Рішення

від 28.03.2024 по справі 917/110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 Справа № 917/110/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В., розглянувши справу № 917/110/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІТРЕЙД УКРАЇНА", вул. Центральна, 1, оф. 209, с. Коритня, Уманський район, Черкаська область, 19130

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКА", вулиця Прилуцька, 67, село Верхоярівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37000,

про стягнення 249 783,62 грн заборгованості

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

23.01.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІТРЕЙД УКРАЇНА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКА" про стягнення заборгованості за договором поставки товару Д-2 на умовах відстрочення платежу № 10/08/-К від 10.08.2023 року у розмірі 249 783,62 грн, з яких: 231 794,30 - основна заборгованість, 14 324,27 грн - пеня, 1 406,05 грн - 3% річних, 2 259,00 грн - інфляційні втрати (вх. № 2473/23).

В обґрунтування позову позивач посилається на не здійснення відповідачем розрахунків за поставлений товар на підставі договору поставки товару Д-2 на умовах відстрочення платежу № 10/08/-К від 10.08.2023 року.

Ухвалою від 24.01.2024 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІТРЕЙД УКРАЇНА" без руху та надав позивачу строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

Для усунення зазначених судом недоліків у поданій позовній заяві позивачу необхідно було надати докази, які підтверджують повноваження адвоката Драчука Сергія В`ячеславовича представляти Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІТРЕЙД УКРАЇНА" в суді, надати належним чином засвідчену копію договору поставки товару Д-2 на умовах відстрочення платежу № 10/08/-К від 10.08.2023 року, сплатити судовий збір в сумі 2 997,40 грн та надати суду докази його сплати (оригінал платіжного документа).

25.01.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 1008) на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до даної заяви, позивачем надано суду докази, які підтверджують повноваження адвоката Драчука Сергія Вячеславовича представляти Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІТРЕЙД УКРАЇНА" в суді, надано належним чином засвідчену копію договору поставки товару Д-2 на умовах відстрочення платежу № 10/08/-К від 10.08.2023 року та докази сплати судового збору в сумі 3746,75 грн (без врахування коефіцієнта 0,8).

26.01.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи доказів (вх. № 1076). Відповідно до даної заяви, позивачем надано суду докази, аналогічні тим, що додані до заяви від 25.01.2024 року (вх. № 1008), а також надано доказ направлення зазначених документів до електронного кабінету відповідача (квитанція №500703).

Ухвалою від 29.01.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/149/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Копія ухвали від 29.01.2024 року була отримана відповідачем 29.01.2024 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету (а. с. 44).

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРІТРЕЙД УКРАЇНА" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКА" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу № 10/08-К від 10.08.2023 (далі - договір, а. с.28 -30).

За умовами п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити у зумовлені строки покупцеві товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки, що обумовлюються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його у порядку і на умовах, визначених цим договором. Видаткова накладна в розумінні цього договору вважається специфікацією.

Відповідно до п. 1.2 договору товаром згідно з цим договором є кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корма, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання та інший товар, як власного виробництва так й інших виробників, що буде поставлятися згідно видаткових накладних. Номери, індекси стандартів, технічних умов та іншої документації про якість товарів зазначаються в сертифікатах якості який є невід`ємним додатком до даного договору. Покупець не заперечує проти поставки йому товару виробленого згідно технічних умов.

Право власності переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару покупцем згідно встановлених договором умов (базисів) поставки (п. 1.3 договору).

Сторони прийшли до згоди, що товар покупцю може постачатися партіями або загалом (повністю), відповідно до умов даного договору та/або видаткових накладних до нього (п. 1.5 договору).

Ціна товару та/або його окремої партії визначається та вказується у видаткових накладних до цього договору та/або видаткових накладних та/або рахунках-фактурах на дату їх складення та включають вартість доставки товару покупцю. Сторони встановлюють та вказують ціну товару (та/або кожної партії товару) у національній валюті України - гривні (п. 2.1 договору).

Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня (п. 2.2 договору).

Оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у видаткові накладні до договору. Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару в розмірі 100% від вартості (ціни) товару на умовах відстрочення платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника, (дата зазначена у видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі (п. 2.3 договору).

Датою поставки товару та/або його партії вважається дата вказана у видаткових накладних на товару (п. 5.4 договору).

У разі прострочення строків (термінів) оплати товару визначених в договорі та/або видаткових накладних, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією (п. 6.3 договору).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань, передбачених цим договором (п. 6.4 договору).

Строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції (в тому числі неустойка) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного та повного виконання відповідного зобов`язання в межах строку загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України). До вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки, пені) за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України (один рік), кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки пені) за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України (три роки) (п. 6.5 договору).

Договір набирає чинності в момент підписання його представниками сторін та скріплення печатками його тексту і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині зобов`язань, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 258 866,30 грн (з ПДВ), що підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними № 253 від 06.10.2023 року, №263 від 13.10.2023 року, №277 від 01.11.2023 року та №278 від 06.11.2023 року (а. с. 13 - 14).

Позивач у позові вказує, що відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 27 072,00 грн, тобто погасив оплату за товар по видатковій накладній №253 від 06.10.2023 року; заборгованість в сумі 231 794,30 грн відповідач не сплатив.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати товару, позивач на підставі п. 6.3, 6.5 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню на суму 14 324,27 грн, 3% річних на суму 1 406,05 грн та інфляційні втрати на суму 2 259,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 231 794,30 грн основного боргу, 14 324,27 грн пені, 1 406,05 грн 3% річних та 2 259,00 грн інфляційних втрат.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №001031 від 15.11.2018 року, наказ №01.02 від 01.02.2016 року, виписки по рахунку, витяг з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, видаткові накладні № 253 від 06.10.2023 року, №263 від 13.10.2023 року, №277 від 01.11.2023 року та №278 від 06.11.2023 року, довіреність від 18.12.2023 року, витяг з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, договір поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу №10/08-К від 10.08.2023 року,ордер серія СА №1075153 від 24.01.2024 року.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 258 866,30 грн (з ПДВ). Дана обставина підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними № 253 від 06.10.2023 року, №263 від 13.10.2023 року, №277 від 01.11.2023 року та №278 від 06.11.2023 року (а. с. 13 - 14).

Позивач у позові вказує, що відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 27 072,00 грн, тобто погасив оплату за товар по видатковій накладній №253 від 06.10.2023 року; заборгованість в сумі 231 794,30 грн відповідач не сплатив.

Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 27 072,00 грн, що підтверджується банківською випискою за 13.11.2023 року (а. с. 8), внаслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 231 794,30 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не оплатив отриманий товар і заборгованість останнього складає 231 794,30 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 231 794,30 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

У разі прострочення строків (термінів) оплати товару визначених в договорі та/або видаткових накладних, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією (п. 6.3 договору).

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати товару, позивач нарахував відповідачу:

- пеню у загальному розмірі 14 324,27 грн;

- інфляційні втрати у загальному розмірі 2 259,00 грн,

- 3 % річних у загальному розмірі 1 406,05 грн.

Оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у видаткові накладні до договору. Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару в розмірі 100% від вартості (ціни) товару на умовах відстрочення платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника, (дата зазначена у видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі (п. 2.3 договору).

Отже, у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати:

-по сумі прострочення 108 780,00 грн (видаткова накладна № 263 від 13.10.2023 року) за період з 28.10.2023 року по 18.01.2024 року - 1 309,17 грн;

- по сумі прострочення 17 622,50 грн (видаткова накладна № 277 від 01.11.2023 року) за період з 15.11.2023 року по 18.01.2024 року - 212,09 грн;

- по сумі прострочення 105 391,80 грн (видаткова накладна № 278 від 06.11.2023 року) за період з 20.11.2023 року по 18.01.2024 року - 737,74 грн.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, суд звертає увагу на наступне.

При нарахуванні інфляційних втрат за період з 15.11.2023 року по 18.01.2024 року на суму 212,09 грн та за період з 20.11.2023 року по 18.01.2024 року на суму 737,74 грн позивачем не вірно визначено початок перебігу строку прострочення, а саме без врахування положень ст. 253 ЦК України.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За отриманий товар відповідно до видаткової накладної № 277 від 01.11.2023 року на суму 17 622,50 грн відповідач мав розрахуватися до 15.11.2023 року включно, тому прострочення має місце з 16.11.2023 року, а за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №278 від 06.11.2023 року мав розрахуватися до 20.11.2023 року включно, тому прострочення має місце з 21.11.2023 року.

Таким чином, позивач нарахував інфляційні нарахування починаючи з 15.11.2023 року та з 20.11.2023 року необґрунтовано, оскільки вимоги з оплати поставленого товару на той момент ще не настали.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковими накладними №263 від 13.10.2023 року та № 278 від 06.11.2023 року є більшим (1749,52 грн та 1162,26 грн відповідно), при цьому, позивачем розмір інфляційних втрат визначено у розмірі 1309,17 грн та 737,74 грн відповідно, тому стягненню підлягають інфляційні втрати за розрахунками позивача (1309,17 грн та 737,74 грн), оскільки суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Отже, за розрахунком суду (здійсненого за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон") є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 2 241,25 грн інфляційних втрат. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат суд відмовляє.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних, суд звертає увагу на наступне.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних:

-по сумі прострочення 27 072,00 грн (видаткова накладна № 253 від 06.10.2023 року) за період з 21.10.2023 року по 12.11.2023 року - 51,18 грн;

-по сумі прострочення 108 780,00 грн (видаткова накладна № 263 від 13.10.2023 року) за період з 28.10.2023 року по 18.01.2024 року - 741,65 грн;

- по сумі прострочення 17 622,50 грн (видаткова накладна № 277 від 01.11.2023 року) за період з 15.11.2023 року по 18.01.2024 року - 94,08 грн;

- по сумі прострочення 105 391,80 грн (видаткова накладна № 278 від 06.11.2023 року) за період з 20.11.2023 року по 18.01.2024 року - 519,32 грн.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних суд встановив, що позивачем також не вірно визначено початок перебігу строку прострочення, а саме без врахування положень ст. 253 ЦК України. За отриманий товар відповідно до видаткової накладної № 277 від 01.11.2023 року на суму 17 622,50 грн прострочення має місце з 16.11.2023 року, а за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №278 від 06.11.2023 року прострочення має місце з 21.11.2023 року.

За розрахунком суду (здійсненого за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон") є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 1 396,11 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних суд відмовляє.

Також, у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати товару, позивач нарахував відповідачу пеню:

-по сумі прострочення 27 072,00 грн (видаткова накладна № 253 від 06.10.2023 року) за період з 21.10.2023 року по 12.11.2023 року - 587,43 грн;

-по сумі прострочення 108 780,00 грн (видаткова накладна № 263 від 13.10.2023 року) за період з 28.10.2023 року по 18.01.2024 року - 7 702,59 грн;

- по сумі прострочення 17 622,50 грн (видаткова накладна № 277 від 01.11.2023 року) за період з 15.11.2023 року по 18.01.2024 року - 969,73 грн;

- по сумі прострочення 105 391,80 грн (видаткова накладна № 278 від 06.11.2023 року) за період з 20.11.2023 року по 18.01.2024 року - 5 337,52 грн.

Перевіряючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені суд встановив, що позивачем здійснено аналогічну посилку - не вірно визначено початок перебігу строку прострочення, а саме без врахування положень ст. 253 ЦК України. За отриманий товар відповідно до видаткової накладної № 277 від 01.11.2023 року на суму 17 622,50 грн прострочення має місце з 16.11.2023 року, а за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №278 від 06.11.2023 року прострочення має місце з 21.11.2023 року.

Суд встановив, що розмір пені, заявлений позивачем в прохальній частині позову (14 324,27 грн) не перевищує розміру пені, розрахованого судом за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон". Отже, є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 14 324,27 грн пені.

Таким чином, всього підлягають до стягнення з відповідача:

- пеня у загальному розмірі 14 324,27 грн;

- інфляційні втрати у загальному розмірі 2 241,25 грн,

- 3 % річних у загальному розмірі 1 396,11 грн.

Підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 9,94 грн 3% річних та 17,75 грн інфляційних втрат у суду відсутні.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 231 794,30 грн основного боргу, 14 324,27 грн пені, 1 396,11 грн 3% річних та 2 241,25 грн інфляційних втрат обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

В іншій частині стягнення інфляційних втрат (17,75 грн) та 3 % річних (9,94 грн) позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, про що було зазначено в ухвалі суду від 24.01.2024 року та зобов`язано позивача сплатити судовий збір в сумі 2 997,40 грн.

Платіжною інструкцією №1722 від 22.01.2024 року на суму 3 746,75 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 27).

Випискою від 24.01.2024 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 3 746,75 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 41).

Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (749,35 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКА" (вул. Прилуцька, 67, село Верхоярівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38276148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІТРЕЙД УКРАЇНА" (вул. Центральна, 1, оф. 209, с. Коритня, Уманський район, Черкаська область, 19130, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40260357) 231 794,30 грн основного боргу, 14 324,27 пені, 1 396,11 3% річних, 2 241,25 грн інфляційних нарахувань та 2 997,07 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 28.03.2024 року.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко