Постанова

від 26.03.2024 по справі 654/3723/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/819/99/24 Головуючий в 1 інстанції Сіянко В.М.

Єдиний унікальний номер справи: 654/3723/20 Доповідач Орловська Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Орловської Н.В.,

суддів Воронцової Л.П.,

Майданіка В.В.,

секретар Доброва К.О.

за участю прокурора Волкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2021 року у справі за позовом першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020 року перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому зазначив, що 07.07.2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 17,2548 га кадастровий номер 6522380500:03:001:0273, з цільовим призначенням «для сінокосіння та випасання худоби», зі складом угідь - пасовища.

Пунктом 15 договору встановлено умови використання та цільове призначення земельної ділянки, а саме для випасання худоби.

Згідно Акту перевірки ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 01.12.2017р. встановлено, що орендар ОСОБА_2 використовує земельну ділянку не за призначенням, оскільки на час перевірки виявлені залишки сільськогосподарської культури - соняшника, а також проведені заходи з посіву озимої культури. На підставі вказаного акту 05.12.2017р. ОСОБА_2 вручено припис про усунення порушень. Вказані обставини встановлені рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року у справі №821/2021/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15.05.2018р.

У лютому 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області повторно проведено перевірку щодо дотримання ОСОБА_2 вимог земельного законодавства при виконанні умов договору оренди земельної ділянки, за наслідками якої встановлено факт її нецільового використання.

Згідно ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за призначенням.

Оскільки ОСОБА_2 в порушення умов договору використовує земельну ділянку не за призначенням, про що достеменно було відомо ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, як контролюючому органу, а також Бехтерській сільській об`єднаній територіальній громаді, як розпоряднику земель, проте жодним з цих органів не вжито заходів щодо звернення до суду з метою припинення порушень, тому прокурор на підставі ст.56 ЦПК України звернувся до суду з даним позовом.

З урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог (а.с.151-152) прокурор остаточно просив суд:

-розірвати укладений Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області з ОСОБА_2 07.07.2015 року договір оренди розташованої на території Бехтерської сільської об`єднаної територіальної громади Голопристанського району Херсонської області земельної ділянки площею 17,2548 га, кадастровий номер 6522380500:03:001:0273;

-скасувати державну реєстрацію договору оренди з одночасним припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 17,2548 га кадастровий номер 6522380500:03:001:0273, розташованої на території Бехтерської сільської об`єднаної територіальної громади Голопристанського району Херсонської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674329065223, номер запису про речове право 10310487;

-зобов`язати ОСОБА_2 повернути Бехтерській сільській об`єднаній територіальній громаді Голопристанського району Херсонської області земельну ділянку площею 17,2548 га, кадастровий номер 6522380500:03:001:0273 вартістю 421 879 грн.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2021 року у задоволенні позову першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури відмовлено.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що прокурором не доведено факту використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом розорення землі, оскільки вказані твердження прокурора спростовуються висновками Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» за результатами проведених обстежень земельної ділянки у 2018 та 2021 роках, які суд вважає належними та допустимими доказами, та які свідчать про підвищення родючості землі та поліпшення її якості.

Суд не взяв до уваги в якості на підтвердження факу нецільового використання земельної ділянки акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.10.2020 №987-ДК/918/АП/09/01/-20, оскільки він не містить дати проведення обстеження земельної ділянки, складений та підписаний одноособово службовою особою - державним інспектором Держгеокадастру, тобто особою зацікавленою, без залучення розпорядника земельної ділянки - Бехтерської ОТГ та орендаря - ОСОБА_2 .

Також суд не взяв до уваги акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної у лютому 2020 року, на який посилається прокурор, оскільки цей акт суду не надавався та судом не досліджувався.

Інших доказів про те, що зазначена земельна ділянка використовується ОСОБА_2 в порушення умов договору оренди шляхом її нецільового використання, прокурором не надано, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність відмови у позові.

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2021 року скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції у порушення вимог ст.89 ЦПК України неповно дослідив наявні у справі докази, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність прокурором факту використання відповідачем орендованої ним земельної ділянки з порушенням умов договору.

Зокрема, прокурором до суду першої інстанції були надані належні та допустимі докази, а саме інформація ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 27.10.20202 та від 18.12.2020, акти перевірок органу контролю у сфері земельних відносин від 01.12.2917 та від 30.10.2020, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року у справі №821/2021/17 та Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 року, які підтверджують факт використання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме для товарного сільськогосподарського виробництва шляхом посіву озимої сільськогосподарської продукції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2018р. у справі №821/2021/17 встановлено, що державний інспектор під час проведення перевірки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законом України, у зв`язку з чим відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування припису.

Крім того у зазначеній справі суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не спростував факту оброблення ним земельної ділянки та засіювання її озимою культурою. Натомість, ОСОБА_2 вважав, що така обробка земельної ділянки не суперечить договору оренди та чинному законодавству.

Суд визнав помилковою таку позицію ОСОБА_2 та зазначив, що будь-яке використання земельної ділянки в інший спосіб, ніж обумовлено договором, має бути погоджено із землевласником, замовлено та виготовлено проект землеустрою з еколого-економічним обґрунтуванням сівозмін та впорядкування угідь, як передбачено ст. 52 Закону України «Про землеустрій».

Також постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2018 року у справі №654/74/18 встановлено, що ОСОБА_2 порушено умови використання земельної ділянки (розпаханий поверхневий шар), передбачені вимогами законодавства та умовами договору оренди землі, у зв`язку з чим визнав правомірним притягнення його до адміністративної відповідальності.

Апелянт вважає, що встановлені вказаними судовими рішеннями обставини в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню у межах даної справи, а тому факт використання ОСОБА_2 земельної ділянки не за цільовим призначенням є доведеним.

Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ч.3 ст.89, п.4 ст.265 ЦПК України не зазначив мотивів, з яких не прийняв в якості доказів листи ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 27.10.2020р., 18.12.2020р., акт перевірки органу контролю у сфері земельних відносин від 01.12.2017р., рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.02.2018р. та Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 року.

Також помилковим є висновок суду про неналежність Акту перевірки від 30.10.2020р. як доказу з підстав відсутності дати проведення обстеження, складання його одноособово державним інспектором та незалучення орендаря та розпорядника. Так, предметом перевірки був об`єкт - земельна ділянка та договір оренди, а не ОСОБА_2 , як суб`єкт господарювання. При цьому, обов`язкове залучення до перевірки власника земельної ділянки та орендаря не передбачені жодною нормою закону, який регулює контроль за використанням земель.

У той же час судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо прийняття доказів зі сторони відповідача, які були подані з порушенням встановленого ч.3 ст.83 ЦПК України строку, а також без передбачених ч.9 ст. 83 ЦПК України доказів направлення їх копій іншим учасникам справи.

При цьому, суд безпідставно послався на довідки ДУ «Інститут охорони ґрунтів України», як докази, оскільки згідно ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, територіальним органом якого є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Порушення судом зазначених норм призвели до неповного та неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України колегією суддів встановлені такі обставини.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду внаслідок порушення інтересів держави.

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. (ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»)

Згідно зі статтею 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі№ 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження№12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Тлумачення наведених правових норм та висновків суду касаційної інстанції свідчить про те, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

У справі, що переглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначив прокурор, спірні правовідносини пов`язані з тим, що земельну ділянку, яка є предметом спору, відповідач використовує з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема з недотриманням умов та цільового використання земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Крім того, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, прокурор зазначив, що Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області, яке на момент укладання оспорюваного договору оренди земельної ділянки було розпорядником земель, а також Бехтерська сільська рада Скадовського району Херсонської області, яка на момент встановлення порушення вимог закону мала повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, були повідомлені про порушення інтересів держави, проте протягом тривалого часу не вживали заходів щодо їх захисту та поновлення.

Зокрема, листами від 22.10.2020 та від 27.10.2020р. Херсонська обласна прокуратура повідомила Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області та голову Бехтерської об`єднаної територіальної громади про встановлення за результатами перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства фактів розорювання ОСОБА_2 орендованої земельної ділянки, що свідчить про її нецільове використання. У зв`язку з цим, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді на підставі ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор просив надати інформацію про вжиті заходи, спрямовані на розірвання договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 (а.с.37, 40-41)

Листом від 27.10.2020 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повідомило Херсонську обласну прокуратуру, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням на витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, управління обмежене у подачі відповідних позовів до суду. (а.с.38-39)

Листом від 27.10.2020 року Бехтерська сільська рада Голопристанського району Херсонської області повідомила Херсонську обласну прокуратуру, що контроль за дотриманням земельного законодавства не відноситься до повноважень сільської ради. (а.с.42)

Листами від 28.10.2020 року Херсонська обласна прокуратура повідомила ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та голову Бехтерської об`єднаної територіальної громади про те, що в інтересах держави в особі вказаних органів підготувала проект позовної заяви до суду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її державі, в порядку частини третьої статті 56 ЦПК України.(а.с.45, 46)

Враховуючи, що прокурором дотримано визначений ст.23 Закону України «Про прокуратуру» порядок повідомлення компетентного органу про порушення інтересів держави, і вказаний орган протягом розумного строку самостійного не звернувся до суду з відповідними вимогами, тому слід дійти висновку про обґрунтованість звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави.

Щодо суті спірних правовідносин.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 26 червня 2015 року №21-271/43-15-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та надання гр. ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки» вирішено надати ОСОБА_2 в оренду строком на сім років земельну ділянку площею 17,2548 га (кадастровий номер 6522380500:03:001:0273) із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) за межами населених пунктів на території Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області для випасання худоби. (а.с.21)

07 липня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого останньому передано в оренду строком на сім років земельну ділянку площею 17,2548 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища), яка розташована за межами населених пунктів на території Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (кадастровий номер 6522380500:03:001:0273). (а.с. 22)

Пунктом 15 вказаного договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для випасання худоби.

Пунктом 17 договору передбачено умови збереження об`єкта оренди, а саме використання земельної ділянки згідно цільового призначення з дотриманням екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання санітарних норм та правил, відповідно до статей 96, 103 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі».

07 липня 2015 року право оренди ОСОБА_2 за вказаним договором оренди земельної ділянки площею 17,2548 га з кадастровим номером 6522380500:03:001:0273 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис №10310487, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою від 28.10.2020 року №229917943. (а.с.29-30)

01 грудня 2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області ОСОБА_3 за участю керівника Відокремленого підрозділу в Херсонській області Міжнародного антикорупційного бюро Бутенка О.С. проведена перевірка в частині дотримання умов договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_2 та зареєстрованого 07.07.2015р., про що складено Акт №531-ДК/672/АП/09/01/-17. (а.с.31-32)

На момент перевірки встановлено, що на земельній ділянці наявні залишки сільськогосподарської культури - соняшника, а також проведені заходи з посіву сільськогосподарської озимої культури на площі 17,2548 га, чим порушено вимоги п.15 договору оренди землі, вимоги ст. 13 Закону України «Про оренду землі», п. «і» ст.211 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність за ст.55 КУпАП.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року у справі №821/2021/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018р., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області ОСОБА_3 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень. (а.с.33-36)

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 25.09.2018 року №3382-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», а також згідно Акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 25.09.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області передало, а Бехтерська сільська об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно із додатком, у тому числі і земельну ділянку площею 17,2548 га з кадастровим номером 6522380500:03:001:0273. (а.с.26-28)

Право комунальної власності Бехтерської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2018 року за номером 28633580, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою від 22.02.2024р. №366980554.

02 жовтня 2020 року на підставі рішення сорокової сесії сьомого скликання Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 15.09.2020 року №500 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки з гр. ОСОБА_2 » між Бехтерською сільською радою та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі кадастровий номер 6522380500:03:001:0273 від 07.07.2015 року, за умовами якої сторони домовились, серед іншого змінити строк дії договору з семи до десяти років. (а.с.43-44)

Вказана додаткова угода від 02.10.2020 року до договору оренди землі від 07.07.2015 року, а також десятирічний строк дії договору оренди зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою від 22.02.2024р. №366980554.

30 жовтня 2020 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Леоновою Л.М. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.10.2020 року №987-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності», здійснено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 6522380500:03:001:0273 на території Бехтерської сільської ради Бехтерської об`єднаної територіальної громади Голопристанського району Херсонської області, про що складено Акт №987-ДК/918АП/09/01/-20. (а.с.133-135)

У результаті перевірки з виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6522380500:03:001:0273 площею 17,2548 га, яка надана в оренду для випасання худоби, використовується гр. ОСОБА_2 для товарного сільськогосподарського виробництва шляхом посіву озимої сільськогосподарської культури, тобто вид угідь - пасовища фактично використовуються як рілля.

З огляду на викладене та посилаючись на порушення інтересів держави внаслідок використання ОСОБА_2 переданої йому в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням, прокурор звернувся до суду з даним позовом та наполягав на його задоволенні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення ОСОБА_2 умов договору оренди земельної ділянки шляхом її нецільового використання, а тому відсутні підстави для дострокового розірвання договору оренди.

Апеляційний суд вважає помилковими вказані висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною другою статті 4 Земельного кодексу України визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідності до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п. «ґ» ч.1 ст. 141 ЗК України).

Спірним у межах даної справи є питання щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі з підстав її використання орендарем ОСОБА_2 не за цільовим призначенням.

Цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення; (стаття 1 Закону України «Про землеустрій).

Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель за цільовим призначенням, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Статтею 34 ЗК України визначено один з видів цільового використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме землі для сінокосіння і випасання худоби.

Положеннями вказаної статті передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Отже, за приписами наведених правових норм слід дійти висновку, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з цільовим видом використання для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися орендарем, як землекористувачем, виключно у межах вказаного виду використання, передбаченого умовами договору.

У постанові по справі №715/214/17 від 25 березня 2020 року Верховним Судом надано визначення «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням», що передбачає здійснення на земельній ділянці із певним цільовим призначенням діяльності, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає активну дію - використання.

Таким чином, нецільове використання земельної ділянки - це використання земельної ділянки, яка на відповідній правовій підставі належить на праві власності, користування, тощо, фізичній чи юридичні особі всупереч виду її цільового призначення, визначеного у відповідній земельній документації та/або договорі оренди такої земельної ділянки.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, земельна ділянка площею 17,2548 га з кадастровим номером 6522380500:03:001:0273, яка передана відповідачу в оренду за договором від 07.07.2015 року, віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення з видом цільового використання - для сінокосіння та випасання худоби (пасовища).

На підтвердження факту нецільового використання ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки позивачем надано до суду першої інстанції копії Актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства №531-ДК/672/АП/09/01/-17 від 01.12.2017 року та №987-ДК/918АП/09/01/-20 від 30.10.2020 року, складених уповноваженими особами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України, згідно яких встановлено наявність на земельній ділянці залишків сільськогосподарської культури - соняшника, а також проведення заходів з посіву сільськогосподарської озимої культури.

Надаючи правову оцінку вказаним доказам суд першої інстанції дійшов висновку, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №987-ДК/918АП/09/01/-20 від 30.10.2020 року не є допустимим доказом, оскільки не містить дати проведення обстеження земельної ділянки, складений та підписаний одноособово службовою особою ГУ Держгеокадастру у Херсонській області без залучення представника розпорядника земельної ділянки та орендаря. При цьому, правової оцінки акту перевірки №531-ДК/672/АП/09/01/-17 від 01.12.2017 року, як доказу на предмет його належності та допустимості, рішення суду першої інстанції не містить взагалі.

Апеляційний суд вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими, оскільки вони фактично зводяться до незаконності здійснених перевірок щодо з`ясування питання про дотримання ОСОБА_2 вимог земельного законодавства, у той час як правомірність висновків акту №531-ДК/672/АП/09/01/-17 від 01.12.2017 року встановлена рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року у справі №821/2021/17, а висновки акту перевірки №987-ДК/918АП/09/01/-20 від 30.10.2020 року відповідачем не оскаржувались.

Також апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на висновки Державної установи «Інститут охорони ґрунтів» за результатами проведених обстежень у 2018 та 2021 роках, як на належні та допустимі докази відсутності порушень вимог земельного законодавства з боку відповідача при використанні ним спірної земельної ділянки.

Так, згідно п.3.1 Положення про ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» зазначену установу утворено з метою науково-методичного забезпечення та здійснення єдиної науково-технічної політики у сфері охорони ґрунтів і їх родючості, раціонального використання та екологічної безпеки земель сільськогосподарського призначення, об`єктів довкілля; визначення якості продукції, сировини, агрохімікатів.

При цьому, ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» не наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, а її висновки щодо підвищення родючості ґрунту не спростовують висновки уповноваженого контролюючого органу щодо порушення відповідачем умов користування земельною ділянкою шляхом її нецільового використання.

У постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року при розгляді справи №473/4413/17 зазначено, що при істотному порушенні умов договору оренди землі (а саме нецільовому використанню земельної ділянки), для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, а подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв`язку із невиконанням його умов.

Відповідно до ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позбавляється значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що земельна ділянка, яка була надана відповідачу в оренду за договором від 07.07.2015 року, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області та ОСОБА_2 , для сінокосіння та випасання худоби, використовувалася останнім як рілля шляхом розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами, тобто без зміни категорії цільового призначення земельних ділянок, однак, з порушенням (зміною) виду їх цільового використання в межах однієї категорії.

Наведене свідчить, що відповідач без погодження з орендодавцем фактично змінив вид використання сільськогосподарських земель, тим самим порушив вимоги раціонального землекористування та одного з основних принципів державної політики у сфері охорони земель, передбаченого ст.3 Закону України «Про охорону земель» - забезпечення охорони земель, як основного національного багатства Українського народу.

Оскільки за наслідками перегляду справи судом апеляційної інстанції встановлено факт використання відповідачем орендованої ним земельної ділянки не за цільовим призначенням, чим істотно порушив умови укладеного договору оренди, тому слід дійти про наявність підстав для задоволення позову прокурора в частині вимог щодо розірвання договору оренди землі від 07.07.2015 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області та ОСОБА_2 .

Згідно ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи, що за наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі від 07.07.2015 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства та ОСОБА_2 , тому в силу вимог ст.34 Закону України «Про оренду землі» вимога позивача щодо зобов`язання ОСОБА_2 повернути Бехтерській сільській об`єднаній територіальній громаді Скадовського району Херсонської області земельну ділянку площею 17,2548 га, кадастровий номер 6522380500:03:001:0273 також підлягає задоволенню.

Апеляційний суд зауважує, що зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід Бехтерської територіальної громади від Голопристанського до Скадовського району Херсонської області не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади).

Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації договору оренди з одночасним припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон № 1952-ІV).

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За змістом наведеної норми наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є:1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При цьому законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень автоматично має наслідком припинення прав чи обтяжень, державна реєстрація яких скасована.

У цій справі мета позивача - прокурора спрямована на відновлення власником, а саме Бехтерською об`єднаною територіальною громадою Скадовського району Херсонської області, права вільного володіння спірною земельною ділянкою шляхом державної реєстрації припинення права оренди ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, не є належним та ефективним способом захисту вимога про позивача про скасування державної реєстрації договору оренди, оскільки такий спосіб захисту не відповідає наведеним вище вимогам ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В даному випадку належним способом поновлення прав територіальної громади на володіння спірною земельною ділянкою комунальної власності є рішення суду про скасування держаної реєстрації права оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 17,2548 га кадастровий номер 6522380500:03:001:0273, що матиме наслідком припинення права такої оренди.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Саме тому, виходячи з мети позову і його обґрунтування, вимогу позивача про скасування державної реєстрації договору оренди з одночасним припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку слід розуміти як вимогу про скасування держаної реєстрації права оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 17,2548 га кадастровий номер 6522380500:03:001:0273, яка з огляду на викладені вище висновки суду підлягає задоволенню.

Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а обставини, які суд визнав невстановленими, доведено належними та допустимими доказами, тому апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури слід задовольнити, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2021 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою Херсонською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 6306,00 грн (платіжний документ №1752 від 28.10.2020 року), а також при зверненні до суду апеляційної інстанції 6306,00 грн (платіжний документ №1615 від 05.09.2023 року), всього 12 612,00 грн.

Враховуючи, що за наслідками перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі, тому з відповідача ОСОБА_2 на користь Херсонської обласної прокуратури слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 12 612,00 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 141,367,374,376,382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2021 року скасувати.

Позовну заяву першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки - задовольнити.

Розірвати укладений Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області з ОСОБА_2 07.07.2015 року договір оренди розташованої на території Бехтерської сільської об`єднаної територіальної громади Скадовського району Херсонської області земельної ділянки площею 17,2548 га, кадастровий номер 6522380500:03:001:0273.

Скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 17,2548 га кадастровий номер 6522380500:03:001:0273, розташованої на території Бехтерської сільської об`єднаної територіальної громади Скадовського району Херсонської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674329065223, номер запису про речове право 10310487.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути Бехтерській сільській об`єднаній територіальній громаді Скадовського району Херсонської області земельну ділянку площею 17,2548 га, кадастровий номер 6522380500:03:001:0273.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Херсонської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 12 612,00 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2024 року.

Головуюча

---

Н.В.Орловська

Судді:

---

Л.П.Воронцова

---

В.В.Майданік