Рішення

від 28.03.2024 по справі 911/7/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/7/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне виробничо-торгівельне підприємство ОЛІАН (15425, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, с. Погорільці, вул. Франка І., буд. 24)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Лугова, 36А, оф.109/1)

про стягнення 45045,98 грн. збитків за договором поставки нафтопродуктів № 16.09.22/1 від 16.09.2022 р.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне виробничо-торгівельне підприємство ОЛІАН звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС про стягнення 45045,98 грн. збитків за договором поставки нафтопродуктів № 16.09.22/1 від 16.09.2022 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстровано в установленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, у зв`язку з чим сума сплаченого позивачем податку на додану вартість у розмірі 45045,98 грн. не включена до податкового кредиту позивача, внаслідок чого позивачу завдано збитків, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 45045,98 грн. збитків, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.01.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху.

18.01.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 17.01.2024 р. (вх. № 600/24 від 18.01.2024 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне виробничо-торгівельне підприємство ОЛІАН позовною заявою б/н від 31.12.2023 р. (вх. № 1864 від 01.01.2024 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС про стягнення 45045,98 грн. збитків за договором поставки нафтопродуктів № 16.09.22/1 від 16.09.2022 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2024 р. було відкрито провадження у справі № 911/7/24 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 23.01.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Поряд з цим, згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилає йому усі судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, ухвалу суду від 22.01.2024 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення останньому поштового відправлення № 0600081435461 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місця реєстрації відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Слід зазначити, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку з посиланням, зокрема, на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21, від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2024 р. у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне виробничо-торгівельне підприємство ОЛІАН (далі ТОВ «НДВТП «ОЛІАН», покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС (далі ТОВ «ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС», постачальник, відповідач) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 16.09.22/1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити нафтопродукти (паливо дизельне та/або бензин АІ-92-К5-Євро та/або бензин АІ-95-К5-Євро та/або газ скраплений автомобільний) (далі товар) на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару, умови поставки, строки, ціна та вартість товару, умови оплати, виробник товару та всі необхідні умови визначаються та погоджуються сторонами шляхом подання покупцем заявок на відвантаження товару, у рахунках на оплату, видаткових накладних та/або актах приймання-передачі товару, а також у випадках, передбачених цим договором, у додатках, що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 1.4 договору загальна кількість товару за даним договором становить суму кількості фактично поставленого протягом терміну дії даного договору товару згідно видаткових накладних на товар та/або актів приймання-передачі товару.

Загальна сума договору становить суму коштів за поставлений протягом терміну дії даного договору товар згідно видаткових накладних на товар (п. 1.6 договору).

Ціна товару є договірною, встановлюється в залежності від умов поставки товару для кожної партії товару окремо на момент виставлення постачальником рахунку на оплату, зазначається і узгоджується сторонами у додатках до даного договору (у випадку їх складення) (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за товар (партію товару) здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати. Покупець зобов`язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках на оплату постачальника на кожну окрему партію товару протягом 1 (одного) банківського дня з дати виставлення рахунку на оплату постачальником, але у будь-якому разі до моменту відвантаження такого товару постачальником, якщо інше не передбачено додатками до цього договору (у випадку їх складення).

Відповідно до п. 4.3 договору датою платежу є дата зарахування грошових коштів на поточний (банківський) рахунок постачальника.

Поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та/або відповідного додатку до договору (у випадку його складення) (п. 5.1 договору).

Згідно з пп. 5.1.1 п. 5.1 договору товар поставляється покупцеві партіями на загальну кількість в межах об`єму та строків, за ціною та на умовах, визначених у заявці покупця, рахунку на оплату та/або у відповідному додатку до договору (у випадку його складення), у відповідності із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 р. з урахуванням особливостей, визначених цим договором, які мають переважну силу над умовами «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 р.

Умовами пп. 7.2.4 п. 7.2 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний вчинити передбачені чинним законодавством України дії для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (зі змінами та доповненнями) та реєстрації акцизних накладних відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею витрат (збитків) іншій стороні в порядку, передбаченому чинним законодавством України, з урахуванням положень цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1 договору). Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про розірвання договору до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 12.2 договору).

Доказів розірвання чи припинення дії договору матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 82 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу 22 «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, але не довше ніж до 1 липня 2023 року, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу, яким встановлено ставки акцизного податку на такі товари, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Як свідчать матеріали справи, на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 18.09.2022 р. постачальник відвантажив, а покупець отримав товар газ скраплений (код УКТЗЕД 2711129700), в кількості 18120,00 кг, загальною сумою до сплати 688560,00 грн., в т.ч. ПДВ 45045,98 грн.

Поряд з цим, на виконання умов договору відповідачем було виставлено рахунок на оплату газу скрапленого № 19/1 від 19.09.2022 р. на суму 688560,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до платіжних інструкцій № 1006 від 19.09.2022 р. на суму 400000,00 грн. з призначенням платежу: «Сплата за газ скраплений, зг. Рах. № 19/1 від 19.09.2022 р., у сумі 373831,78 грн., ПДВ 7%», № 1007 від 19.09.2022 р. на суму 200000,00 грн. з призначенням платежу: «Сплата за газ скраплений, зг. Рах. № 19/1 від 19.09.2022 р., у сумі 186915,89 грн. грн., ПДВ 7%», № 1009 від 19.09.2022 р. на суму 88560,00 грн. з призначенням платежу: «Сплата за газ скраплений, зг. Рах. № 19/1 від 19.09.2022 р., у сумі 82766,36 грн., ПДВ 7%», позивачем було повністю оплачено зазначений товар.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання пп. 7.2.4 п. 7.2 договору постачальником було складено акцизну накладну форми «П» від 18.09.2022 р. № 8, яка була доставлена до Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України 19.09.2022 р., статус документа «Документ прийнято».

Листом № 05-1/23 від 05.01.2023 р. позивач звернувся до відповідача з проханням надати роз`яснення щодо нереєстрації податкової накладної на суму 45045,98 грн., та протягом трьох днів з дня отримання даного листа направити на юридичну адресу ТОВ «НДВТП «ОЛІАН» оригінали договору поставки нафтопродуктів, рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 07.02.2023 р.

Листом № 22-02 від 22.02.2023 р. позивач звернувся до Вишгородської державної податкової інспекції ГУ ДПС у Київській області з проханням провести документальну податкову перевірку за фактом порушення податкового законодавства ТОВ «ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1401306114814.

Листом № 23-02 від 23.02.2023 р. позивач звернувся до Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області з проханням провести розслідування щодо порушення податкового законодавства ТОВ «ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС».

Управління стратегічних розслідувань у Чернігівській області надало позивачу відповідь № 2340/55/124/01-2023 від 07.07.2023 р., у якій було рекомендовано ТОВ «НДВТП «ОЛІАН» звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України працівники оперативних підрозділів не наділені повноваженнями вносити інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочинати кримінальне провадження.

Листом № 12-09 від 12.09.2023 р. позивач звернувся до Державної податкової служби України, в якому просив останню провести податкову перевірку за фактом порушення податкового законодавства ТОВ «ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС», що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копія якого долучена до матеріалів справи.

Як свідчать матеріали справи, ГУ ДПС у Київській області за дорученням ДПС України від 20.09.2023 р. № 23490/7/99-00-07-02-01-07 (вх. ГУ ДПС у Київській області від 20.09.2023 р. № 5956/8) розглянуло лист позивача № 12-09 від 12.09.2023 р., та листом № 49270/6/10-36-07-14 від 27.09.2023 р. повідомила останнього, що після отримання відповіді від ТОВ «ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС» нею буде розглянуто питання проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пп. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Як зазначає позивач, відповідач після сплати позивачем 7% податку, який входить в ціну товару, не склав та не зареєстрував в ЄРПН податкову накладну, відповіді на лист № 05-1/23 від 05.01.2023 р. не надав, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, порушив вимоги ст. 201 Податкового кодексу України та завдав йому збитків на суму 45045,98 грн., що, в свою чергу, і зумовило звернення останнього з даним позовом до суду.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Поряд з цим, відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246, податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

За змістом п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Поряд з цим, стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21.

Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 р. у справі № 910/3338/21.

Суд відзначає, що аналіз вищенаведених норм законодавства дає покупцю товарів право на повернення податкового кредиту лише у разі наявності зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН продавцем таких послуг.

Поряд з цим, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав щодо задоволення позовних вимог у даній справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача 688560,00 грн., у тому числі ПДВ 45045,98 грн.

Як було зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останній не склав та не зареєстрував у ЄРПН відповідну податкову накладну, що, в свою чергу, спричинило завдання позивачу збитків на суму сплаченого ПДВ у розмірі 45045,98 грн., яку останній не міг включити до податкового кредиту.

Таким чином, за висновком суду, відповідач в порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушив умови пп. 7.2.4 п. 7.2 договору, відповідно до якого саме на відповідача було покладено обов`язок вчинити передбачені чинним законодавством України дії для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (зі змінами та доповненнями) та реєстрації акцизних накладних відповідно до Податкового кодексу України.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків.

З урахуванням предмета позову для висновку щодо заподіяння збитків предметом доказування у цій справі є встановлення обставин, пов`язаних з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17).

При цьому для встановлення протиправності дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, доведення потребує факт порушення відповідачем податкового законодавства у вигляді невчинення дій з реєстрації у встановленому порядку податкової накладної (її відсутність в ЄДРПН).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18).

У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 918/219/17).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не склав та не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ у розмірі 45045,98 грн. до складу податкового кредиту, а, отже, і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Вказане свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом та договором обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17 Верховний Суд, виходячи з того, що відповідач у порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, дійшов висновку про доведеність усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для задоволення вимог про стягнення збитків у вигляді суми ПДВ, на яку позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань не мав змоги отримати податковий кредит, отже зменшити суму зобов`язань із сплати ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача, позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді неотриманого податкового кредиту в розмірі 45045,98 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 45045,98 грн. збитків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, становить суму, яка складається з судового збору в розмірі 2684,00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 139 від 29.12.2023 р. на суму 2684,00 грн.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Водночас, оскільки станом на час прийняття рішення позивачем у підтвердження понесення решти заявлених судових витрат (витрат на правову допомогу) доказів не подано, то у суду на час вирішення спору відсутні підстави для розгляду та вирішення питання щодо покладення на відповідача вказаних витрат позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Лугова, 36А, оф.109/1, код 44354637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне виробничо-торгівельне підприємство ОЛІАН (15425, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, с. Погорільці, вул. Франка І., буд. 24, код 39143620) 45045 (сорок п`ять тисяч сорок п`ять) грн. 98 коп. збитків, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28.03.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна