Рішення

від 28.03.2024 по справі 916/5615/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5615/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ, за участю третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національний університет "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА", про стягнення 79592,64 грн неустойки,

зазначає наступне:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ до державного бюджету 79592,64 грн. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, у зв`язку із порушенням умов укладеного 20.12.2018 р. договору №209840911812 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності частини нежитлового приміщення вестибюлю на першому поверсі гуртожитку №6 інв.№122296, площею 2,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 11-В; частини нежитлового приміщення вестибюлю на першому поверсі гуртожитку №7 інв.№ 122302, площею 2,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, буд. 7; частини нежитлового приміщення вестибюлю на першому поверсі гуртожитку №4 інв.№122270, площею 2,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 11-А.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях посилається на те, що між сторонами у справі 20.12.2018 р. укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840911812, яке, в свою чергу перебувало на балансі Одеського національного політехнічного університету. При цьому строку дії договору припинився 20.11.2021 р. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 р. по справі № 916/1305/22 зобов`язано звільнити частину нежитлового приміщення вестибюлю на першому поверсі гуртожитку №6 інв.№122296, площею 2,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 11-В; частину нежитлового приміщення вестибюлю на першому поверсі гуртожитку №7 інв.№ 122302, площею 2,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, буд. 7; частину нежитлового приміщення вестибюлю на першому поверсі гуртожитку №4 інв.№122270, площею 2,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 11-А шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ неустойку у розмірі 29700,37 грн, нараховану за період з 20.11.2021 р. по 12.05.2022 р.

Однак виконавче провадження стосовно виселення відповідача із орендованих приміщень завершено тільки 03.05.2023 р. у зв`язку із чим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заявлено до стягнення 79592,64 грн неустойки, нарахованих за період з 13.05.2022 р. по 03.05.2023 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 р. позовній заяві Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/5615/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.01.2024 р. прийнято позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5615/23, справу № 916/5615/23 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національний університет "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА".

Ухвала Господарського суду Одеської області від 01.01.2024 р. була надіслана ТОВ АЙС ТЕРМ в його електронний кабінет 02.01.2024р., що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

16.01.2024 року від Національного університету "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" надійшли пояснення, відповідно до яких підтримує позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у повному обсязі.

Розгляд справи відбувався поза межами строку, встановленого частиною 1 статті 248 ГПК України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану.

Приписами частини 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Письмового відзиву від ТОВ АЙС ТЕРМ до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами. Так само жодна із сторін не зверталась із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін.

Дослідивши надані докази, суд встановив:

20.12.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, правонаступником якого є РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та ТОВ АЙС ТЕРМ (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911812, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне майно, а саме: - частину нежитлового приміщення вестибюлю, на першому поверсі гуртожитку №6, інвентарний №122296, площею 2,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, буд. 11-В; частину нежитлового приміщення вестибюлю, на першому поверсі гуртожитку №7, інвентарний №122302, площею 2,00 кв.м, за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, буд. 7; частину нежитлового приміщення вестибюлю, на першому поверсі гуртожитку №4, інвентарний №122270, площею 2,00 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, буд. 11-А, що обліковується на балансі Одеського національного політехнічного університету (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ Сінергія Інвест станом на "31" липня 2018р. та становить 129 000 грн 00 коп.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2018) - 4456 грн 19 коп.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць… (п. 3.3).

У відповідності до п.10.1. Договору даний Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством згідно умов договору (пункт 9.1 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

20.12.2018 р. між Орендарем та Орендодавцем підписано акт приймання-передачі приміщення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 р. у справі № 916/1305/22 встановлено, що враховуючи визначений п.10.1. строк Договору, останній був чинний з 20.12.2018 р. по 20.11.2021 р., та у зв`язку із спливом строку дії Договору суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідача; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях неустойку за неповернення орендованого майна після спливу строку дії Договору у розмірі 29700,37 грн, яка утворилась у період з 20.11.2021 р. по 12.05.2022 р. та звільнено частину нежитлового приміщення вестибюлю на першому поверсі гуртожитку №6 інв.№122296, площею 2,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 11-В; частину нежитлового приміщення вестибюлю на першому поверсі гуртожитку №7 інв.№ 122302, площею 2,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, буд. 7; частину нежитлового приміщення вестибюлю на першому поверсі гуртожитку №4 інв.№122270, площею 2,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 11-А шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.05.2023р. №7060293 було виконано вимоги виконавчого документу, виданого 02.12.2022р. Господарським судом Одеської області у справі № 916/1305/22, та 03.05.2023 р. виселлено Товариство з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ.

Згідно з представленим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях розрахунком за Товариством з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ рахується заборгованості у вигляді неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 79592,64 грн, нарахована у період з 13.05.2022 р. по 03.05.2023 р.

Дослідивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 908/288/20).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911812 від 20.12.2018 р.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ж із частиною 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

В силу частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, право на стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною 1 статті 785 ЦК України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною 2 статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, яку Позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Зазначений висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.08.2019 р. у справі № 910/13695/18.

Приймаючи до уваги те, що строк дії укладеного між сторонами у справі Договору сплив 20.11.2021 р., що встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 р. по справі № 916/1305/22, те, що рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/1305/22 щодо виселення ТОВ АЙС ТЕРМ було виконано 03.05.2023р., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2023 р. №7060293, що в свою чергу свідчить про можливість застосування до орендаря наслідків, передбачених положеннями частини 2 статті 785 ЦК України, а саме: покладення на нього обов`язку зі сплати неустойки, нарахованої за період з 13.02.2022 р. по 03.05.2023 р.

Перевіривши наданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях розрахунок неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за Договором, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з ТОВ АЙС ТЕРМ до державного бюджету неустойки у розмірі 79592,64 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ за участю третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національний університет "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА", про стягнення неустойки у розмірі 79592,64 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, буд.2, код ЄДРПОУ 37089346) на користь Державного бюджету України (отримувач ГУК в Од.обл./м.Одеса/22080200, код отримувача 37607526, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку UA 718999980313040093000015744) неустойку у розмірі 79592/сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві/грн 64 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТЕРМ (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, буд.2, код ЄДРПОУ 37089346) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, Код ЄДРПОУ 43015722; Банк ДКСУ м. Київ, р/р UA378201720343110001000163735, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 28 березня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут