Рішення

від 27.03.2024 по справі 924/29/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа № 924/29/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Буй К.В. розглянувши матеріали

за позовом Першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації

до Білогірської селищної ради, смт Білогір`я, Шепетівського району, Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство «Орлан» Білогірської селищної ради

про скасування державної реєстрації права комунальної власності та зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку лісогосподарського призначення

Представники сторін:

Від позивача: не з"явився;

Від відповідача: не з"явився;

Від прокуратури: Ткачук Н.С. - посвідчення №076960 від 07.03.2023р.;

Від третьої особи: не з"явився

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації до Білогірської селищної ради, смт Білогір`я, Шепетівського району, Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство «Орлан» Білогірської селищної ради про скасування державної реєстрації права комунальної власності та зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Ухвалою суду від 04.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 01.02.2024р. судом постановлено ухвалу із внесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник відповідача у відзиві на позов від 26.01.2024р. просить відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтовує тим, що 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-УІ від 06.09.2012р.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, беручи до уваги наведені положення Конституції України, ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, на думку відповідача Білогірська селищна являється власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка перебувала у постійному користуванні в СЛПК «Орлан» Білогірської селищної ради.

Прокурор у відповіді на відзив від 31.01.2024р. зазначає, що за інформацією Хмельницької обласної військової адміністрації від 14.06.2023р. №101/24-12-4505/2023 рішення про вилучення із державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 103,7957 га із кадастровим номером 6820389000:06:001:0001 та про передачу її в комунальну власність, як того вимагає ст. 117 Земельного кодексу України, відсутні.

Спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування Спеціалізованому лісогосподарському комунальному підприємству «Орлан» як спеціалізованому лісогосподарському підприємству, що передбачає лише правомочності щодо володіння та користування нею (ст. 92 Земельного кодексу України).

Право постійного користування не може замінювати право власності на земельну ділянку, власником якої є держава в особі Хмельницька обласної військової адміністрації.

Посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-УІ від 06.09.2012р. (01.01.2013р. набув чинності) вважає, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення є державною власністю, а реєстрація Білогірською селищною радою права комунальної власності на неї є незаконною, оскільки проведена за відсутності згоди розпорядника зазначеними землями про їх передачу в комунальну власність Білогірської територіальної громади, що є прямим порушенням чинного законодавства та встановленого порядку передачі земель із державної власності в комунальну.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову та надав додаткові пояснення від 25.03.2024р. в яких зазначає, що згідно із ст. ст. 8, 9 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Згідно із ч.2 ст.3 Лісового кодексу України лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Питання приналежності до державної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення за межами населеного пункту врегульовано нормами ст. 8 Земельного кодексу України, який є спеціальним нормативно - правовим актом та підлягає першочерговому застосуванню.

Реєстрація права комунальної власності за Білогірською селищною радою відбулась 21.03.2023р.

27.05.2021р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», згідно якого внесено низку змін до Земельного кодексу України.

Розділ X Перехідних положень ЗК України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення.

З урахуванням викладеного, на момент реєстрації прав Білогірської селищної ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту села Хорошів на території колишньої Хорошівської сільської ради Білогірського району, діяла і діє на даний час норма, відповідно до якої землі лісогосподарського призначення були і залишаються у державній власності.

Таким чином, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення є державною власністю, а реєстрація Білогірською селищною радою права комунальної власності на неї є незаконною, оскільки проведена за відсутності згоди розпорядника зазначеними землями про їх передачу в комунальну власність Білогірської територіальної громади, що є порушенням чинного законодавства та встановленого порядку передачі земель із державної власності в комунальну.

Позивач не скористався правом участі свого представника в судовому засіданні.

На адресу суду 27.03.2024р. від представника відповідача надійшла заява про здійснення розгляду даної справи без його участі.

Представник третьої особи в засідання суду не з"явився, своєї письмової позиції з приводу заявленого позову суду не надав.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Під час опрацювання даних Публічної кадастрової - карти України та інформації Хмельницької обласної військової адміністрації в межах здійснення заходів представницької діяльності позивачем встановлено порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки лісового фонду, розташованої на території Шепетівського району Хмельницької області.

На підставі рішення Білогірської районної державної адміністрації від 18.01.2006р. за №9 Білогірському спеціалізованому комунальному підприємству «Орлан» надано у постійне користування земельну ділянку для ведення лісового господарства на території Хорошівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області.

На виконання розпорядження, 09.03.2006р. видано Державний акт серія ЯЯ №339368 Білогірському спеціалізованому комунальному підприємству «Орлан» на право постійного користування земельною ділянкою для ведення лісового господарства площею 103,7957 ґа із кадастровим номером 6820389000:06:001:0001.

21.02.2023р. Білогірською селищною радою Шепетівського району зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку за межами населеного пункту площею 103,7957 га із кадастровим номером 6820389000:06:001:0001 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

27.02.2017 року у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку зареєстровано земельну ділянку площею 103,7957 га з кадастровим номером 6820389000:06:001:0001 із цільовим призначенням « 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг», форма власності - державна власність.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 17.11.2023 року, земельна ділянка площею 103,7957 га з кадастровим номером 6820389000:06:001:0001 зареєстрована 21.02.2023 року на праві державної власності в особі Білогірської селищної ради, смт. Білогір`я, Шепетівського району, Хмельницької області.

За інформацією Хмельницької обласної військової адміністрації від 05.06.2023р. №54/2-5265 вих 23 у Хмельницькій обласній військовій адміністрації відсутні відомості щодо прийняття адміністрацією рішень про вилучення із державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 103,7957 га із кадастровим номером 6820389000:06:001:0001.

З вищевикладеного, прокурор з мотивів, вказаних у позовній заяві, звернувся до суду в інтересах позивача з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Системне тлумачення положень частин 3 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Підстава державної реєстрації визначена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-УІ від 06.09.2012 р.

Частина 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Тобто, позивач є розпорядником земель державної форми власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 наведено правові висновки, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Вказаного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17.

За інформацією Хмельницької обласної військової адміністрації від 05.06.2023р. №54/2-5265 вих 23 у Хмельницькій обласній військовій адміністрації відсутні відомості щодо прийняття адміністрацією рішень про вилучення із державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 103,7957 га із кадастровим номером 6820389000:06:001:0001.

Хмельницькою обласною прокуратурою після виявлення зазначених порушень законодавства листом № 54/2-5265 вих 23 від 05.06.2023р. Хмельницьку ОВА повідомлено про виявлені порушення та запропоновано вжити заходи реагування щодо повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави. Однак, Хмельницькою ОВА відповідні заходи не вжито, лише повідомлено обласну прокуратуру про відсутність фінансування, що стало підставою звернення прокурора із позовом до суду.

З наявного в матеріалах справи листування прокуратури із позивачем вбачається, що останнім не вживались та не вживатимуться заходи з повернення спірної земельної ділянки до державного лісового фонду у зв`язку з обмеженим фінансуванням.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.

Судом також враховано, що Указом Президента України №68/2022 від 24.02.2022р. «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити Хмельницьку обласну військову адміністрацію. Відповідно до пункту 2 даного Указу, Хмельницька обласна державна адміністрація набула статусу відповідної військової адміністрації у зв`язку із необхідністю забезпечення разом із військовим командуванням, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану без проведення реорганізації юридичної особи. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни щодо Хмельницької обласної державної адміністрації не вносились.

Щодо позовних вимог.

Зі змісту статті 5 Лісового кодексу України слідує, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Стаття 5 Лісового кодексу України визначає, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

В силу дії частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

В той же час, частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

В силу дії статті 7 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності, відповідно до статті 8 Лісового кодексу України, перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно статті 9 Лісового кодексу України, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.11.2023р., підтверджується та не заперечується сторонами, що спірна земельна ділянка площею 103,7957 га з кадастровим номером 6820389000:06:001:0001, перебувала у державній власності в особі Білогірської селищної ради, смт. Білогір`я, Шепетівського району, Хмельницької області.

27.05.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», згідно якого внесено низку змін до Земельного кодексу України. Так, розділ Х Перехідних положень ЗК України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Отже, земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності.

Проте, п. 24 Перехідних положень ЗК України містить виключення щодо земель лісогосподарського призначення, якою є спірна земельна ділянка згідно даних з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Тобто, право державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 103,7957 га з кадастровим номером 6820389000:06:001:0001 не підлягало припиненню в силу дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

За положеннями ст.57 ЗК України, ч.1 ст.17 ЛК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Таким чином, право постійного користування не може змінювати права власності земельної ділянки, яке в даному випадку належить державі.

Згідно ч.5 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

На даний час Хмельницька обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії.

Доказів розпорядження позивачем земельною ділянкою площею 103,7957 га з кадастровим номером 6820389000:06:001:0001 шляхом передачі її у комунальну власність матеріали справи не містять.

За приписами п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні правові висновки наведені у постанові від 13.10.2021р. у справі №911/1968/20, де Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за наведеним Законом передбачено можливість скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що є підставою для припинення відповідного речового права. Наведене є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки державна реєстрація права є моментом виникнення права на земельну ділянку згідно ст. 125 Земельного кодексу України.

Таким чином, з огляду на відсутність правових підстав для реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку, вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Білогірської селищної ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 103,7957 га з кадастровим номером 6820389000:06:001:0001, є ефективним способом захисту прав позивача та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, враховуючи задоволення першої позовної вимоги та скасування судом права комунальної власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, що є підставою для внесення відповідних змін у Реєстри, позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку її власнику, тобто, державі в особі позивача також підлягає задоволенню.

Відтак, позов Першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації до Білогірської селищної ради, смт. Білогір`я, Шепетівського району, Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство «Орлан» Білогірської селищної ради про скасування державної реєстрації права комунальної власності та зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 103,7957 га з кадастровим номером 6820389000:06:001:0001, суд задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Білогірської селищної ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 103,7957 га з кадастровим номером 6820389000:06:001:0001.

3обов`язати Білогірську селищну раду (30200, вул. Шевченка, 44, смт. Білогір`я, Шепетівського району, Хмельницької області, код 04403143) повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (29005, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, буд. 2, код 22985083) земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 103,7957 га кадастровий номер 682039000:06:001:0001.

Стягнути з Білогірської селищної ради (30200, вул. Шевченка, 44, смт. Білогір`я, Шепетівського району, Хмельницької області, код 04403143) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA 188201720343120002000002814) 5 368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 28.03.2024 року

СуддяО.Д. Вибодовський

Віддрук 2 прим.

1 - до справи;

2 - третій особі - 30200, смт. Білогір`я вул. Шевченка, 46, код ЄДРПОУ: 31919374

Позивачу, відповідачу - надіслати в кабінет ЕС.

Надіслати на елект.адресу:

позивачу - sekretariat@khmel.gp.gov.ua

позивачу - shpetsv_oprok@khmel.gp.gov.ua