Рішення

від 25.03.2024 по справі 922/209/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/209/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, м. Ізюм, пр-т Незалежності, 33; ідент. код 32284148)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс - Фото" (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 6; ідент. код 33120041)

про стягнення 139 285,82 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, 22.01.2024 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс - Фото", про стягнення 139285,82 грн заборгованості, що утворилась за період: жовтень 2020 - квітень 2021, жовтень 2021 - лютий 2022. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем свої зобов`язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 417 від 20.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2024 позовна заява Ізюмського комунального підприємства теплових мереж була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/209/24. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.01.2024 року по справі № 922/209/24 направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 6).

Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7ст. 120 ГПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізнішенаступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/209/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20.10.2014 між Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс-Фото" (відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 417.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, позивач зобов`язався поставляти відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов`язався приймати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами.

Згідно з п. 6.2 Договору, розрахунковим передом є календарний місяць.

Як вказує позивач, протягом всього часу дії Договору він належним чином виконував взяті на себе зобов`язання та поставляв теплову енергію відповідно до умов цього Договору. Проте, відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання та не сплатив вартість поставленої теплової енергії за період жовтень 2020 - квітень 2021, жовтень 2021 - лютий 2022 на загальну суму 139 285,82 грн.

Позивач вказує, що відповідач не підписав акт приймання-передачі теплової енергії за грудень 2021 та лютий 2022 року, хоча теплова енергія була поставлена належним чином.

20.11.2023 на адресу відповідача супровідним листом № 691 був направлений для підписання акт приймання-передачі теплової енергії за грудень 2021 та лютий 2022 року з проханням підписати та один примірник повернути позивачу.

Проте, жодної відповіді на даний лист позивачем отримано не було.

25.10.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості № 692. Проте, заборгованість залишилась несплаченою.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію за період жовтень 2020 - квітень 2021, жовтень 2021 - лютий 2022 в розмірі 139 285,82 грн на підставі Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 417 від 20.10.2014.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши на їх підставі усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд приймаючи рішення у цій справі, виходить з наступного.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 417 від 20.10.2014.

Судом встановлено, що позивачем надавались відповідачу послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, зокрема, за період з жовтня 2020 - квітень 2021 та з жовтня 2021 по лютий 2022 на суму 186605,42 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (а.с. 18-29) та не спростовано відповідачем. Щодо відсутності підпису споживача на актах приймання-передачі теплової енергії за грудень 2021 та за лютий 2022, то вказані акти надсилались відповідачу засобами поштового зв`язку, та останнім не спростовано факт споживання наданих послуг та не надано вмотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі теплової енергії.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг- індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до пункту 6.3 договору остаточний розрахунок за спожиту послугу з постачання теплової енергії споживач здійснює до 20 (двадцятого) числа розрахункового періоду.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак суд, враховуючи умови п. 6.3 Договору та підписані відповідачем акти наданих послуг, дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг за період з жовтня 2020 - квітень 2021 та з жовтня 2021 по лютий 2022 є таким, що настав.

Суд зазначає, що позивач наголошує, що за спірний період відповідач має заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 139 285,82 грн. В свою чергу, відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 139 285,82 грн, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 139 285,82 грн, а відтак, і наявність підстав для задоволення позовних вимог, підтверджених більш вірогідними доказами.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс - Фото" (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 6; ідент. код 33120041) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, м. Ізюм, пр-т Незалежності, 33; ідент. код 32284148) 139 285,82 грн заборгованості за поставлену теплову енергію та 3028,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (64300, м. Ізюм, пр-т Незалежності, 33; ідент. код 32284148).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс - Фото" (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 6; ідент. код 33120041).

Повне рішення складено "25" березня 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков