Ухвала

від 29.03.2024 по справі 147/473/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/473/24

Провадження № 2/147/196/24

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

29 березня 2024 року смт Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Тростянецької селищної територіальної громади про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

27 березня 2024 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла зазначена позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, з урахуванням ч.8 ст. 187 ЦПК України судом направлено запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача за вказаною у позовній заяві адресою.

Перевіривши матеріали позовної заяви, судом встановлені недоліки позовної заяви, які унеможливлюють відкриття провадження у справі та обумовлюють необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Також згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак, дана позовна заява не відповідає вказаним вище вимогам закону.

Так, в прохальній частині позовної заяви позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Разом з тим, з позові позивач вказує на те, що відповідачка покладених законом обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної, трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Більше того, позивач зазначає, що зазначені факти, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Згідно із нормами ЦПК кожна позовна вимога повинна містити наявність спору між сторонами та зазначення доказів на підтвердження кожної обставини.

Разом з тим, позивач не зазначає жодних доказів по наведеним вище обставинам, зокрема щодо умисного ухилення відповідача у виконанні своїх батьківських обов`язків, тобто якими фактичними діями чи бездіяльністю відповідача воно виражалось та мало місце у кожному окремому випадку та які докази ці обставини засвідчують.

У позовній заяві відсутні будь-які дані з приводу того, чи вживалися до відповідача будь-які заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідача.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України докази, якими підтверджуються обставини та на яких ґрунтуються заявлені вимоги, подаються разом з поданням позовної заяви до суду.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, особи можуть бути позбавлені батьківських прав виключно з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Згідно із п. 15 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже, відповідно до положень ст. 19 Сімейного кодексу України питання щодо позбавлення батьківських прав певної особи повинно обов`язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та наданням про це письмового висновку.

У свою чергу, висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності позбавлення батьківських прав. Для підготовки даного висновку комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Таким чином зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази.

У цьому контексті суд звертає увагу на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі №211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження матері про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.

Однак, позивачем в порушення вказаних норм до позовної заяви не додано висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, при цьому не надано доказів звернення до служби та відмови у наданні такого висновку.

Крім іншого, правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України. Разом з тим, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вимог про стягнення аліментів не заявив, відомостей щодо матеріального забезпечення неповнолітніх дітей, у випадку позбавлення батьківських прав відповідача, а також щодо рівня доходу, стану здоров`я відповідача не навів.

Крім того, позивачем до матеріалів справи не долучено акт обстеження побутових та житлових умов за адресою проживання дітей.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Позивач визначив третьою особою Службу у справах дітей Тростянецької селищної територіальної громади.

Як встановлено ч. 4 ст. 58 ЦПК України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

За змістом ст. 1, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр; сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином позивачеві необхідно конкретизувати відомості щодо третьої особи у справі, а саме вказати конкретний орган місцевого самоврядування (його службу, відділ, підрозділ, тощо), який представляє інтереси відповідної територіальної громади.

Крім того зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України.

Так, згідно із ч.2 ст.95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Варто зазначити, що відповідно до вимог пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», який затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, засвідчення копій документів здійснюється шляхом проставляння відмітки зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч вищенаведеним вимогам процесуального закону, позивачем подано належним чином не засвідчені копії документів, що є також недоліком позову.

Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі і підлягають усуненню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, протягом п`яти з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали до встановленої дати, вказані недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Тростянецької селищної територіальної громади про позбавлення батьківських прав - залишити без руху.

Надати позивачу строк тривалістю сім днів з дня вручення копії ухвали, для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк, його позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. Г. Борейко