Ухвала

від 28.03.2024 по справі 752/17709/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17709/21

Провадження № 2-п/752/21/24

У Х В А Л А

Іменем України

28.03.2024 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі №752/17709/21 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець -2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.12.2021р. у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець -2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги ЖБК «Держплановець-2» задоволені, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в загальній сумі 20 428,50 грн., а також судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

До суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 29.12.2021р., за якою відповідач просить переглянути рішення суду та скасувати його.

В обгрунтування заяви зазначає про те, що не була належним чином повідомлена про розгляд даної справи та про рішення дізналась лише після отримання рахунку-повідомлення станом на 01.10.2023р., в якому містилася графа «Борг по рішенню суду». Рішення суду не отримувала, у зв`язку з чим 28.11.2023р. самостійно шляхом звернення до канцелярії суду ознайомилась з матеріалами справи. Вказує про те, що при вирішенні даної справи не було враховано п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд даної заяви.

У відповідності до ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заяви, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Частиною 1 ст. 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове

засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем у конструкції сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Таким чином, для скасування заочного рішення суду необхідна наявність одночасно двох умов.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, частинами 1, 3 ст. 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 128 ЦПК України визначають, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасниками судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судового повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Так, матеріали справи свідчать про те, що ухвала про відкриття провадження у справі та позов з доданими до нього документами надсилалась відповідачу на адресу, яка згідно відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про

реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області є адресою місця реєстрації відповідача, однак документи повернулись до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з вимогами ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання, повістка вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти росії» (№ 12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб- сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

У той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи за адресою його реєстрації.

Крім того, слід відмітити, що, як зазначено вище, для скасування заочного рішення суду необхідна наявність одночасно двох умов, у тому числі докази, на які посилається заявник, повинні мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, суд приходить до висновку, що її обґрунтування є фактично непогодження з винесеним рішенням по суті.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів

верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Отже, враховуючи наведене, суд виходить з того, що відповідачем не доведено належними засобам доказування обставини та умови, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення, з огляду на що заява про перегляд заочного рішення від 29.12.2021р. у справі №752/17709/21 залишається без задоволення.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 287 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі №752/17709/21 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець -2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

2. Роз`яснити, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

3. Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Суддя І.О. Ольшевська