Рішення

від 19.03.2024 по справі 918/715/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/715/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури (вул. Княгині Ольги, 36, Здолбунів, Рівненська область, 35705, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави

в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради (вул. Київська,5, Корець, Рівненська область, 34700, код ЄДРПОУ 43929176)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71 Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 150 830 грн 41 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від прокуратури: Кривецька-Люліч Тетяна Анатоліївна;

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: Мельник Олена Петрівна

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів.

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2023 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради (далі - позивач, Відділ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач, ТОВ "РОЕК") про визнання недійсними додаткових угод № 4, № 5 та № 6 до Договору та стягнення 150 830 грн 41 коп.

Ухвалою від 24.07.2023 позовну заяву залишено без руху. Встановлено керівнику Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу строк та спосіб на усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення прокуратурою недоліків позовної заяви в межах процесуального строку, встановленого судом, ухвалою від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/715/23. Постановлено справу № 918/715/23 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.09.2023. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

12 вересня 2023 року на поштову адресу суду від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив.

19 вересня 2023 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 19.10.2023 відкладено підготовче засідання на 12.10.2023.

10 жовтня 2023 року від ТОВ "РОЕК" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/715/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного суду справи № 922/2321/22.

Ухвалою від 12.10.2023 клопотання ТОВ "РОЕК" про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження у справі № 918/715/23 до закінчення перегляду судового рішення в касаційному порядку та прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/2321/22. Зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22.

05 лютого 2024 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від керівника Здолбунівської окружної прокуратури надійшло клопотання про відновлення провадження у справі № 918/715/23. В обґрунтування поданого клопотання прокурор вказав, що обставини, які спричинили зупинення провадження у справі № 918/715/23 відпали, адже 24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22 (Провадження № 12-57гс23), тобто перегляд судового рішення у справі № 922/2321/22 в касаційному порядку закінчено.

Ухвалою від 12.02.2024 клопотання керівника Здолбунівської окружної прокуратури про відновлення провадження у справі № 918/715/23 - задоволено. Поновлено провадження у справі № 918/715/23. Призначено підготовче засідання у справі № 918/715/23 на 27.02.2024. Запропоновано прокуратурі, позивачу та відповідачу протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду письмові пояснення з урахуванням висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (Провадження № 12-57гс23). Повідомлено Здолбунівську окружну прокуратуру, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради та ТОВ "РОЕК" про наявність обов`язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

22 лютого 2024 року від ТОВ "РОЕК" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 27.02.2024 суд, заслухавши доводи представника відповідача щодо причин пропуску строку на подання заперечень на відповідь на відзив та позицію прокурора з даного питання, не визнав причини пропуску вказаного процесуального строку поважними та протокольною ухвалою залишив дану заяву по суті спору без розгляду.

Ухвалою від 27.02.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/715/23. Призначено справу № 918/715/23 до судового розгляду по суті на 12.03.2024.

У судовому засіданні 12.03.2024, судом оголошено перерву у судовому засіданні та відповідною ухвалою повідомлено Відділ, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 19.03.2024.

19 березня 2024 року судом встановлено, що позивач у справі не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, хоча про час, дату та місце проведення даного судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а саме - ухвали від 19.03.2024, до особистого електронного кабінету. Причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради.

Присутні у судовому засіданні прокурор та представник відповідача підтримали свої правові позиції, викладені в заявах по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора та заперечення відповідача, судом встановлено наступне.

Правова позиція прокурора, викладена у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 8063-ВЦ від 19.03.2021 про постачання електричної енергії на загальну суму 861 343 грн 75 коп (з ПДВ), згідно з яким ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2, 15 грн/ кВт*год з ПДВ, що включає ціну електричної енергії як товару (базову ставку) 1, 497736 грн (без ПДВ) та регульований тариф на послуги з передачі 0,29393 грн (без ПДВ).

У подальшому в період з 17.08.2021 до 04.10.2021 між сторонами договору було укладено 4 додаткові угоди до нього, якими збільшено ціну електричної енергії по відношенню до погодженої у договорі ціни до 10 % по кожній угоді, а в загальному до 2, 48597 грн/кВт*год без ПДВ.

Проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод № 2 від 17.08.2021, № 4 від 30.09.2021, № 5 від 01.10.2021 та № 6 від 04.10.2021, прокурор дійшов висновку, що додаткові угоди № 4 від 30.09.2021, № 5 від 01.10.2021 та № 6 від 04.10.2021 укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, п. 2 ч. 5 ст.41 цього Закону, та п. 13.9. Договору, яким встановлена не лише обов`язкова умова пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Із аналізу додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила 38, 75 %, а загальний обсяг поставленої електричної енергії 205 296 кВт*год на загальну суму 605 877 грн 30 коп. з ПДВ.

При цьому прокуратура звертає увагу, що ключовим для збільшення ціни за одиницю товару до 10 % після підписання договору могло бути коливання ціни такого товару на ринку. Згідно з п. 5.6. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число місяця). Однак, сторони укладаючи додаткові угоди № 4, № 5 та № 6 не врахували, що тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи як збільшувався, так і зменшувався упродовж 2021 року. Зокрема, з моменту укладення додаткової угоди № 2 (17.08.2021) до укладення додаткової угоди № 4 (30.09.2021) фактично коливання ціни електроенергії на ринку відбулося в сторону зменшення, а не збільшення. Крім того, відомості про коливання ціни за 10 днів серпня та липня 2021 року не могли братись сторонами договору до уваги та бути підставою для внесення змін до нього, оскільки вони відображають коливання цін, що відбувались до моменту укладання додаткової угоди № 2 та не стосуються періоду, що передував укладенню додаткової угоди № 4.

Додатковими угодами № 4, № 5 та № 6 збільшено ціну за одиницю товару не відносно ціни визначеної у договорі, а відносно ціни, зазначеній у додатковій угоді № 2 від 17.08.2021, що прямо суперечить закону та договору. На переконання прокуратури дані угоди укладені із порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі" та підлягають визнанню недійсними, адже їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни на одиницю товару (10 %), що визначена Законом. Як вказує прокурор, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за наступними угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.

Прокуратура у позовній заяві посилається на постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22 та, зокрема, наголошує, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та «каскадного» підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Відтак прокуратура просить суд визнати недійсними такі додаткові угоди № 4, № 5 та № 6 та застосувати наслідки недійсності правочинів (угод) і стягнути з відповідача переплату у розмірі 150 830 грн 41 коп. - як різницю між сплаченими позивачем коштами за електричну енергії по неправомірно завищених цінах 328 062 грн 42 коп. і коштами за договором (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 17.08.2021) по ціні 177 232 грн 01 коп.

Правова позиція відповідача щодо суті спору, викладена у відзиві.

ТОВ "РОЕК", заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо оспорюваних додаткових угод, вказує, що за умовою Договору, розмір ціни визначається за наведеною в додатку формулою і формується та залежить безпосередньо від ціни на ринках електричної енергії на розрахунковий період. Відповідач стверджує, що приведення зміни ціни до умов договору шляхом укладення Додаткових угод № 4, 5 та 6 було викликано зміною коливання ціни на ринку у сторону збільшення та є правомірним передбаченим положеннями нормативно-правових актів (п.п.2.ч.5.ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі") та умов Договору, п. 13.9 Договору та в даному випадку не перевищує порогового відсотку 10%.

Разом з тим відповідач наголошує, що договірні відносини повністю відповідають правовій позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі N 904/6861/17 «у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін».

Відповідач вказує, що у період дії Договору склалася ситуація, коли ціни на ринку електричної енергії стрімко зростали. Приводом для зростання стало прийняття НКРЕКП постанови № 1227 від 30.07.2021 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766.

З аналізу п. 13.9. Договору та норми законодавства вбачається, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 % не обмежується строками зміни ціни за одиницю товару. Тобто законодавство дозволяє однією додатковою угодою збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, при цьому не обмежує кількість таких додаткових угод в часі.

Посилаючись на п. 13.9. Договору, відповідач надає обґрунтування підстав збільшення ціни на електричну енергію по кожній із додаткових угод, а саме відповідач зазначає:

1) Підставою укладання додаткової угоди № 4 від 30.08.2021 стало зростання ціни на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку у серпні 2021 р. За результатом укладеної додаткової угоди № 4 від 30.08.2021, ціну за 1 кВт/год спожитої електричної енергії збільшено до 2,10587 грн. (2,10587*100/1,94129-100) ціна збільшилась на; 8,4%.

2) 01.10.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 5 про встановлення ціни за одиницю товару - 2,28688 грн./кВт*год. без ПДВ, що становить збільшення ціни за одиницю електричної енергії по Договору на 8,5 % (2,28688 х 100/2,10587) та підтверджується експертним висновком Рівненської Торгово-промислової палати при порівняні ціни постачання електричної енергії за період з 15.08.2021 по 25.08.2021.

3) 04.10.2021 між Сторонами укладено Додаткову угоду №6 про встановлення ціни за одиницю товару - 2,48597 грн./кВт*год. без ПДВ, що становить збільшення ціни за одиницю електричної енергії по Договору на 8,7%(2,48597x100/2,28688) та підтверджується експертним висновком Рівненської Торгово-промислової палати при порівняні ціни постачання електричної енергії за період з 15.08.2021 по 25.08.2021.

Отже, Додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладанні між сторонами у відповідності до вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов п. 13.9 Договору без порушення вимог чинного законодавства. Крім того, ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угодах не перевищує 10 відсотків та нё призводить до збільшення суми, визначеної в договорі.

Крім того, безпідставним є твердження прокуратури, що по додаткових угодах №4,5,6,7 загальна ціна за одиницю товару перевищує 10 %. Вимоги ч. 5 ст., 41 Закону України «Про публічні закупівлі» обмежують збільшення ціни за одиницю товару більше 10 %, але не обмежують кількість таких збільшень до 10% та строк протягом якого відбувається така зміна ціни. Тобто, кожна з додаткових угод містить збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, що відповідає вимогам законодавства та умовам Договору.

Додавання прокурором відсоткової ставки про збільшення ціни в ряді додаткових угод свідчить про заперечення строку (періоду) зміни ціни за одиницю товару. Однак в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» чітко визначено, що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії. Таким чином, заперечення прокурора щодо обмеження строку (періоду) зміни ціни за одиницю товару є безпідставним та таким, що суперечить вимогам законодавства та умовам Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України сторони самостійно на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання ТОВ «РОЕК» повернути суму коштів на користь Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради, яка є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 46, 165, ГПК України ТОВ «РОЕК» просить суд у задоволені позовної заяви відмовити.

Правова позиція прокурора, викладена у відповіді на відзив

Щодо заперечень відповідача по суті позовних вимог, прокуратура вважає їх безпідставними з огляду на наступне. Надані TOB «РОЕК» дані з сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» та звіти Рівненської торгово-промислової палати не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства з листами-пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Разом з тим, вони не відображають об`єктивну картину щодо зміни цін на електроенергія на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку.

Так, проаналізувавши розміщену на сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» інформацію щодо середньозважених цін упродовж 2021 року, можна дійти до висновку, що за період з серпня по жовтень 2021 року (упродовж якого було чотири рази збільшено ціну за Договором) мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію, однак сторонами не ініціювалось укладення додатковий угод про зменшення ціни за одиницю товару.

Разом з тим, розмір середньозважених цін згідно наданих ТОВ «РОЕК» довідок є значно нижчим за ціну, передбачену умовами Договору №8063-ВЦ з урахуванням підписаних сторонами додаткових угод.

Підсумовуючи вищенаведене, зазначені дані у відзиві відповідача, є необґрунтовані та не відповідають фактичним обставинам.

Враховуючи вищевикладене, а також наявні в матеріалах справи докази, прокуратура просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Окрім вище наведеного, у судовому засіданні 12.03.2024 представник відповідача під час виступу із вступним словом вказала, що прокурор при зверненні з даним позовом обрав не належний спосіб захисту, оскільки останній просить оспорювані угоди до Договору визнати недійсними, як такі, що укладені з порушенням ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення, з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 цього Закону. Таким чином, оскільки правочин, недійсність якого встановлена законом є нікчемним то у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Щодо вказаних аргументів представника відповідача прокурор зазначила, що правовою підставою для визнання недійсності додаткових угод до договору визначено їх не відповідність вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а не ч. 4 ст. 41 даного закону, як про це помилково вказує представник відповідача. За таких умов вимога про визнання додаткових угод до договору недійсними є належним способом захисту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як зазначає прокурор у позові, за результатами опрацювання системи публічних закупівель «Прозорро» встановлено, що Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради опубліковано закупівлю UA-2021-02-12-004618-а за предметом «Електрична енергія».

Судом встановлено, що за результатами аукціону переможцем визначено учасника - TOB «РОЕК», з яким в подальшому укладено договір від 19.03.2021 за №8063-ВЦ (далі - Договір).

Так, за цим Договором Постачальник (ТОВ "РОЕК") продає електричну енергію Споживачу (Відділу) (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 цього Договору передбачено, що загальна кількість електричної енергії для забезпечення потреб об`єктів споживача становить 400 625 кВт*год електричної енергії.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що строк (термін) поставки товару з 20.03.2021 по 31.12.2021.

Загальна сума даного Договору становить 861 343, 75 грн. з ПДВ (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору, ціна визначається у додатку до договору «Комерційна пропозиція».

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. (п. 13.1. Договору).

Як вбачається, Договір також містить пункт 13.4., згідно з яким постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає такі умови.

Пунктом 13.9 Договору визначено, що умови договору не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції за результатами електронною аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків перерахунку ціни за результатами електроніка о аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару па ринку у разі коливання ціпи такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови падання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОНС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціпу, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» та внутрішньодобовому ринку, та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОВС України» та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП «Оператор ринку» за адресою в мережі Інтернет https:// www.orcе.com.ua - згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, сторонами визнається, зокрема, завірені належним чином колії (роздруківки з веб-сайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «Оператор ринку» https://www.orce.сom.ua або іншим документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, ви конання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми визначеної у договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) з якості товарів і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Крім того, відповідно до вказаного пункту Договору, істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому випадку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою ЕПСРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 % від суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Невід`ємною частиною до договору є:

- заява-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1);

- комерційна пропозиція № "По факту - ТЕНДЕР" (додаток № 2);

- договірні величини споживання електричної енергії (додаток № 3).

Із заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу вбачається, що початок постачання - з 20.03.2021.

Пунктом 5.2 Договору встановлено ціну за одиницю товару як таку, що визначається у додатку 2 "Комерційна пропозиція" до Договору.

Згідно з вказаною комерційною пропозицією, загальна вартість (ціна) за 1 кВт/год. електричної енергії становить 2,15 грн/кВт*год з ПДВ (що включає ціну електричної енергії як товару (базову ставку) - 1,497736 грн/кВт*год без ПДВ, та регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, у розмірі, встановленому НКРЕКП - 0.29393 грн/кВт*год без ПДВ).

Згідно з п. 2 Комерційної пропозиції - загальний обсяг постачання електричної енергії становить 400 625 квт*год.

У додатку № 3 до договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), всього 400 6225 тис кВт.*год та зокрема: березень 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; квітень 2021 - 75, 0 тис кВт.*год; травень 2021 100, 0 тис кВт.*год; червень 2021 - 5,0 тис кВт.*год; липень 2021 - 5, 0 тис кВт.*год; серпень 2021 - 5, 0 тис кВт.*год; вересень 2021 - 10, 625 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 20, 0 тис кВт.*год; листопад 2021 - 75, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 75, 0 тис кВт.*год.

Із п. 1 Додатку № 3 вбачається, що сума цього договору становить 861 343 грн 75 коп., у т.ч. ПДВ 143 557 грн 29 коп.

Відтак на момент укладення та підписання договору № 8063-ВЦ від 19.03.2021 на постачання електричної енергії сторонами були узгоджені та визначені всі істотні умови угоди, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Судом встановлено, що між постачальником та споживачем укладено ряд додаткових угод, зокрема:

-додатковою угодою № 2 від 17.08.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку, визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 1, 94129 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії01.07.2021; Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.

У додатку № 1 до додаткової угоди № 2 від 17.08.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), всього 383 тис кВт.*год та зокрема: березень 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; квітень 2021 - 75, 0 тис кВт.*год; травень 2021 100, 0 тис кВт.*год; червень 2021 - 5,0 тис кВт.*год; липень 2021 - 5, 0 тис кВт.*год; серпень 2021 - 5, 0 тис кВт.*год; вересень 2021 - 6,0 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 20, 0 тис кВт.*год; листопад 2021 - 68, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 69, 0 тис кВт.*год.

- додатковою угодою № 3 від 20.08.2021, сторони дійшли згоди зменшити суму Договору на 100 000 грн 00 коп. Сума договору становить 761 343 грн 75 коп. Усі інші умови залишаються незмінними та сторони підтверджують по цьому свої зобов`язання.

- додатковою угодою № 4 від 30.09.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку, визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2, 10587 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії 01.08.2021; Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.

У додатку № 1 до додаткової угоди № 4 від 30.09.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), всього 320, 536 тис кВт.*год та зокрема: березень 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; квітень 2021 - 75, 0 тис кВт.*год; травень 2021 100, 0 тис кВт.*год; червень 2021 - 5,0 тис кВт.*год; липень 2021 - 5, 0 тис кВт.*год; серпень 2021 - 5, 0 тис кВт.*год; вересень 2021 - 6,0 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 20, 0 тис кВт.*год; листопад 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 44, 536 тис кВт.*год.

- додатковою угодою № 5 від 01.10.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку, визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2, 28688 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії 01.08.2021; Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.

У додатку № 1 до додаткової угоди № 5 від 01.10.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), всього 313, 827 тис кВт.*год та зокрема: березень 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; квітень 2021 - 75, 0 тис кВт.*год; травень 2021 100, 0 тис кВт.*год; червень 2021 - 5,0 тис кВт.*год; липень 2021 - 5, 0 тис кВт.*год; серпень 2021 - 5, 0 тис кВт.*год; вересень 2021 - 6,0 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 20, 0 тис кВт.*год; листопад 2021 - 20, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 37, 827 тис кВт.*год.

- додатковою угодою № 6 від 04.10.2021, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку, визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2, 48597 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії 01.08.2021; Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.

У додатку № 1 до додаткової угоди № 6 від 04.10.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), всього 279, 516 тис кВт.*год та зокрема: березень 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; квітень 2021 - 75, 0 тис кВт.*год; травень 2021 100, 0 тис кВт.*год; червень 2021 - 5,0 тис кВт.*год; липень 2021 - 5, 0 тис кВт.*год; серпень 2021 - 5, 0 тис кВт.*год; вересень 2021 - 6,0 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 18, 0 тис кВт.*год; листопад 2021 - 28, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 35, 516 тис кВт.*год.

Відтак, вбачається, що кожна із додаткових угод № 2, № 4, № 5 та № 6 містить умови, за якими сторони узгоджують збільшення ціни (вартості) електричної енергії, як товару, до попереднього періоду.

На момент оприлюднення оголошення, проведення торгів, визнання учасника переможцем та укладення з ним Договору 19.03.2021, діяв Закон України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України № 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", який набув чинності 20.10.2019 та введений в дію 19.04.2020.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Як зазначає прокурор, що проаналізувавши укладені додаткові угоди до Договору № 4, № 5 та № 6 (кожну окремо взяту за критерієм збільшення вартості послуги), дійшов висновку, що істотні умови договору в частині формування ціни постачальником були порушені, оскільки вартість електроенергії збільшилася не на 10% загалом, а на 38, 75 %, що є порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та процедури тендерної закупівлі.

На думку прокурора такий висновок кореспондується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, відповідно до якого метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

В цілому, прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач, спонукаючи споживача електричної енергії до укладення додаткових угод, мав на меті збільшити ціну за одиницю товару на вигідний для себе відсоток, не аналізуючи ринок електроенергії, в тому числі щодо зниження ціни, що мало місце порушення Закону України «Про публічні закупівлі».

Верховний Суд у своїх висновках, викладених у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначив, що: "Закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод)".

Господарський суд зауважує, що до спірних правовідносин у межах даного спору висновки, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 не можуть бути застосовані із урахуванням наступного.

Висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 були сформовані стосовно норми права, яка діяла у Законі України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону, що діяв станом на серпень-жовтень 2018 року - п. 2 ч. 4 ст. 36.

Пункт 2 ч. 4 ст. 36 (Основні вимоги до договору про закупівлю) Закону України "Про публічні закупівлі" (який діяв станом на серпень-жовтень 2018 року) мав наступну редакцію: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

З прийняттям Закону України № 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", Закон України "Про публічні закупівлі" викладений у новій редакції, у тому числі і стаття, яка встановлює основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього (ст. 41), за якою: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії."

Таким чином до нової редакції Закону України "Про публічні закупівлі" вцілому та норми щодо вимог до Договору № 14100-ВЦ від 18.12.2020 на постачання електричної енергії та внесення змін до нього, зокрема, не можуть бути застосовані правові висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові стосовно попередньої редакції вказаного Закону, тобто за інших застосовуваних норм права.

Означене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц, за яким до спірних правовідносин, що виникли за інших застосовуваних норм права відсутні підстави для врахування попереднього висновку у цій справі.

Відповідач аргументує необхідність укладення додаткових угод про збільшення ціни електроенергії як товару, коливанням цін за електричну енергію на ринку, при тому покликається на докази, що підтверджують коливання ціни подекадно.

ДП «Оператор ринку» публікувало на своєму сайті (http://oree.com.uа) ціни на електроенергію для різних розрахункових періодів (місяць, декаду, тощо), що могли використовуватися як орієнтир (індикатор) різними учасниками ринку в залежності від їх потреб та специфіки відносин.

Проте, саме у спірних правовідносинах для здійснення усіх обрахунків та розрахунків має значення розрахунковий період в 1 місяць, оскільки саме такий період визначений Договором між споживачем та постачальником (п.5.6. Договору).

Відтак, при визначенні коливання ціни має значення саме місяць, який є базисним показником для порівняння при визначенні коливання ціни, а не декада чи день чи кілька днів.

Відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті ДП Оператор ринку (https://www.oree.com.ua) середньозважені ціни без ПДВ на електроенергію ринку на добу наперед (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України та на внутрішньодобовому ринку ОЕС становили: січень 2021 РДН 1 462,52 грн; січень 2021 ВДР 1 485,74 грн; березень 2021 РДН - 1 374,25 грн; березень 2021 ВДР - 1 359,04 грн; квітень 2021 РДН - 1 450,22 грн; квітень 2021 ВДР - 1 407,09 грн; травень 2021 РДН - 1 018,74 грн; травень 2021 ВДР - 963,23 грн; червень 2021 РДН 1 425,14 грн; червень 2021 ВДР 1 352,96 грн; 1 декада липня 2021 РДН 1055,60 грн; 1 декада липня 2021 ВДР 1127,76 грн; липень 2021 РДН 1 444,05 грн; липень 2021 ВДР 1 751,81 грн; серпень 2021 РДН 2 076,95 грн; серпень 2021 ВДР 2 984,13 грн;1 декада серпня 2021 РДН 2 127,10 грн; 2 декада серпня 2021 РДН 2 078,49 грн; 3 декада серпня 2021 РДН 2 034,14 грн; 1 декада серпня 2021 ВДР 3 310,71 грн; 2 декада серпня 2021 ВДР 2 950,48 грн; 3 декада серпня 2021 ВДР 2 568,01 грн; вересень 2021 РДН 2 230,78 грн; вересень 2021 ВДР 2 957,13 грн; жовтень 2021 РДН 2 793,44 грн; жовтень 2021 ВДР 3 374,23 грн; листопад 2021 РДН 3 309,65 грн; листопад 2021 ВДР 3 404,56 грн; 1 декада листопада 2021 РДН 3 374,95 грн; 2 декада листопада 2021 РДН 3 343,41 грн; 3 декада листопада 2021 РДН 3 193,21 грн; 1 декада листопада 2021 ВДР 3 602,71 грн; 2 декада листопада 2021 ВДР 3 426,36 грн; 3 декада листопада 2021 ВДР 3 105,91 грн.

Господарський суд, дослідивши дотримання відповідачем порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" та п. 13. 4 та 13.9. Договору, встановив що ТОВ "РОЕК" як постачальник не дотримався при укладенні додаткових угод № 4, № 5 та № 6 означеного порядку з огляду на наступне.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач (постачальник) звертався до споживача із письмовою пропозицією в порядку п. 13.4. та абз 2 підп. 2 п. 13.9. Договору про внесення змін до Договору у зв`язку із коливанням цін на електричну енергію на ринку в бік збільшення у вересні та жовтні 2021 року. При цьому така пропозиція мала б бути обґрунтована і документально підтверджена.

Судом встановлено, що на підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення при укладенні додаткової угоди № 4 від 30.09.2021, яка поширює свою дію з 01.08.2021 відповідач керувався зміною коливання ціни на ринку у липні у сторону її збільшення у серпні 2021 р. За твердженнями відповідача підставою укладання додаткової угоди №4 стало зростання ціни на "Ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку за 10 днів серпня та липня 2021 року, що підтверджується даними з сайту Оператора ринку "Порівняльний аналіз роботи ринку" "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку.

Так, ТОВ "РОЕК" акцентує увагу, що за результатом укладеної додаткової угоди № 4 від 30.08.2021, ціну за 1 кВт/год спожитої електричної енергії збільшено до 2,10587 грн. (2,10587*100/1,94129-100) ціна збільшилась на 8,4%. Згідно з даними з сайту Оператора ринку «Порівняльний аналіз роботи ринку «на добу наперед»: та внутрішньодобовому ринку» за 10 днів серпня та липня 2021 року від 12.08.2021 «... середньозважена ціна на РДН за 1 декаду серпня 2021 року складає 2079,35 грн/МВТ.год, це на 81,69 % вище, ніж за 10 днів липня 2021, та на 41,02 % вище, ніж за липень в цілому. Середньозважена ціна по ОЕС України за 10 днів серпня збільшилась в порівняні з 1 декадою липняна 101,51% та становить 2 127,10 грн/МВт.год..;». Даний документ підтверджує коливання ціни на ринку в бік збільшення на 128,93 % за період з (01.08.2021-по 10.08.2021 (початку дії ДУ № 4, а це 01.08.2022) - при цьому сторони уклали дану Додаткову угоду на 8,4 %, тобто, в межах 10 %, як визначено і Договором і ЗУ «Про публічні закупівлі".

В матеріалах справи також наявні докази порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР за 1 на 2 декади липня 2021 року. Із подекадного аналізу середньозважених цін на РДН та ВДР за 1 та 2 декади липня 2021 року, вбачається: 1 декада липня (01.07.-10.07.) - 1 144 , 45; 2 декада липня (11.07.-20.07.) - 1, 570, 93, - що свідчить про коливання цін в бік збільшення на 37, 26 %.

Водночас, суд виснує, що при укладанні Додаткової угоди № 4 від 30.09.2021 про збільшення ціни Договору відповідач безпідставно брав за основу документи, які надавали аналіз цін подекадно (за 10 днів серпня), в той же час п. 5.6. Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відтак при укладенні Додаткової угоди № 4 від 30.09.2021 постачальником безпідставно застосовано розрахунковий період - декада, який не лише не відображає реального коливання ціни за договірний розрахунковий період (1 місяць), а й суперечить вимогам Закону України "Про ринок електричної енергії".

Окрім того, суд зазначає, що при укладенні додаткової угоди № 4 від 30.09.2021, яка поширює свою дію з 01.08.2021, постачальнику слід було обґрунтовувати пропозицію збільшення ціни на електричну енергію доказами, які підтверджують коливання цін у бік збільшення та передбачені п. 13.9. Договору, за період серпень 2021 року у порівнянні з цінами на електричну енергію в липні 2021 за розрахунковий період 1 місяць, а не подекадно. З огляду на викладене, укладення даної додаткової угоди про підвищення ціни за електричну енергію прямо суперечить як закону, так і Договору, укладеному між позивачем та відповідачем, адже розрахунковим періодом є 1 місяць, а не декада, як помилково вважав постачальник.

В матеріалах справи відсутні довідки/інформації (або в інші документальні форми), видані торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, які підтверджували б зростання ціни по місяцю серпень 2021 у порівнянні з минулим місяцем - липень 2021.

При цьому суд зауважує, що доводи прокуратури про незаконність укладення додаткової угоди № 4 від 30.09.2021 є такими, що підтверджуються матеріалами справи, адже із інформації з веб порталу ДП «Оператор ринку" встановлено, що ціна на електроенергію з моменту укладення додаткової угоди № 2 від 17.08.2021 до укладення додаткової угоди № 4 від 30.09.2021 фактично зменшилась.

Так, станом на 17.08.2021 ціна електроенергії на ринку РДН становила 2 215,05 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже 30.09.2021 - 2 194.23 грн/МВт*год (без ПДВ), тобто фактично зменшилась на 0, 93 %.

Аналогічна ситуація і на ринку ВДР, станом на 17.08.2021 ціна електроенергії 3 133.93 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже 30.09.2021 - 3 097, 24 грн/МВт.год (без ПДВ), відтак ціна зменшилась на 1, 17%.

З вказаного слідує, що на момент укладення додаткової угоди № 4 мало місце коливання цін на електричну енергію в бік зниження.

Крім того, відомості про коливання ціпи за 10 днів серпня та липня 2021 року не могли братись сторонами Договору до уваги та бути підставою для внесення змін до нього, оскільки вони відображають коливання цін, що відбувались до моменту укладення додаткової угоди № 2 та не стосуються періоду, що передував укладенню додаткової угоди № 4.

Враховуючи вищевказане, додаткова угода №4 укладена з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, судом встановлено, що укладені додаткові угоди № 5 від 01.10.2022 та № 6 від 04.10.2021, поширюють свою дію із 01.08.2021, як і додаткова угода № 4. Тобто фактично, уклавши усі три додаткові угоди № 4, № 5 та № 6 ціна за товар з 01.08.2021 фактично збільшилася із 1, 94129 грн/кВт*год без ПДВ (як це визначено додатковою угодою № 2) до 2, 48597 грн/кВт*год без ПДВ.

Додаткові угоди № 5 від 01.10.2021 та №6 від 04.10.2021 укладено на підставі експертних висновків Рівненської торгово-промислової палати від 19.08.2021 та 21.08.2021, які містять відомості про підвищення цін у серпні 2021, а відтак сторонами у жовтні 2021 року укладено дві додаткові угоди про збільшення ціни, опираючись на аналіз лише одного періоду (серпень) для двох угод, крім того даний період є подекадний, що свідчить про неналежне обґрунтування коливання ціни.

Згідно з Експертним висновком Рівненської торгового-промислової палати від 19.08.2021 «... середньозважена ціна постачання електричної енергії на РДН (ОЕС) за період з 08.08.2021 по 15.08.2021 збільшилась на 12,4 %».

У висновку Рівненської торгово-промислової палати від 25.08.2021 вказано, що середньозважена ціна постачання електроенергії на РДН (ОЕС) за період з 15.08.2021 по 25.08.2021 збільшилася на 11, 8 %.

Відповідач акцентує увагу, що згідно з висновком від 19.08.2021 вбачається, що у другій декаді серпня 2021 р. відбулось збільшення ціни на ринку електричної енергії, як наслідок і було укладено угоду № 5 до Договору, а згідно з висновком від 25.08.2021 у третій декаді серпня 2021 р. відбулось збільшення ціни на ринку електричної енергії, як наслідок і було укладено угоду № 6 до Договору,

Водночас суд зазначає, що при укладенні додаткових угод № 5 та № 6, які поширюють свою дію з 01.08.2021, постачальнику слід було обґрунтовувати пропозицію збільшення ціни на електричну енергію доказами, які підтверджують коливання цін у бік збільшення та передбачені п. 13.9. Договору, за період серпень 2021 року у порівнянні з цінами на електричну енергію в липні 2021 за розрахунковий період 1 місяць, а не за період з 08.08.2021 по 15.08.2021 (тобто за 2 декаду) як це відображено у Експертному висновку Рівненської торгово-промислової палати від 19.08.2021 та за період з 15.08.2021 по 25.08.2021 (тобто за 3 декаду) як це відображено у Експертному висновку Рівненської торгово-промислової палати від 25.08.2021.

Отже, при укладанні Додаткових угоди № 5 та № 6 у жовтні 2021 про збільшення ціни Договору відповідач безпідставно брав за основу документи, які надавали аналіз цін подекадно, в той же час п. 5.6. Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відтак при укладенні Додаткових угод № 4, № 5 та № 6, які поширюють свою дію з 01.08.2021 постачальником безпідставно застосовано розрахунковий період - декада, який не лише не відображає реального коливання ціни за договірний розрахунковий період (1 місяць), а й суперечить вимогам Закону України "Про ринок електричної енергії".

З огляду на викладене, укладення даних додаткових угод про підвищення ціни за електричну енергію прямо суперечить як закону, так і Договору, укладеному між позивачем та відповідачем, адже розрахунковим періодом є 1 місяць, а не декада, як помилково вважав постачальник.

З огляду на викладене, суд виснує, що додаткові угоди № 4, № 5 та № 6 суперечать закону та Договору, укладеного між позивачем та відповідачем. При цьому у позивача в силу Договору обов`язок здійснювати оплату виникав за розрахунковий період місяць, а не за кожен день чи декаду, як помилково вважав відповідач, що був ініціатором укладення Додаткових угод, дві з яких у одному місяці, про що вказано вище.

Відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на електричну енергію упродовж 2021 року тими допустимими доказами, про які сторони обумовили у п. 13.9. Договору з урахуванням п. 5.6. Договору.

Суд підкреслює, що при укладенні оспорюваних додаткових угод послідовно збільшувалась вартість електроенергії із 01.08.2021 практично на максимально визначений у законі або більший за середній відсоток, за відсутності доказів, що його вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача.

У підсумку суд зазначає, що на обґрунтування необхідності внесення змін до договору та укладення додаткових угод ТОВ "РОЕК" надавались порівняльні аналізи роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку ДП "Оператор ринку", а також висновки Рівненської торгово-промислової палати, які додані до позовної заяви, та які підтверджують необґрунтованість укладення спірних додаткових угод, оскільки відображають ціни, коливання цін за незначний проміжок часу, не є об`єктивним доказом необхідності внесення змін до договору, оскільки не відображають коливання цін у порівнянні із минулим місяцем із місяцем з якого збільшувалась ціна.

Так, у кожній із спірних додаткових угод вказано період, з якого часу вказана угода поширює свою дію - із 01.08.2021, проте у документах, що мали б підтверджувати факт коливання ціни на електроенергію до моменту укладення кожної додаткової угоди, наводяться дати для дослідження, що є вибірковими у періоді між укладеними додатковими угодами, а не між датою укладення договору та додатковою угодою та в розрізі розрахункового місяця.

Оцінюючи докази в підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку, суд дійшов висновку, що постачальником не дотримано порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі", а відтак не доведено факт коливання ціни на електричну енергію на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що постачальнику необхідно не лише довести підвищення ціни на товар на ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, він також повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також повинен довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Однак, будь-яких доказів в підтвердження доказів письмового звернення постачальника до споживача з будь-яким документальним обґрунтуванням необхідності збільшення ціни договору та неможливості виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, відповідачем не надано.

Так, доказів письмового звернення постачальника до споживача у відповідності до п. 13.4. Договору з будь-яким документальним обґрунтуванням необхідності збільшення ціни Договору у серпні 2021 суду узагалі не надано. Укладання додаткових угод № 4 від 30.09.2021, № 5 від 01.10.2021 та № 6 від 04.10.2021, які поширюють свою дію із 01.08.2021, прямо суперечить умові п. 13.4. Договору про те, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.

Варто зауважити, що виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Окрім того, суд здійснив оцінку укладеним додатковим угодам № 4, № 5 та № 6 на предмет того, чи відбулося порушення максимального розміру збільшення ціни товару на 10 %.

Щодо доводів ТОВ "РОЕК" про те, що Законом України "Про публічні закупівлі" передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару на 10%, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача в цій частині фактично зводяться до того, що сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків кожного разу, з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при цьому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі.

Суд не погоджується з такими доводами та зауважує, що обмеження (10 %) застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни/в т.ч. і електроенергію/, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 від 24.01.2024 (справа, до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у справі № 918/715/23) у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, установлених вимогам законодавства, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Судом встановлено, що додатковою угодою № 2 від 17.08.2021 збільшено ціну Договору на 8, 35 %, додатковою угодою № 4 збільшено ціну договору на 17, 53 %, додатковою угодою № 5 збільшено ціну договору на 27, 63 %, додатковою угодою № 6 збільшено ціну Договору на 38, 75 %.

Зважаючи, що за результатами укладення додаткових угод № 4, № 5 та № 6 відбулося збільшення ціни договору за одиницю товару на 38, 75 %, вказані угоди прямо суперечать закону та Договору.

Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 11 ЦК України та 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Таким чином, дозволяється збільшення ціни за одиницю товару, у випадках, передбачених законодавством, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми Договору.

Законом України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, у абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

За положеннями п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21.

Внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20).

Так, позивач, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах по відношенню до погодженої у договорі ціни з урахуванням додаткові угоди № 2 від 17.08.2021 здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Так, з аналізу оспорюваних додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила + 38, 75 % .

При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, відповідачем не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.

За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод № 4 від 30.09.2021, 10.2021 та № 6 від 04.10.2021 на постачання електроенергії недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Окрім цього, з приводу твердження представника відповідача висловленого у судовому при виступі зі вступним словом щодо неналежного способу захисту суд зазначає, що правовою підставою для визнання недійсності додаткових угод до договору визначено їх не відповідність вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а не ч. 4 ст. 41 даного закону, як помилково вважає відповідач. За таких обставин, суд виснує, що у даному випадку вимога про визнання додаткових угод до договору № 8063-ВЦ від 19.03.2021 недійсними є належним способом захисту.

Також прокуратурою заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 150 830 грн 41 коп.

Судом встановлено, що ТОВ «РОЕК» па виконання Договору № 8063-ВЦ від 19.03.2021 поставлено 205 296 кВт*год електричної енергії на загальну суму 605 877, 30 грн., а саме:

- згідно акту приймання-передачі за березень 2021 - 51 454 кВт*год на суму 110 626, 25 гри. з ПДВ, сплачені відповідно до Акту № А-6074359677 від 07.04.2021;

- згідно акту приймання-передачі за квітень 2021 - 47 871 кВт*год на суму 102 922, 80 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до Акту № А-6961255913 від 07.05.2021;

- згідно акту приймання-передачі за травень 2021 - 18 465 кВт*год на суму 59 699, 85 грн. з ПДВ. сплачені відповідно до Акту № А-6076103743 від 15.06.2021;

- згідно акту приймання-передачі за червень 2021 - 7 277 кВт*год на суму 15 645, 60 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до Акту № А-6076855526 від 08.07.2021;

- згідно акту приймання-передачі за липень 2021 - 4 149 кВт*год на суму 8920, 58 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до Акту №А-6123564806 від 11.08.2021;

- згідно акту приймання-передачі за серпень 2021 - 6 092 кВт*год на суму18 918, 40 гри. з ПДВ, сплачені відповідно до Акту №А-6079167034 від 16.09.2021;

- згідно акту приймання-передачі за вересень 2021 -- 15 039 кВт*год на суму 52 464, 72 гри. з ПДВ, сплачені відповідно до Акту № 480031803/9/1 від 25.10.2021;

- згідно акту приймання-передачі за жовтень 2021 - 12 386 кВт*год на суму 52 759, 89 гри. з ПДВ, сплачені відповідно до Акту 480031803/10/1 від 09.11.2021;

- згідно акту приймання-передачі за листопад 2021 - 14 128 кВт*год на суму 66 853, 42 грн. з ПДВ. сплачені відповідно до Акту 480031803/11/1 від 09.12.2021;

- згідно акту приймання-передачі за грудень 2021 - 28 435 кВт*год на суму 137 065, 99 грн. з ПДВ, сплачені відповідно Акту 480031803/1-/1 інд 24.12.2021.

Електроенергія за березень у кількості 51 454 кВт*год на суму 110 626, 25 грн. з ПДВ, сплачена згідно з витягами з виписок: номер документу 8, отримувач ТО В «РОЕК», платник (клієнт) - Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради, сума - 2 000 грн.; номер документу 65 на суму 2 000 грн; номер документу 39 на суму 2 000 грн; номер документу 11 на суму 4 000 грн.; номер документу 30 на суму 3 000 грн.; номер документу 66 на суму 45 626,25 грн; номер документу 83 на суму 50 000 грн., номер документу 43 на суму 1 000 грн.; номер документу 3 на суму 1 000 грн., - що в сумі становить 1 10 626,25 гри.

Електрична енергія за квітень 2021 у кількості 47 871 кВт*год на суму 102 922, 80 грн. з ПДВ, сплачена згідно витягів з виписок: номер документа 14 на суму 1 309,35 грн.; номер документа 64 на суму 3 025,03 грн; номер документа 60 на суму 808,39 грн.; номер документа 147 на суму 36 667,59 грн.; номер документа 89 на суму 1965,11 грн; номер документа 206 на суму 58 616,27 грн.; номер документа 49 на суму 531,06 грн, - що разом становить 102 922,80 грн.

Електрична енергія за травень 2021 - 18 465 кВт* год. на суму 39 699. 85 грн з ПДВ, сплачені згідно з витягами з виписок: номер документа 225 на суму 15 612,62 грн.; номер документа 111 на суму 2 253,91 грн; номер документа 284 на суму 15 641 грн 28 коп.; номер документа 24 на суму 299,21 грн; номер документа 83 на суму 5 892,83 грн.

Електроенергія за червень 2021 - 7 277 кВт*год на суму 15 645, 60 грн з ПДВ, сплачені згідно витягів з виписок: номер документа 98 на суму 5 360, 68 грн., номер документа 312 на суму 6 586,91 грн; номер документа 245 на суму 3 465,09 грн; виписка номер документа 102 на суму 173,79 грн., виписка за з 15.07.2021 на суму 59,13 грн..

Електрична енергія за липень 2021 - 4 149 кВт*год на суму 8920, 38 грн з ПДВ, сплачені згідно витягів з виписок: номер документа 267 на суму 8920, 38 грн.

Електроенергія за серпень 2021 - 6 092 кВт*год на суму 18 918, 40 грн з ПДВ, сплачені відповідно до виписки номер документа 390 на суму 18 918, 40 грн.

Електрична енергія за вересень 2021 - 15 039 кВт*год на суму 52 464, 72 грн з ПДВ, сплачені згідно виписки номер документа 355 на суму 23 450 грн та номер документа 467 на суму 27 014,72 грн.; номер документа 186 на суму 2 000 грн.

Електроенергія за жовтень 2021 - 12 386 кВт*год на суму 52 759, 89 грн з ПДВ сплачені згідно виписок: помер документа 215 на суму 1 372 грн номер документа 361 на суму 10 180,89 грн, номер документа 206 на суму 7 607 грн; номер документа 514/946 па суму 33 600 грн.

Електрична енергія за листопад 2021 - 14 128 кВт*год на суму 66 853, 42 грн з ПДВ., сплачені згідно виписки номер документа 555 на суму 30 853, 42 грн. та номер документа 397 на суму 36 000 грн.

Електрична енергія за грудень 2021 - 28 435 кВт*год на суму 137 065, 99 грн. з ПДВ. сплачені згідно з виписками: номер документа 415 на суму 14 543, 63 грн; номер документа 193 на суму 5 801,18 грн.; номер документа 250 на суму 17 952,18 грн; номер документа 609 на суму 98 769 грн.

Виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

З урахуванням викладеного, при кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує норми ст. 1212 ЦК України, а не ч. 1 ст. 670 ЦК України, як помилково прохає прокуратура у позовній заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись додатковою угодою № 2 від 17.08.2021, - розрахунок за поставлену енергію з серпня 20212 по грудень 2021 повинен здійснюватися за ціною 1, 94129 грн без ПДВ.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за ціною, визначеною за умовами додаткової угоди № 2, позивач повинен був сплатити за поставлену в серпні-грудні 2021 року електричну енергію в обсязі 76 080 кВт*год кошти у розмірі 177 232, 01 грн. з ПДВ (76 080 * 2, 329548 (1,94129 +20% ПДВ).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 150 830,41 грн. (328 062, 42 - 177 232.01).

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму150 830,41 грн., які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд на підставі доказів, наданих прокуратурою, встановив перебування сторін у договірних відносинах та встановив порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди № № 4, 5 та 6 до Договору № 8063-ВЦ від 19.03.2021 на постачання електроенергії укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів в розмірі 150 830 грн 41 коп., а відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в порядку ст. ст.216, 1212 ЦК України.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді суд зазначає наступне.

У відзиві ТОВ "РОЕК" вказує, що прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради в особі держави. При цьому відповідач покликається на практику Великої Палати Верховного Суду, а саме: п.п.п8.10, 8.11., 8.14. постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, п. 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, п. 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587430/16-ц, а також практику Верховного Суду, а саме: постанови від 09.09.2021 у справі № 925/1, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21, від 01.02.2023 у справі № 924/996/21.

ТОВ "РОЕК" зазначає, що Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради, на відміну від державного органу, не має державно-владних повноважень, не виступає від імені держави, не є апаратом держави. Відтак позивач, хоча і здійснює відповідні завдання та функції держави та місцевої політики в сферах освіти, культури, туризму, молоді, фізичної культури та спорту в освітній сфері, але не має державно-владних повноважень, не є органом державної влади та, відповідно, і не є суб`єктом владних повноважень. Матеріали справи не містять доказів, що фінансування Відділу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема, розрахунки по оплаті за спожиту електричну енергію, а отже державний інтерес відсутній. У свою чергу, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. У спірних правовідносинах відсутній інтерес держави, оскільки в результаті задоволення позову держава не одержує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага; в матеріалах даної справи відсутні належні докази (первинні документи), які б підтверджували перерахування відповідачу грошових коштів за Договором з державного бюджету; прокурор не довів бездіяльність саме компетентного органу, оскільки відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради не є уповноваженим органом у сфері публічних закупівель, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення прокуратури до уповноваженого органу у сфері публічних закупівель, зокрема до Держаудитслужби.

В заперечення на аргументи ТОВ "РОЕК" про відсутність підстав для звернення прокурора з даним позовом, Здолбунівська окружна прокуратура у відповіді на відзив зазначила, що згідно з планом закупівель, розміщеному на веб-порталі "прозорро", замовник відноситься до категорії юридичних осіб, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади. Джерелом даної закупівлі на суму 150 000 грн є кошти місцевого бюджету. Відділ є уповноваженою особою з реалізації прав і обов`язків Корецької міської ради, як засновника, щодо управління закладами освіти. Відділ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки з органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки. Відділ здійснює контроль за організацією матеріально-технічного та фінансового забезпечення дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, закладів культури та закладів фізкультурно-спортивної спрямованості. Звертаючись з даною позовною заявою до суду, прокурор виконує конституційну функцію, закріплену в ст. 131-1 Конституції України, шляхом представництва інтересів держави у суді у виключних випадках. При цьому позов прокурора у цій справі не спрямований на безпосередній захист інтересів самого відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства в бюджетній сфері, оскільки неналежне виконання TOB «РОЕК» умов договірних зобов`язань порушує економічні права та інтереси громади міста Корець та дітей в особі відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради. Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави. Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод закладом освіти фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною. Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Суд виснує про наявність підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради з огляду на наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Предметом даного судового спору є визнання недійсними додаткових угод, укладених до Договору на постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Статтею 66 Закону України «Про освіту» Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні ради, Київська та Севастопольська міські ради планують та забезпечують розвиток мережі закладів профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти, спеціальних закладів освіти, науково-методичних та навчально-методичних установ.

Відповідно до ч.5 ст.78 Закону фінансування дошкільної та позашкільної освіти здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно плану закупівель, розміщеному на веб - порталі «Прозорро», замовник відноситься до категорії юридичних осіб, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади. Джерелом фінансування даної закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Згідно п. 4 Положення про відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради, затвердженого рішенням сесії Корецької міської ради від 23.12.2020 №51 (далі за текстом - Положення), відділ є уповноваженою особою з реалізації прав і обов`язків Корецької міської ради, як засновника, щодо управління закладами освіти. Згідно з пунктом 5 Розділу І цього ж Положення відділ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки з органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Відповідно до пункту 3 Розділу III Положення про відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради, затвердженого рішенням сесії Корецької міської ради від23.12.2020 № 51 відділ здійснює контроль за організацією матеріально-технічного та фінансового забезпечення дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, закладів культури та закладів фізкультурно-спортивної спрямованості.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У даному випадку, проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою спрямоване на зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод Інститутом фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Згідно з ч. 1 ст.6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч. 5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально - економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст.145 Конституції України.

Відповідно до правової позиції наведеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020, - представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; при цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Суд зазначає, що відповідачем не враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021, викладений у справі № 911/2169/20, про те, що у випадку визначення прокурором декількох позивачів, зокрема державного підприємства та суб`єктів владних повноважень (органів державної влади або місцевого самоврядування), підстав для залишення позову без розгляду в частині, поданого в інтересах держави в особі таких суб`єктів владних повноважень, немає (п.п. 8.32, 8.42, 8.48, 8.49 постанови).

Відповідно, ці органи наділені владними повноваженнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У даному випадку, проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

При цьому позов прокурора у цій справі не спрямований на безпосередній захист інтересів самого відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства в бюджетній сфері, оскільки неналежне виконання TOB «РОЕК» умов договірних зобов`язань порушує економічні права та інтереси громади міста Корець в особі відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Щодо доводів відповідача про те, що саме Держаудитслужба є тим органом в інтересах держави в особі якого прокурор міг би пред`явити даний позову, - суд виснує, що оскільки Держаудитслужбою не проводився фінансовий контроль із спірних питань, відтак право на звернення до суду із позовом в останньої не виникло.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18).

За певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20).

Підпунктом 4 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні» унормовано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету; а підп. 1 п. «а» ч. 1 ст. 32 - управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Отже, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів, до власних повноважень якого відноситься фінансування видатків з місцевого бюджету, а також контроль за ефективністю їх здійснення, а відтак прокуратурою правильно визначено позивача у цій справі (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Здолбунівською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради відповідні листи, якими повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії та здійсненні розрахунків за даним Договором.

У відповідь Відділ повідомив, що вжиття заходів для усунення стверджуваних порушень не планується.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використовує.

Таким чином, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради був обізнаний про необхідність захисту інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, проте ефективних заходів не вжив.

Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді. Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах відбулося неефективне розпорядження бюджетними коштами, здійснене на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, суд дійшов висновку прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу відповідно до ст.203, 215 ЦК України та стягнення переплачених коштів з відповідача відповідно до ст.216, 1212 ЦК України.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у судових засіданнях представник ТОВ "РОЕК" просила суд у випадку задоволення позовних вимог, покласти витрати по судовому збору порівну на обидві сторіни оспорюваних додаткових угод, тобто як на себе, так і на Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради.

Приписами ч. 9 ст. 129 ГПУ України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд відхиляє таку вимогу відповідача, оскільки як вбачається із матеріалів справи, саме відповідач був ініціатором укладення незаконних додаткових угод до договору № 8063-ВЦ від 19.03.2021, які суд визнав недійсними.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 10 736 грн 00 коп., сплачені Рівненською обласною прокуратурою згідно з платіжної інструкції № 1124 від 05.07.2023 покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 150 830 грн 41 коп. задоволити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 30.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії № 8063-ВЦ від 19.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 01.10.2021 до Договору на постачання електричної енергії № 8063-ВЦ від 19.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 04.10.2021 до Договору на постачання електричної енергії № 8063-ВЦ від 19.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013,м.Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради (вул. Київська,5, Корець, Рівненська область, 34700, код ЄДРПОУ 43929176) кошти у сумі 150 830 (сто п`ятдесят тисяч вісімсот тридцять) грн 41 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71 Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) грн 00 коп. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано "28" березня 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич