Рішення

від 27.03.2024 по справі 910/18848/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2024Справа № 910/18848/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікон-Лайн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена долина полісся»

про стягнення 254485,09 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікон-Лайн» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена долина полісся» про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 у розмірі 254485,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 в частині оплати поставленого товару у строк, встановлений вказаним договором, у зв`язку з чим позивач просить стягнути 239031,60 грн пені, на підставі пункту 4.2 договору, та 15454,09 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшли два екземпляра відзиву на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що невиконання ним обов`язку з оплати продукції, поставленої позивачем, обумовлене суттєвими проблемами з веденням господарської операції, що пов`язано з блокуванням Чорноморської угоди по кінець вересня 2023 року, що вказує на існування форс-мажорних обставин. Крім того, відповідач вказав на неправильність розрахунків пені та 3% річних, здійснених позивачем, та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

Від відповідача у двох екземплярах надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач просив залишити без розгляду подану позивачем відповідь на відзив. Однак, оскільки жодного обґрунтування для залишення без розгляду відповіді на відзив відповідачем суду не наведено, вказане клопотання відхиляється судом у зв`язку з необґрунтованістю.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена долина полісся" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рікон-Лайн" (постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № БС-1000 від 15.03.2023.

Відповідно до умов п.1.1 договору постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти кукурудзу 3 класу врожаю 2022 року.

Згідно з п.2.1. договору № БС-1000 кількість кукурудзи у вазі, що навантажено на транспорт, наданий покупцем становить 1000 (одна тисяча) (+/- 5%) т, що визначить покупець.

У пункті 3.1 договору №БС-1000 сторони погодили, що ціна товару за 1000 (+/-5%) т складає 8099996,40 грн. (сума з ПДВ, +/-5%).

Товар вважається поставленим постачальником та прийнятий покупцем з моменту його вивантаження у місці погодженим сторонами та підписання сторонами видаткової накладної. Кукурудза передається постачальником покупцю в строк до 22.03.2023 (п.п. 5.1, 5.2 договору);

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято кукурудзу на загальну суму 8331008,30 грн, а саме:

- 17.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 2501278,89 грн за видатковою накладною №116 від 17.03.2023;

- 18.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 434159,81 грн за видатковою накладною №97 від 16.03.2023;

- 18.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 1243673,45 грн за видатковою накладною №98 від 17.03.2023;

- 18.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 419903,82 грн за видатковою накладною №117 від 18.03.2023;

- 19.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 1654019,26 грн за видатковою накладною №118 від 19.03.2023;

- 21.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 1281257,43 грн. за видатковою накладною №120 від 21.03.2023;

- 22.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 796715,64 грн за видатковою накладною №121 від 21.03.2023.

Поставка товару на загальну суму 8331008,30 грн підтверджується видатковими накладними №97 від 16.03.2023 на суму 434159,81 грн, № 98 від 17.03.2023 на суму 1243673,45 грн, №116 від 17.03.2023 на суму 2501278,89 грн, №117 від 18.03.2023 на суму 419903,82 грн, №118 від 19.03.2023 на суму 1654019,26 грн, №120 від 21.03.2023 на загальну суму 1281257,43 грн, №121 від 21.03.2023 на суму 796715,64 грн та товарно-транспортними накладними: №1503/07, №1503/08 від 15.03.2023, №1603/01, № 1603/02, №1603/03, №1603/04, №1603/05, №1603/06, №1603/07, №1603/08, №1603/10, №1603/11, №1603/13, №1603/14 від 16.03.2023, №1703/01, №1703/02, №1703/05 №1703/06, №1703/07, №1703/08, №1703/09, №1703/10 від 17.03.2023, №1803/01, №1803/02, №1803/03, №1803/04, №1803/05, №1803/06, №1803/07, №1803/08 від 18.03.2023, №2003/01, №2003/02, №2003/03, №2003/04, № 2003/07, №2003/08, №2003/09, №2003/11, №2003/12, №2003/13 від 20.03.2023.

Позивачем подавались податкові накладні у зв`язку із вищевказаними поставками, які зареєстровані у встановленому законом порядку в податкових органах 29.03.2023.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1, 6.2 договору оплата партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному Договорі або в рахунках-фактурах постачальника. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату 86% вартості переданої йому партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківського дня з моменту вивантаженню кожної з партій в сумі, що відповідає вартості кожної партії товару. Решту 14% покупець зобов`язується сплатити протягом 10 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної.

Таким чином, останнім днем здійснення відповідачем оплати 86% вартості кожної партії товару є:

- 31.03.2023 у загальній сумі 5377610,31 грн, у тому числі: у сумі 2151099,85 грн (за вивантажений товар на загальну суму 2501278,89 грн); у сумі 373377,44 грн (за вивантажений товар на загальну суму 434159,81 грн); у сумі 1069559,17 грн (за вивантажений товар на загальну суму 1243673,45 грн); у сумі 361117,29 грн (за вивантажений товар на загальну суму 419903,82 грн); у сумі 1422456,56 грн (за вивантажений товар на загальну суму 1654019,26 грн);

- 04.04.2023 у сумі 1101881,39 грн за вивантажений товар на загальну суму 1281257,43 грн.

- 05.04.2023 у сумі 685175,45 грн за вивантажений товар на загальну суму 796715,64 грн;

Податкові накладні за вказаними видатковими накладними зареєстровані 29.03.2023.

Таким чином, останнім днем оплати решти 14% вартості кожної партії товару у загальній сумі 1166341,15 грн, у тому числі: 60782,37 грн, 350179,04 грн, 174114,28 грн, 58786,53 грн, 231562,70 грн, 179376,04 грн, 111540,19 грн є 12.04.2023.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2023 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 380841,94 грн та 1090941,62 грн, 24.03.2023 - 1450894,09 грн, 27.03.2023 - 698873,37 грн, 28.03.2023 - 368336,68 грн, 29.03.2023 - 2194104,29 грн, 31.03.2023 - 1113910,03 грн, 12.05.2023 - 100000,00 грн та 31.05.2023 - 100000,00 грн.

Загалом відповідач станом на 31.03.2023 сплатив позивачу на 7307902,02 грн.

Судом встановлено, що у липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікон-Лайн» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена долина полісся» про стягнення заборгованості, зокрема, за Договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 (справа №910/11084/23).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/11084/23, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена долина полісся» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікон-Лайн» заборгованість за Договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 у розмірі 823106,28 грн.

Стягнуту рішенням суду заборгованість за Договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 відповідач сплатив 20.12.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції № 258 від 20.12.2023.

В зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 239031,60 грн пені та 15454,09 грн 3% річних за загальний період з 31.03.2023 по 01.11.2023.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.3 договору встановлено, що у разі невиконання будь-якою із Сторін зобов`язань, визначених цим Договором, Сторона яка не виконує його умов, сплачує іншій стороні неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно поставленого Товару або суми несвоєчасної оплати за поставлений Товар.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,05% від суми прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, за прострочення виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару обґрунтованим є нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено оплати 86% вартості кожної партії товару без порушення строку на його оплату. Оплати 14% вартості товару після реєстрації 29.03.2023 податкових накладних на загальну суму 1166341,15 грн було допущено відповідачем з простроченням у сумі 102310628,00 грн.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує пеню з 31.03.2023, тоді як прострочення виникло з 13.04.2023 (враховуючи строки оплати та здійснені відповідачем оплати).

Також, позивачем не враховано, що дата оплати не входить до періоду нарахування пені.

Суд здійснивши розрахунок пені із застосуванням облікової ставки НБУ на суму заборгованості у розмірі 1023106,28 грн за період з 13.05.2023 до 11.05.2023, на суму 923106,28 грн за період з 12.04.2023 по 30.05.2023, на суму 823106,28 грн. за період з 31.05.2023 по 01.11.2023, з урахуванням здійснених відповідачем оплат (12.05.2023 - 100000,00 грн, 31.05.2023 - 100000,00 грн., 20.12.2023 - 823106,28 грн) дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 220902,34 грн пені.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15454,09 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує 3% річних з 31.03.2023, тоді як прострочення виникло з 13.04.2023 (враховуючи строки оплати та здійснені відповідачем оплати). Також, позивачем не враховано, що дата оплати не входить до періоду нарахування 3% річних.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних за прострочення оплати відповідачем товару за Договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 є 14366,35 грн., розрахованих на суму заборгованості у розмірі 1023106,28 грн за період з 13.04.2023 до 11.05.2023, на суму 923106,28 грн за період з 12.05.2023 по 30.05.2023, на суму 823106,28 грн. за період з 31.05.2023 по 01.11.2023, з урахуванням здійснених відповідачем оплат (12.05.2023 - 100000,00 грн, 31.05.2023 - 100000,00 грн., 20.12.2023 - 823106,28 грн).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на існування форс-мажорних обставин.

Відповідач зазначає, що він мав суттєві проблеми із веденням господарської діяльності з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, а за час з моменту блокування Чорноморської угоди по кінець вересня 2023 року і до перших ризикових операцій наприкінці жовтня 2023 року він не реалізував жодного кілограму господарської продукції, що в свою чергу, значно вплинуло на фінансовий стан підприємства та спроможність вчасно виконувати зобов`язання перед контрагентами, через обставини, на які він не мав впливу. При цьому, відповідач за першої ж нагоди, повідомив позивача про ряд обставин, які ускладнюють вчасне виконання зобов`язань за Договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023.

Відповідно до п. 9.1 Договору поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо невиконання зобов`язань стало внаслідок дії обставин непереборної сили, які не дозволяють виконати сторонам свої зобов`язання і безпосередньо вплинули на можливість виконувати цей договір. При цьому строк виконання зобов`язань сторонами відстрочується відповідно до часу, протягом якого діють такі обставини.

Сторона, що не виконує свого зобов`язання внаслідок дії непереборної сили повинна невідкладно з урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру наявних перешкод сповістити іншу сторону про перешкоду та її вплив на виконання зобов`язань за договором, а також в письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 10 календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин. При невиконанні цих умов сторона звільняється від права посилатися на дії непереборної сили (п. 9.2 Договору поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023).

Відповідно до п. 9.3 Договору поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 достатнім підтвердження наявності форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідно до чинного законодавства України.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.

Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення обставин форс-мажору при виконанні Договору поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 відповідачем суду не надано.

При цьому, судом враховано, що договір поставки було укладено між сторонами вже під час введення воєнного стану в країні, а тому відповідач повинен був усвідомлювати всі ризики настання несприятливих обставин ведення господарської діяльності у воєнний стан.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Як зазначив відповідач, обставинами, які мають істотне значення у цій справі є дії Російської Федерації, такі як блокування зернового коридору та відмова у погодженні руху суден до/з морських територій України по гуманітарному коридору, встановленому у рамках зернової угоди, які її свою чергу повністю перешкоджають повноцінній господарській діяльності не тільки відповідача, але й безлічі інших підприємств. Ці обставини не залежать від волі відповідача, і він абсолютно позбавлений можливості вилинути на їх усунення. За таких обставин, відповідач звертає увагу, що мав суттєві проблеми із веденням господарської діяльності з початку повномасштабного вторгнення росії, а за час з моменту блокування Чорноморської угоди по кінець вересня 2023 року і до перших ризикових операцій наприкінці жовтня 2023 року він не реалізував жодного кілограму господарської продукції, що в свою чергу, значно вплинуло на фінансовий стан підприємства та спроможність вчасно виконувати зобов`язання перед контрагентами, через обставини, на які він не мав впливу. Відповідач також наголошує на соціальній значущості його підприємства.

Крім того, відповідач вказує, що позивач жодними доказами не підтвердив понесення збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов`язань та з огляду на відсутність господарської діяльності протягом тривалого часу та її вилив на фінансовий стан відповідача, поважність причин затримки розрахунків, а також створення тимчасових коридорів і появу можливості здійснювати ризиковий експорт та розрахунки із позивачем здійснені у повному обсязі, відповідач просить суд не стягувати штрафні санкції, заявлені позивачем.

Суд зауважує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, позивач вказав на те, що розраховані пеня разом із 3% річних у даному спорі не є надмірно великими, складають майже четверту частину від суми боргу. Однак, саме несвоєчасний розрахунок відповідача за поставлений товар призвів до надмірних витрат позивача, зокрема, в частині сплати позивачем відсотків за користування кредитом, які той повинен був платити банку, в той час як його коштами користувався відповідач.

Крім того, грошові кошти, які відповідач не повертав, не могли бути використані позивачем у господарській діяльності для розрахунку із своїми контрагентами або для отримання прибутку.

Крім того, позивач зауважив, що у період коли, як стверджує відповідач, він не міг відвантажувати продукцію, однак відповідач проводив розрахунки із іншими контрагентами.

При цьому, ще у червні 2023 року у відповіді на претензію щодо розрахунку по основній сумі боргу відповідач запевняв позивача, що має активи більш ніж на мільярд гривень, які дозволяють йому розрахуватись із останнім.

Однак, як наголосив позивач, розраховуватись за поставлений товар по договору відповідача спонукало лише рішення суду у справі 910/11084/23.

Позивач також звернув увагу суду на те, що відповідач безпідставно ставить у пряму залежність порушення Російською Федерацією Чорноморської зернової ініціативи невиконанню ним договору, так як у цьому немає прямого причинного зв`язку, адже відповідач не був позбавлений можливості виконати свої зобов`язання за рахунок своїх інших активів.

Як вказує позивач, він переконаний, що діяльність такого потужного оператора експорту зернових, як ТОВ «Зелена Долина Полісся», не залежить від однієї або декількох партій невідвантаженої продукції, як то намагається довести відповідач.

Суд зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін та ненадання відповідачем доказів, які б підтверджували прямий зв`язок між порушенням Російською Федерацією Чорноморської зернової ініціативи та невиконанням відповідачем обов`язку з оплати товару, беручи до уваги, що обґрунтований розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за перерахунком суду, не є значним, не перевищує розумні межі, а також те, що відповідач сплатив суму основного боргу лише після ухвалення судом відповідного рішення, а не в добровільному порядку, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченя грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена долина полісся» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 27; ідентифікаційний код: 40944008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікон-Лайн» (20922, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Трущівці, вул. Черкаська, буд. 90; ідентифікаційний код: 36782866) пеню у розмірі 220902 (двісті двадцять тисяч дев`ятсот дві) грн 34 коп., 3% річних у розмірі 14366 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят шість) грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 3485 (три тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн 59 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА