Рішення

від 27.03.2024 по справі 916/5728/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5728/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача: Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДОЩІ" про стягнення 25635,81 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі Департамент, Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДОЩІ" (далі Відповідач) 25635,81 грн заборгованості, з яких 23836,59 грн заборгованості з орендної плати та 1799,22 грн пені, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 15.04.2019 р. договором оренди нежилого приміщення № 197/19 зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати протягом 01.08.2021 р. 30.09.2023 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 р. позовній заяві Департаменту присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/5728/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2024 р. прийнято позовну заяву Департаменту до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5728/23, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31.01.2024 р. Відповідачем реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення у справі, посилається на те, що після укладення договору Відповідач не отримав доступу до нежилих приміщень першого поверху № 812, загальною площею 18,6 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107; те, що рішенням у справі № 916/980/20, учасники провадження якого були як Департамент, так і Відповідач, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСББ «ЦЕРКОВНИЙ» прав власності на нерухоме майно нежитлові приміщення № 102, загальною площею 77,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107, при цьому призначеною в межах справи експертизою встановлено, що приміщень першого поверху № 812, загальною площею 18,6 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107, входить до складу нежитлових приміщень № 102, загальною площею 77,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107; те, що Департаментом 15.06.2023 р. складено акт обстеження нежитлових приміщень (стосовно укладеного із Відповідачем договору), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутьска, буд. 107, котрим встановлено, що приміщення використовується третіми особами під пункт прийому втор сировини, якими зазначено, що приміщення використовується з дозволу ОСББ «ЦЕРКОВНИЙ»; те, що наявні передбачені законом підстави для звільнення Відповідача від внесення орендної плати у зв`язку із відсутністю у доступу до орендованого приміщення та перебуванням у приміщенні третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 р. позовну заяву Департаменту залишено без руху після відкриття провадження у справі.

14.02.2024 р. від Департаменту до господарського суду на виконання вимог ухвали надійшли відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 р. продовжено розгляд справи № 916/5728/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 15.02.2024 р. до електронних кабінетів Департаменту та Відповідача доставлену ухвалу про продовження розгляду справи.

Приписам частини 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, розгляд справи здійснено господарським судом в межах розумного строку з метою надання можливості учасниками справи реалізувати наявні процесуальні права шляхом подачі письмових пояснень.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Жодною із сторін не представлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін.

Дослідивши надані докази, суд встановив:

15.04.2019 р. між Департаментом (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 197/19 (Договір), за умовами пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху № 812, загальною площею 18,6 (вісімнадцять цілих та шість десятих) кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107 (об`єкт оренди).

Термін дії договору оренди з 15.04.2019 р. по 15.02.2022 р. (пункт 1.3).

Орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 р. № 4214 - VII «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси» (пункт 2.1).

За орендоване приміщення Орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 916,36 (дев`ятсот шістнадцять) гривень 36 копійок (без урахування податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 2.2).

Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (пункт 2.4).

За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний (пункт 5.2).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

15.04.2019 р. між сторонами підписано акт прийому-передачі нежилих приміщень.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2021 р. у справі № 916/980/20, третіми особами, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача були Департамент та Відповідач, встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 р. № 923 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси» територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності від 15.10.2007 р. САВ № 333729 на нежилі приміщення першого поверху № 812 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 21017923), загальною площею 18,6 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107; право комунальної власності зареєстровано у Реєстрі 14.11.2007 р.

Із наявної в матеріалах справи № 916/980/20 інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.01.2020 р. № 195994262 судом встановлено, що територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради з 2007 р. є власником, зокрема, нежилих приміщень першого поверху № 812 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 21017923), загальною площею 18,6 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107.

У той же час, матеріали справи № 916/980/20 містять рішення від 13.06.2019 р. № 47345162, від 06.06.2019 р. № 47226972, від 27.05.2019 р. № 47056837, від 27.05.2019 р. № 47054423 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які прийняті державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`єю Юріївною, якими проведено державну реєстрацію права власності за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Церковний на нежитлові приміщення № 103, № 30, № 101, № 102, що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107.

За результатами обстеження КУ Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради від 01.08.2019 р. встановлено, що вищезазначене приміщення № 102 є тотожним нежилим приміщенням № 810, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107, та нежилим приміщенням № 812, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради.

Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі № 916/980/20 від 16.09.2021 р. нежитлове приміщення першого поверху № 812 загальною площею 18,6 м2 по вул. Мала Арнаутська, 107, яке зареєстровано за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Церковний входить до складу нежитлових приміщень № 102 площею 77,5 м2 по вул. Мала Арнаутська, 107, яке зареєстровано за Одеською міською радою. Нежитлове приміщення № 812 загальною площею 18,6 м2 по вул. Мала Арнаутська, 107 є частиною нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 77,5 м2 по вул. Мала Арнаутська, 107, та за своїми конструктивними ознаками (поверхність, планування, розташування) є тотожними. Приміщення № 812 пл.18,6 м2, яке входить в склад нежитлових приміщень № 102 пл. 77,5 м2, є вбудованим приміщенням, вхід до якого здійснюється через суміжні приміщення. Нежитлове приміщення № 102 пл.77,5 м2 розташовано в південно-східній частині будинку літ. А фасадом орієнтованим на проспект Олександрівський. Головний вхід здійснюється з території тротуару проспект Олександрівський.

21.02.2022 р. між Департаментом як Орендодавцем та Відповідачем як Орендарем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою викладено останній у новій редакції, а саме: Орендодавець Департамент, Орендар Відповідач, Балансоутримувач КУ «МУНІЦИПАЛЬНА СЛУЖБА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»; об`єкт оренди нежиле приміщення першого поверху № 812 загальною площею 18,6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107; орендна плата за перший місяць оренди з 21.02.2022 р. 1089,31 грн без ПДВ; договір діє до 14.04.2024 р. включно.

Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, визначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункту 6 Умов (пункт 1.1).

Орендар вступає в строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна (пункт 2.1).

Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плази здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.1).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується у поточному місяці (пункт 3.2).

Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю щомісяця до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності (пункт 3.3).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не з певному обсязі, стягається Орендодавцем Орендодавець і Балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову (пункт 3.8)

На суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (пункт 3.9).

Договір підписано представниками Департаменту як Орендодавця, Відповідач як Орендаря та КУ «МУНІЦИПАЛЬНА СЛУЖБА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» як Балансоутримувача.

22.03.2022 р. Департаментом складено до Відповідача претензію стосовно порушення взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати станом на лютий 2022 р. розміром 8908,92 грн у зв`язку із чим нараховано пеню у розмірі 424,46 грн.

Відповідно до представленого Департаментом розрахунку заборгованості Відповідача, розмір останньої за період серпень 2021 р. вересень 2023 р. становить 23836,59 грн, а розмір пені 1799,22 грн.

15.06.2023 р. Департаментом складено акт обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107, яким встановлено, що вказане нежитлове приміщення орендоване Відповідачем на підставі Договору, однак встановлено, що приміщення використовується третіми особами під пункт прийому втор сировини, якими зазначено, що приміщення використовується з дозволу ОСББ «ЦЕРКОВНИЙ». Акт містить підписи представників Департаменту та Відповідача.

Дослідивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу III "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статтями 283-291 ГК України.

Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині 1 статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір оренди нежитлового приміщення від 15.04.2019 р. № 197/19.

Предметом заявлених Департаментом у межах даної справи позовних вимог є вимоги про стягнення орендної плати за період з 01.08.2021 р. по 30.09.2023 р. за користування приміщенням, переданим в оренду згідно Договору оренди нежитлового приміщення від 15.04.2019 р. № 197/19. Натомість, Відповідач заперечує проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на наявність передбачених законом підстав для звільнення від сплати орендної плати у зв`язку з відсутністю у відповідача доступу до орендованого приміщення та перебуванням у приміщенні інших осіб.

У той же час, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/980/20 за позовом Одеської міської ради до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЦЕРКОВНИЙ, державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріївни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛОДОЩІ про скасування записів про право власності та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2021 р. у справі № 916/980/20 позовні вимоги Одеської міської ради задоволено повністю, зокрема скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47054423 від 27.05.2019, прийняте державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дарією Юріївною, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 102, загальною площею 77,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1838314951101 за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107, код ЄДРПОУ 40555866) та запис про право власності від 24.05.2019 р. №31725966, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2021 р. у справі № 916/980/20 встановлено, що нежитлове приміщення першого поверху № 812 загальною площею 18,6 м2 по вул. Мала Арнаутська, 107, яке зареєстровано за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Церковний входить до складу нежитлових приміщень № 102 площею 77,5 м2 по вул. Мала Арнаутська, 107, яке зареєстровано за Одеською міською радою. Нежитлове приміщення № 812 загальною площею 18,6 м2 по вул. Мала Арнаутська, 107 є частиною нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 77,5 м2 по вул. Мала Арнаутська, 107, та за своїми конструктивними ознаками (поверхність, планування, розташування) є тотожними. Приміщення № 812 пл.18,6 м2, яке входить в склад нежитлових приміщень № 102 пл. 77,5 м2, є вбудованим приміщенням, вхід до якого здійснюється через суміжні приміщення. Нежитлове приміщення № 102 пл.77,5 м2 розташовано в південно-східній частині будинку літ. А фасадом орієнтованим на проспект Олександрівський. Головний вхід здійснюється з території тротуару проспект Олександрівський.

Окрім того, із представленого до матеріалів справи акту обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107, підписаного як представником Департаменту, так і представником Відповідача, встановлено, що станом на 15.06.2023 р. (дата складання акту) нежитлове приміщення орендоване Відповідачем на підставі Договору використовується третіми особами під пункт прийому втор сировини з дозволу ОСББ «ЦЕРКОВНИЙ».

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Верховний Суд у постанові від 30.06.2020 р. по справі № 915/1046/19 дійшов висновку, що підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату частина 6 статті 762 ЦК України визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем. При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.

З огляду на вищевикладене, враховуючи складений 15.06.2023 р. представниками сторін у справі акт обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 107, господарський суд доходить до висновку про доведеність матеріалами справи факту перебування в орендованих Відповідачем приміщеннях сторонніх осіб, що свідчить про відсутність у Відповідача можливості використання приміщень у власній господарській діяльності, так і про наявність обставин, за які орендар не відповідає, а, отже, про наявність підстав для звільнення Відповідача від зобов`язання сплачувати орендну плату на підставі частини 6 статті 762 ЦК України.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлення судом обставин, які свідчать про наявність підстав для звільнення Відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату з 01.08.2021 р., господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених Департаментом до Відповідача позовних вимог про стягнення орендної плати у розмірі 23836,59 грн, нарахованої за період з 01.08.2021 р. по 30.09.2023 р.

Враховуючи відмову суду у задоволенні заявлених Департаментом позовних вимог про стягнення орендної плати у розмірі 23836,59 грн, на яку позивачем було нараховано пеню у розмірі 1799,22 грн, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, вимога про стягнення якої є похідною від вимоги про стягнення основної заборгованості.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача: Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДОЩІ" про стягнення 25635,81 грн заборгованості відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 27 березня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут