Ухвала

від 12.03.2024 по справі 922/5475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність

"12" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5475/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за участю:

представника ОСОБА_1 - адвоката Сонька В.В.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд прийняти заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, задовольнити заяву, прийняти пропозиції - запропонований план реструктуризації (проєкт пропозицій) в частині стягнення коштів у сумі 18960,00 грн та списання коштів у сумі 339894,41 грн.

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає про те, що він має прострочені зобов`язання перед п`ятьма фінансовими установами - АТ "Сенс Банк", АТ "ОТП Банк", АТ "Ідея Банк", АТ "Універсал Банк", АТ "ПУМБ"; фізичною особою-підприємцем не був; не працевлаштований; не має судимості; повідомляє про те, що разом із ним зареєстрована, але не проживає мати; зазначає про те, що дружина, донька та батько не зареєстровані з ним, не проживають за фактичним місцем проживання, однак мають із ним родинні зв`язки.

У поданій заяві ОСОБА_1 зазначає про відсутність у нього на праві власності будь-якого майна та надає договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 12.06.2023, укладений між ним та арбітражним керуючим Хомичем Романом Володимировичем.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, суд встановив, що подана заява не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою суду від 03.01.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх.№ 5475/23 від 29.12.2023) залишено без руху. Повідомлено ОСОБА_1 про допущені недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 5475/23 від 29.12.2023). Ухвалено заявнику - ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, надати суду: докази на підтвердження наявності у нього майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі (докази можливості виконати умови договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 12.06.2023), або докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 40260,00 грн; конкретизований список кредиторів відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з питань банкрутства, у тому числі із зазначенням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо по кожному зазначеному кредитору). Роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронного кабінету ОСОБА_1 05.01.2024 о (б) 18:58.

Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 03.01.2024 отримана заявником 08.01.2024 (з урахуванням того, що 06.01.2024 та 07.01.2024 вихідні дні), з огляду на що строк на усунення недоліків заяви - до 18.01.2024 включно.

16.01.2024, тобто в межах строку, встановленого судом, до суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№1296/24) про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, які визначені в ухвалі суду від 03.01.2024. До поданої заяви ОСОБА_1 додано уточнений конкретизований список кредиторів, у якому зазначено наявність заборгованості перед АТ "ОТП Банк", АТ "Ідея Банк", АТ "Універсал Банк", АТ "ПУМБ" та АТ "Сенс Банк" на загальну суму 343302,14 грн.

Розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх.№5475/23 від 29.12.2023) та надані боржником докази усунення недоліків, ухвалою суду від 22.01.2024 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання у справі призначено на 06.02.2024. Викликано для участі у судовому засіданні ОСОБА_1 або його уповноваженого представника для надання пояснень щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича. Ухвалено боржнику до дати підготовчого засідання надати суду: всі докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо; додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності).

Досліджуючи матеріали справи після прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, суд встановив що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу.

Згідно з ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи вищевикладене , ухвалою суду від 29.01.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх.№ 5475/23 від 29.12.2023) залишено без руху. Повідомлено ОСОБА_1 про допущені недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 5475/23 від 29.12.2023). Ухвалено заявнику - ОСОБА_1 у п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, надати суду: заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оформлену з урахуванням вимог п. 2 ч. 2 ст. 116 Кодексу України з питань банкрутства, зокрема, із зазначенням вірної адреси заявника; декларацію про майновий стан за період з 01.01.2023 по 01.11.2023, заповнену з урахуванням затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 форми декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність (у тому числі із зазначенням вірної адреси місця фактичного проживання заявника та вірної адреси нерухомого майна боржника). Роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду від 29.01.2024 направлено до Електронного кабінету ОСОБА_1 29.01.2024 о (б) 14:33.

Отже, ухвала суду від 29.01.2024 отримана заявником 29.01.2024, з огляду на що строк на усунення недоліків заяви - до 05.02.2024 включно (з урахуванням того, що 03.02.2024 та 04.02.2024 - вихідні дні).

У межах строку, встановленого судом, до суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 2978) про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, які визначені в ухвалі суду від 29.01.2024.

Ухвалою суду від 05.02.2024 продовжено розгляд справи. Призначено підготовче засідання на 06.02.2024. Викликано для участі у судовому засіданні ОСОБА_1 або його уповноваженого представника для надання пояснень щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича. Ухвалено боржнику до дати підготовчого засідання надати суду: всі докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо; додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності).

06.02.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. № 3317), в якому заявник, посилаючись на неможливість бути присутнім у судовому засіданні, просить суд відкласти судове засідання у справі, призначене на 06.02.2024, на іншу дату.

ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Хомич Р.В., викликані ухвалою суду від 05.02.2024, у судове засідання 06.02.2024 не з`явилися.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відкладено підготовче засідання суду на 26.02.2024. Викликано для участі у судовому засіданні ОСОБА_1 або його уповноваженого представника для надання пояснень щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича. Ухвалено боржнику до дати підготовчого засідання надати суду: всі докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо; додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності).

21.02.2024 до суду від Хомича Р.В. надійшло клопотання (вх. № 4783), в якому заявник, посилаючись на неможливість бути присутнім у судовому засіданні, просить розглядати заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за відсутності арбітражного керуючого Хомича Р.В.

19.02.2024 до суду від представника боржника адвоката - Сонька Валерія Вікторовича надійшло клопотання (вх. № 4475) про участь у судовому засіданні, призначеному на 26.02.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 26.02.2024 задоволено клопотання представника боржника адвоката - Сонько Валерія Вікторовича про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 4475 від 19.02.2024). Ухвалено судове засідання у справі №922/5475/23, призначене на 26.02.2024 о 16:00, провести за участю представника боржника адвоката - Сонька Валерія Вікторовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Доручено забезпечення проведення відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів заявнику - представнику боржника адвокату - Соньку Валерію Вікторовичу.

Представник ОСОБА_1 адвокат Сонько В.В. 26.02.2024 не зміг прийняти участь у судовому засіданні 26.02.2024 в режимі відеоконференції через виникнення технічних проблем.

Арбітражний керуючий Хомич Р.В. у судове засідання 26.02.2024 не з`явився; про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 26.02.2024 крім іншого відкладено підготовче засідання суду на 07.03.2024; викликано для участі у судовому засіданні ОСОБА_1 або його уповноваженого представника для надання пояснень щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича. Постановлено ОСОБА_1 до дати підготовчого засідання надати суду: всі докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо; додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності).

29.02.2024 до суду від представника боржника адвоката - Сонька В.В. надійшло клопотання (вх.№5541) про участь у судовому засіданні, призначеному на 07.03.2024 о 13:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 05.03.2024 задоволено клопотання представника боржника адвоката - Сонька Валерія Вікторовича про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №№5541 від 29.02.2024). Ухвалено судове засідання у справі №922/5475/23, призначене на 07.03.2024 о 13:00, провести за участю представника боржника адвоката - Сонька Валерія Вікторовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Доручено забезпечення проведення відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів заявнику - представнику боржника адвокату - Соньку Валерію Вікторовичу.

06.03.2024 до суду від арбітражного керуючого Хомича Р.В. надійшло клопотання (вх. № 6246) про участь у судовому засіданні, призначеному на 07.03.2024 о 13:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 07.03.2024 відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Хомича Р.В. про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№ 6246 від 06.03.2024).

Представник ОСОБА_1 адвокат Сонько В.В., присутній у судовому засіданні 07.03.2024 в режимі відеоконференції, підтримав заяву про неплатоспроможність ОСОБА_1 та надав пояснення у справі.

Арбітражний керуючий Хомич Р.В. у судове засідання 07.03.2024 не з`явився; про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 07.03.2024 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду підготовчого засідання суду на 12.03.2024.

08.03.2024 до суду від представника боржника адвоката - Сонька Валерія Вікторовича надійшло клопотання (вх. № 6426) про участь у судовому засіданні, призначеному на 12.03.2024 о 13:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11.03.2024 задоволено клопотання представника боржника адвоката - Сонька В.В. про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 6426 від 08.03.2024). Ухвалено судове засідання у справі №922/5475/23, призначене на 12.03.2024, провести за участю представника боржника адвоката - Сонька Валерія Вікторовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Представник ОСОБА_1 адвокат Сонько В.В. у судовому засіданні 12.03.2024 підтримав заяву про неплатоспроможність ОСОБА_1 та надав пояснення у справі; додаткові докази, які свідчать про неплатоспроможність ОСОБА_1 , не надав.

Арбітражний керуючий Хомич Р.В. у судове засідання 12.03.2024 не з`явився; про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

До того ж суд зауважує на тому, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 117 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду, в якій зазначається дата підготовчого засідання, яке має відбутися не пізніше 15 робочих днів з дня постановлення ухвали.

Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Поряд із цим, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, для надання можливості заявнику висловити свою правову позицію щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і подання додаткових доказів та встановлення істини у даній справі, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ч. 1 ст. 117 Кодексу України з процедур банкрутства.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд здійснив усі необхідні дії для надання заявнику достатнього часу в умовах воєнного стану для реалізації своїх прав, зокрема, права на подання додаткових доказів, які свідчать про його неплатоспроможність, а також беручи до уваги строковий характер проведення підготовчого засідання суду, суд вважає, що зібраних доказів достатньо для проведення підготовчого засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; снують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Згідно з ч. 3 ст. ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20.

Тобто для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20.

Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).

Частиною 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачений перелік документів, які мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов`язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Отже, обов`язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов`язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов`язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.

Зокрема, частиною 1 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.

Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов`язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов`язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.

Необхідність аналізу таких договорів пов`язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.

В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник посилається на те, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов`язання перед АТ "Сенс Банк", АТ "ОТП Банк", АТ "Ідея Банк", АТ "Універсал Банк", АТ "ПУМБ".

Наведені зобов`язання перед кредиторами, на погляд ОСОБА_1., підтверджуються кредитною історією, що складена Українським бюро кредитних історій, кредитними договорами та банківськими довідками, надаючи оцінку яким, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, та забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У даному випадку, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, де, зокрема, вказано наступне.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика Європейського суду з прав людини, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 року, суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

Правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро встановлено нормами Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (далі - Закон № 2704-IV).

Статтею 3 Закону № 2704-IV визначено його термінологію, зокрема:

"бюро кредитних історій" - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - Бюро);

"ведення кредитної історії" - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;

"кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону,

"користувач Бюро" - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію (надалі - Користувач);

"Положення Бюро" - правила формування і ведення кредитних історій, які затверджуються виконавчим органом Бюро та погоджуються Уповноваженим органом;

"кредитний звіт" - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії;

"кредитний правочин" - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу);

"суб`єкт кредитної історії" - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.

Наведені норми свідчать про відмінність понять "користувач" та "суб`єкт кредитної історії". Так, користувачем може бути юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини, тобто кредитор. Відповідно фізична особа, яка не є суб`єктом господарської діяльності з видачі кредитів, не може мати статусу "Користувач" у розумінні Закону № 2704-IV. Тобто суб`єктом кредитної історії у таких правовідносинах може бути фізична або юридична особа, яка є боржником за такими кредитними правочинами.

Отже, фізична особа-боржник, яка звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, у розумінні Закону № 2704-IV є суб`єктом кредитної історії.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2704-IV джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються користувачем до Бюро та відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел.

Перелік інформації, що містить кредитна історія, визначений статтею 7 Закону № 2704-IV, відповідно до пункту 2 частини 1 якої це відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

Статтею 11 Закону № 2704-IV визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, зокрема: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина перша); бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина третя); бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина четверта); кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина п`ята).

Водночас, у статті 13 Закону № 2704-IV передбачені права суб`єктів кредитної історії, зокрема: суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: 1) кредитним звітом; 2) інформацією з реєстру запитів (частина перша); суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до Бюро у порядку, визначеному Положенням Бюро (частина друга); суб`єкт кредитних історій має право безоплатно ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною 1 цієї статті, один раз протягом календарного року, а також у разі отримання відмови Користувача від укладення кредитного правочину (частина третя); Бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію, що зазначена у частині першій цієї статті, протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина четверта).

Системний аналіз статей 11, 13 Закону № 2704-IV дає підстави для висновку, що право на отримання (у визначених цим Законом випадках) кредитного звіту (інформації, що міститься у кредитній історії) будь-якого суб`єкта кредитної історії мають користувачі та інші бюро, а суб`єкти кредитної історії мають таке право виключно щодо своєї кредитної історії.

Законодавчо визначений порядок надання кредитного звіту користувачам чи іншим бюро передбачає їх надання на паперовому або електронному носіях (частина четверта статті 11 Закону № 2704-IV), натомість чіткого порядку надання кредитного звіту суб`єкту кредитної історії норми цього Закону не містять.

Крім того, норми Закону № 2704-IV не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.

Водночас, пунктом "б" частини третьої статті 15 Закону № 2704-IV визначено, що Положення Бюро, зокрема, повинно містити правила надання кредитних звітів.

Згідно з публічною інформацією на офіційному сайті Бюро (https://www.ubki.ua/) розміщено Положення Бюро, затверджене Директором ТзОВ "Українське бюро кредитних історій" 15.05.2017 та погоджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 01.06.2017 №2185.

Пунктом 2.3 Положення Бюро передбачено, що Бюро здійснює збір інформації із автоматизованих систем Користувачів до автоматизованого інформаційно-аналітичного комплексу Бюро за допомогою електронно - програмних засобів із застосуванням системи захисту відповідно до вимог чинного законодавства, що виключає можливість несанкціонованого доступу до інформації, яка збирається.

Пунктом 6 Положення Бюро визначено порядок надання кредитних звітів, згідно з якого Бюро у своїй діяльності по наданню кредитних звітів керується Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, договорами про надання інформаційних послуг, укладеними із користувачами, договорами про порядок та умови надання інформації, яка складає кредитну історію, укладеними із іншими Бюро кредитних історій, даним Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.1); надання інформації, яка складає кредитну історію, Бюро здійснює у формі кредитних звітів (пункт 6.2); кредитні звіти розрізняються за обсягом інформації (стандартний кредитний звіт, кредитний звіт з рекомендованим кредитним рішенням). Структура кредитних звітів встановлюється внутрішніми положеннями Бюро та чинним законодавством (пункт 6.3); Бюро надає кредитні звіти суб`єктам кредитних історій за їх зверненням в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.10).

Системний аналіз пунктів Положення Бюро свідчить, що збір, опрацювання, коригування та передавання інформації щодо суб`єкта кредитних історій (зокрема й сама кредитна історія) здійснюється за допомогою електронно-програмних засобів та зберігається на сервері Бюро, тобто така інформація представлена (складається) в електронній формі.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21 вказано, що створений за допомогою електронно-програмних засобів кредитний звіт є електронним документом, який надається суб`єктам звернення (користувачам, іншим бюро та суб`єктам кредитних історій) у електронній формі або у паперовій (паперовій копії електронного документа).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (частина перша); електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом (частина п`ята); копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частина шоста).

Згідно з наказом державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 №144 з 01.09.2021 набрав чинності Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (далі - Національний стандарт ДСТУ 4163:2020).

Пунктом 1.1 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020, серед іншого, визначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи).

Згідно з пунктом 4.4 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов`язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04); назва виду документа (09) (не зазначають на листах); дата документа (10); реєстраційний індекс документа (11); заголовок до тексту документа (19); текст документа (20); підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).

Таким чином, оригіналом кредитного звіту (як електронного документа) є його електронний примірник, що містить обов`язкові реквізити, серед яких електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс. QR-код також має містити відомості про підписувача електронного документа або накладання електронної печатки, а саме: прізвище, ім`я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково має містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.

Оскільки роздруківка кредитного звіту у текстовому режимі, отримана заявником (суб`єктом кредитних історій) через web-інтерфейс на офіційному сайті Бюро (https://ubki.ua/), містить QR-код, то таку роздруківку слід визнати примірником електронного документа з паперовим носієм інформації.

Суд також зазначає, що за загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.

Судом встановлено, що роздруківка кредитної історії, яка надана ОСОБА_1 в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань, як про те стверджує боржник.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.

У наданому уточненому конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначає про те, що станом на 15.12.2023 має зобов`язання, зокрема, перед:

1) АТ "Сенс Банк":

- за договором № 500730374 від 11.11.2022 на загальну суму 29313,44 грн;

- за договором № 630996083 від 13.08.2018 в розмірі 41707,07 грн;

2) АТ "ОТП Банк" за договором товарного кредиту № 2039207872 від 06.09.2022 на суму 50696,00 грн;

3) АТ "Ідея Банк" за договором № Е09.00506.009068287 від 29.11.2021 у розмірі 152031,52 грн;

4) АТ "Універсал Банк" за договором № 26200312795734 від 19.01.2021 на суму 32684,58 грн;

5) АТ "ПУМБ" за договором № 2001293291101 від 19.04.2019 у розмірі 36869,5336 869,53 грн.

При дослідженні документів, наданих ОСОБА_1 у якості доказів його кредиторської заборгованості, судом встановлено, що заявником не надано: договору №630996083 від 13.08.2018, укладеного з АТ "Сенс Банк", договору №2001293291101 від 19.04.2019, укладеного з АТ "ПУМБ", а також належної довідки АТ "ОТП Банк" про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту №2039207872 від 06.09.2022 у розмірі 50696,00 грн, з огляду на що тому суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір кредиторської заборгованості заявника.

Крім того, суд зауважує на тому, що всупереч зазначеній у конкретизованому списку кредиторів заборгованості перед АТ "Ідея Банк" за договором №Е09.00506.009068287 від 29.11.2021 у розмірі 152031,52 грн, заявник - ОСОБА_1 надає власну розписку, в якій повідомляє суд про те, що борг перед АТ "Ідея Банк" від 29.11.2021 не має у зв`язку з погашенням.

Враховуючи, що заявник надає суперечливі відомості (спростовує наявність заборгованості перед АТ "Ідея Банк" за договором від 29.11.2021, яку самостійно зазначає в уточненому конкретизованому списку кредиторів), суд позбавлений можливості встановити, чи дійсно у заявника наявна заборгованість перед АТ "Ідея Банк" за вказаним договором.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 , яка зазначена в уточненому конкретизованому списку кредиторів, в повній мірі не підтверджена.

На підтвердження доказів дій, вчинених заявником з метою отримання доказів наявності кредиторської заборгованості, ОСОБА_1 до матеріалів справи подані запити до банківських установ з проханням надати копії кредитних договорів та інформацію про заборгованість за кредитом станом на дату отримання запиту.

Проте, станом на 12.03.2024 жодних додаткових документів на підтвердження заборгованості перед кредиторами до суду від заявника не надходило.

Також заявником не вчинено жодних дій, направлених на витребування в порядку ст. 81 ГПК України необхідних йому документів, та не виконано вимоги ухвал суду від 22.01.2024, 05.02.2024, 06.02.2024, 26.02.2023, 07.03.2024 в частині надання в повному обсязі доказів, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, у тому числі первинних документів (кредитних договорів), вимог про погашення боргу тощо, а також додаткових доказів, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності).

Крім того, суд зауважує на тому, що частина наданих банківських довідок про розмір заборгованості не містять складових сум боргу, а саме не підтверджують розмір заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, не визначають структуру заборгованості боржника перед кредиторами, не фіксують або констатують документально період виникнення боргу боржника, його розрахунок, що має юридичне значення для встановлення судом обставин заяви боржниці та сум її боргу перед кредиторами.

Вищезазначене позбавляє суд можливості встановити розмір грошових зобов`язань ОСОБА_1 з урахуванням ч. 3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якою до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

З огляду на викладене, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Як зазначено вище, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Слід зауважити на тому, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

Суд враховує, що у справах про банкрутство (у тому числі неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб`єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов`язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.

Подання боржником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не в повному обсязі кредитних договорів, на які посилається ОСОБА_1 у конкретизованому списку кредиторів як на підставу виникнення боргу, не в повному обсязі довідок банківських установ про розмір заборгованості, а також подання боржником суперечливої інформації щодо наявності (відсутності) боргу перед АТ "Ідея Банк" є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості у визначеному в заяві розмірі (в тому числі за основним зобов`язанням), підстав виникнення зобов`язань і строків їх виконання.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Крім того, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження. Застосування судам принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Схожий за змістом висновок, викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передбачені частиною 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Про наявність таких підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Тобто, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору або мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов`язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.

Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про заборгованість, у тому числі за основним зобов`язанням та неустойкою (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення зобов`язань, строку їх виконання згідно із законом або договором, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Поряд із цим, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

У даному випадку заявник навів підстави, передбачені ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначив суми грошових вимог за правочинами, копії яких надав до матеріалів справи не в повній мірі, тобто не підтвердив у повному обсязі належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.

Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв`язку з чим вважає за необхідне у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст. ст. 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 27 березня 2024 року (з урахуванням того, що з 18.03.2024 по 26.03.2024 включно суддя перебував на лікарняному).

Суддя Усатий В.О.