Рішення

від 28.03.2024 по справі 904/5278/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024м. ДніпроСправа № 904/5278/23

За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар", м. Дніпро

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1 , м. Донецьк

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕП", м. Дніпро

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації

Суддя Красота О.І.

за участю секретаря судового засідання Куц І.І.

Представники:

від Позивача: Михайлюк Т.О., виписка з ЄДРПОУ;

від Відповідача: Шпакова Т.С., ордер серія АЕ № 1248465 від 19.12.2023;

від Третьої особи-1: не з`явився;

від Третьої особи-2: не з`явився;

від Третьої особи-3: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар" і просить суд:

- усунути перешкоди у користуванні Позивачу земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, шляхом зобов`язання Відповідача знести самочинно побудовану міні автозаправну станцію (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2207907912101), розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, яке складається з: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити його на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г (реєстраційний номер: 2207907912101) із закриттям розділу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка не передана жодній юридичній та/або фізичній особі у користування. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г зареєстровано право власності на міні автозаправну станцію, яке складається з: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа (далі - об`єкт нерухомого майна), за Відповідачем на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.07.2021, зареєстрованого в реєстрі за номером 441 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В. Так, 26.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцева А.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42163965 з метою реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на розгляд державного реєстратора подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія ІУ 141200309852 від 14.09.2009, видавник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, розпорядження Дніпропетровського міського голови "Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна по вул. Шинна, 1-Г" від 13.05.2009 за №389-р та технічний паспорт, виготовлений станом на 23.06.2020 фізичною особою-підприємцем Пазій Олександром Леонідовичем (рік будівництва значиться 2009). Також надано інформаційний лист Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради від 23.10.2020 № 11485 на ім`я ПН ДМНО Попової І.В. та лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 20.10.2020 № 2016/20. У подальшому, 09.11.2020 ОСОБА_1 , як засновник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП", повторно звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцева А.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42428493 з метою реєстрації переходу (відчуження) права приватної власності на об`єкт нерухомого майна. Для відчуження права приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 , як уповноважена особа від ТОВ "ЕП", надав для здійснення реєстраційних дій державному реєстратору ОСОБА_2 документи: рішення єдиного власника №2 ТОВ "ЕП" від 09.11.2020, акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "ЕП" та наказ № 1 від 25.03.2020. Надалі, приватним нотаріусом Мазуренком С.В. 20.07.2021 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.07.2021 були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна та зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за Відповідачем. Позивачем при дослідженні правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна було отримано деталізовану інформацію, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та виявлено, що первісне право приватної власності було протиправно зареєстровано 26.10.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. за ОСОБА_1 , а підставою для цього стала декларація про готовність об`єкта до експлуатації серія ІУ 141200309852, видана Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області 14.09.2009. В ході перевірки вищевказаної інформації, Позивачем зроблено відповідні запити до компетентних органів та встановлено, що інформація щодо декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ІУ 141200309852, виданий 14.09.2009, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області, згідно даних Порталу державної електронної системи у сфері будівництва, які знаходяться у відкритому доступі, а також згідно даних акту приймання-передачі дозвільної документації від 27.10.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції Дніпропетровської області, відсутня. Крім того, відсутня також будь-яка інша інформація стосовно дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозволів) чи інші документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по об`єктам нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г. Так, листами від 01.09.2022 № 4/1-211 та від 21.11.2022 № 4/1-282 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради повідомило, що станом на час надання цієї відповіді, відомості щодо дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозвіл) чи документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по спірному об`єкту - відсутні. Отже, лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 20.10.2020 № 2016/20 щодо затвердження Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, який міститься у додатках до самої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ІУ 141200309852 від 14.09.2009, не відповідає дійсності. Так, листи від 20.10.2020 № 2016/20 та від 21.11.2022 № 4/1-282 підписані начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Надією Ратич, проте підписи на цих листах є абсолютно різними. Таким чином, на думку Позивача, можна дійти висновку про підроблення листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 20.10.2020 № 2016/20. Крім того, Позивачем встановлено, що відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста, адреса - вул. Шинна, 1-Г жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній (лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 13.09.2022 № 3/15-283). Позивач зазначає, що у додатках до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ІУ 141200309852 від 14.09.2009, міститься розпорядження Дніпропетровського міського голови від 13.05.2009 № 389-р, згідно якого присвоєно об`єкту нерухомого майна - міні автозаправочній станції по вулиці Шинна, адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 1-Г. Однак, вказане розпорядження міського голови не приймалось. Тобто, жодному об`єкту нерухомого майна адреса м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 1-Г не присвоювалась. До того ж, у інформаційній (автоматизованій) підсистемі "Фіскальний кадастр" Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська (МЗІС) не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між Позивачем та юридичними/фізичними особами на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а отже земельна ділянка - місце розташування спірного нерухомого майна перебуває у незаконному користуванні Відповідача, чим суттєво порушуються права та інтереси територіальної громади міста Дніпро. Позивач наголошує, що між ним та будь-якими іншими особами немає і ніколи не було договірних відносин щодо будівництва або розміщення будь-яких будівель і споруд. Позивач документи, що посвідчують право користування земельними ділянками і надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт із вказаною адресою, не видавав і не реєстрував, в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти не приймались, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалась і до містобудівного кадастру не вносилась. Жодних рішень про передачу спірної земельної ділянки у власність чи користування ні ОСОБА_1 , ні Відповідачу Позивачем не приймалось. Отже, відсутність доказів належного оформлення за ОСОБА_1 речового права на спірну земельну ділянку, отримання ним відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту і введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію може свідчити про те, що спірна будівля є об`єктом самочинного будівництва.

Одночасно з позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд:

- заборонити Відповідачу, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна, а саме міні автозаправну станцію: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2207907912101), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову у цій справі на об`єкт нерухомого майна, а саме міні автозаправну станцію: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2207907912101), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до вчинення Відповідачем дій щодо подальшого відчуження спірного нерухомого майна третім особам. При цьому, обтяжене майно фактично перебуватиме у володінні Відповідача, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.

Ухвалою суду від 06.10.2023 у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 09.10.2023 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: письмові уточнення стосовно місцезнаходження Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради; належні докази надіслання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради копії позовної заяви з додатками за його місцезнаходженням; письмові уточнення стосовно того, на стороні кого (Позивача або Відповідача) Позивач просить залучити до участі у справі в якості Третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕП", Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

19.10.2023 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.11.2023 о 12:00 год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ); залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕП" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 106, оф. 5); залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75; адреса для листування: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58).

21.11.2023 від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник Позивача у підготовчому засіданні 21.11.2023 надав пояснення щодо позовних вимог.

Представник Відповідача у підготовче засідання 21.11.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом Укрпошти, повернутим відділенням поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресату за вказаною адресою.

Представник Третьої особи-1 у підготовче засідання 21.11.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті суду.

Представник Третьої особи-2 у підготовче засідання 21.11.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом Укрпошти, повернутим відділенням поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресату за вказаною адресою.

Представник Третьої особи-3 у підготовче засідання 21.11.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкладено підготовче засідання на 19.12.2023 о 14:00 год.

19.12.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує та просить суд задовольнити клопотання про витребування доказів, що долучено до відзиву, відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Крім того, до відзиву на позов додано клопотання про витребування доказів, в якому Відповідач просить суд витребувати документи та відомості у Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу реєстрації майнових прав, ДП "Сетам", Державної інспекції архітектури та містобудування України, Комунального підприємства "Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації", приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л.А., приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка С.В., Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району, ТОВ "Горизонт проєкт", Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, оскільки на дату подання зазначеного клопотання відповідь на адвокатські запити від останніх отримано не було.

Представник Відповідача у підготовчому засіданні 19.12.2023 надав пояснення щодо подання відзиву на позов та клопотання про витребування доказів.

Представник Третьої особи-1 у підготовче засідання 19.12.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті суду.

Представник Третьої особи-2 у підготовче засідання 19.12.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, докази його належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання матеріали справи не містять.

Представник Третьої особи-3 у підготовче засідання 19.12.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 19.12.2023 відмовлено Відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів; продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 06.02.2024 о 10:00 год. При цьому, в ухвалі суд зазначив, що Відповідач пропустив строк, встановлений судом, на подання відзиву на позов, що має наслідок, передбачений ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2023 у справі № 904/5278/23 задоволено частково; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2023 у справі № 904/5278/23 скасовано; заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову у справі № 904/5278/23 задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову шляхом:

заборони Відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна, а саме міні автозаправну станцію: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2207907912101), яка розташована за адресою: вул. Шинна, 1-Г, м. Дніпро;

заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову у цій справі на об`єкт нерухомого майна, а саме міні автозаправну станцію: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2207907912101), яка розташована за адресою: вул. Шинна, 1-Г, м. Дніпро.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар" на користь Дніпровської міської ради 2 684,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги; видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручено Господарському суду Дніпропетровської області.

18.01.2024 на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 судом видано наказ.

05.02.2024 від Відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він, зокрема просив суд долучити до матеріалів справи докази та врахувати їх під час розгляду справи, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

05.02.2024 від Позивача надійшли заперечення на клопотання Відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позов, в яких він просив суд відмовити Відповідачу у задоволенні вказаного клопотання, поданий відзив на позов залишити без розгляду.

05.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Поллістар" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Дніпровської міської ради і просить суд:

- долучити зустрічну позовну заяву до матеріалів справи;

- поновити строк для подання зустрічної позовної заяви та прийняти її до розгляду;

- визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар" на об`єкт нерухомого майна міні автозаправочну станцію (опис об`єкта: літ. А-1 - операторна, загальною площею 14,4 кв.м; літ. б-1 - мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1 - мет.цист. газова; І, ІІ, ІІІ - реклама; літ. Ї - замощення; літ. Г - огорож), що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Шинна, будинок 1-г, реєстраційний номер нерухомого майна - 2207907912101.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Поллістар" зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 24.10.2023 воно жодним чином не отримувало. Із цією ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Поллістар" ознайомилось (отримало) лише 06.12.2023 після отримання його представником доступу до електронної справи в системі "Електронний суд" та подальшого ознайомлення з матеріалами електронної справи. Тому строк для подання відзиву спливає 21.12.2023. При цьому, зустрічна позовна заява направлена до суду в межах підготовчого судового засідання, що по суті не призведе до затягування судового розгляду, а лише забезпечить можливість надати об`єктивну оцінку всім обставинам справи.

Ухвалою суду від 06.02.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар" про поновлення пропущеного строку для подання зустрічної позовної заяви відмовлено; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Поллістар" зустрічну позовну заяву за № б/н без дати з доданими до неї документами, у т.ч. платіжну інструкцію № 5 від 02.02.2024.

Представник Позивача у підготовчому засіданні 06.02.2024 надав пояснення щодо поданих заперечень на клопотання Відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Представник Відповідача у підготовчому засіданні 06.02.2024 надав пояснення щодо позовних вимог.

Представник Третьої особи-1 у підготовче засідання 06.02.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті суду.

Представник Третьої особи-2 у підготовче засідання 06.02.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Представник Третьої особи-3 у підготовче засідання 06.02.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 06.02.2024 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2024 об 11:00 год.

05.03.2024 від Відповідача надійшло клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

05.03.2024 від Відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання, в якому він просив суд:

- повернутись на стадію підготовчого судового засідання;

- поновити строки для подання клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи;

- задовольнити клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

05.03.2024 від Відповідача надійшло клопотання про визнання доказів недопустимими, в якому він просив суд визнати докази, надані Позивачем, недопустимими, а саме:

- лист Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділ реєстрації майнових прав від 01.09.2022 № 3/1033-01.1.-19/402, з додатками;

- лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 01.09.2022 № 4/1-211.

05.03.2024 від Відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він просив суд, зокрема:

- поновити строки для подання додаткових доказів у справі та долучити їх до матеріалів справи;

- відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

05.03.2024 від Відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із розглядом у суді апеляційної інстанції апеляційної скарги Відповідача на ухвалу суду від 06.02.2024, якою у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар" про поновлення пропущеного строку для подання зустрічної позовної заяви відмовлено та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Поллістар" зустрічну позовну заяву за № б/н без дати з доданими до неї документами, у т.ч. платіжну інструкцію № 5 від 02.02.2024. Відповідач зазначає, що результати розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції можуть суттєво вплинути на подальший розгляд справи в суді першої інстанції. Розгляд справи у суді першої інстанції до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції може призвести до неповного розгляду справи і формування помилкових висновків у справі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 05.03.2024 надав пояснення щодо раніше поданих клопотань та письмових пояснень.

Представник Позивача у судовому засіданні 05.03.2024 заперечував проти клопотання Відповідача про відкладення судового засідання; позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Третьої особи-1 у судове засідання 05.03.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті суду.

Представник Третьої особи-2 у судове засідання 05.03.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Представник Третьої особи-3 у судове засідання 05.03.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 05.03.2024, з огляду на неявку у судове засідання Третіх осіб-1, 2, 3, відкладено розгляд справи по суті на 28.03.2024 об 11:00 год.; до судового засідання: Позивачу - надати письмові пояснення щодо поданих Відповідачем клопотань про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, про повернення до стадії підготовчого судового засідання, про визнання доказів недопустимими та письмових пояснень. При цьому, розгляд клопотань Відповідача про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, про повернення до стадії підготовчого судового засідання, про визнання доказів недопустимими відкладено до наступного засідання.

28.03.2024 від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 160/6520/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар" до Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

28.03.2024 від Відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання додаткових доказів у справі та долучення їх до матеріалів справи.

Представник Позивача у судовому засіданні 28.03.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні 28.03.2024 проти позовних вимог заперечував та у позові просив відмовити.

Представник Третьої особи-1 у судове засідання 28.03.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті суду.

Представник Третьої особи-2 у судове засідання 28.03.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Представник Третьої особи-3 у судове засідання 28.03.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г зареєстровано право власності на міні автозаправну станцію, яке складається з: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ. Ї замощення, літ. Г огорожа (далі - об`єкт нерухомого майна), за Товариством з обмеженою відповідальністю "Поллістар" (далі - Відповідач) на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.07.2021, зареєстрованого в реєстрі за номером 441 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В.

Так, 26.10.2020 ОСОБА_1 (далі Третя особа-1) звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцева А.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42163965 з метою реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна.

Для проведення державної реєстрації разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на розгляд державного реєстратора подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія ІУ 141200309852 від 14.09.2009, видавник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, розпорядження Дніпропетровського міського голови "Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна по вул. Шинна, 1-Г" від 13.05.2009 за № 389-р та технічний паспорт, виготовлений станом на 23.06.2020 фізичною особою-підприємцем Пазій Олександром Леонідовичем (рік будівництва значиться 2009).

Також надано інформаційний лист Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради від 23.10.2020 № 11485 на ім`я приватного нотаріуса ДМНО Попової І.В. та лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 20.10.2020 № 2016/20.

У подальшому, 09.11.2020 ОСОБА_1 , як засновник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП" (далі Третя особа-2), повторно звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцева А.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42428493 з метою реєстрації переходу (відчуження) права приватної власності на об`єкт нерухомого майна.

Для відчуження права приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 , як уповноважена особа від ТОВ "ЕП", надав для здійснення реєстраційних дій державному реєстратору ОСОБА_2 документи: рішення єдиного власника № 2 ТОВ "ЕП" від 09.11.2020, акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "ЕП" та наказ № 1 від 25.03.2020.

Надалі, приватним нотаріусом Мазуренком С.В. 20.07.2021 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.07.2021 були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна та зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за Відповідачем.

Таким чином, власником об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г є Відповідач.

Позивачем при дослідженні правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна було отримано деталізовану інформацію, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та виявлено, що первісне право приватної власності було протиправно зареєстровано 26.10.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. за Бажаном М.І., а підставою для цього стала декларація про готовність об`єкта до експлуатації серія ІУ 141200309852, видана Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області 14.09.2009.

У ході перевірки вищевказаної інформації, Позивачем зроблено відповідні запити до компетентних органів та встановлено, що інформація щодо декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ІУ 141200309852, виданий 14.09.2009, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області, згідно даних Порталу державної електронної системи у сфері будівництва, які знаходяться у відкритому доступі, а також згідно даних акту приймання-передачі дозвільної документації від 27.10.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції Дніпропетровської області, відсутня.

Крім того, відсутня також будь-яка інша інформація стосовно дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозволів) чи інші документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по об`єктам нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г.

Так, листами від 01.09.2022 № 4/1-211 та від 21.11.2022 № 4/1-282 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради повідомило, що станом на час надання цієї відповіді, відомості щодо дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозвіл) чи документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по спірному об`єкту - відсутні.

Отже, лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 20.10.2020 № 2016/20 щодо затвердження Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, який міститься у додатках до самої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ІУ 141200309852 від 14.09.2009, не відповідає дійсності.

Позивач зазначає, що листи від 20.10.2020 № 2016/20 та від 21.11.2022 № 4/1-282 підписані начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Надією Ратич, проте підписи на цих листах є абсолютно різними.

Таким чином, на думку Позивача, можна дійти висновку про підроблення листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 20.10.2020 № 2016/20.

Крім того, відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста, адреса - вул. Шинна, 1-Г жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній (лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 13.09.2022 № 3/15-283).

Позивач зазначає, що у додатках до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ІУ 141200309852 від 14.09.2009, міститься розпорядження Дніпропетровського міського голови від 13.05.2009 № 389-р, згідно якого присвоєно об`єкту нерухомого майна - міні автозаправочній станції по вулиці Шинна, адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 1-Г. Однак, вказане розпорядження міського голови не приймалось. Тобто, жодному об`єкту нерухомого майна адреса м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 1-Г не присвоювалась.

До того ж, в інформаційній (автоматизованій) підсистемі "Фіскальний кадастр" Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська (МЗІС) не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між Позивачем та юридичними/фізичними особами на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а отже земельна ділянка - місце розташування спірного нерухомого майна перебуває у незаконному користуванні Відповідача, чим суттєво порушуються права та інтереси територіальної громади міста Дніпро.

Позивач наголошує, що між ним та будь-якими іншими особами немає і ніколи не було договірних відносин щодо будівництва або розміщення будь-яких будівель і споруд.

Позивач документи, що посвідчують право користування земельними ділянками і надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт із вказаною адресою, не видавав і не реєстрував, в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти не приймались, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалась і до містобудівного кадастру не вносилась. Жодних рішень про передачу спірної земельної ділянки у власність чи користування ні ОСОБА_1 , ні Відповідачу Позивачем не приймалось.

Отже, відсутність доказів належного оформлення за ОСОБА_1 речового права на спірну земельну ділянку, отримання ним відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту і введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію може свідчити про те, що спірна будівля є об`єктом самочинного будівництва.

Позивач стверджує, що за відсутності правових підстав Відповідачем зареєстроване право приватної власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності або користування, а лише засвідчення державою вже набутого особою права власності або користування і ототожнювати факт набуття права з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності або користування, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права, а не є підставою його набуття (висновок наведено відповідно до постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 203/5561/16, від 21.04.2021 у справі № 916/3674/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок).

Так, пунктом 41 Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, також не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проєкту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в Єдиному реєстрі документів.

Положеннями ч. 2 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Водночас, положення ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначають, якщо під час проведення державної реєстрації прав у державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, такий державний реєстратор зобов`язаний повідомити про це правоохоронні органи.

Якщо під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора у Міністерства юстиції України чи його територіального органу виникає сумнів щодо справжності поданих документів, вони зобов`язані повідомити про це правоохоронні органи.

Водночас, відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт другий частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав, у тому числі за розголошення відомостей, одержаних ними в результаті проведення реєстраційних дій, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Отже, відповідно до вищезазначеного, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з доданими документами була отримана на розгляд державним реєстратором Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. та, відповідно, ним було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54867253 від 30.10.2020.

Пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції станом на дату здійснення державної реєстрації) зазначено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Однак, державний реєстратор Зайцев А.В. під час проведення державної реєстрації прав не вчинив дій стосовно перевірки відомостей щодо прав власності, які могли виникнути в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року (у зв`язку з тим, що рік будівництва нерухомого майна значиться 2009 рік), не встановлено чи має місце самочинність побудови зазначеного об`єкту нерухомості тощо, чим порушено порядок вчинення реєстраційних дій відповідно до покладених на нього посадових обов`язків.

Таким чином, на підставі неіснуючих документів, без жодних на те правових підстав та з порушенням встановленого Порядком державної реєстрації прав переліком необхідних документів, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулась незаконна реєстрація права приватної власності на міні автозаправну станцію, місце розташування якої зазначено: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2207907912101) за ОСОБА_1 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ІУ 141200309852, видана 14.09.2009, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради.

Крім того, згідно зі ст.14 Закону України "Про основи містобудування" проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку, встановленому законодавством належало до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування.

Також, станом на 14.09.2009 (дата декларації про введення об`єкта в експлуатацію) діяв Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 534).

Так, цей Порядок установлював механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Згідно з п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об`єкта проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (далі - інспекція)

До того ж, у наданому примірнику декларації про введення об`єкта нерухомого майна до експлуатації у п. 14 зазначено «інформація про проведену технічну інвентаризацію об`єкта: ОСОБА_3 , № НОМЕР_1 ». У той же час, на розгляді державного реєстратора Зайцева А.В. перебував технічний паспорт, виготовлений ФОП Пазій О.Л., в якому наявна інформація, що ОСОБА_3 отримав кваліфікаційний сертифікат на здійснення інвентаризації нерухомого майна лише 14.12.2016, а отже, не міг виконувати покладені на нього функції у 2009 році, як це зазначено у декларації про введення в експлуатацію об`єкта нерухомого майна.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" чітко визначено щодо якого нерухомого майна проводиться державна реєстрація прав, а саме: у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

У розділі, відкритому на міні автозаправну станцію з реєстраційним номером 2207907912101, зазначено такий опис: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа.

Відповідно до наявного у матеріалах реєстраційної справи технічного паспорту, виготовленого ФОП Пазій О.Л., станом на 23.06.2020 рік встановити технічні характеристики мет.цист.ДТ, 95 бенз - літ.б-1; мет.цист.газова - в-1; реклама - І,ІІ,ІІІ не можливо, проте, зважаючи на їх зовнішній вигляд та цільове призначення, їх переміщення цілком можливе без зміни призначення та без втрати функціонального обов`язку.

Визначення поняття замощення наведено в Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, що затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186), а саме замощення це спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів.

Згідно зі схематичним планом земельної ділянки, наведеним у технічному паспорті, можливо встановити розміри земельної ділянки, яка безпідставно використовується Відповідачем та на якій право власності на замощення розміщене неправомірно і зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Крім того, вищезазначений обов`язок передбачено п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

При вчиненні реєстраційних дій стосовно проведення державної реєстрації права приватної власності на міні автозаправну станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі наданої декларації про готовність об`єкта до експлуатації державним реєстратором не було дотримано вищенаведених норм законодавства та порушено передбачену процедуру здійснення реєстраційних дій у сфері реєстрації.

Позивач наголошує, що між ним та будь-якими іншими особами немає і ніколи не було договірних відносин щодо будівництва або розміщення будь-яких будівель і споруд. Позивач документи, що посвідчують право користування земельними ділянками і надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт із вказаною адресою, не видавав і не реєстрував, в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти не приймались, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалась і до містобудівного кадастру не вносилась. Жодних рішень про передачу спірної земельної ділянки у власність чи користування ні ОСОБА_1 , ні Відповідачу Позивачем не приймалось.

Земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно міні автозаправна станція по вул. Шинна, 1-Г у м. Дніпрі, належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.

Отже, відсутність доказів належного оформлення за ОСОБА_1 речового права на спірну земельну ділянку, отримання ним відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту і введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію може свідчити про те, що спірна будівля є об`єктом самочинного будівництва.

У свою чергу, як вже було зазначено вище, 09.11.2020 ОСОБА_1 , як засновник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП", повторно звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцева А.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42428493 з метою реєстрації переходу (відчуження) права приватної власності на об`єкт нерухомого майна.

Для відчуження права приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 , як уповноважена особа від ТОВ "ЕП", надав для здійснення реєстраційних дій державному реєстратору ОСОБА_2 документи: рішення єдиного власника №2 ТОВ "ЕП" від 09.11.2020, акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "ЕП" та наказ № 1 від 25.03.2020.

Відповідно до п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:

1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат".

3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);

4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

У відповідності до вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, справжність підписів на акті приймання-передачі майна, рішенні № 2 від 09.11.2020, що підтверджує факт передачі такого майна засвідчені нотаріально, а саме приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О.О.

Однією із засад державної реєстрації прав на підставі п. 2-1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав.

Стаття 31-2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" аргументує особливості державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, а саме державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.

Нотаріус у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ч. 9 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з підстав для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав є те, що документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса.

Таким чином, державний реєстратор позбавлений права вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна у зв`язку з тим, що акт приймання-передачі нерухомого майна потребує нотаріального засвідчення. У такому випадку нотаріус, який вчинив нотаріальну дію, є належним суб`єктом державної реєстрації прав, що покликаний здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За таких обставин та зважаючи на протиправність первісної державної реєстрації засновником ТОВ "ЕП" на нерухоме майно та відсутність, в силу законодавства України (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України), набуття ним права приватної власності, рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцева А.В. від 12.11.2020 № 55098182 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, у подальшому приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.О., на підставі акта приватного виконавця Куземченка А.С. про проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна від 20.06.2021, свідоцтвом від 20.07.2021, зареєстрованого в реєстрі за номером 441, посвідчено, що Відповідачу належить на праві власності майно, яке складається з: міні автозаправної станції: літ.А-1-операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1-мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І,ІІ,ІІІ-реклама, літ.Ї-замощення, літ.Г-огорожа, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна - 2207907912101.

20.07.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В. були внесені відомості до Державного реєстру речових прав щодо вказаного об`єкту нерухомого майна, згідно якого за Відповідачем зареєстроване право власності на міні автозаправну станцію: літ.А-1-операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1-мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І,ІІ,ІІІ-реклама, літ.Ї-замощення, літ.Г-огорожа, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.07.2021 року № 441.

Згідно з ч. 1 ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави

Елементом особливої правової охорони землі є норма ч. 2 ст. 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" Земельного кодексу України), при цьому, такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 3 ст. 375 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 375 Цивільного кодексу України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, за положеннями ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

З урахуванням наведеного, можна дійти висновку про те, що законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому, формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, в силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема положень частини четвертої цієї статті.

Таких висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 202/5418/20.

Як вже зазначалось, об`єкт нерухомого майна - міні автозаправна станція: літ.А-1-операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1-мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І,ІІ,ІІІ-реклама, літ.Ї-замощення, літ.Г-огорожа, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, споруджена Бажаном М.І. самовільно, без відповідних дозвільних документів на земельній ділянці, яка не призначена для цієї мети. А отже, це нерухоме майно у розумінні положень статті 376 Цивільного кодексу України є самочинно побудованим об`єктом нерухомого майна і може бути легалізоване лише у порядку, визначеному вказаною статтею.

За таких обставин, подальша реєстрація за Відповідачем права власності на вказане нерухоме майно - міні автозаправну станцію: літ.А-1-операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1-мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І,ІІ,ІІІ-реклама, літ.Ї-замощення, літ.Г-огорожа, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, не спростовує той факт, що такий об`єкт є самочинним.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Важливе правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без введення в експлуатацію та присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси тощо. Зазначені обставини є підтвердженням факту самочинно збудованої споруди, а відтак є підставами для її знесення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Виходячи із конституційних засад та галузевого регулювання, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 Цивільного кодексу України).

Вказана норма Цивільного кодексу України виступає логічним продовженням положення ч. 1 ст. 14 Конституції України про особливу охорону земель державою, що включена до Розділу І "Загальні засади". Відповідно, цей Розділ має фундаментальне регулююче значення для конституційного ладу в Україні.

Галузеве наповнення норми ч. 2 ст. 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, виражене у нормах Цивільного кодексу України про те, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України); право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 3 ст. 375 Цивільного кодексу України); правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 Цивільного кодексу України (ч. 4 ст. 375 Цивільного кодексу України).

Виходячи з цього, слід дійти висновку, що юридична конструкція ст. 376 Цивільного кодексу України виконує у майновому обороті функцію системного регулятора відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва, в тому числі щодо набуття права власності на нерухоме майно особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визначення конкретного способу захисту є правом сторони процесу, яке реалізується нею на власний розсуд. Судовою практикою визначено певні критерії застосування того чи іншого способу захисту як ефективного.

Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво, в силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) вказано, що: "відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц) ".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що: "за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи".

Внаслідок самовільного будівництва міні автозаправної станції з користування Позивача поза його волею вибула земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, враховуючи, що об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна 1-Г, який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Позивача, як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України.

При цьому, обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна та наявності підстав для застосування статті 376 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18.

У правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20 зазначено: "Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

У частині 2 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 6.30-6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року в справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зроблено висновок, що «законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 року в справі № 509/11/17 зазначено, що «належними відповідачами за позовами ОСОБА_9, ОСОБА_10 мали бути саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як нові власники спірних апартаментів № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8 , НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3, до яких позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_10 не пред`являлись. Тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами за позовними вимогами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Тому постанову апеляційного суду необхідно змінити шляхом викладення її в редакції цієї постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за їх позовами про знесення самочинно збудованого майна, про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, у зв`язку з тим, що ці позовні вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не пред`являлися, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами; ОСОБА_11 вимог про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном (знесення самочинно збудованого майна) чи про відновлення становища, яке існувало до порушення не пред`являв. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 необхідно було відмовити у зв`язку з тим, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом».".

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 569/15704/18, від 07.07.2021 у справі № 369/5589/19, від 21.07.2021 у справі № 686/19656/19 зроблено висновки, за змістом яких "спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Реєстрі.

Отже, належним відповідачем за вимогами про скасування записів та закриття розділу в Реєстрі є ОСОБА_1 , за якою зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно, що оспорюється позивачем.

Скасування державної реєстрації речових прав ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не порушує права названих осіб, які залучені до участі у справі як треті особи, оскільки їхні речові права припинені в установленому порядку, а вимога про скасування записів зумовлена необхідністю подальшого закриття розділу у Реєстрі щодо об`єкта нерухомого майна 980161412101.".

Власником нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Поллістар", а відтак, враховуючи викладене, саме воно є належним Відповідачем у цій справі.

При визначенні способу захисту як ефективного Верховний Суд вказав, що такий спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення прав, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22.02.2022 у справі № 203/5561/16 зазначено, що право органу місцевого самоврядування, який діє в інтересах територіальної громади звільнити земельну ділянку від самочинно збудованих будівель з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття відповідачами права власності на будівлі становить пропорційне втручання у право власності інших осіб з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Враховуючи, що самочинне будівництво як діяльність, що відповідає хоча б одній з ознак, визначених ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, створює перешкоди у здійсненні права власності - володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою, способом захисту права власника такої земельної ділянки необхідно визнати усунення перешкод у здійсненні права власності. Можливість використання такого способу захисту передбачена нормами як земельного, так і цивільного законодавства.

У випадку, якщо такі порушення не пов`язані із позбавленням володіння, то власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України.

В іншій ситуації правова підстава визначення способу захисту будується на застосуванні правових приписів спеціального характеру.

Так, відповідно до ч. 2, п. б ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Висновки Верховного Суду допускають застосування такого способу захисту у випадках здійснення самочинного будівництва.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 вказано, що задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого приміщення за рахунок особи, що здійснила таке будівництво є належним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18, у якій зазначено, що оскільки об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом спopy у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування ст. 376 ЦК України.

Виходячи з цього за наявності на земельній ділянці власника об`єктів самочинного будівництва ефективним способом захисту порушених прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування i розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) вказано, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Враховуючи викладене, порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради шляхом проведення протиправної державної реєстрації без дотримання положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку передбачено для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) на об`єкт самочинного будівництва, який розташований на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника Позивача, порушує законне право останнього на користування та розпорядження земельною ділянкою і встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси громади в особі Дніпровської міської ради щодо користування і розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади.

За таких обставин, враховуючи те, що об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, є об`єктом самочинного будівництва, ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України. При цьому, обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, права Позивача, який є власником майна - земельної ділянки, на якій самовільно побудоване спірне нерухоме майно, підлягають захисту шляхом задоволення позову з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 376, 1212 Цивільного кодексу України.

Порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради полягає у тому, що державна реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника Дніпровської міської ради та укладення подальших правочинів, порушує законне право останньої на користування і розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав і реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси територіальної громади міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поллістар" є належним Відповідачем у цій справі, а відтак, повинно усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованих споруд - міні автозаправної станції, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте викладені положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснити контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша виражається в першому реченні першого абзацу статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачити у світі загального принципу, закладеного першою нормою(див. mutatis mutandis ня ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited» проти України".

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи грунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для застосування осіб та чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазначає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засоби, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний надмірний тягар, зокрема, якщо їй буде надана обгрунтована компенсацією чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v/ Ukraine? Заява № 43768/07).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який можливо включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greceand others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того ЄСПЛ також визнає, щодо й саме по собі правильне застосування законодавства, безпосередньо, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, якщо так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного", інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не грунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясувати та враховувати при вирішення цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при цьому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути оціночним у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо викладених обставин та фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотриманні всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не органів державної влади та місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Крім того, ЄСПЛ у рішення "Брайловиська проти України (Braylovska v/ Ukraine) встановив, що відбулося "позбавлення майна" у розумінні другого речення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та зазначив, що Суд має встановити, чи було оскаржуване позбавлення майна виправданим відповідно до цього положення. Суд наголосив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення майна має відповідати трьом умовам: воно має здійснюватися "на умовах, передбачених законом", що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади, здійснюватись "в інтересах суспільства" та забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства (рішення ЄСПЛ у справі "Вістінш і Перелькінс проти Латвії". Перша вимогу статті 1 Першого протоколу до Конвенції ("на умовах, передбачених законом") полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у мирне володіння майном має бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Беєлер проти Італії". Перш за все, це означає відповідність вимогам національного законодавства (рішення у справі "Іватрідіс проти Греції" (Satridis v. Greece).

Вона також посилається на якість відповідного закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Deyeler v. Italy)).

Право органу місцевого самоврядування, який діє в інтересах територіальної громади звільнити земельну ділянку від самочинно збудованих будівель з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття відповідачами права власності на ці будівлі становлять пропорційне втручання у право власності Резнікова П.П. з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 203/5561/16.

При цьому, посилання Відповідача на те, що він є добросовісним набувачем міні автозаправної станції суд не бере до уваги, оскільки спірна будівля є об`єктом самочинного будівництва та її придбання з прилюдних торгів не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Клопотання Відповідача від 05.03.2024 про визнання доказів (лист Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділ реєстрації майнових прав від 01.09.2022 № 3/1033-01.1.-19/402, з додатками; лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 01.09.2022 № 4/1-211) недопустимими не підлягає задоволенню, оскільки, враховуючи положення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що вказані докази не можуть бути визнані такими, що одержані з порушенням закону, і відповідно, не можуть визнаватись судом недопустимими та вилучатись і не прийматись як докази.

Розглянувши клопотання Відповідача від 05.03.2024 про повернення до стадії підготовчого судового засідання, яке обґрунтоване необхідністю призначення у справі будівельно-технічної експертизи, суд, керуючись ст.ст. 177-185 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки завдання підготовчого провадження виконано.

З огляду на те, що у задоволенні клопотання Відповідача від 05.03.2024 про повернення до стадії підготовчого судового засідання відмовлено, суд, керуючись ст.ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне відмовити Відповідачу у задоволенні клопотання від 05.03.2024 про поновлення строку для подання клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, а також залишити без розгляду клопотання Відповідача від 05.03.2024 про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

Щодо клопотань Відповідача від 05.03.2024 та від 28.03.2024 про поновлення строку для подання додаткових доказів у справі суд зазначає таке.

За приписами ч.ч. 3-5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Статями 113 - 116 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 119 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи доводи Відповідача, суд вважає за можливе визнати причину пропуску строку для подання додаткових доказів у справі поважною та поновити строк для їх подання.

Розглянувши клопотання Відповідача від 28.03.2024 про зупинення провадження у справі, суд, керуючись ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки не стосується предмету спору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 118, 119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 177-185, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 227, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Відповідача від 05.03.2024 про визнання доказів недопустимими - відмовити.

Поновити Відповідачу строк для подання додаткових доказів у справі поданих 05.03.2024 та 28.03.2024.

У задоволенні клопотання Відповідача від 05.03.2024 про повернення до стадії підготовчого судового засідання - відмовити.

У задоволенні клопотання Відповідача від 05.03.2024 про поновлення строку для подання клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи - відмовити.

Клопотання Відповідача від 05.03.2024 про призначення у справі будівельно-технічної експертизи - залишити без розгляду.

У задоволенні клопотання Відповідача від 28.03.2024 про зупинення провадження у справі - відмовити.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26510514) земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар" (49000, м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 83, корп. 2, кв. 24, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43373030) знести самочинно побудовану міні автозаправну станцію (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2207907912101), розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, яке складається з: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа.

Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити його на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г (реєстраційний номер: 2207907912101) із закриттям розділу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар" (49000, м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 83, корп. 2, кв. 24, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43373030) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26510514) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 368,00 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 342,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

28.03.2024