Рішення

від 21.03.2024 по справі 909/1021/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1021/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Коломийської окружної прокуратури

бул. Лесі Українки, 47, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78203

в інтересах держави в особі Чернелицької селищної ради

Коломийського району Івано-Франківської області

вул. Незалежності, буд. 23, смт Чернелиця,

Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78112

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут"

вул. Бельведерська, 32А, м. Івано-Франківськ, 76010

про визнання недійсними додаткових угод до договору постачання природного газу та стягнення грошових коштів в сумі 101 404,77 грн.

За участю:

від прокуратури: Гоголь В. В. (в залі суду);

від відповідача: ОСОБА_1 (поза межами суду).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" про визнання недійсними додаткових угод № 1-4 до договору постачання природного газу № 41DB767-972-21 від 18.02.2021 та стягнення грошових коштів в сумі 101 404,77 грн.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування позову зазначено, що додаткові угоди до договору про постачання природного газу є недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є всі підстави вважати, що кошти, сплачені Чернелицькою селищною радою за газ, який був поставлений на підставі додаткових угод підлягають стягненню з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначено, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі позивача в суді, зокрема не надано доказів, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави. Прокурором було здійснено моніторинг закупівлі позивачем природного газу за повної відсутності відповідних підстав та повноважень, а також з порушенням строків та відповідної процедури. Сторони узгодили між собою документальне обґрунтування цін та коливання ціни товару на ринку, жодних зауважень до документального обґрунтування ціни (коливання ціни) споживач не надавав. Оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено та не закріплено ні форми, ні змісту довідки про коливання ціни на ринку, сторони самі погодили та визначили для себе належне для сторін документальне обґрунтування, яким підтверджували коливання ціни товару на ринку. Відповідач також зазначив, що всі етапи вказаної закупівлі завершилися і договір був виконаний в повному обсязі, отже неприпустимо здійснювати будь-які перерахунки у правовідносинах, які є припинені внаслідок виконання сторонами своїх зобов`язань. При цьому, підписання сторонами спірних додаткових угод до договору не призвело до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а отже не завдало збитків державі. На підтвердження заперечень подано суду експертні висновки та цінові довідки Львівської торгово-промислової палати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини вказують на те, що Коломийською окружною прокуратурою вивчено інформацію, оприлюднену на вебпорталі електронної системи публічних закупівель "Prozotro", за результатами опрацювання якої встановлено, що Чернелицькою селищною радою проведено відкриті торги щодо закупівлі "природний газ", з очікуваною вартістю 1 000 000,00 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебпорталі "Prozorro" https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-01-12-000515-a).

За результатом проведених торгів переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (код ЄДРПОУ 39595350) з остаточною пропозицією 600 000,00 грн.

18.02.2021 між Чернелицькою селищною радою (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (далі - постачальник) укладено договір № 41DB767-972-21 (далі - договір) про постачання природного газу обсягом 100000 куб. м загальною вартістю 600 000,00 грн, у тому числі 100 000,00 грн ПДВ.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ (за кодом ДК 021:2015-09120000-6 газове паливо) (далі - газ) у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - до 100 000 куб. м.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна за 1000 куб. м газу на момент укладення даного договору, з врахуванням вартості транспортування природного газу магістральними трубопроводами по території України та без ПДВ складає 5 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 000,00 грн. Разом 6000,00 грн.

Загальна вартість даного договору складає 600 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 100 000,00 грн (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 укладеного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх закінчення.

Пунктом 11.1 договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, серед яких збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Застосування даної підстави повинно підтверджуватись документами, які постачальник надає споживачу, що посвідчуватимуть коливання ціни в тих розмірах, на які буде підвищена ціна товару. Зміна ціни товару має бути підтверджена довідкою, наданою Торгово-промисловою палатою України та/або ДП "Держзовнішінформ". Постачальник також може надати довідку іншого органу, установи чи організації, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни на ринку.

Водночас, одразу ж після укладення договору, в період з 19.02.2021 по 28.02.2021 до вказаного договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод щодо вартості одиниці природного газу. У результаті чого ціна природного газу за цим договором за 1000 куб. м збільшилась з 6000,00 грн до 8752,69953 грн, тобто на 45,878%:

- додатковою угодою № 1 від 19.02.2021 до пункту 1.2 внесено зміни щодо обсягів закупівлі газу - 90,99181 тис. куб. м., та до пункту 3.2 щодо ціни за 1 куб. м - 6,5940000 грн (з ПДВ), тобто вартість товару за 1000 куб. м 6594,00 грн, що на 9,9% більше попередньої ціни, документи для обґрунтування зміни ціни постачальником не надавалися;

- додатковою угодою № 2 (без дати) до пункту 1.2 внесено зміни щодо обсягів закупівлі газу - 82,79509 тис. куб. м., та до пункту 3.2 щодо ціни за 1 куб. м. - 7,246806 грн (з ПДВ), тобто вартість товару за 1000 куб. м 7246,806 грн, що на 20,7801% більше першочергової ціни, документи для обґрунтування зміни ціни постачальником не надавалися;

- додатковою угодою № 3 (без дати) до пункту 1.2 внесено зміни щодо обсягів закупівлі газу - 75,33675 тис. куб. м, та до пункту 3.2 щодо ціни за 1 куб. м. - 7,96423979 грн (з ПДВ), тобто вартість товару за 1000 куб. м 7964,239 грн, що на 32,737% більше першочергової ціни, документи для обґрунтування зміни ціни постачальником не надавалися;

- додатковою угодою № 4 (без дати) до пункту 1.2. внесено зміни щодо обсягів закупівлі газу - 68,55027 тис. куб. м., та до пункту 3.2 щодо ціни за 1 куб. м - 8,75269953 грн (з ПДВ), тобто вартість товару за 1000 куб. м 8752,699 грн, що на 45,878% більше першочергової ціни, документи для обґрунтування зміни ціни постачальником не надавалися.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Чернелицької селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів сплачених на підставі цих додаткових угод у сумі 101 404,77 грн.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша); прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина третя цієї статті); наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (частина четверта цієї ж статті).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються:

- у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно;

- "нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною";

- "неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя); прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор, звертаючись із позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного уповноваженого суб`єкта про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що такий суб`єкт не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, вказано: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

У постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 906/638/22 зазначено, що прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор вказував на те, що Коломийською окружною прокуратурою в порядку ч. 3 ст. 23 Закону України "про прокуратуру" скеровано лист № 09.53-57-2527вих-23 від 16.10.2023 до Чернелицької селищної ради, в якому повідомлено про порушення вимогу Закону України "Про публічні закупівлі" по закупівлі UA-2021-01-12-000515-а внаслідок укладення додаткових угод до договору № 41GB767-972-21 від 18.02.2021 на постачання природного газу, та обґрунтуванням необхідності у такому разі визнання додаткових угод № 1-4 до договору недійсними та повернення зайво сплачених коштів внаслідок безпідставного завищення вартості придбаного газу у сумі 101 404,77 грн.

Листом № 1201 від 26.10.2023 Чернелицька селищна рада повідомила окружну прокуратуру, що не звертатиметься до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення зайво сплачених коштів. Також зазначила, що заходи щодо повернення зайво сплачених коштів не вживалися та з позовом до суду рада не зверталася.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивача у даному позові і дотримано передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок реалізації такого захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного та Господарського кодексів України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма п. 2 ч. 5 ст. 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18.09.2019 (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

До укладеного між позивачем Чернелицькою селищною радою та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" договору про постачання природного газу № 41DB767-972-21 від 18.02.2021 у подальшому було підписано 4 додаткових угод, якими було змінено ціну природного газу за 1000 куб. м в бік збільшення з 6 000,00 грн до 8 752,69953 грн (+2 752,699 грн), тобто на 45,878%.

Додатковою угодою № 1 укладеною 19.02.2021 збільшено ціну газу до за 1 куб. м - 6,5940000 грн (з ПДВ), в той час як договором про постачання природного газу № 41DB767-972-21 від 18.02.2021 встановлено ціну газу 6 000,00 грн за 1000 куб. м. Водночас, як вбачається у наявних матеріалах справи: цінової довідки № 19-09/121 від 09.02.2021 та експертних висновків № 19-09/151 від 15.02.2021, № 19-09/154 від 16.02.2021, № 19-09/164 від 17.02.2021 середньозважені ціни на природний газ на дату укладення договору 18.02.2021 коливалися від 8 200,39 грн до 9 396,51 грн. Доказів в підтвердження ціни газу станом на дату укладення договору 18.02.2021 суду не подано.

Тобто, вже на момент укладення договору 18.02.2021 та додаткової угоди 19.02.2021, ціна газу була вищою ніж сторони визначили у договорі (6 000,00 грн за 1000 куб. м.).

Відповідачем не доведено, що підвищення ціни є непрогнозованим та його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції. Отож, істотної зміни обставин, яка є необхідною для зміни договору як це передбачено ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України суду не доведено.

Окрім того, судом встановлено, що додатковими угодами № 2-4 (без дати) змінено ціну більше ніж на 10%.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що додаткові угоди № 1-4 до договору № 41DB767-972-21 про постачання природного газу від 18.02.2021 укладені всупереч наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII, тому підлягають визнанню недійсними.

Оскільки зазначені додаткові угоди № 1-4 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем Чернелицькою селищною радою та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" щодо ціни природного газу, поставленого за договором № 41DB767-972-21 від 18.02.2021, мали регулюватись п. 2.1 договору, згідно з яким ціна газу становить 6000,00 грн з ПДВ за 1000 куб. м.

В матеріалах справи наявні акти поставленого газу № 61004889 від 19.02.2021 на суму 49 500,00 грн (5000,00 куб. м); № 61007120 від 09.03.2021 на суму 240 938,52 грн (27 527,27 куб. м), № 61011895 від 31.03.2021 на суму 15 816,91 грн (1 807,09 куб. м) та акт № 61015493 від 07.05.2021 на суму 3 676,04 грн (419,99 куб. м) та відповідно платіжні доручення про сплату від 19.02.2021 № 40 на суму 49 500,00 грн; від 09.03.2021 № 20 на суму 12 018,94 грн; від 09.03.2021 № 36 на суму 7 302,03 грн; від 09.03.2021 № 41 на суму 221 616,95 грн; від 07.04.2021 № 8 на суму 78,78 грн; від 07.04.2021 № 8 на суму 12 884,76 грн; від 07.04.2021 № 57 на суму 2 853,37 грн; від 10.03.2021 № 11 на суму 3 676,04 грн. Фактично поставлено природний газ в обсязі 34 754,35 куб. м, за які сплачено 309 930,87 грн.

Суд звертає увагу, що за актом № 61004889 від 19.02.2021 споживач мав сплатити за газ в сумі 6000,00 грн/1000 куб. м (6,00 грн за 1 куб. м), що складає 30 000,00 грн (6,00 грн * 5 000 куб. м). Водночас, як вбачається з матеріалів справи акт № 61004889 від 19.02.2021 на суму 49 500,00 грн не стосується договору № 41DB767-972-21 про постачання природного газу від 18.02.2021.

Отже, вимога в частині стягнення грошових коштів є частково обґрунтованою в сумі 81 904,77 грн. Грошові кошти в сумі 81 904,77 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України. В частині стягнення грошових коштів сумі 19 500,00 грн слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом Івано-Франківською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 13 420,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 2175 від 30.10.2023 та № 2176 від 30.06.2023.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 12 903,87 грн слід покласти на відповідача, а в сумі 516,13 грн слід залишити за Івано-Франківською обласною прокуратурою.

Керуючись ст. 2, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів в сумі 101 404,77 грн задовольнити частково.

Визнати додаткову угоду № 1 від 19.02.2021 до договору постачання природного газу № 41DB767-972-21 від 18.02.2021, укладену між Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" недійсною.

Визнати додаткову угоду № 2 (без дати) до договору постачання природного газу № 41DB767-972-21 від 18.02.2021, укладену між Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" недійсною.

Визнати додаткову угоду № 3 (без дати) до договору постачання природного газу № 41DB767-972-21 від 18.02.2021, укладену між Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" недійсною.

Визнати додаткову угоду № 4 (без дати) до договору постачання природного газу № 41DB767-972-21 від 18.02.2021, укладену між Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" недійсною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (вул. Ленкавського, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010; код ЄДРПОУ 39595350; ІПН 395953509152) на користь Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (вул. Незалежності, буд. 23, смт Чернелиця, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78112; код ЄДРПОУ 04355601; рахунок (IBAN) UA758201720000324100000009123) грошових коштів в сумі 81 904,77 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (вул. Ленкавського, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010; код ЄДРПОУ 39595350; ІПН 395953509152) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172) судовий збір в сумі 12 903,87 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення грошових коштів в сумі 19 500,00 грн відмовити.

Судовий збір в сумі 516,13 грн залишити за Івано-Франківською обласною прокуратурою.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.03.2024.

Суддя С. М. Кобецька