Рішення

від 28.03.2024 по справі 576/3537/23

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/3537/23

Провадження № 2/576/55/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.24 м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді: Сапона О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Есманьської селищної ради Шосткинського району Сумської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 12 червня 2010 року по 16 квітня 2014 року вони з відповідачкою ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя між ним та відповідачкою не склалося, та рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2014 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачка проживає окремо, сина залишила проживати з ним. З того часу вона дитину жодного разу не бачила. Відповідачка повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, дитину не відвідує, її життям не цікавився, участі у вихованні сина не приймає, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, матеріально дитину не забезпечує. Всі питання щодо виховання, навчання та розвитку дитини вирішуються ним самостійно, дитина повністю знаходиться на його утриманні. Свою поведінку відповідачка змінювати не бажає. За таких обставин позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судове засідання не з`явився, а представив заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу без його участі.

Відповідачка в судове засідання також не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позов не подала.

Представник третьої особи - начальник служби у справах дітей виконавчого комітету Есманьської селищної ради Шосткинського району Сумської області Харитоненко А.І. в судове засідання також не з`явилася, а представила заяву, в якій підтримала позовні вимоги позивача в повному обсязі, просить розглядати справу без її участі, а позов задовольнити. Крім того, представила суду висновок виконавчого комітету про доцільність позбавлення батьківських прав громадянку ОСОБА_2 по відношенню до її неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене та зважаючи на положення ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення по справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що сторони з червня 2010 року по квітень 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2014 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 18 березня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Глухівському району реєстраційної служби Глухівського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками є позивач по справі ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 .

Неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 в упорядкованій двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій створені всі умови для проживання, навчання та відпочинку дитини. Є учнем 8 класу комунального закладу Есманьської селищної ради «Есманьська загальноосвітня школа I-III ступенів» Шосткинського району Сумської області. Вихованням дитини батько займається самостійно, останній працевлаштований та має постійний стабільний дохід.

Мати дитини - відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає на території Шалигинської селищної ради Шосткинського району Сумської області. Протягом останніх семи років разом з дитиною не проживає, вихованням сина не займається, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не цікавиться його життям, не спілкується з ним, не відвідує, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, матеріально дитину ніяким чином не забезпечує.

Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Есманьської селищної ради Шосткинського району Сумської області від 25.01.2024, визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини. Висновок обгрунтовано тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання, матеріального забезпечення та морального розвитку дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються батьком самостійно без участі та підтримки матері. Дитина повністю знаходиться на утриманні батька. Зокрема, під час співбесіди з неповнолітнім ОСОБА_4 , останній пояснив, що він не спілкується з матір`ю, остання не цікавиться його життям та успіхами в навчанні (а.с.32-35).

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а відповідно до частини четвертої статті 155 цього Кодексу ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Аналізуючи перелічені вище докази та норми діючого законодавства, що регулюють правовідносини між сторонами у справі, суд дійшов висновку, що відповідачка свідомо нехтує та ухиляється від своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню сина, оскільки зовсім не займається його вихованням, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не цікавиться його життям, не спілкується з ним, не відвідує, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, матеріально дитину ніяким чином не забезпечує, і таким відношенням до дитини, порушує її права та інтереси. Обставин, які якимось чином перешкоджали б відповідачці виконувати свої батьківські обов`язки, судом не встановлено. А тому, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, з метою забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним, суд вважає за необхідне позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 ..

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровану по АДРЕСА_2 , позбавити батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В. Сапон