Рішення

від 19.03.2024 по справі 914/2954/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 Справа № 914/2954/23

За позовом: Дочірнього підприємства ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Юдей, м. Львів

про стягнення 359 282, 52 грн

Суддя Наталія Мороз

за участю секретаря Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: Альховська С. В.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія до Товариства з обмеженою відповідальністю Юдей про стягнення 359 282, 52 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.11.2023.

21.11.2023 підготовче засідання відкладено на 05.12.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.12.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 25.12.2023 та відкладено підготовче засідання на 09.01.2024.

Ухвалою суду від 09.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.02.2024.

Ухвалою суду від 06.02.2024 розгляд справи по суті відкладено на 05.03.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

04.03.2024 позивачем подано клопотання від 28.02.2024, яким останній просить долучити до матеріалів справи розрахунок заборгованості.

Ухвалою суду від 05.03.2024 розгляд справи по суті відкладено на 19.03.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 19.03.2024 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити. Крім того, повідомив, що докази реальності понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна від 01.09.2021 № 01-48/21-479/21 в частині сплати орендної плати за користування об`єктом оренди. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 273 779, 71 грн основного боргу, 67 882, 37 грн пені, 6 840, 74 грн 3% річних та 10 780, 30 грн інфляційних нарахувань.

Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзив на позов у встановлені процесуальним законом строки не подав.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Юдей, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 8.

Однак, такі були повернуті на адресу суду з відмітками установи поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання, адресат відсутній, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими конвертами з вкладеннями та Довідками Ф.20.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу.

Суд також звертає увагу, що на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувались оголошення про розгляд справи № 914/2954/23 для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю Юдей, про дату та час судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами.

Обставини справи.

01.09.2021 між Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (за договором орендодавець) від імені та в інтересах якої на підставі Договору-доручення № 388/07 від 09.11.2007 діє Дочірнє підприємство ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" за договором ( позивач, за договором повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮДЕЙ" (відповідач, за договором орендар) укладено Договір № 01-48/21-479/21 оренди (найму) нерухомого майна (надалі - договір), відповідно до умов якого, повірений зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 40,5 м.кв., а саме кімнату № 4в-7, що розташована на четвертому поверсі адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: Україна, м. Львів, пл. Міцкевича, 8 та є власністю ПрАТ "HAK "Надра України", право користування яким передано до статутного фонду ДП "Західукргеологія" (п.1.1).

Згідно з п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання повіреним та орендарем акту приймання-передачі майна (додаток №1 до договору) (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.4. договору передбачено, що майно повертається орендарем повіреному, протягом п`яти календарних днів, починаючи з першого дня, що слідує за днем закінчення строку оренди або днем розірвання чи дострокового припинення дії цього договору. Майно вважається поверненим повіреному з моменту підписання повіреним та орендарем акту приймання-передачі, який надається останнім. Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається за домовленістю сторін та становить за перший місяць оренди 12 150, 00 (дванадцять тисяч сто п`ятдесят) грн, без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація заданий місяць не проводиться (п. 3.2. договору). Нарахування орендної плати починається з дати підписання повіреним та орендарем акту приймання-передачі майна (п. 3.3. договору). Орендна плата перераховується орендарем на рахунок повіреного не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди (п. 3.4. договору). Крім сплати орендної плати, орендар щомісячно, до 15 числа кожного місяця, відшкодовує повіреному та/або орендодавцю витрати на утримання та обслуговування орендованого майна; витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення, тощо), пропорційно до площі орендованого майна та згідно переліку робіт та послуг, що надаються повіреним та/або орендодавцем; витрати орендодавця та/або повіреного по сплаті податку на землю, а також витрати орендодавця та/або повіреного по сплаті податку на нерухомість та витрати орендодавця/повіреного на охорону майна пропорційно до площі орендованого майна, в сумах, вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним та/або орендодавцем додатково (п. 3.6. договору). Орендар зобов`язаний прийняти майно від повіреного, своєчасно й у повному обсязі сплачувати оренду плату (п. 4.5. договору). Повірений зобов`язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна (п. 6.1. договору).

Орендар, який прострочив виконання грошових зобов`язань, передбачених пунктами 3.4. та 3.6. цього договору, на вимогу повіреного зобов`язаний сплатити йому суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати. (п. 10.2 договору).

Відповідно до п. 11.2 договору, строк оренди майна за договором становить 12 (дванадцять) місяців. Строк оренди розпочинає перебіг з дати підписання повіреним та орендарем акту приймання- передачі майна.

Зміни і доповнення, пролонгація цього договору допускається за умови погодження правління ПрАТ НАК Надра України оформиться відповідної додаткової угодою, підписаною сторонами та скріплення печатками (п. 11.3 договору).

01.09.2021 протоколом погодження орендної плати за перший місяць оренди нерухомого майна, що є власністю ПрАТ «НАК «Надра України» та передається в оренду ТОВ «ЮДЕЙ» за Договором оренди (найму) нерухомого майна, що є додатком № 2 до даного договору, сторони дійшли згоди, що орендна плата за перший місяць становить 12 150, 00 грн без урахування ПДВ.

На виконання взятих на себе за договором зобов`язань, на підставі акту приймання-передачі об`єкта, що орендується, від 15.09.2021 (підписаного та скріпленого печатками сторін), повірений передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 40,5 м2, а саме кімнату № 4в-7, що розташована на четвертому поверсі адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: Україна, м. Львів, пл. Міцкевича, 8 та є власністю ПрАТ НАК Надра України, право користування яким передано до статутного фонду ДП Західукргеологія (додаток № 1 до договору).

Факт належного виконання позивачем умов договору підтверджується також підписаними та скріпленими печатками сторін актами наданих послуг (в матеріалах справи).

На підставі договору оренди № 01-48/21-479/21 від 01.09.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату (в матеріалах справи).

10.01.2023 між ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮДЕЙ» підписано графік погашення заборгованостей, в якому сторони домовились врегулювати заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДЕЙ" за Договором № 01-48/21-479/21 оренди (найму) нерухомого майна від 01.09.2021 шляхом підписання та виконання даного графіку погашення заборгованості (надалі - графік).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮДЕЙ" визнало, що заборгованість перед ДП "Західукргеологія" на момент укладення цього графіку погашення заборгованості становить 121 486, 97 грн. (п. 2 графіку). Товариство з обмеженою відповідальністю "Юдей" зобов`язується та гарантує сплатити ДП "Західукргеологія" заборгованість, що становить 121 486, 97 грн, згідно графіку погашення заборгованості в розмірах та в строки встановлені п. 4 цього графіку погашення заборгованості (п. 3 графіку).

Згідно п.5 графіку, погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю "Юдей", зазначеної у п.2, п.3 даного графіку погашення заборгованості не звільняє від обов`язку оплати поточних рахунків за оренду та відшкодування вартості комунальних послуг в повному обсязі.

Однак, відповідачем своїх зобов`язань в строк погоджений сторонами не виконано. 10.02.2023 з метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 01-111/13 з вимогою оплатити заборгованість, однак, така залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, станом на день подачі позову до суду, відповідач свої зобов`язання за вказаним вище договором не виконав, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за період листопад 2022- серпень 2023 у розмірі 273 779, 71 грн.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди від 01.09.2021 № 01-48/21-479/21, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди від 01.09.2021 № 01-48/21-479/21.

Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ст. 763, 764 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором; якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Строк договору оренди як істотна умова договору оренди згідно з ст. 284 ГК України визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19.

Умовами договору оренди, укладеного між сторонами від 01.09.2021, визначено строк дії вказаного договору 12 місяців (п. 11.2 договору). Доказів продовження строку дії договору оренди шляхом укладення додаткової угоди як це передбачено п. 11.3 договору оренди, суду не подано.

Водночас, у матеріалах справи відсутні і докази того, що Дочірнє підприємство ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія, протягом одного місяця з моменту закінчення строку дії договору оренди заперечувало проти його пролонгації.

Як установлено судом, після спливу строку дії договору оренди, установленого пунктом 11.2 цього договору, тобто після 15.09.2022, орендар продовжив користуватись орендованим приміщенням, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення майна повіреному, як це передбачено п. 2.4. договору. До того ж, як свідчать матеріали справи, орендодавець продовжував виставляти орендарю рахунки на сплату орендної плати та комунальних послуг, які, згідно з розрахунків позивача, частково сплачувались орендарем.

Таким чином, строк дії договору від 01.09.2021 № 01-48/21-479/21 продовжився на той самий строк, тобто до 15.09.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов`язання щодо передачі об`єкта оренди за спірним договором виконав повністю, що підтверджується наявним у матеріалах справи підписаний та скріплений печатками сторін актом приймання-передачі об`єкта, що орендується.

Відповідач про дійсність наданих послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за договором.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як вбачається з розрахунку позивача, за період вересень 2021 по серпень 2023, відповідачу було нараховано 415 223, 84 грн за орендну плату та 115 857, 31 грн за комунальні послуги. З урахуванням проведених відповідачем оплат на загальну суму 357 301, 44 грн, заборгованість відповідача перед позивачем становить 273 779, 71 грн та підлягає стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.

Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого договором та законом обов`язку щодо сплати орендної плати та комунальних послуг, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості.

За неналежне виконання орендарем зобов`язань щодо сплати орендної плати, позивачем за період листопад 2022 - серпень 2023 нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 6 840, 74 грн та інфляційні втрати 10 780, 30 грн, у відповідності до розрахунку позовних вимог, викладеного у позовній заяві та за вказані в ньому періоди.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що такі нараховано вірно.

Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6 840, 74 грн та інфляційних втрат в розмірі 10 780, 30 грн підлягає до задоволення.

Крім того, на підставі п. 10.3 договору позивачем нараховано відповідачу 67 882, 37 грн пені за період листопад 2022- квітень 2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, сторони у п. 10.3 договору погодили, що орендар, який прострочив виконання грошових зобов`язань, передбачених пунктами 3.4. та 3.6. цього договору, на вимогу повіреного зобов`язаний сплатити йому суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати.

Відповідач, уклавши договір оренди № 01-48/21-479/21 від 01.09.2021, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що така нарахована вірно, відтак, вимога про стягнення з відповідача 67 882, 37 грн пені є правомірною та підлягає до задоволення.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Відтак, станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 01-48/21-479/21 від 01.09.2021 підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 273 779, 71 грн основного боргу, 6840, 74 грн 3% річних, 10 780, 30 грн інфляційних нарахувань та 67 882, 37 грн пені.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позов задоволити повністю.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 123, 126, 129, 231, 233, 236 -238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юдей» (79019, Львівська обл., місто Львів, будинок 63; ідентифікаційний код 43676428) на користь Дочірнього підприємства ПрАТ НАК Надра України Західукргеологія (79000, Львівська обл., м. Львів, пл. Міцкевича, будинок 8; ідентифікаційний код 01432606) заборгованість за договором оренди № 01-48/21-479/21 від 01.09.2021 273 779, 71 грн основного боргу, 6840, 74 грн 3% річних, 10 780, 30 грн інфляційних нарахувань, 67 882, 37 грн пені та 5 389, 24 грн судового збору.

Рішення складено 28.03.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.