Постанова

від 27.03.2024 по справі 643/17631/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/17631/19 Номер провадження 22-ц/814/54/24Головуючий у 1-й інстанції Ульяніч І.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді-доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник відповідача адвокат Кайдашов В.С.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кайдашова Віталія Сергійовича

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 червня 2020 року, ухвалене суддеюУльяніч І.В., повний текст рішення складено - 17 червня 2020 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 144574,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 березня 2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений договір №690011599 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи - резидента, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 300 грн. для здійснення операцій із застосуванням платіжної картки. 18 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір про відступлення права вимоги №2012-1-2/1, відповідно до якого умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками ПАТ «Альфа-Банк», у тому числі щодо ОСОБА_1 27 грудня 2012 року між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» укладений договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) №27/12/2012-01, за умовами якого та відповідно до статті 512 ЦК України ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у тому числі, до ОСОБА_1 . Посилаючись на те, що станом на 07 жовтня 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 144574,64 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 46453,61 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами 98121,03 грн., ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» просило стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 червня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект- Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 144574,64 грн. та судовий збір у розмірі 2 168,62 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором, а тому вимоги позивача як нового кредитора про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 144574,64 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 46453,61 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами 98121,03 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кайдашова Віталія Сергійовича про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.06.2020 року - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кайдашов В.С., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи , невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження набрання чинності договору купівлі-продажу № 27.12.2012-01 від 27.12.2012 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект- Капітал», відповідно до якого остання отримала право вимоги відносно осіб, які були боржниками ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», включно і до відповідача. Таким чином, позивач не підтвердив наявність у нього права вимоги до відповідача. Крім того, позивач не надав будь-яких доказів наявності заборгованості та її розміру. Жодних розрахунків щодо обрахування заборгованості за тілом кредиту та відсотками на дату відступлення права вимоги, тобто, строків, за які їх здійснено (які саме щомісячні платежі враховані), та розміру нарахованих сум боргу, а ні на дату придбання права вимоги за кредитним договором, а ні на дату звернення позивача до суду, позивачем надано не було, тому позовні вимоги є недоведеними щодо заявлених сум тіла кредиту та відсотків на дату відступлення права вимоги та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, через що вони не можуть підлягати задоволенню. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, ПАТ «Альфа Банк» мав право нараховувати проценти за користування кредитними грошовими коштами лише до закінчення строку кредитування. Крім того, звертає увагу, що ані ОСОБА_1 , ані членів його родини не було повідомлено ані про поновлення провадження у справі, ані про час і місце розгляду справи. За місцем роботи повістки так само не надходили. Наголошує, що згідно з приписами ст. 128 ЦПК України оголошення як форма виклику до суду є можливим виключно за умови, якщо зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача невідоме. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Вказане порушення суд першої інстанції міг виправити, задовольнивши заяву про перегляд заочного рішення. Проте, суд не встановив причини неявки відповідача на судові засідання через неналежність його повідомлення про час і місце розгляду справи. Крім того, не дослідивши кредитний договір і проведений позивачем розрахунок процентів і пені за цим договором, не визначивши початок перебігу позовної давності за вимогами позивача про стягнення таких процентів і пені, визнав безпідставними доводи відповідача стосовно того, що вказаний розрахунок є помилковим і що позивач звернувся до суду, пропустивши позовну давність. Дослідження зазначених обставин, на які посилався відповідач у заяві про перегляд заочного рішення, мало істотне значення для вирішення спору, оскільки у разі їх підтвердження у задоволенні позову може бути відмовлено.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання до апеляційного суду не з`явився позивач, він належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 12.03.2024 року судової повістки про виклик до суду у цивільній справі на їх офіційні електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 230) та відповідно доставлена до електронної скриньки. Крім цього, у попереднє судове засідання на11.03.2024 року судові повістки на адресу позивача повернулися з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», шо у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи про дату, час і місце судового засідання. Заяв та клопотань від них про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 19 березня 2008 року укладено договір №690011599 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента (а.с. 7-14).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору банк надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на суму 30 300,00 грн. для здійснення операцій із застосуванням платіжної картки, а клієнт приймає його для використання на власні потреби, без будь-яких обмежень, із дотриманням інших істотних умов цього договору, які викладені у розділі № 2, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1 не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а тому станом на 07 жовтня 2019 року має заборгованість, яка становить 144 574,64 грн. та складається з: 46 453,61 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 98 121,03 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 41).

18 грудня 2012 року ПАТ «Альфа Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги №2012-1-2/1 від 18 грудня 2012 року. Згідно до договору про відступлення права вимоги №2012-1-2/1 від 18 грудня 2012 року та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ПАТ «Альфа Банк», включно і до ОСОБА_1 (а.с. 31-40).

27 грудня 2012 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект- Капітал» уклали договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) №27.12.2012-01 від 27 грудня 2012 року, відповідно до якого останні отримали право вимоги по відношенні до осіб, які були боржниками ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», включно і до ОСОБА_1 (а.с. 42-54).

Таким чином, до ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект - Капітал» перейшли всі права ПАТ «Альфа Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором.

19 вересня 2019 року за вих. №Х66 позивачем на ім`я ОСОБА_1 була направлена вимога про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №690011599 від 19 березня 2008 року, яка станом на 19 вересня 2019 року складає 144 574,64 грн., однак ця вимога відповідачем залишена без уваги (а.с. 23-24).

Виходячи з викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту та відсотки.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

19 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладений договір №690011599 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи - резидента, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 300 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до додатку №1 до кредитного договору.

18 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №2021-1-2/1, за яким останнє отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками банку, у тому числі до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з акту приймання-передачі реєстру боржників від 18 грудня 2012 року (а.с. 41).

27 грудня 2012 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» укладено договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) №27/12/2012-01, за умовами якого останнє набуло юридичного статусу кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у тому числі до ОСОБА_1 .

Згідно акту приймання - передачі реєстру боржників від 27 грудня 2012 року до договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги) №27/12/2012-01 від 27 грудня 2012 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (кредитор) передав, а новий кредитор (ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал») прийняв реєстр боржників кредитора від 27 грудня 2012 року, складений за формою згідно з додатком №1 до договору, в тому числі по боржнику ОСОБА_1 , договір №690011599, дата укладання договору 07.04.2009 року, дата закінчення договору 07.04.2012 року, сума кредиту 30300 грн., тіло кредиту 46453,60 грн., проценти за кредитом 98 1210,3 грн., загальна сума заборгованості 144 574,64 грн. (а.с. 55).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

На підтвердження заборгованості та її розміру позивач надав до суду першої інстанції копію кредитного договору №690011599 від 19 березня 2008 року (а.с. 7), копію розділу №2 до кредитного договору №690011599 від 19 березня 2008 року (а.с. 8-15), копію додатку №1 до кредитного договору №690011599 від 19 березня 2008 року (а.с. 16-17), копію анкети заяви на отримання кредиту (а.с. 18), копію заяви на відкриття поточного (карткового) рахунку від 19 березня 2008 року (а.с. 19), копію договору №2021-1-2/1 від 18 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про відступлення права вимоги та акту приймання-передачі реєстру боржників від 18 грудня 2012 року (а.с. 31-41), копію договору №27/12/2012-01 від 27 грудня 2012 року купівлі-продажу (відступлення прав вимоги), укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» та акту приймання - передачі реєстру боржників від 27 грудня 2012 року(а.с. 42-55), розрахунок заборгованості (а.с 58).

В той же час, виписки з карткового рахунку відповідача позивачем до суду першої інстанції не надано, а наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 58) містить лише інформацію: дата - 07.10.2019, заборгованість по тілу кредиту - 46453,61 грн., заборгованість по відсоткам 98 121,03 грн., загальна сума заборгованості -144 574,64 грн.

Відтак, єдиним документом, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є акт приймання-передачі реєстру боржників від 18 грудня 2012 року (а.с. 41), акт приймання - передачі реєстру боржників від 27 грудня 2012 року (а.с. 55) та розрахунок заборгованості (а.с. 58), в яких зазначена ідентична за змістом інформація щодо загальної суми заборгованості - 144 574,64 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 46453,61 грн, заборгованість за доходами 98 121,03 грн.

Проте, колегія суддів вважає, що зазначені документи не є належним доказом наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, враховуючи наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

Апеляційний суд зауважує, що у справі, яка переглядається, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких суд першої інстанції та (або) суд апеляційної інстанції був би спроможний самостійно здійснити перерахунок/перевірку зазначеної кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором №690011599 від 19 березня 2008 року у загальному розмірі 144 574,64 грн.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 18 грудня 2012 року (а.с. 41) та акту приймання - передачі реєстру боржників від 27 грудня 2012 року (а.с. 55) вказано дату договору - 07.04.2009 року. Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення між сторонами договору від 07 квітня 2009 року.

Таким чином, встановивши, що на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором позивач надав лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та комісії по кожному платіжному періоду (щомісячно), що фактично позбавляє суд можливості навести у рішенні свій розрахунок заборгованості чи перевірити правильність вказаного розміру заборгованості, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором №690011599 від 19 березня 2008 року.

Крім цього, згідно п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи і на це посилається відповідач в апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, яке призначене на 17.06.2020 року о 150-00 год. Матеріали цивільної справи не містять доказів про направлення на адресу відповідача судової повістки на вказану дату судового засідання. У попереднє судове засідання, яке призначалося на 01.06.2020 року об 11-00 год., судові повістки на ім`я відповідача, які були направлені за адресою: АДРЕСА_1 , повернулися з відміткою пошти: одна «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 102-103), друга «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 104-105). Згідно матеріалів справи, 11.06.2020 року на сайті «Судова влада України» розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 15-00 год. 17.06.2020 року (а.с. 110).

Згідно ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 29.10.2019 року ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 64). Згідно паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , саме ця адреса є місцем реєстрації відповідача (а.с. 21), також ця адреса вказана ОСОБА_1 при отриманні кредиту у кредитному договорі, анкеті-заяві на отримання кредиту, у заяві на відкриття поточного (карткового рахунку) (а.с. 7-19).

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. На це він посилається в апеляційній скарзі, що у відповідності до вимог п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, проте, суд апеляційної інстанції у зв`язку з ненаданням позивачем належних та допустимих доказів, як зазначено вище, позбавлений можливості ухвалити нове рішення у справі.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 2,3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно п.2 ч.2 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмовив позові на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 3253,50 грн. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, з позивача ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню вказаний розмір сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.3 п.3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кайдашова Віталія Сергійовича - задовольнити.

Рішення Фрунзенськогорайонного судум.Харкова від17червня 2020року -скасувати скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 3253,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 березня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов