Рішення

від 20.03.2024 по справі 904/6507/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6507/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пр. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 25522449)

до Фізичної особи-підприємця Тарана Анатолія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради (50057, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., Майдан Праці, буд.1; ідентифікаційний код 34811376)

про усунення перешкод у користуванні майном

Представники:

від позивача: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6128/23 від 14.12.2023) до Фізичної особи-підприємця Таран Анатолія Дмитровича про в якому просить усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Таран Анатолія Дмитровича з нежилої окремо розташованої будівлі загальною 409,0 кв.м., розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вартаняна 2а, балансоутримувачем якого є Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради з підписанням акту приймання-передавання з Комунальним підприємством "Парковка та реклама" Криворізької міської ради.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 25.01.2024 о 14:10 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради.

Позивач у клопотанні (вх.№2909/24 від 17.01.2024 (Документ сформований в системі "Електронний суд") та вх.№3624/24 від 22.01.2024 (засобами поштового зв`язку)) про розгляд справи без участі позивача, просить, розглянути справу без представника позивача за наявними у матеріалах справи документами, у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні.

Судове засідання, призначене на 25.01.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Загинайко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 призначено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 14.02.2024 о 16:20 год.

Позивач у клопотанні (вх.№6265/24 від 06.02.2024) про розгляд справи без участі позивача просить розглянути справу №904/6507/23 без представника позивача за наявними у матеріалах справи документами у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні.

У судове засідання 14.02.2024 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 20.03.2024 о 15:30 год.

Позивач у клопотанні (вх.№8230/24 від 19.02.2024) про розгляд справи без участі позивача зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 у справі №904/6507/23 розгляд призначено на 14.02.2024 о 16 год. 20 хв. та просить у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні, розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі документами та зазначає, що викладене у позовній заяві підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позовну заяву.

Також позивач у клопотаннях (вх.№12134/24 від 12.03.2024 та вх.№13740/24 від 19.03.2024) про розгляд справи без участі позивача зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 у справі №904/6507/23 розгляд призначено на 20.03.2024 о 15 год. 30 хв. та просить у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні, розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі документами та зазначає, що викладене у позовній заяві підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позовну заяву.

У судове засідання 20.03.2024 представники сторін не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи - підприємця, зокрема, про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_2 , на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 47).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду, були повернуті за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20, а саме:

- ухвала від 19.12.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була повернута на адресу суду з довідкою форми 20 від 30.12.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 53-57);

- ухвала від 30.01.2024 була повернута на адресу суду з довідкою форми 20 від 20.10.2023 "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 83-86);

- ухвала від 14.02.2024 була повернута на адресу суду з довідкою форми 20 від 05.03.2024 "За закінченням терміну зберігання" від (а.с. 87-91);

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі №923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 19.12.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 20.03.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Також суд звертає увагу, що 16.02.2024 на веб-порталі судової влади України було опубліковано оголошення щодо часу та місця судового засідання у справі №904/6507/23 (а.с.80).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів усунення перешкод у користуванні майном, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як орендодавцем, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Таран Анатолієм Дмитровичем, як орендарем, було укладено договір від 07.08.2014 №22/44 оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста (надалі - Договір) (а.с. 20-21).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежила окремо розташована будівля загальною площею 409,0 м2, розташована за адресою: вул. Вартаняна, 2А для використання під розміщення ритуальних послуг, балансоутримувачем якого є УКВМ. Об`єкт оренди облаштований холодним водопостачанням, каналізацією, центральним опаленням, електромережею. Використання орендованого комунального майна не за призначенням забороняється.

Договір оренди вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору вступ орендаря у строкове платне користування об`єктом оренди настає одночасно з підписанням акту приймання-передавання, який треба оформити в 5-ти денний термін з КП "Парковка та реклама".

У разі припинення або розірвання цього договору орендар повертає об`єкт оренди орендодавцю в 5-ти денний термін (пункт 2.3 Договору).

Об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання з КП "Парковка та реклама" (пункт 2.4 Договору).

За користування об`єктом оренди орендар сплачує річну орендну плату в розмірі 3% від незалежної вартості об`єкта оренди. Орендна плата становить 345,7 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок КП "Парковка та реклама" щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного, з подальшим перерахуванням 70% коштів до міського бюджету. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індекс інфляції визначається щомісячно Держкомстатом України. Розмір орендної плати може бути переглянуто у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до розділу 6 Договору орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, визначену цим договором; у разі припинення або розірвання договору у 5-ти денний термін повернути за актом приймання-передавання об`єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Цей договір діє з 07.08.2014 по 07.07.2017 включно (пункт 11.1 Договору).

Після закінчення терміну дії цього договору при належному виконанні його умов, орендар має переважне право на інших рівних умовах продовження його на новий термін (пункт 11.3 Договору).

Цей договір припиняється у разі: закінчення терміну дії, приватизації об`єкта оренди, банкрутства орендаря, знищення об`єкта оренди. Достроково цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а також за вимогою однієї з них за рішенням суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором та з інших підстав, передбачених законодавством України (пункт 11.4 Договору).

У разі, якщо орендодавець не попередить орендаря протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах (пункт 11.5 Договору).

На підставі Договору комісією у складі інженера II категорії відділу КЦ ВКМ Баранчук Ю.В., інженера II категорії відділу КЦ ВКМ Гузь С.О., інженера відділу КЦ ВКМ Щелінської Т.Г. 07.08.2014 проведена передача фізичній особі-підприємцю Таран Анатолію Дмитровичу у строкове платне користування окремо розташованої будівлі загальною площею 409,0 м2, за адресою: вул. Вартаняна, 2а під розміщення ритуальних послуг, балансоутримувачем якого є Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, що підтверджується Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 07.08.2014 (а.с.22).

Позивач у позові зазначає, що по закінченню терміну дії правочину Договір двічі продовжувався без перегляду його умов до 07.06.2020 та до 07.05.2023 відповідно.

В подальшому відповідач у заяві від 03.03.2023 просить позивача продовжити Договір оренди від 07.08.2023 №22/44 за результатами аукціону відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна (а.с. 23).

На підставі вказаного звернення відповідача та інформації Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради, відповідно до частини 9 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради видано Наказ від 27.03.2023 №122-оренда "Про продовження на аукціоні договору оренди нежитлової окремо розташованої будівлі за адресою: вул. Вартаняна, 2а" (а.с.24).

Як вбачається, в подальшому було проведено електронний аукціон, за результатами якого Електронною торговою системою було сформовано Протокол від 11.04.2023 про результати електронного аукціону №LLP001-UA-20230328-00894, згідно з яким переможцем визнано ФОП Таран А.Д.

Відповідно до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 переможцем аукціону підписано протокол електронного аукціону (а.с. 25-26).

В подальшому, позивачем листом від 21.04.2023 №17/16/738 "Про врегулювання орендно-договірних відносин" направлено відповідачу для розгляду та підписання проекти договорів оренди та про відшкодування земельного податку об`єкта нерухомості комунальної власності міста на вул. Вартаняна, 2а (а.с. 27).

20.06.2023 позивачем було здійснено повторне звернення до відповідача з метою вжиття заходів щодо підписання документів з боку орендаря та надання підтверджуючих платіжних доручень щодо сплати обов`язкових внесків (лист від 20.06.2023 №17/16/1187) (а.с.28-30).

У зв`язку з тим, що станом на 15.08.2023 відповідачем не підписано договір оренди та не сплачено авансовий внесок, відповідно до пункту 80 Порядку, позивачем складено Акт від 15.08.2023 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону №LLP001-UA-20230328-00894, згідно з яким фізична особа-підприємець Таран Анатолій Дмитрович вважається дискваліфікованою (а.с. 31).

В подальшому відповідач звернувся до КП "Парковка та Реклама" КМР з заявою від 13.09.2023, у якій просить направити представників для прийняття об`єкта комунальної власності - окремо розташованої будівлі за адресою вул. Вартаняна, 2а (а.с. 32).

На підставі вказаного звернення 20.09.2023 комісією Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради було здійснено виїзд за адресою: вул. Вартаняна, 2а, за результатами якого було складено Акт від 20.09.2023 щодо незаконного володіння об`єктом комунальної власності на вул. Вартаняна, 2А, яким, зокрема, засвідчено незаконне користування об`єктом комунальної власності на вул. Вартаняна, 2А фізичною особою-підприємцем Таран Д.А. (а.с. 33).

Позивач стверджує, що незважаючи на закінчення строку дії Договору оренди, на теперішній час спірний об`єкт оренди відповідачем не повернуто, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За приписами статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно.

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону (частина 2 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається, між сторонами було укладено Договір від 07.08.2014 №22/44 оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста.

Частиною 1 статті 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (стаття 795 Цивільного кодексу України).

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (стаття 797 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Розділом 6 Договору визначено обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання договору у 5-ти денний термін повернути за актом приймання-передавання об`єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Позивач стверджує, що термін дії Договору оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста №22/44 від 07.08.2014 року, з урахуванням його продовження, закінчився 07.05.2023, відповідачем вказане не спростовано.

Отже, строк повернення відповідачем майна з оренди є таким, що настав - 12.05.2023.

Проте, станом на день розгляду даної справи, майно відповідачем не повернуто.

Частиною 1 статті 42 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 321 Цивільного кодексу України, якими визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 29.03.2018 у справі № 918/317/17 зазначив, що у розумінні приписів наведеної норми, право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічну правову позицію сформовано у постановах КГС ВС від 19.06.2019 у справі № 925/180/18 та від 25.06.2019 у справі № 923/640/18.

Таким чином, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17.

Вимога позивача про виселення зі спірної будівлі, за своєю суттю, є негаторним позовом (стаття 391 Цивільного кодексу України), який спрямований на захист права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння.

Судом встановлено, що балансоутримувачем об`єкту нерухомості - нежитлової окремо розташованої будівлі загальною площею 409,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Вартаняна, 2а є Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

Наявними у справі документами підтверджується факт користування відповідачем майном, без належних на те підстав.

У ході судового розгляду відповідач не надав належних і допустимих доказів правомірності користування спірним майном, не навів обставин безпідставності вимог позивача щодо звільнення спірного об`єкта оренди.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 у справі №923/876/16.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 у справі № 910/2861/18.

Велика Палата Верховного Суду зауважує в пункті 8.40 Постанови від 25.01.2022 у справі №143/591/20, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)(пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Сhahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Суд доходить висновку, що усунення перешкоди в користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлового приміщення в зв`язку із закінченням договірних відносин між сторонами спору є ефективним способом захисту порушеного права і задоволення такої вимоги призведе до дійсного захисту порушеного права та законного інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №910/1549/22, від 04.07.2023 року у справі № 910/5528/22, від 03.10.2023 року у справі №910/6018/22, від 22.08.2023 року по справі №522/6879/18, від 26.09.2023року у справі №916/2237/22.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 684 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пр. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 25522449) до Фізичної особи-підприємця Тарана Анатолія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради (50057, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., Майдан Праці, буд.1; ідентифікаційний код 34811376) про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.

2. Усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Тарана Анатолія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з нежилої окремо розташованої будівлі загальною площею 409,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , балансоутримувачем якої є Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пр. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 25522449) з підписанням акту приймання-передавання з Комунальним підприємством "Парковка та реклама" Криворізької міської ради (50057, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., Майдан Праці, буд.1; ідентифікаційний код 34811376).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тарана Анатолія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пр. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 25522449) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

28.03.2024