Рішення

від 28.03.2024 по справі 619/3153/23

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/3153/23

провадження № 2/619/32/24

РІШЕННЯ

іменем України

28 березня 2024 року Дергачівський районний суд

Харківської області

в складі: головуючого судді - Жорняк О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молотко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області, про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за набувальною давністю право власності на частку будинку, загальною площею 96,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 є власницею 1/2 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене вище домоволодіння складається з: житлового будинку, загальною площею 96,2 кв.м, сараю, гаражу, вбиральні та огорожі. Нерухомість була набута позивачкою на підставі договору купівлі - продажу від 15 квітня 1981 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Русько - Лозівської ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області. На підставі наказу № 128 від 13 квітня 1981 року Директора Харківської птахофабрики раніше належну продавцям присадибну ділянку землі 0,14 га було закріплено за покупцем будинку - ОСОБА_4 . Відповідно до рішення виконавчого комітету Русько - Лозівської сільської ради від 23 лютого 1996 року №22 присадибна земельна ділянка, площею 0,14 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 передано ОСОБА_1 у приватну власність. Прізвище « ОСОБА_5 » позивачка набула при укладення шлюбу з ОСОБА_2 . Право власності на нерухоме майно відповідно до законодавства було зареєстровано 12 лютого 2008 року на підставі рішення виконкому Русько - Лозівської сільської ради за реєстровим номером 25. Оскільки на час укладення правочину купівлі - продажу позивачка перебувала у шлюбі, право власності на зазначене домоволодіння було зареєстроване за подружжям у рівних частках. Отже, право власності на іншу 1/2 частку нерухомого майна лише формально юридично зареєстроване за колишнім чоловіком позивачки - відповідачем ОСОБА_2 . У 1984 році шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. На теперішній час володіє, користується та розпоряджається об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 тільки позивачка, яка проживає у будинку та використовує зазначене домоволодіння майже 40 років - проживає, проводить необхідні ремонтні роботи для підтримання у стані придатному до проживання, сплачує комунальні послуги, споживає плоди садівництва тощо. Отже, ОСОБА_1 сприймає житловий будинок повністю тільки як свою власність; робить це відкрито, не приховуючи не від кого та добросовісно. Тобто, з 1984 року по теперішній час здійснює своє право власності на нерухомість та несе обов`язки стосовно нерухомого майна лише позивачка - ОСОБА_1 . Як єдину власницю зазначеного будинку протягом багатьох років ОСОБА_1 приймають як сусіди, близькі та знайомі, так і представники місцевої влади - посадові особи органів місцевого самоврядування.

Інший формальний співвласник будинку - колишній чоловік позивачки відповідач ОСОБА_2 не володіє зазначеною нерухомістю з 1984 року - вже майже 40 років. Де на теперішній час знаходиться відповідач позивачці невідомо. Як було вже зазначено, ОСОБА_2 з 1984 року у будинку не проживає, не підтримує його у належному придатному для проживання стані, комунальні послуги не сплачує, а рівно як і не здійснює інші права та обов`язки власника нерухомого майна, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Карпухін Д.Ю. у судове засіданні не з`явилися, надавши суду заяву про розгляд справи без їх участі та на задоволенні позовних вимог наполягали.

Частиною 3ст. 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, в поясненнях, які містяться в матеріалах справи, проти задоволення позову не заперечував.

Представник третьої особи Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області Шенькарук С., в судове засідання не з`явилася, надавши пояснення, відповідно до яких заперечувала проти задоволення позову та просила справу розглядати за відсутності представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації та шляхом розміщення виклику до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду не повідомив, з заявами не звертався.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст.128ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затвердженихпостановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст.128ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом було достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 15 квітня 1981 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Русько - Лозівської ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області вищезазначена нерухомість була набута ОСОБА_4 .

Згідно наказу № 128 від 13 квітня 1981 року Директора Харківської птахофабрики раніше належну продавцям присадибну ділянку землі 0,14 га було закріплено за покупцем будинку - ОСОБА_4 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Русько - Лозівської сільської ради від 23 лютого 1996 року №22 присадибна земельна ділянка, площею 0,14 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 передано ОСОБА_1 у приватну власність.

Прізвище « ОСОБА_5 » позивачка набула при укладення шлюбу з ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища

Право власності на нерухоме майно відповідно до законодавства було зареєстровано 12 лютого 2008 року на підставі рішення виконкому Русько - Лозівської сільської ради за реєстровим номером 25.

Оскільки на час укладення правочину купівлі - продажу позивачка перебувала у шлюбі, право власності на зазначене домоволодіння було зареєстроване за подружжям у рівних частках.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно зі статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Норми права інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та на відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що "умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном".

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях.

Судом також встановлено, що власником 1/2 частки майна є відповідач.

ОСОБА_1 достеменно знала про те, що 1/2 частина спірного житлового будинку належить відповідачу ОСОБА_2 . Отже, позивачка не може вважатись добросовісним набувачем частини нерухомого майна, права власності на яке за набувальною давністю вона просить визнати за собою.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 на підставі ст. 344 ЦК України.

Враховуючи результат розгляду справи, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області, про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ 04059496, місцезнаходження: пл. Перемоги, 5, м. Дергачі, Харківський район, Харківська область.

Суддя О. М. Жорняк