Ухвала

від 27.03.2024 по справі 921/181/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27 березня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/181/24 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

розглянув заяву б/н від 22.03.2024 (вх. № 2442) ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Студинського", вул. Студинського, буд. 22 а, м. Тернопіль, 46010

про розірвання договору та визнання права власності

Без виклику повноважних представників сторін

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Студинського" про:

- розірвання Договору № 1 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОБ "ЖБК "Студинського", який укладений 15.04.2021 між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Студинського";

- визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 61101000000:10:006:0166, площа 0,1989 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2332369561101, у зв`язку із розірванням Договору №1 від 15.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Студинського" зобов`язань за Договором № 1 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОБ "ЖБК "Студинського" від 15.04.2021, зокрема в частині спорудження об`єкта нерухомості (багатоквартирного житлового будинку) до стадії готовності та прийняття його в експлуатацію у визначений Договором строк (не пізніше 4-го кварталу 2023 року), внаслідок чого у позивача, відповідно до п. 4.4 Договору та положень Статуту Кооперативу, виникло право на розірвання вказаного правочину та повернення переданої відповідно до акту приймання-передачі від 14.04.2021 земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 61101000000:10:006:0166, площа 0,1989 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2332369561101, переданої Кооперативу в рахунок пайового внеску.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 головуючим суддею для розгляду справи №921/181/24 визначено суддю Гирилу І. М.

Окрім того, одночасно із зазначеним вище позовом ОСОБА_1 подала заяву б/н від 22.03.2024 (вх. №2442) про забезпечення позову шляхом заборони Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Студинського" вчиняти дії щодо відчуження земельної ділянки кадастровий номер 61101000000:10:006:0166 за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Студинського, площа 0,1989 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2332369561101, до набрання рішенням суду у дані справі законної сили.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що згідно з пп. 5.1.3 Статуту ОК "ЖБК "Студинського" одним із основних прав члена кооперативу є внесення паю і його одержання у грошовій чи натуральній формі у разі виходу з кооперативу. П. 5.6 Статуту передбачено, що особі, що вибула з кооперативу, повертається пайовий внесок. Вказує, що 28.12.2023 та 01.03.2024, зважаючи на допущені Кооперативом порушення граничних термінів закінчення будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію, вона зверталась до ОК "ЖБК "Студинського" з заявами про вихід з кооперативу та вимогами про розірвання договору і повернення сплачених пайових внесків (вказаної вище земельної ділянки), проте будь-якої відповіді на вказані вимоги не отримала. Вважає, що оскільки станом на сьогоднішній день ОК "ЖБК "Студинського" є власником спірної земельної ділянки, можливість її відчуження останнім у будь-який момент є реальною. У випадку реалізації вказаного права відповідачем, позивач, у разі задоволення позову, не зможе реалізувати гарантоване законом право на повернення паю та буде позбавлений права захистити його в межах даного судового провадження.

Розглянувши заяву б/н від 22.03.2024 (вх. № 2442) про застосування заходів забезпечення позову, суд відзначає таке.

Згідно з ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

За змістом ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21).

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесеності виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та інших осіб.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, у разі задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №916/3245/19 та від 16.10.2019 у справі №904/2285/19).

У постанові від 18.08.2022 у справі № 72з-22 Верховний Суд зазначив, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (подібний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у справі № 910/3334/22).

Верховний Суд неодноразово наголошував про те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже це питання є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті (постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 06.10.2022 у справі № 910/12087/21).

Процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань по забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Як вже зазначалось вище, предметом позову у цій справі є вимоги про: розірвання укладеного між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Студинського" 15.04.2021 Договору № 1 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОБ "ЖБК "Студинського"; визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 61101000000:10:006:0166, площа 0,1989 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2332369561101, у зв`язку із розірванням Договору №1 від 15.04.2021.

Зі змісту заяви та оспорюваного правочину вбачається, що за умовами останнього спірна земельна ділянка передана заявницею відповідачу в рахунок пайового внеску, в обмін на зобов`язання Кооперативу передати їй у побудованому на вказаній земельній ділянці багатоквартирному житловому будинку 300 кв. м, спорудження якого до стадії готовності та прийняття об`єкта в експлуатацію мав забезпечити не пізніше 4-го кварталу 2023 року.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо відчуження земельної ділянки, визнання права власності на яку є предметом позову, обґрунтована наявністю у ОБ "ЖБК "Студинського" станом на даний час необмеженого права у будь-який момент розпорядитись своїм майном.

Зі змісту долученої до позовних матеріалів Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 01.04.2021 державним реєстратором Великобірківської сільської ради право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 (індексний номер рішення 57538884); 19.04.2021 до Реєстру внесено запис про право власності ОБ "ЖБК "Студинського" на вказану вище земельну ділянку з одночасним його припиненням у ОСОБА_1 . Станом на день звернення позивача з даним позовом до суду саме ОБ "ЖБК "Студинського" є власником спірної земельної ділянки, відповідно має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі.

Наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна свідчить про можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом даного спору, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб.

Можливе відчуження відповідачем спірної земельної ділянки та внесення змін до державних реєстрів щодо нового власника не тільки може утруднити виконання судового рішення у цій справі (у разі задоволення такого позову), але і може позбавити ефективного механізму захисту прав позивача, які він намагається захистити в межах даного спору.

За даних обставин, беручи до уваги предмет спору у даній справі, характер спірних правовідносин, суд прийшов до висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову - заборона відповідачу вчиняти дії щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 61101000000:10:006:0166, за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Студинського, площа 0,1989 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2332369561101, до набрання рішенням суду у дані справі законної сили, відповідає встановленим у ст. 137 ГПК України заходам забезпечення позову, є співмірним та прямо стосується предмета позову, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача (заявника), у випадку задоволення його позову, та призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому обраний заявником захід забезпечення позову не є перешкодою у здійсненні відповідачем господарської діяльності, оскільки у цьому випадку останній позбавлений права лише на відчуження спірного майна, наявність якого є гарантією виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Поряд із цим, суд зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору. У випадку встановлення судом необґрунтованості вимог позивача, відповідач не позбавлений можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Відповідно до ч. 6, 8 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

На підставі наведеного, керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 136-140, 144, 232-235, 326 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 б/н від 22.03.2024 (вх. № 2442) про забезпечення позову задовольнити.

2. Заборонити Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Студинського", вул. Студинського, буд. 22 а, м. Тернопіль, 46010, ідентифікаційний код 44361644, вчиняти дії щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 61101000000:10:006:0166, за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Студинського, площа 0,1989 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2332369561101, до набрання рішенням у справі №921/181/24 законної сили.

3. Стягувачем за даною ухвалою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Боржником за даною ухвалою є Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Студинського" (вул. Студинського, буд. 22а, м. Тернопіль, 46010, ідентифікаційний код 44361644).

4. Дана ухвала є виконавчим документом, який в порядку ч. 2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 27.03.2024.

5. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання складає три роки - до 27.03.2027 включно.

6. Ухвала суду підлягає оскарженню протягом десяти днів, в порядку та строки встановлені ст. 256-257 ГПК України.

7. Ухвалу направити ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 та Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Студинського", вул. Студинського, буд. 22 а, м. Тернопіль, 46010 рекомендованою кореспонденцією з повідомлення про вручення поштового відправлення.

СуддяІ.М. Гирила