Постанова

від 28.03.2024 по справі 645/3227/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 березня 2024 року

м. Харків

справа № 645/3227/21

провадження № 22-ц/818/894/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів:, Тичкової О.Ю., Маміної О.В.

розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Харківської медичної академії післядипломної освіти до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року, постановлене суддею Ульяніч І.В.,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року Харківська медична академія післядипломної освіти, правонаступником якої є Харківський національний медичний університет, в особі представника ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й територій та житлово - комунальних послуг у розмірі 113680,72 грн.

Обгрунтовуючи свої позовни вимони посилався на те, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено Контракт № 2/1867 на тимчасове проживання у гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти від 13.06.2005, строк дії договору з 01.05.2005 по 01.05.2006 та Контракт № 2831 на тимчасове проживання у гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти від 08.06.2007, строк дії договору з 01.05.2007 по 01.05.2008. Так, згідно положень статті 1 Контракту №2/1867 та №2831, позивач надає відповідачу та його родині у складі трьох осіб, а саме: дружини - ОСОБА_4 , сина - ОСОБА_5 , дочки - ОСОБА_6 в строкове платне користування квартиру АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі Харківської медичної академії післядипломної освіти. Положеннями п. 2.2.4 Контракту №2/1867 та №2831 передбачено, що відповідач зобов`язаний не пізніше 25-го числа кожного наступного місяця вносити плату за проживання в гуртожитку, яка враховує в собі витрати на утримання будинку й територій та житлово - комунальні послуги. Згідно п. 2.1.2 Контракту №2/1867 та №2831. Відповідач в свою чергу має право користуватись комунальними послугами, приміщеннями побутового призначення, обладнанням, інвентарем тощо. Позивач згідно п. 3.2.1 Контракту №2/1867 та №2831 зобов`язується надати в тимчасове користування для тимчасового проживання житлове приміщення в гуртожитку. Згідно з п. 3.2.2 надати наймачу комунальні послуги. Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. Розмір плати за користування встановлюється Кабінетом Міністрів України. В одинарному розмірі оплачується загальна площа, що має належати наймачеві та членам його сім`ї за встановленими нормами, а також зайва площа, якщо розміри її на всю сім`ю не перевищують половини норми загальної площі, яку належить мати одній особі. Плата за користування рештою зайвої загальної площі береться в підвищеному розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Загальна площа, право користування якою зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї, не вважається зайвою. Будівля гуртожитку знаходиться на балансі ХМАПО та є гуртожитком, призначеним для проживання студентів, учнів, а також інших осіб в період навчання, що підтверджується висновком експертного оціночно-будівельного дослідження № 10234 від 18.06.2018 року. Згідно висновку експертного дослідження № 18 від 22.02.2019 року, калькуляція вартості 1 кв.м. за послуги з утримання гуртожитків, прибудинкової території гуртожитку №1 з 03.05.2015 року в частині розрахунку для інших категорій громадян, які проживають за контрактом та займають одне ліжко-місце, підтверджується в сумі 13,96 грн./1 кв.м. на місяць. Позивач виконав свої зобов`язання за Контрактом №2/1867 та № 2331, надав житлову площу та позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, плата за надання яких нараховувалася за затвердженими в установленому порядку тарифами. Порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків визначається Правилами користування приміщеннями житлових будинків гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, в редакції від 14.01.2009 року і ст. ст. 20,21 Закону України від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких власник або споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше. Станом на 01.10.2018 року відповідач не укладав договір на тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти та відповідно про сплату за надані послуги, витрати на утримання будинку й територій та житлово - комунальні послуги з позивачем, що є порушенням норм чинного законодавства. У зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свого обов`язку щодо укладання договору, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до норм закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово- комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. В порушення вищевказаних норм, норм ЦК України, положення про гуртожиток Харківської медичної академії післядипломної освіти відповідач не сплачує відшкодування витрат на утримання будинку й територій та комунальні послуги за період з 01.03.2016 по 01.02.2019. Враховуючи викладене позивач просив стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року позовні вимогиХарківського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного медичного університету заборгованість з відшкодування витрат на утримання будинку й територій та житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2016 по 01.02.2019 роки у розмірі 66132 грн. 16 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає,що позивачна протязі13років незаконнонараховує засвоїми власнимитарифами заборгованістьзі сплатижитлово комунальнихпослуг.Вказує,що матеріалисправи немістять відомостейщодо площіжитлового приміщення,яке займаєвідповідач та йогородина,така інформаціявідсутня ів Контракті(п.3.2.1.) Вказує, що позивачем не надано доказів щодо того, що об`єм наданих відповідачу комунальних послуг відповідає тарифам, встановленим ректором Академії.

Крім того, представник відповідача надала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що у квартирі апелянта встановлені відповідні пристрої обліку, про що достеменно відомо позивачу у справі. Вказує, що позивачем не підтверджений жодним належним та допустимим доказом факт зняття показників облікових пристроїв. Не є можливим встановити, на підставі яких показань були здійснені розрахунки комунальних послуг. Неможливими є й підтвердження правильності подальшого розрахунку згідно із показаннями лічильника. Вказує, що з матеріалів справи можливо зробити висновок про те, що, позивач здійснює розрахунок оплати на комунальні послуги шляхом множення кількості кв.м. приміщення, яке займає особа на вартість утримання 1 кв.м загальної площі будинку гуртожитку. Зазначає, що відсутня можливість перевірити доводи позивача в частині того, чи відповідають суми зазначені у розрахунку, розрахункам, зазначеним у додатках до відповідних наказів ректора, додатках до договорів про надання відповідних комунальних послуг. Вказує, що відповідачем отримано відповідь ХМР від 07 грудня 2023 року на колективне звернення від мешканців гуртожитку, зокрема представниками ХМР встановлено наступне: - відсутність постачання гарячої води, холодна вода під слабким напором, відсутність опалення, відсутність електричної енергії.

Представник позивача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що майно університету є державною власністю, закріплюється за університетом на праві оперативного управління та знаходиться на його балансі. Зазначає, що на час подання позову апелянт не уклав з позивачем договір про тимчасове проживання в гуртожитку та відповідно про відшкодування витрат на утримання будинку і територій та житлово-комунальних послуг, що є порушенням норм чинного законодавства. Але фактично апелянт продовжує проживати у гуртожитку та користуватись комунальними послугами. Наголошує, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо укладення договору, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги. Вказує, що позивач надавав комунальні послуги, а відповідач їх отримував, не надавши суду належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо розрахунку заборгованості по завищеним тарифам та відповідно не оскаржував наявну заборгованість.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що даних про відмову відповідача від отримання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та житлово-комунальних послуг, які надає позивач, або про отримання таких послуг неналежної якості - матеріали справи не містять, а також відсутня заява відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, порушення права позивача на отримання плати за надані послуги.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Судом встановленота підтверджуєтьсяматеріалами справи,що 13.06.2005 року між позивачем - Харківською медичною академією післядипломної освіти, правонаступником якого є Харківський національний медичний університет та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Контракт № 2/1867 на тимчасове проживання у гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти строком з 01.05.2005 до 01.05.2006 р. та Контракт №2831 на тимчасове проживання у гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти від 08.06.2007 р. строком дії договору з 01.05.2007 по 01.05.2008 р. Так, згідно положень статті 1 Контракту №2/1867 та №2867, позивач надає відповідачу та його родині з трьох осіб, а саме: дружини - ОСОБА_4 , сина - ОСОБА_5 , дочки- ОСОБА_6 в строкове платне користування квартиру АДРЕСА_2 , який знаходиться на балансі Харківської медичної академії післядипломної освіти. (а.с.8,9)

Положеннями п. 2.2.4 Контракту передбачено, що відповідач зобов`язаний не пізніше 25-го числа кожного наступного місяця вносити плату за проживання в гуртожитку, яка враховує в собі витрати на утримання будинку й територій та житлово - комунальні послуги (згідно п.4.1). Згідно п. 2.1.2 відповідач в свою чергу має право користуватись комунальними послугами, приміщеннями побутового призначення, обладнанням, інвентарем тощо. Позивач згідно п. 3.2.1 зобов`язується надати в тимчасове користування для тимчасового проживання житлове приміщення в гуртожитку. Згідно з п. 3.2.2 надати наймачу комунальні послуги.

Будівля за вказаною адресою знаходиться на балансі ХМАПО (м. Харків, Салтівське шосе, 268) та є гуртожитком, призначеним для проживання студентів, учнів, а також інших осіб у період навчання, що підтверджується висновком експертного оціночно-будівельного дослідження № 10234 від 18.06.2018 року. (а.с.15-17)

Відповідач ОСОБА_1 з 09.12.2008 року проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта, карткою реєстрації, та Інформаційною довідкою із Реєстру територіальної громади (6,10-12, 30)

Позивач виконав свої зобов`язання за Контрактом, надав житлову площу та відповідачу надавалися житлово-комунальні послуги, плата за надання яких нараховувалася за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно висновку експертного дослідження № 18 від 22.02.2019 р., калькуляція вартості 1 кв.м. за послуги з утримання гуртожитків, прибудинкової території гуртожитку №1 з 03.05.2018 р. в частині розрахунку для інших категорій громадян, які проживають за контрактом та займають одне ліжко-місце, підтверджується в сумі 13,96 грн./1 кв.м. на місяць.

Згідно розрахунку позивача, за період з 01.03.2016 р. по 01.02.2019 р. сума заборгованості відповідача за утримання будинку і території та комунальні послуги (опалення, гаряча вода, холодна вода, водовідведення, електропостачання, освітлення місць загального користування, користування ліфтами), становить 66132 грн. 16 коп. (а.с.132-136).

Пунктом 5.1. контракту передбачено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим контрактом, регулюються законодавством України.

Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконує свої обов`язки щодо сплати вартості послуг з утримання будинків та територій, що є підставою для стягнення з нього суми заборгованості.

Відповідно дост.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 130 ЖК Української РСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.68, ст.162 ЖК Української PCP наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Питання оплати за користування житловими приміщеннями в гуртожитках та оплати за житлово-комунальні послуги на момент виникнення спірних правовідносин врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Положенням про гуртожитки, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27квітня 2015 року №84 (далі Положення про гуртожитки 2015 року), та в подальшому Примірним положенням про користування гуртожитками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498.

Згідно з положеннями пункту 7 розділу ІІІ Положення про гуртожитки 2015 року особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.

Пунктами 7,11 та 15 Примірного положення про користування гуртожитками передбачено, що користування жилою площею здійснюється у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера.

Наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані , зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом.

Особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору.

Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).

Згідно із ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно дост. 14 Закону «Про житлово-комунальні послуги`залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із пунктами 2, 3, 4 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01червня2011року № 869 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг). Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг. Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Тариф на послуги для гуртожитків, що призначаються для проживання одиноких громадян (житловими приміщеннями спільно користуються кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках), розраховується згідно з цим Порядком. Вартість послуг з розрахунку на ліжко-місце визначається як добуток тарифу на норму житлової площі для однієї особи в гуртожитку.

Разом з тим, із введенням в дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09листопада 2017року суттєво змінено систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг та визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, і такої послуги, як утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не передбачено. Натомість, визначено послугу з управління багатоквартирним будинком, вартість надання якої визначається за згодою сторін і не підлягає державному регулюванню.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року ( надалі Закон) набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (10 грудня 2017 року), згідно його Прикінцевих та перехідних положень Закону його було введено в дію з 01 травня 2019 року, а через шість місяців, тобто з 10 червня 2018 року, введені в дію його норми Закону щодо регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком та з цієї ж дати втратили силу норми старого Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно ч. 2 ст.10 вказаного Закону вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Оскільки калькуляція вартості 1 кв.м. за послуги з утримання гуртожитків прибудинкової території гуртожитку № 1 з 03.05.2018 в частині розрахунку для інших категорій громадян, які проживають за контрактом розрахована відповідна до вимог Закону, судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо відсутіності належних та допустимих доказів на підтвердження вартості наданих позивачем послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з ч. 1 ст.901, ч. 1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.633 ЦК України визначено, що публічним є договір,в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно із ч. 1-4ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1. ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, наякі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із п.п. 1- 3 ч. 1 ст. 43, п. 1 ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники справи мають право, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилання представника відповідача на відповідь ХМР від 07 грудня 2023 року, в якій, як зазначає представник відповідача, представниками ХМР встановлено, зокрема, наступне: - відсутнє постачання гарячої води, холодна вода під слабким напором, відсутність опалення, відсутність електричної енергії, колегією суддів не приймається, оскільки вказана відповідь надана станом на 2023 рік, а позивач просить стягнути заборгованість з 2016 по 2019 рік, отже доказів того, що за період з 2016 по 2019 рік були відсутні вказані комунальні послуги матеріали справи не містять та відповідачем не надані.

Отже,наявні усправі доказисвідчать проте,що вперіод з 01.03.2016 по 01.02.2019 року Харківською медичною академією післядипломної освіти надавались послуги з утримання будинку і прибудинкової території та комунальні послуги.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів на спростовування факту надання послуг, або надання їх у меншому розмірі ніж заявлено позивачем.

Порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків визначається Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 в редакції від 14.01.2009 року і ст. ст. 20, 21 Закону України від 24.06.2004 року «Про житлово- комунальні послуги», відповідно до яких власник або споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше.

На час розгляду даної справи між сторонами не укладений договір на тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти та відповідно, про сплату за наданні послуги витрати на утримання будинку і прибудинкової територій та житлово - комунальних послуг, проте фактично відповідач ОСОБА_1 проживає у гуртожитку, користується послугами водопостачання, водовідведення, електропостачання, тощо, таким чином, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин стосовно надання житлово-комунальних послуг.

Посилання відповідача на необхідність врахування висновків суду про те, що тарифи за проживання у гуртожитку, які викладені у судових рішеннях у справі № 2030/3817/12, у якій відповідач не був учасником справи, є необґрунтованими та колегією суддів не приймається, з огляду на таке.

Не доказуються тільки ті обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь, ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

З рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2013 року у вказаній справі, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11 червня 2014 року, убачається, що ХМАПО зобов`язано розробити економічно обґрунтовані тарифи на житлово-комунальні послуги по гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , та погодити їх з органами місцевого самоврядування за період з жовтня 2009 року провести, на підставі погоджених тарифів, відповідні перерахування витрат на утримання гуртожитку, нарахованих на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , тобто інших осіб та за інший період.

Тому, судова колегія вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки відповідач фактично продовжує проживати у гуртожитку, користується житлово-комунальними послугами, таким чином, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг. Даних про відмову відповідача від отримання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та житлово-комунальних послуг, які надає позивач, або про отримання таких послуг неналежної якості матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбаченихстаттею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 березня 2024 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна