Ухвала

від 25.03.2024 по справі 910/3200/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/3200/24

Суддя Н.Плотницька, розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Магістр"

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

15.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Магістр" про зобов`язання передати наявні документи та бази даних стосовно акціонерів емітента ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО СЕЛИЩЕ МИРНЕ (Код ЄДРПОУ 13554527), визначених Положенням № 431 до уповноваженого на зберігання ПАТ "Національний депозитарій України" та визнати право власності на цінні папери у кількості 647 754 штук простих іменних акцій (загальною номінальною вартістю 161 938, 00 грн., реєстраційний номер випуску - 61/06/1/10 від 01.11.2001, номінальною вартістю 0,25 грн., загальна кількість 1 048 831 шт., номінальною вартістю 262 207,75 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) НОМЕР_1 , що становить 61,7 відсотків статутного капіталу Емітента ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО СЕЛИЩЕ МИРНЕ (Код ЄДРПОУ 13554527).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ОСОБА_2 , який був власником цінних паперів Відкритого Акціонерного товариства Автотранспортне підприємство селище Мирне позивачка прийняла всю спадщину померлого, проте у зв`язку з відсутністю у позивачки документів, передбачених Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 23.04.2013 №735, для проведення операція щодо спадкування проводиться шляхом внесення змін до відповідного рахунку в цінних паперах про співвласників-спадкоємців (спадкоємця) частки майна померлого співвласника акцій, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом щодо визнання свого майнового права на цінні папери в порядку спадкування для можливості в подальшому належним чином оформити право власності на них.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до пунктів 3, 4, 15 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Даний спір виник з приводу права власності фізичної особи на прості іменні акції, що виникло на підставі спадкових прав, та з урахуванням характеру правовідносин сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи, що поданий на вирішення суду спір не відноситься до числа спорів відповідно до стастті 20 Господарського процесуального кодексу України, то права позивача не підлягають судовому захисту у господарському суді, а подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Аадам ІІ проти Німеччини» зазначено, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоч остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що це вже спотворює саму суть цього права.

Слід також звернути увагу на іншу складову закріпленого у статті 6 Конвенції права - вимогу щодо законності суду, тобто суду, встановленого законом. Це поняття включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №820/5586/16).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Отже, з огляду на зазначене, господарський суд відмовляє у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимоги частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України господарський суд роз`яснює позивачам, що поданий на розгляд суду спір за суб`єктним складом сторін та характером правовідносин підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

З огляду на вказане, відмова господарського суду в прийнятті даної позовної заяви не суперечить частині 3 статті 124 Конституції України, оскільки це не позбавляє позивачів права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб і в порядку встановленому Конституцією України та законами України, зокрема подання відповідної позовної заяви до суду іншої юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись статтями 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Магістр" про зобов`язання вчинити дії та визнання права власності.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Суддя Н.Плотницька