Ухвала

від 22.03.2024 по справі 761/4814/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4814/24

Провадження № 1-кс/761/3705/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №420220000000000480

ВСТАНОВИЛА

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №420220000000000480.

Ініціатор клопотання зазначає, що 06.03.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва (справа №761/7508/23, провадження №1-кс/761/5111/2023) за клопотанням прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 420220000000000480 від 20.04.2022 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 110-2, ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 437 КК, було накладено арешт на значну кількість об`єктів нерухомого майна, що належать ТОВ «Востокагро», ПАТ «Алчевський коксохімічний завод», ПрАТ «Юг-Агро», ПрАТ «Бахмутський аграрний союз», Корпорації «Індустріальний союз Донбасу», ПрАТ «Артемівський комбікормовий союз», ТОВ «Регоін», ПрАТ «Горлівський м`ясокомбінат», ТОВ «Футбольний клуб «Металург» та ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».

Вказаною вище ухвалою слідчого судді серед іншого накладено арешт на тепличне господарство, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно клопотання прокурора та ухвали слідчого судді вказане майно начебто належить ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043). Однак, тепличне господарство, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 . ОСОБА_5 є мешканцем міста Кам`янське Дніпропетровської області, ніяким чином не пов`язаний із фізичними та юридичними особами, які фігурують у кримінальному провадженні (в ухвалі слідчого судді), вказане майно придбано ним на законних підставах ще у 2016 році.

Арешт на тепличне господарство, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке начебто належить ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043), слідчим суддею накладено необґрунтовано, оскільки ОСОБА_5 не має жодного відношення до кримінального провадження, та арешт його майна порушує право власності, перешкоджає здійсненню законної господарської діяльності, а відтак вказаний захід забезпечення кримінального провадження, який був застосований слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2023, слід скасувати.

У зв`язку з чим, адвокат ОСОБА_3 просить скасувати арешт майна, а саме на тепличне господарство, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ), а не ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043), накладений на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2023 (справа № 761/7508/23, провадження № 1-кс/761/5111/2023) у кримінальному провадженні № 42022000000000480 від 20.04.2022 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 110-2, ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 437 КК України.

В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі з підстав в ньому наведених, зазначив, що ОСОБА_5 не має жодного відношення до даного кримінального провадження, останній добросовісно набув право власності на вказане майно, ще у 2016 році. Під час накладення арешту стороною обвинувачення було подано некоректні дані щодо його власника, а саме те, що тепличне господарство, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043), що не відповідає дійсності, крім того вказав, що ухвалою Київського апеляційного суду від 11.03.2024 зазначено, що ОСОБА_5 не має жодного процесуального статусу в даному кримінальному провадженні, просив клопотання задовольнити та скасувати арешт накладений на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , з огляду на те, що в подальшому його застосуванні відпала потреба.

Прокурор ОСОБА_4 зазначив, що арешт було накладено з метою збереження речових доказів. В той же час, як з`ясувалось після арешту майна, звертаючись до суду щодо власника майна було надано не коректні відомості, та на час застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження, майно не належало зокрема ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043), а перебувало у власності ОСОБА_5 , не заперечував проти задоволення клопотання та скасування арешту, накладеного на майно, що на праві власності належить ОСОБА_5 , наразі вирішуєтсья питання щодо виключення вказаного майна з переліку речових доказів.

Слідча суддя дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників, дійшла до наступного висновку.

Слідчою суддею встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 420220000000000480.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року у справі №761/7508/23 накладено арешт на майно, зокрема ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043) тепличне господарство, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вулиця Дальня, будинок 62.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, заходи забезпечення кримінального провадження завжди пов`язані із застосуванням примусу у кримінальному процесі. Процесуальний примус у кожному конкретному випадку застосовується у контексті мети, способів, підстав та умов для застосування конкретних заходів примусу.

Клопотання прокурора, яке слугувало підставою арешту майна заявника, мотивоване тим, що накладення арешту на вказане майно є необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки вказане майно відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Разом з тим, представником власника майна до матеріалів клопотання долученого договір купівлі-продажу між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінаті м. Ф.Е Дзержинського» та ОСОБА_5 №1901, виданий 22.11.2016, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, згідно яких вбачається, що власником комплексу будівель, за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 , вказані обставини безпосередньо у судовому засіданні підтвердив і прокурор.

Представником власника майна - адвокатом ОСОБА_7 наведено достатньо підстав, які б свідчили про недоцільність продовження застосовування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна ОСОБА_5 , що підтверджується в тому числі долученими до клопотання матеріалами, які були досліджені під час розгляду клопотання.

Водночас прокурором у ОСОБА_4 зазначено, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а саме тепличного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 , відпала потреба та вирішується питання щодо виключення вказаного майна з переліку речових доказів.

Стаття 22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

За вказаних обставин, слідча суддя вважає за необхідне клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити та скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2023, справа № 761/7508/23.

Керуючись статтями 2, 7, 98, 170, 173-174, 309,372, 376, 532, КПК України слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2023, справа №761/7508/23, у кримінальному провадженні №420220000000000480 на тепличне господарство, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя ОСОБА_8