Ухвала

від 28.03.2024 по справі 910/3667/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.03.2024Справа № 910/3667/24Суддя Господарського суду міста Києва Зеленіна Н.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" про забезпечення позову у справі

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виналь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №402-р від 28.12.2023 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу".

Разом із позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Антимонопольному комітету України вчиняти будь-які дії, пов`язані з виконанням рішення Антимонопольного комітету України №402-р від 28.12.2023 (у справі №127-26.4/20-21), в тому числі й щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" штрафу у розмірі 10 000 000 грн до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що стягнення штрафу за оскаржуваним рішенням Комітету вплине на фінансовий стан позивача та його господарську діяльність, та у випадку визнання недійсним рішенням повернення сплаченої суму штрафу з державного бюджету вимагатиме застосування позивачем додаткових механізмів для відновлення його порушених прав. Окрім того, позивач зазначає, що однією з підстав для визнання недійсним рішення є необґрунтованість суми визначеного відповідачем штрафу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Разом з тим, частиною 5 вищевказаної статті визначено, що незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з, порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним.

Так, рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене вищезазначеною частиною, може бути прийнято за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що Антимонопольний комітет України приймав рішення, яким би встановлювався особливий порядок виконання оскаржуваного рішення.

Окрім того, задоволення позовних вимог у даній справі щодо скасування спірного рішення Комітету забезпечить у повному обсязі захист прав позивача, оскільки автоматично відновить порушене право позивача, а тому наявність заходів забезпечення позову взагалі не впливає на виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, cуд дійшов висновку, що позивачем не було подано належних та допустимих доказів які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Захід забезпечення позову у вигляді заборони Антимонопольному комітету України, його структурним підрозділам та посадовим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані із виконанням оскаржуваного рішення Комітету, а тому числі і щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" штрафу, суперечить нормам чинного законодавства, оскільки, фактично призведе до обмеження дискреційних повноважень органів АМК. Більше того, рішення органу АМК (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов`язковим до виконання (ч. 3 ст. 56 Закону України " Про захист економічної конкуренції").

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" про забезпечення позову у справі №910/3667/24 - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя Н.І. Зеленіна