів; КДП - кількість днів прострочення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз