Рішення

від 26.03.2024 по справі 918/171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/171/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВМ Технолоджі груп"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "РАО БУД"

про: стягнення в сумі 140 057,14 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: М.Покотило

від відповідача: не з`явився

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВМ Технолоджі груп" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "РАО БУД" про стягнення 140 057,14 грн заборгованості, з яких: 98 820,00 грн борг, 34 496,52 грн інфляційні втрати та 6 740,62 грн три відсотки річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 жовтня 2021 року ТОВ "ОВМ Технолоджі груп" було поставлено на користь ТОВ "ІБК "РАО БУД" товар, а саме насос марки ВРН 120/280.50М у кількості 2 шт за ціною 36 340,00 грн та насос марки ВРН 120/250.40М у кількості 6 шт за ціною 87 480, 00 грн. Загальна сума поставки 123 820,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за оставлений товар, проте залишок заборгованості становить 98 820,00 грн.

Також, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач нарахував відповідачу 34 496,52 грн інфляційних втрат та 6 740,62 грн відсотків річних.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 26 березня 2024 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позов.

У судове засідання відповідач не з`явився, ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 6 березня 2024 року.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

До матеріалів позовної заяви позивач долучив договір поставки насосного обладнання №ОВМ-18/21 від 26 жовтня 2021 року та додаток до вказаного договору від 26 жовтня 2021 року.

Однак вказаний договір не містить підписів сторін. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що сторони вели переговори про укладення договору, позивач направив відповідачу проект договору, а проте відповідач не повернув позивачу підписаний примірник договору.

Разом з тим у справі наявна видаткова накладна №OVM335 від 28 жовтня 2021 року, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВМ Технолоджі груп" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ІБК "РАО БУД" товар на загальну суму 123 820,00 грн.

Позивач також надав рахунок на оплату № OVM00000540 від 26 жовтня 2021 року, у якому вказані реквізити позивача, наявне посилання на договір №ОВМ-18/21 від 26 жовтня 2021 року, міститься перелік товарів які оплачуються (насосне обладнання) та зазначено вартість у розмірі 123 820,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №230 від 27 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК "РАО БУД" здійснило сплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВМ Технолоджі груп" 25 000,00 грн. У призначені платежу вказано: часткова оплата згідно з рахунком № OVM00000540 від 26 жовтня 2021 року.

2 лютого 2024 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості в розмірі 98 820,00 грн за поставлений товар, а також про оплату інфляційних втрат та процентів річних нарахованих на суму боргу.

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 34 496,52 грн інфляційних втрат за період з 1 листопада 2021 року по 31 грудня 2023 року, а також 6 740,62 грн процентів річних за період з 29 жовтня 2021 року по 5 лютого 2024 року.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилами частини 3 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Розглянувши матеріали справи суд зауважує, що оскільки договір поставки №ОВМ-18/21 від 26 жовтня 2021 року не підписаний сторонами, він є неукладеним. Тому правовідносини сторін не можуть визначатися вказаними у ньому умовами.

Водночас, у матеріалах справи наявна видаткова накладна №OVM335 від 28 жовтня 2021 року, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВМ Технолоджі груп" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ІБК "РАО БУД" товар на загальну суму 123 820,00 грн.

Згідно з нормами статті 181 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено вчинення позивачем та відповідачем договору поставки у спрощений спосіб, шляхом поставки товару та підписання видаткової накладної, за якою позивач передав у власність відповідачу товар вартістю 123 820,00 грн.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар на суму 123 820,00 грн, тоді як відповідач сплатив лише 25 000,00 грн. А отже заборгованість відповідача становить 98 820,00 грн. Докази оплати цієї заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Щодо настання строку виконання зобов`язання в частині оплати поставленого товару суд ураховує положення статті 692 ЦК України, за якими покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 34 496,52 грн інфляційних втрат за період з 1 листопада 2021 року по 31 грудня 2023 року та 6 740,62 грн процентів річних за період з 29 жовтня 2021 року по 5 лютого 2024 року.

Суд здійснив перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат та процентів річних, та вважає розрахунок позивача законним та обґрунтованим.

А тому заборгованість, втрати від інфляції та проценти від простроченої суми мають бути сплачені позивачу.

Висновки суду

Встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Суд зробив висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 98 820,00 грн боргу, 34 496,52 грн інфляційних втрат та 6 740,62 грн процентів річних мають бути задоволені.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за подання позову складає 3 028,00 грн.

У зв`язку із задоволенням позову, суд покладає судовий збір на відповідача.

Також позивач заявив про стягнення 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Позивач підтвердив здійснення відповідних витрат.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги №10/01-24 від 10 січня 2024 року, додаткову угоду № 1 від 10 січня 2024 року, платіжну інструкцію від 30 січня 2024 року.

Згідно з умовами договору про надання правової допомоги, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу в обсягах та на умовах, передбачених даним договором.

Вартість послуг узгоджується сторонами у додаткових угодах (пункт 4.1. договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 10 січня 2024 року сторонами погоджено вартість послуг в розмірі 20 000,00 грн, які сплачуються протягом 5 календарних днів після підписання угоди.

Як видно із платіжної інструкції від 30 січня 2024 року позивач сплатив адвокатському бюро 20 000,00 грн за юридичні послуги.

Таким чином суд констатує, що позивач довів наявність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Суд вважає, що такі витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критеріям розумності їхнього розміру, співмірності та пропорційності.

Згідно з правилами частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

З врахуванням наведеного, судові витрати на професійну правничу допомогу позивача є доведеними, відповідачем не заявлено клопотань про неспівмірність та недоведеність вказаних витрат, а відтак такі витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "РАО БУД" (33001, Рівненська область, м. Рівне, вул.Біла 16, ідентифікаційний код 42741665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВМ Технолоджі груп" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська 9, корпус 8, кімната 117, ідентифікаційний код 42009440) 98 820 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот двадцять) грн 00 коп. заборгованості, 34 496 (тридцять чотири тисячі чотириста дев`яносто шість) грн 52 коп. інфляційних втрат, 6 740 (шість тисяч сімсот сорок) грн 62 коп. три відсотки річних, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВМ Технолоджі груп" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська 9, корпус 8, кімната 117, ідентифікаційний код 42009440).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК "РАО БУД" (33001, Рівненська область, м. Рівне, вул.Біла 16, ідентифікаційний код 42741665).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 28 березня 2024 року.

Суддя Андрій КАЧУР