Постанова

від 20.03.2024 по справі 596/1416/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/1416/22Головуючий у1-йінстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/817/269/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участю секретаря Панькевич Т.І.,

сторін:

представника апелянта ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі цивільну справу №596/1416/22 за апеляційною скаргою Природного заповідника «Медобори» на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2023 року, ухвалене суддею Митражик Е.М., повний текст якого складено 27 листопада 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Природного заповідника «Медобори» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Природного заповідника «Медобори»(далі - ПЗ «Медобори») про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2022 року у справі №596/1559/21 позовну заяву ОСОБА_4 до ПЗ «Медобори» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ПЗ «Медобори» від 06 жовтня 2021 року №176-К «Про звільнення ОСОБА_4 ». Поновлено ОСОБА_4 на посаді майстра лісу Городницького лісництва ПЗ «Медобори» з 07 жовтня 2021 року. Стягнуто з ПЗ «Медобори» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42134.96 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн. Однак, в порушення вимог ч.8 ст.235 КЗпП України, відповідач не поновив його на роботі з 07 жовтня 2021 року, не виконав рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2022 року. У відповідності до ст.236 КзПП України затримка виконання судового рішення тягне відповідальність для роботодавця. Уточнивши позовні вимоги, позивач зіслався на те, що вже після пред`явлення даного позову відповідач наказом №131-К «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 » від 18 листопада 2022 року поновив ОСОБА_4 на роботі. Фактично останній приступив до виконання обов`язків з 23 листопада 2022 року.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з ПЗ «Медобори» на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 48738.20 грн за період з 20 квітня 2022 року по 22 листопада 2022 року з розрахунку, що середньоденний заробіток відповідно до довідки про доходи від 29 жовтня 2021 року №45, виданої ПЗ «Медобори», станом на 07 жовтня 2021 року складав 314.44 грн. Окрім того, просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Природного Заповідника «Медобори» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виконання рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2022 року у справі №596/1559/21 про поновлення його на роботі в сумі 48738.20 грн за період з 20 квітня 2022 року по 22 листопада 2022 року.

Стягнуто з Природного Заповідника «Медобори» в користь ОСОБА_4 10000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Природного Заповідника «Медобори» в користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 копійок.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПЗ «Медобори» подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано докази, долучені до відзиву на позовну заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач намагався зв`язатися з позивачем в телефонному режимі, а також неодноразово надсилав йому листи та повідомлення для явки останнього до ПЗ «Медобори» з метою виконання рішення суду про поновлення на роботі, про що долучив до апеляційної скарги відповідні докази, однак позивач, отримавши такі повідомлення, так і не з`явився.

Крім того зазначає, що позивач ОСОБА_4 одразу після звільнення влаштувався на іншу роботу, а тому у нього не було права просити поновлення на роботі, оскільки чинним законодавством України не передбачено працевлаштування на двох підприємствах одночасно.

У зв`язку з викладеним просить рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2023 року скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

16 лютого 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивача адвоката Башуцького І.Я. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Також просить стягнути з відповідача на корисить ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу, яку останній поніс під час розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 10 000 грн.

Відзив мотивований тим, що в порушення вимог частини восьмої статті 235 КЗпП України, а також принципу обов`язковості судового рішення, відповідач вчасно (негайно) не виконав рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2022 року, а поновив ОСОБА_4 на посаді (роботі), рівноцінній майстра лісу, лише 23 листопада 2022 року.

Також зазначає, що представник відповідача брав участь у всіх судових засіданнях по даній справі, проте відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції не подавав. Під час розгляду даної справи відповідач подав до суду першої інстанції лише копії наказу про поновлення позивача на роботі та трудової книжки позивача, та обґрунтовував свою позицію лише тим, що в ПЗ «Медобори» відсутні кошти для виплати ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2022 року у справі №596/1559/21 про поновлення ОСОБА_4 на роботі.

Крім того зазначає, що докази, додані відповідачем до апеляційної скарги, не підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції до розгляду, оскільки вони не були подані відповідачем до місцевого суду, і в суді першої інстанції відповідач не обґрунтовував свою позицію доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Також вказує, що ПЗ «Медобори» з початку 2020 року систематично порушував трудові права ОСОБА_4 , зокрема ПЗ «Медобори» на протязі 2020 - 2021 років чотири рази безпідставно та незаконно звільняв ОСОБА_4 з роботи, а останній кожного разу поновлювався на роботі в судовому порядку.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Предстаник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2022 року в справі №596/1559/21 частково задоволено позов ОСОБА_4 до ПЗ «Медобори» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Визнано незаконним та скасовано наказ ПЗ «Медобори» від 06 жовтня 2021 року №176-К «Про звільнення ОСОБА_4 ». Поновлено ОСОБА_4 на посаді майстра лісу Городницького лісництва ПЗ «Медобори» з 07 жовтня 2021 року. Стягнуто з ПЗ «Медобори» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42134.96 грн та моральну шкоду в розмірі 5000.00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816.00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000.00 грн (а.с.4-10).

11 липня 2022 року та 11 жовтня 2022 року ОСОБА_4 надсилав на адресу ПЗ «Медобори» письмові вимоги про необхідність поновлення його на роботі відповідно до рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2022 року в справі №596/1559/21 та виплату середнього заробітку (а.с.11, 12).

Наказом №131-к від 18 листопада 2022 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 », виданого ПЗ «Медобори» Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) ОСОБА_4 поновлено на посаді (роботі) рівноцінній майстру лісу, інспектором з охорони ПЗФ Городницького ПНДВ природного заповідника «Медобори» з 07 жовтня 2021 року з посадовим окладом 3934.00 грн. Підстава рішення Гусятинського районного суду від 19 квітня 2022 року (а.с.159).

Наведене підтверджується і записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , належній ОСОБА_4 (а.с.160).

З довідки №45 від 29 жовтня 2021 року, виданої ПЗ «Медобори», слідує, що в серпні та вересні 2021 року ОСОБА_4 працював у ПЗ «Медобори» на посаді майстра лісу Городницького лісництва, його середньоденна заробітна плата складала 314.44 грн, а середньомісячна заробітна плата 6760.49 грн (а.с.3).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не тільки з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У силу вимог ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За нормами ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом норм статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Такий висновок викладений у постанові ВСУ від 01 липня 2015 року в справі №6-435цс15 та в постанові КЦС в складі Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц.

Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів/годин, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Що стосується виплати середнього заробітку відповідно до ч.3 п.2 Постанови КМ України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», передбачений порядок обчислення середнього заробітку, згідно якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Судом першої інстанції належним чином встановлено, що рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2022 року у справі №596/1559/21 про поновлення позивача на посаді майстра лісу Городницького лісництва ПЗ «Медобори» з 07 жовтня 2021 року не було роботодавцем виконано після його проголошення, а тому з цього моменту у позивача виникло право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2022 року у справі №596/1559/21 за період з 20 квітня 2022 року по 22 листопада 2022 року, що складає 155 робочих днів, в розмірі 48738.20 грн (155-кількість робочих днів * 314.44 грн - середньоденна заробітна плата).

Що стосується долучених до апеляційної скарги доказів, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 3статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Однак, такого клопотання матеріали справи не містять. Поважних та об`єктивних причин неподання доказів у встановлені законом строки апелянтом не зазначено, а тому колегія суддів їх до уваги не приймає.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 був працевлаштований на іншій роботі, а тому позивач був позбавлений можливості прийняти його на роботу є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки позивач не виконав рішення суду, яке є обов`язковим до виконання, що, як зазначалось вище, передбачено в тому числі ст.236 КЗпП України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, до відзиву на апеляційну скаргу представником позивача - адвокатом Башуцьким І.Я. долучено ордер про надання правової допомоги серії ВО №1070561 від 14 лютого 2024 року, укладений між ОСОБА_4 та адвокатом Башуцьким І.Я., АКТ №2 обсягу наданої правової допомоги, згідно з яким адвокатом було надано послуг на загальну суму 10000 грн, а також додаток №2 до договору про надання правничої допомогу від 10 листопада 2022 року, відповідно до якого загальний розмір гонорару становить не менше 10000 грн. Також в матеріалах справи (т.1 а.с.39) міститься договір про надання правничої допомоги від 10 листопада 2022 року, укладений між ОСОБА_4 та АО «Сила Права», у якому передбачено, що для надання правової допомоги ОСОБА_4 адвокатське об`єднання призначає адвокатів Башуцького І.Я. та Фльорківа О.В.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 ст.141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.ч.4-5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною:

- в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19;

- у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20),

від 19 серпня2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19);

- у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19,

від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Разом з тим, представником відповідача будь-яких письмових клопотань чи заперечень щодо заявленої адвокатом Башуцьким І.Я. суми витрат на правничу допомогу не подано. При цьому з матеріалів справи вбачається, що копію відзиву разом з додатками адвокатом Башуцьким І.Я. було направлено в електронний кабінет ЄСІТС ПЗ «Медобори», про що свідчить долучена адвокатом квитанція №599385 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС від 16 лютого 2024 року.

Крім того, апелянтом в судовому засіданні також не заперечувався розмір витрат на правничу допомогу, яку поніс позивач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Оскільки, як було встановлено вище, судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ПЗ «Медобори» залишено без задоволення, будь-яких клопотань чи заперечень від апелянта щодо зменшення суми витрат на правову допомогу позивача не надано та не заявлялось, тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимоги представника позивача адвоката Башуцького І.Я. щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Керуючись ст.ст.141, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Природного заповідника «Медобори» - залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2023 року - залишити без змін.

Стягнути з Природного Заповідника «Медобори» (адреса місцезнаходження: смт. Гримайлів, вулиця Міцкевича, 21, Чортківського району Тернопільської області, ідентифікаційний код юридичної особи 21137571) на користь ОСОБА_3 (жителя с. Постолівка, Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 ) 10000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 березня 2024 року.

Головуючий

Судді