Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/781/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/781/20За позовом Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс Груп"

про стягнення 1498144,40 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу та санкцій за Договором №04-10/18 від 04.10.2018 (Договір), разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань своєчасно та повністю оплатити надані йому послуги.

На обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов п. 2.2 Договору від 04.10.2018 №04-10/18 щодо недотримання строків оплати наданих послуг та нараховує Відповідачу борг за основним зобов`язанням по договору в сумі 1212852,80 грн з ПДВ., а також штрафні санкції за невиконання Договору.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі укладених між ним та позивачем: Додаткової угоди №1 до Договору №04-10/18 від 04.10.2018, Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019 з Додатковою угодою №1 до цього Договору та Договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019, оскільки в результаті зведення взаємних боргів за цими договорами та зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем.

Разом з тим, позивач вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що ґрунтуються на сфальсифікованих доказах, заперечує факт укладання між позивачем та відповідачем наведених вище договорів.

На думку позивача, вказані вище договори могли бути підписані пізніше за фактичну дату їх укладання попереднім директором позивача - ОСОБА_1, якого було звільнено з цієї посади наказом №108-ВК від 25.09.2019.

На підставі викладених заперечень, щодо факту укладення Додаткової угоди №1 до Договору №04-10/18 від 04.10.2018, Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019, Додаткової угоди №1 до цього Договору та Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019, позивач заявив клопотання про призначення технічної експертизи, з метою встановлення давності підпису ОСОБА_1 на зазначених договорах.

Ухвалою суду від 21.10.2020 судом було призначено у даній справі технічну судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи в той час виконані підписи ОСОБА_1 на Додатковій угоді №1 від 04.10.2018, Договорі про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019, Додатковій угоді №1 від 28.08.2019 та Договорі про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019 якими вони датовані, якщо ні, то у який час (період часу) вони виконані?

Матеріали справи направлено для проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

Від призначеної судом експертної установи через відділ діловодства суду повернулася справа №910/781/20 разом з висновком експерта.

Ухвалою суду від 10.05.2022 було поновлено провадження у справі.

Позивачем було подано заяву про зупинення провадження у справі №910/781/20 до вирішення справи, яка розглядається Господарським судом міста Києва (суддя Ярмак О.М.) № 910/9037/22 за позовом Дочірнього підприємства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №100 Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс Груп" про визнання додаткової угоди № 1 до договору № 04-10/18 від 04.10.2018, договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.08.2019, договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019.

Ухвалою суду від 03.10.2022 провадження у справі №910/781/20 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням прийнятим у справі №910/9037/22.

Ухвалою суду від 15.12.2023 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні.

09.02.2024 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 14.02.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляду справи по суті на 11.03.2024.

У судове засідання 11.03.2024 представники обох сторін не з`явилися, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином. Позивач має зареєстрований електронний кабінет, відповідно, ухвала суду від 14.02.2024 була направлена йому через електронний суд, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Відповідачу копію ухвали від 14.02.2024 було направлено засобами поштового зв`язку на поштову адресу, однак конверт з ухвалою повернувся не врученим з відміткою працівників пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2018 між позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником укладено договір № 04-10/18 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець надає послуги з приготування асфальтобетонної суміші кількістю 8000 тон з матеріалів замовника, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити послуги згідно рахунків виконавця.

Вартість послуг за договором становить 381,58 грн за 1 тону приготованого товару (п. 2.1 Договору).

За умовами пункту 2.2 Договору замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 600000 грн. Решту суми замовник сплачує двічі в місяць протягом трьох банківських днів з моменту затвердження сторонами актів надання послуг.

Відповідно до п. 6.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За результатами наданих послуг та на виконання вимог п. 3.5 Договору сторонами у період з 16.10.2018 по 15.07.2019 було підписано Акти здачі-приймання наданих послуг, що є доказами надання послуг позивачем відповідно до умов Договору на загальну суму 4398586,80 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було частково оплачено вартість наданих послуг, несплаченими лишились 1212852,80 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 27.09.2019 щодо погашення суми боргу, однак вона залишена відповідачем без задоволення.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1212852,80 грн боргу за Договором, а також, у зв`язку із простроченням строків оплати послуг на підставі п. 5.2.2 Договору позивачем було нараховано пеню у сумі 256858,97 грн, та в порядку ст. 625 ЦК України 23260,31 грн 3 % річних та 5172,32 грн інфляційних втрат.

Відповідач заперечуючи проти вимог позову вказує про наступне.

За умовами п. 3.10 Договору в редакції Додаткової угоди №1 за результатами оплати авансового платежу або підписаних актів наданих послуг виконавець відповідно до законодавства реєструє свої податкові зобов`язання. У випадку, якщо виконавець не зареєструє податкову накладну в строки, визначені Податковим кодексом України, замовник має право зменшити розмір оплати за даним Договором на суму не зареєстрованих податкових зобов`язань.

Відповідач стверджує, що позивачем було зареєстровано лише одну податкову накладну на суму 636598,50 грн у тому числі ПДВ на суму 10609,75 грн. У зв`язку з чим, такі дії позбавили права відповідача на суму податкового кредиту, натомість, на підставі п. 3.10 Договору в редакції Додаткової угоди №1 відповідач зменшив розмір оплати за Договором на суму незареєстрованих позивачем податкових накладних, про що повідомив останнього листами від 28.06.2019 та 27.08.2019, які були отримані керівником позивача під розписку.

За твердженнями відповідача сума незареєстрованих податкових накладних складає 626998,10 грн.

Крім того, як зазначає відповідач, між сторонами було укладено ряд договорів за умовами якого частин боргу за Договором було погашено:

- відповідачем сплачено борг позивача за договором про відступлення права вимоги № 02/01-4001 від 02.08.2019 в сумі 205734 грн, які зараховані позивачем в оплату боргу;

- згідно договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019 та Додаткової угоди №1 від 28.08.2019 відповідач погасив заборгованість за Договором в сумі 441446,50 грн;

- згідно договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019 відповідач погасив заборгованість за Договором в сумі 257363,97 грн.

Згідно банківських виписок від 04.10.2018, 12.10.2018, 22.10.2018, 31.10.2018, 31.10.2018, 01.11.2018, 21.11.2018, 23.11.2018, 26.11.2018 та 04.12.2018 відповідачем було сплачено позивачу за Договором 2980000 грн.

Таким чином, на думку відповідача, у нього відсутня заборгованість перед позивачем за Договором.

Позивач заперечив проти факту укладення з відповідачем Додаткової угоди №1 до Договору, Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019 та Додаткової угоди №1 від 28.08.2019, а також договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019. У своїх поясненнях він вказав на те, що попередній директор позивача ОСОБА_1 був звільнений з посади директора Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 25.09.2019, натомість, вищевказані документи були підписані ним значно пізніше зазначених дат цих документів.

В межах даного спору судом було призначено експертизу на вирішення якої поставлено питання чи в той час виконані підписи ОСОБА_1 на Додатковій угоді №1 від 04.10.2018, Договорі про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019, Додатковій угоді №1 від 28.08.2019 та Договорі про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019 якими вони датовані, якщо ні, то у який час (період часу) вони виконані?

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було проведено відповідну експертизу за наслідками чого оформлено висновок експертів від 15.02.2022 № 31199/20-34/4659ч4673/22-34.

Копію відповідного висновку позивач надав для дослідження в межах справи № 910/9037/22 за позовом Дочірнього підприємства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №100 Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс Груп" про визнання недійсними додаткової угоди № 1 до договору № 04-10/18 від 04.10.2018, договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.08.2019, договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/9037/22, яким у задоволенні вимог позову відмовлено, було надано оцінку цьому експертному висновку, зокрема, вказано наступне.

У наданому висновку зазначено, що відповісти на питання ухвали суду: чи в той час виконані підписи від імені ОСОБА_1 у Додатковій угоді №1 від 04.10.2018, Договорі про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019, Додатковій угоді №1, датованій 04.10.2018, договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, датованому 27.08.2019, додаткову угоду № 1, датованій 28.08.2019, та договорі про зарахування зустрічних однорідних вимог, датованому 02.09.2019. якими вони датовані, якщо ні, то у який час (період часу) вони виконані?, не видається можливим, через неможливість встановити час виконання підпису у зазначених документах.

Отже вказаний експертний висновок не доводить факт підписання від імені ОСОБА_1 спірних правочинів пізніше ніж вони датовані.

Належними та допустимими доказами не доведено що укладені між сторонами у справі договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.08.2019 та договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019 вчинені всупереч вільному волевиявленню учасника правочину і не відповідає його внутрішній волі, тому відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України підстави для визнання цих правочинів недійсними відсутні.

Такі обставини встановлено судом у рішенні від 17.01.2023 у справі № 910/9037/22, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В межах справи №910/9037/22 було встановлено факт правомірності: додаткової угоди № 1 до договору № 04-10/18 від 04.10.2018, договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.08.2019, договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019. У зв`язку із чим, суд не може не приймати до уваги ці правочини під час вирішення спору у даній справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними обома сторонами підтверджено, що позивачем на виконання вимог Договору було надано відповідачу послуги на суму 4398586,80 грн.

Відповідачем було сплачено 2980000 грн, що підтверджується банківськими виписками наданими позивачем.

За умовами п. 3.10 Договору в редакції Додаткової угоди №1 за результатами оплати авансового платежу або підписаних актів наданих послуг виконавець відповідно до законодавства реєструє свої податкові зобов`язання. У випадку, якщо виконавець не зареєструє податкову накладну в строки, визначені Податковим кодексом України, замовник має право зменшити розмір оплати за даним Договором на суму не зареєстрованих податкових зобов`язань.

За твердженнями відповідача сума незареєстрованих податкових накладних складає 626998,10 грн у зв`язку із чим, листами - повідомленнями від 28.06.2019 та від 27.08.2019 відповідач повідомив позивача про зменшення розміру оплати послуг за актами здачі-приймання послуг за Договором на суму не зареєстрованих податкових накладних. Відповідні листи було одержано під розписку директором позивача ОСОБА_1 , про що є відповідні відмітки на листах.

Матеріали справи не містять доказів реєстрації позивачем податкових накладних на вказану відповідачем суму ПДВ.

02.08.2019 між позивачем як цедентом, ПП «Інгус Ойл» як цесіонарієм та відповідачем як боржником було укладено договір №02/01-4001 відступлення права вимоги (цесії). За умовами п. 1 та п.2 цього договору до ПП «Інгіс Ойл» перейшло право вимоги, належне позивачу, і стає кредитором за Договором №04-10/18 від 04.10.2018 в межах суми 205734 грн, боржником за яким є відповідач.

Враховуючи умови договору №02/01-4001 відступлення права вимоги (цесії) від 02.08.2019 зобов`язання відповідача зі сплати позивачу 205734 грн за Договором на суму припинено.

Згідно укладеного між сторонами договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2019 та Додаткової угоди №1 від 28.08.2019 відповідач погасив заборгованість за Договором в сумі 441446,50 грн, а за умовами договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019 відповідач погасив заборгованість за Договором в сумі 257363,97 грн.

Крім того, у п. 7 договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019 сторони дійшли згоди, що договір №04-10/18 від 04.10.2018 є виконаним сторонами в повному обсязі та у зв`язку з виконанням сторонами зобов`язань за вказаним договором, вважати його припиненим з моменту підписання цього договору. Сторони не мають одна до одної претензій по договору №04-10/18 від 04.10.2018.

Таким чином, уклавши договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019 сторони припинили дію Договору та підтвердили, що претензій одна до одної не мають за цим Договором, чим фактично узгодили виконання грошового зобов`язання відповідача за Договором.

У зв`язку із чим, підстав для стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1212852,80 грн за Договором відсутні.

Враховуючи, що сторони в договірному порядку узгодили відсутність претензій одна до одної щодо зобов`язань за Договором, у тому числі грошових зобов`язань відповідача з оплати наданих послуг, оскільки вимоги позову в частині основного боргу задоволенню не підлягають, відповідно підстави для застосування штрафних та фінансових санкцій відстуні.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги в сукупності наявні у справі докази, враховуючи встановлені обставини у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/9037/22, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судові витрати, у які позивачем включено судовий збір, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 28.03.2024.

Суддя Р.Б. Сташків