Рішення

від 20.03.2024 по справі 905/2111/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.2024 Справа №905/2111/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання Левкович Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, пл. Миру, будинок 2; ідентифікаційний код 24812116, електрона адреса:obshotd@krm.gov.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Логиком (місцезнаходження: 62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Слобідська, 26-2, ідентифікаційний код 36103495, електрона адреса:не відома)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Краматорської ДПІ ГУ ДПС у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 22).

про стягнення 488 391,72 грн., -

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Краматорська міська рада звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Логиком безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що становлять 488 391,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Логиком користується земельною ділянкою 0,0373 га з кадастровим номером 1412900000:00:007:0025, яка розташована за адресою: вул. О. Тихого, 16, м. Краматорськ, Донецька область, та земельною ділянкою площею 0,0448 га з кадастровим номером 1412900000:00:007:0002, без належного оформлення права користування нею, внаслідок чого відповідачем в період з 01.11.2018 по 01.11.2021 було безпідставно збережено кошти в розмірі орендної плати в загальному розмірі 488 391,72 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.12.2021.

Ухвалою суду від 20.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 21.02.2022 включно та відкладено підготовче засідання на 20.01.2022 року.

Ухвалою суду від 20.01.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Краматорську ДПІ ГУ ДПС у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 22) та відкладено підготовче засідання на 07.02.2022.

Ухвалою суду від 07.02.2022 відкладено підготовче засідання на 21.02.2022.

Ухвалою суду від 21.02.2022 відкладено підготовче засідання на 14.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

14.03.2022 підготовче засідання у справі № 905/2111/21 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою суду від 04.05.2023 учасників справи зобов`язано надати суду обґрунтовані пояснення щодо можливості подальшого розгляду справи та призначення підготовчого засідання у справі №905/2111/21 в умовах воєнного стану.

Ухвалою суду від 30.08.2023 було призначено підготовче засідання на 07.11.2023.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

Ухвалою суду від 28.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи №905/2111/21 по суті на 20.03.2024.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив (т.2,а.с. 183-188) наполягав на тому, що відповідно даних Головного управління ДПС у Донецькій області №20306/5/05-99-04-06-21 від 17.09.2021 згідно податкової звітності ТОВ «ЛОГИКОМ» з плати за землю за 2018-2021 роки відповідачем податкові зобов`язання з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002 не нараховувались, внаслідок чого відповідачем безпідставно збережено у себе грошові кошти. Крім того, за договором купівлі-продажу від 03.10.2017, укладеним між ТОВ «ЗЕМЛЯ» та ТОВ «ЛОГИКОМ» продавець зобов`язується передати у власність покупцю, 68/100 часток від будівель та споруд, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 16, які мають характеристики, перелік яких відповідає тим, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно загальною площею 6022,8 кв.м. Також у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що рішенням Краматорської міської ради від 22.11.2017 №30/VII-460 «Про припинення права користування земельними ділянками» припинено право користування спірними земельними ділянками у зв`язку з набуттям іншою особою права власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці. Як наслідок, Краматорська міська рада і ТОВ «ЗЕМЛЯ» дійшли згоди розірвати договори оренди землі на земельні ділянки по вул. О. Тихого, 16 у м. Краматорську з дня державної реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі, що оформлено угодами від 18.12.2017, а факт передачі земельних ділянок Краматорській міській раді підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі від 18.12.2017. Таким чином, на думку представника позивача, відповідач зберігає кошти не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладених договорів, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

06.11.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі (т.3, а.с. 36-38), в яких наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що розрахунковим періодом обчислення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є період з 01.11.2018 по 01.11.2021. У вказаних поясненнях вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності доказів розірвання орендних відносин з ТОВ Земля щодо вищезазначених земельних ділянок та щодо необхідності ТОВ Земля звернення до міської ради для укладання угоди про розірвання та припинення права оренди безпідставними та необґрунтованими, оскільки орендні відносини з ТОВ Земля припинилися датою набуття права власності на об`єкт нерухомості новим власником, тобто ТОВ Логиком та внесення запису про нового власника об`єкту нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності. До того ж, на підставі клопотання ТОВ Земля, рішенням Краматорської міської ради від 22.11.2017 №30/VІІ-1.2017 №30/ VІІ-460 Про припинення права користування земельними ділянками припинено право користування у зв`язку з набуттям іншою особою права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ Земля на земельні ділянки з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002. Крім того, у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостях Державного земельного кадастру відсутнє зареєстроване право оренди як за ТОВ Земля, так і за ТОВ Логиком.

14.02.2024 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначив про те, що ТОВ "Логиком" не може бути платником плати за землю земельних ділянок з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002, оскільки ТОВ не є власником або постійним землекористувачем даних земельних ділянок.

14.03.2024 до початку розгляду справи по суті від представника позивача надійшло клопотання про визнання поважними причини неподання доказів у встановлений законом строк та долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено.

Під час розгляду даної справи від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.2, а.с.103-106), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що відповідачу належить на праві власності лише 68/100 частки будівель загальною площею 6022,8 кв.м., яка була придбана у ТОВ «ЗЕМЛЯ» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.10.2017, тобто відповідач є власником лише частини певного об`єкту нерухомості, який розташований на вказаній у позовній заяві земельній ділянці. Разом із тим, позивач у позовній заяві зазначив, що вказані будівлі, що належать відповідачеві на праві власності, знаходяться лише на двох земельних ділянках (кадастрові номери 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002), що на думку представника відповідача є неправильним, оскільки частина від загальної площі нерухомості, що є у власності відповідача (6022,8 кв.м.) не повністю знаходиться на зазначених у позовній заяві земельних ділянках, а тому розрахунок безпідставно збережених коштів є неправильним і викликає обґрунтовані сумніви. Також на думку відповідача наданий позивачем акт обстеження земельної ділянки №11 від 21.09.2021 не є належним і допустимим доказом, який підтверджує площу земельної ділянки, що використовується відповідачем у господарській діяльності, під об`єктами нерухомості, оскільки ані Земельним кодексом України, ані Інструкцією про встановлення (відновлення) не передбачено визначення площі земельних ділянок згідно актів обстеження. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розірвання орендних відносин позивача з ТОВ «ЗЕМЛЯ» у встановлений п. 2 рішення Краматорської міської ради від 22.11.2017 №30/VII-460 «Про припинення права користування земельними ділянками» місячний строк. Також у відзиві на позовну заяву представник відповідача наголошує на тому, що починаючи з жовтня 2017 відповідачем належним чином сплачувався земельний податок саме за використання земельних ділянок, зазначених у позовній заяві позивача, оскільки вони використовуват

05.10.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі (т.3, а.с. 23-28), в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та розглянути справу без його участі. Як вбачається зі змісту вказаних пояснень, відповідач вважає, що його нерухоме майно, а саме 68/100 частки будівель загальною площею 6022,8 кв.м. розташовані на трьох земельних ділянках, які знаходяться у комунальній власності із кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 площею 0,0373 га, 1412900000:00:007:0027 площею 0,0448 га, 1412900000:00:007:0002 площею 0,8123 га, а не так, як стверджує позивач, що всі будівлі відповідача знаходяться лише на двох земельних ділянках (кадастрові номери 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002). Також у вказаних поясненнях представник відповідача зазначив про те, що у зв`язку з переходом до відповідача від ТОВ ЗЕМЛЯ права власності на частину нежитлових приміщень, які розташовані на земельних ділянках із кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 площею 0,0373 га, 1412900000:00:007:0027 площею 0,0448 га та 1412900000:00:007:0002 площею 0,8123 га, і які перебували у користуванні ТОВ ЗЕМЛЯ на підставі договорів оренди б/н від 24.07.2013 року, укладених із позивачем, до відповідача перейшло також і право користування відповідними земельними ділянками. Отже, на думку представника відповідача, твердження позивача про безпідставне користування відповідачем земельними ділянками, на яких розміщені належні йому на праві власності нежитлові приміщення є неможливим.

19.01.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (т.3, а.с. 94-96), в яких вважає наявний в матеріалах справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2021 рік неналежним та недопустимим доказом, оскільки сам по собі він не підтверджує розмір нормативної грошової оцінки землі. Також 30.01.2024 на адресу суду від відповідача надійшли письмові поясненні за підписом головного бухгалтера ТОВ "ЛОГИКОМ" щодо відомостей, викладених у поясненнях Головного управління ДПС у Донецькій області від 07.11.2023.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився та надав заяву про проведення судового засідання без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. 07.11.2023 на адресу суду від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшли пояснення відповідно до яких згідно наданої ТОВ ЛОГИКОМ податкової звітності з плати за землю за 2018-2021 роки податкові зобов`язання з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0002, площею 0,8123 га та 1412900000:00:007:0025, площею 0,3873 га не нараховувались. До вказаних пояснень додано податкові звітності ТОВ ЛОГИКОМ з плати за землю за період з 2018 по 2021 роки.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

03.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЯ» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГИКОМ» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором продавець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору 68/100 (шістдесят вісім сотих) часток від будівель та споруд, що розташовані за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Тихого Олекси (колишня назва вулиці Орджонікідзе), будинок № 16 (шістнадцять), які мають наступні характеристики: адміністративна будівля А 2; будівля КП літера Д; складське приміщення літера Ж -1; блок гаражний літера Б; сарай В; сарай Г, сторожка З; вбиральня; ворота 1, огорожа 2; огорожа 3; свердловина 4, надалі за текстом (частка від будівель та споруд), загальною площею 6022,8 кв.м.

Згідно п. 1.3 договору частка від будівель та споруд належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу №02/11 від 07.11.2001 укладеного у простій письмовій формі між ТОВ «ЗЕМЛЯ» та ТОВ «Соломія», право власності зареєстровано в Краматорському міському бюро технічної інвентаризації 09.11.2001 року та записано в реєстрову книгу за №855 та на підставі договору купівлі-продажу 02/09 від 05.09.2000 року, укладеного в простій письмовій формі між ТОВ «Соломія» та ТОВ «ЗЕМЛЯ», право власності зареєстровано в Краматорському міському бюро технічної інвентаризації 06.09.2000 та записано до реєстрової книги за № 855 року та на підставі договору купівлі-продажу № 01/11 від 10.11.2000 укладеного у простій письмовій формі між ТОВ «Соломія» та ТОВ «ЗЕМЛЯ», право власності зареєстровано в Краматорському міському бюро технічної інвентаризації 10.11.2000 та записано в реєстрову книгу за № 855.

Відповідно до п. 1.4 договору вищевказана частка від будівель та споруд розташована на земельних ділянках, які знаходяться у комунальній власності та яким присвоєно кадастрові номери: 1412900000:00:007:0025 площею 0,0373 га; 1412900000:00:007:0027 площею 0,0448 га та 1412900000:00:007:0002 площею 0,8123 га.

Продаж частки від будівель та споруд за домовленістю сторін вчиняється за 1 323 696 (один мільйон триста двадцять три тисячі шістсот дев`яносто шість) гривень 00 копійок з урахуванням ПДВ 220 616 (двісті двадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 00 копійок, які будуть повністю сплачені продавцю покупцем на особистий розрахунковий рахунок до 04.10.2017 року (п. 2.1 договору).

Згідно п. 5.1 договору, він вважається укладеним згідно ч.3 ст. 640 ЦК України з моменту його державної реєстрації.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень та посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Задорожним Д.В. 03.10.2017, зареєстровано в реєстрі за № 1772.

Згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.10.2021 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 455268314129 ТОВ «ЛОГИКОМ» з 03.10.2017 належить на праві приватної власності 68/100 часток від будівель та споруд, що розташовані за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Тихого Олекси (колишня назва вулиці Орджонікідзе), будинок № 16 (шістнадцять), які мають наступні характеристики: адміністративна будівля А 2; будівля КП літера Д; складське приміщення літера Ж -1; блок гаражний літера Б; сарай В; сарай Г, сторожка З; вбиральня; ворота 1, огорожа 2; огорожа 3; свердловина 4, надалі за текстом (частка від будівель та споруд), загальною площею 6022,8 кв.м., номер запису про право власності 22636949.

У відповідності до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, з моменту набуття ТОВ «ЛОГИКОМ» у власність нерухомого майна - 68/100 часток від будівель та споруд, що розташовані за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Тихого Олекси (колишня назва вулиці Орджонікідзе), будинок № 16 (шістнадцять), які мають наступні характеристики: адміністративна будівля А 2; будівля КП літера Д; складське приміщення літера Ж -1; блок гаражний літера Б; сарай В; сарай Г, сторожка З; вбиральня; ворота 1, огорожа 2; огорожа 3; свердловина 4, надалі за текстом (частка від будівель та споруд), загальною площею 6022,8 кв.м., припинилось право користування у попереднього землекористувача (ТОВ «ЗЕМЛЯ») земельними ділянками 1412900000:00:007:0025 площею 0,0373 га, 1412900000:00:007:0027 площею 0,0448 га та 1412900000:00:007:0002 площею 0,8123 га, розташованими за адресою м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 16, в силу положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 та ст. 141 Земельного кодексу України.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Зважаючи на ці положення, новий власник (користувач) земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов`язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2013 між Краматорською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЯ» було укладено договір оренди землі (т.2, а.с. 55-56), згідно умов якого в строкове платне користування передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1412900000:00:007:0002 площею 0,8123 га, що знаходиться за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 16. Категорія землі за функцією використання «землі промисловості». Нерухоме майно виробнича будівля, будівля КП, сторожка належать орендарю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №02/11 від 07.11.2001. Договір укладено на 5 років. Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі з дня наступного за днем закінчення дії попереднього договору в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на час складання договору 58 094,62 грн. на рік.

Вказаний договір було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Також 24.07.2013 між Краматорською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЯ» було укладено договір оренди землі (т.2, а.с. 64-65), згідно умов якого в строкове платне користування передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1412900000:00:007:0025 площею 0,3873 га, що знаходиться за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 16. Категорія землі за функцією використання «землі промисловості». Нерухоме майно належать орендарю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №02/11 від 07.11.2001. Договір укладено на 5 років. Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі з дня наступного за днем закінчення дії попереднього договору в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на час складання договору 27699,18 грн. на рік.

Вказаний договір було зареєстровано у встановленому законом порядку.

В подальшому, рішенням Краматорської міської ради № 30/VІІ-460 від 22.11.2017 Про припинення права користування земельними ділянками на підставі клопотання, зокрема, ТОВ «ЗЕМЛЯ» про припинення права користування земельними ділянками припинено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЯ» (код ЄДРПОУ 21980110) право користування земельними ділянками у зв`язку з набуттям іншою особою права власності на об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), які розташовані на земельних ділянках по вул. Олекси Тихого (Орджонікідзе), 16 під цехом з виробництва меблів, та зараховано земельні ділянки до земель запасу:

- площею 0,8123 га (кадастровий номер 1412900000:00:007:0002);

- площею 0,3873 га (кадастровий номер 1412900000:00:007:0025).

Також п. 2 вказаного рішення було зобов`язано ТОВ «ЗЕМЛЯ» звернутися в місячний термін до Краматорської міської ради для укладання угоди про розірвання договору оренди землі або припинення права оренди земельною ділянкою.

Згідно наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 369604635 від 13.03.2024 та №369605130 від 13.03.2024 договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002 від 24.07.2013, укладені між Краматорською міською радою та ТОВ «ЗЕМЛЯ» на підставі додаткових угод від 19.12.2017 та 18.12.2017 є такими, що припинили свою дію.

Також рішенням Краматорської міської ради № 30/VІІ-465 від 22.11.2017 Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду на підставі клопотання, зокрема, ТОВ «ЛОГИКОМ» про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОГИКОМ» (код ЄДРПОУ 36103495) дозвіл на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду), які знаходяться по вул. Олекси Тихого (Орджонікідзе), 16 під цехом з виробництва меблів:

- площею 0,8123 га (кадастровий номер 1412900000:00:007:0002);

- площею 0,3873 га (кадастровий номер 1412900000:00:007:0025).

Як свідчать матеріали справи, листом №01-26/5961 від 24.10.2019 (т.2, а.с. 37) Краматорська міська рада зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГИКОМ» з повідомленням про те, що рішенням Краматорської міської ради від 22.11.2017 №30/VII-465 підприємству був наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002, проте наразі заяв щодо затвердження технічної документації на адресу ради не надходило. Разом із тим, вказані земельні ділянки використовуються без правовстановлюючих документів, внаслідок чого ТОВ «ЛОГИКОМ» без законних підстав збережено у себе майно кошти за оренду землі в сумі 302 401,48 грн. Також у вказаному листі відповідача повідомлено про те, що сума безпідставно збережених коштів може бути зменшена на документально підтверджену суму сплаченої протягом 2017-2019 плати за землю.

Також листом № 01-26/3565 від 03.07.2021 (т. 2, а.с.35) Краматорська міська рада зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГИКОМ» з роз`ясненням щодо необхідності оформлення прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002. Вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді.

Управлінням земельних відносин Краматорської міської ради здійснено обстеження земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002 без оформленого права користування та несплатою орендної плати, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 11 від 21.09.2021 (т.2, а.с. 41-42). За результатами обстеження встановлено, що вказані земельні ділянки знаходяться на території, яка об`єднана одним капітальним парканом та значно виходить за межі земельних ділянок із цими кадастровими номерами. Доступ до ділянок здійснюється через автоматичні ворота з КПП. Безпосередньо на огородженій території розташовані капітальні споруди, в яких, на час проведення обстеження, здійснювалася господарська діяльність. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: вул. О. Тихого, 16 знаходиться нежитлова нерухомість (будівлі та споруди), яка належить ТОВ «ЛОГИКОМ» (код ЄДРПОУ 36103495) на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2017.

Вищезазначений акт підписаний начальником відділу самоврядного контролю Білою Г.І., головним спеціалістом відділу самоврядного контролю Галєнок Ю.О. та завідувачем юридичного сектору Романченко Г.О.

Оскільки відповідач продовжує використовувати земельні ділянки без правовстановлюючих документів, що посвідчує право на них та його державної реєстрації, що спричинило недоодержання місцевим бюджетом доходу у формі орендної плати в сумі 488 391,72 грн., позивач звернувся до господарського суду Донецької області із даним позовом.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди. Підставою позову є користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без здійснення плати за таке користування.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2021, власником земельної ділянки з кадастровим номером 1412900000:00:007:0002 та 1412900000:00:007:0025 є Краматорська міська рада, форма власності комунальна.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом вказаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 при розгляді справи № 922/2060/20 з подібними правовідносинами, де серед інших встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Як зазначалось, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. "д" ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Судом встановлено, що відповідач в період з 01.11.2018 по 01.11.2021 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.

Таким чином, Краматорська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірних земельних ділянок, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5.1 ст.288 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 зазначеного Закону).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався зокрема на те, що наданий позивачем витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2021 не є належним доказом, оскільки сам по собі не підтверджує розмір нормативної грошової оцінки землі. В обґрунтування вказаної правової позиції заявник посилається на постанову ВП ВС від 09.11.2021 по справі № 905/1680/20.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 09.11.2021 по справі №905/1680/20 з огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Отже, земельним та податковим законодавством передбачено декілька варіантів щодо того, якими належними доказами може бути підтверджена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, одним із яких є витяг з Державного земельного кадастру.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

Суд зауважує, що Верховний Суд у справі № 922/2060/20 вказує, що «витяг може бути доказом проведення оцінки та визначати дані по акту оцінки як на момент його видачі, так за попередній період, за умови, що нормативно-грошова оцінка була сталою і не зазнала змін у цей період».

В матеріалах справи наявний витяг Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №7 від 16.09.2021 (т. 2, а.с.32), згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1412900000:00:007:0025 площею 3873 кв.м., розташованої за адресою м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 16, складає 1 752 011,01 грн.

Також в матеріалах справи наявний витяг Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №7 від 16.09.2021 (т. 2, а.с.33), згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1412900000:00:007:0002 площею 8123 кв.м., розташованої за адресою м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 16, складає 3 674 563,76 грн.

Відтак, за висновками суду, позивачем належними та допустимими доказами доведено розмір нормативно грошової оцінки спірних земельних ділянок, який був використаний при розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Рішенням Краматорської міської ради від 24.06.2020 № 70/VII-340 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Краматорська у відсотках від нормативної грошової оцінки земельних ділянок» затверджено ставки орендної плати за землю в залежності від функціонального використання земельної ділянки, відповідно до якого ставка орендної плати для земель промисловості складає 3%.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю сума безпідставно збережених коштів склала:

- за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:007:0025: за 2018 рік (з 01.11.2018 по 31.12.2018) в сумі 8784,05 грн., за 2019 рік (з 01.01.2019 по 31.12.2019) в сумі 52 560,33 грн., за 2020 рік (з 01.01.2020 по 31.12.2020) в сумі 52 560,33 грн., за 2021 рік (з 01.01.2021 по 01.11.2021) в сумі 43 776,28 грн.;

- за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:007:0002: за 2018 рік (з 01.11.2018 по 31.12.2018) в сумі 18 423,15 грн., за 2019 рік (з 01.01.2019 по 31.12.2019) в сумі 110 236,91 грн., за 2020 рік (з 01.01.2020 по 31.12.2020) в сумі 110 236,91грн., за 2021 рік (з 01.01.2021 по 01.11.2021) в сумі 91 813,76 грн.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Законом України "Про оренду землі" у частині 3 статті 23 також передбачено, що орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. Зазначеною постановою, зокрема, була передбачена заборона до 11 травня 2020 р. роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення (з урахуванням винятків).

У зв`язку з наведеним Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни до відповідних законодавчих актів України, зокрема викладено пункт 52-4 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в новій редакції, згідно з якою не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 площею 0,0373 га та 1412900000:00:007:002 площею 0,8123 га є комунальною власністю.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту.

При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

Також установлено, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

З аналізу викладених положень податкового законодавства вбачається, що вони передбачають не лише звільнення від нарахування та сплати за період з 1 березня по 31 березня 2020 року орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а й визначають механізм врегулювання правовідносин, пов`язаних з таким звільненням шляхом подання уточнень до податкової декларації. При цьому закріплений у наведеній нормі порядок врегулювання відповідних правовідносин не передбачає внесення певних змін до договорів оренди землі стосовно сплати орендної плати в зазначений період.

На підставі встановлених вище обставин, дослідивши витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок та інші наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками за період з 01.11.2018 по 01.11.2021 з урахуванням встановленої п. 52-4 підрозділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України відсутності підстав нарахування та сплати за березень 2020 року орендної плати за земельні ділянки.

Отже, враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок та встановлено, що нарахуванню підлягають:

- за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:007:0025: за 2018 рік (з 01.11.2018 по 31.12.2018) в сумі 8784,05грн., за 2019 рік (з 01.01.2019 по 31.12.2019) в сумі 52 560,33 грн., за 2020 рік (з 01.01.2020 по 31.12.2020) в сумі 48 180,30 грн. (за вирахуванням березня 2020), за 2021 рік (з 01.01.2021 по 01.11.2021) в сумі 43 776,28 грн.

- за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:007:0002: за 2018 рік (з 01.11.2018 по 31.12.2018) в сумі 18 423,15 грн., за 2019 рік (з 01.01.2019 по 31.12.2019) в сумі 110 236,91 грн., за 2020 рік (з 01.01.2020 по 31.12.2020) в сумі 101 050,50 грн. (за вирахуванням березня 2020), за 2021 рік (з 01.01.2021 по 01.11.2021) в сумі 91813,76 грн.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду належним чином обґрунтованого контррозрахунку пред`явлених до стягнення позивачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Враховуючи, що відповідач як користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати в загальній сумі 474 825,29 грн за період з 01.11.2018 по 01.11.2021, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Краматорській міській раді на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Суд відхиляє доводи відповідача на те, що наданий позивачем акт обстеження земельної ділянки №11 від 21.09.2021 не є належним та допустимим доказом визнання меж земельної ділянки, на якій розташовані будівлі відповідача, оскільки в акті відсутні відомості щодо способу і порядку визначення площі та мотивів зазначення, яка саме використовується відповідачем, а не фактична площа придбаної ним будівлі. Крім цього, з зазначеного акту не

можна зробити висновок, що земельна ділянка саме у такій площі використовувалася у 2018-2020 роках, з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 по справі №922/3412/17 та постанові від 04.12.2019 №917/1739/17 дійшла висновків, що обов`язковим в даній категорії спорів про стягнення коштів за кондикційними зобов`язаннями є доведення площі земельної ділянки, а також сам факт фактичного використання цієї площі, що зокрема підтверджується, складеним уповноваженим органом актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Суд зазначає, що акт обстеження земельної ділянки - це документ, в якому викладена інформація, що відображає ситуацію, що склалась під час використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок із зазначенням в них, у разі наявності, порушень вимог чинного законодавства.

З аналізу положень статті 143 Конституції України, статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, статті 189 Земельного кодексу України, частини першої статті 18, підпункту 1 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 20 Закону України «Про охорону земель», а також Положення про управління земельних відносин Краматорської міської ради суд дійшов висновку, що Управління наділене правом здійснювати самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності та складати відповідні акти за результатами проведеного обстеження.

Під час розгляду даної справи відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог посилається на те, що чинним законодавством не передбачено можливості одночасного стягнення з суб`єкта як земельного податку, так і орендної плати. В свою чергу, починаючи з жовтня 2017 відповідачем належним чином сплачувався земельний податок саме за використання земельних ділянок, зазначених у позовній заяві, оскільки вони використовувалися у процесі здійснення господарської діяльності, а тому заборгованість зі сплати такого податку відсутня.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача з огляду на наступне.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Податковим кодексом України визначено, що оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (стаття 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.284.1 ст.284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 287.1. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 цього Кодексу).

Згідно пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Як вже зазначалося, в матеріалах справи наявні письмові пояснення Головного управління ДПС у Донецькій області від 06.11.2023 (т. 3, а.с. 42-43), згідно яких за даними наданої ТОВ «ЛОГИКОМ» податкової звітності з плати за землю за 2018-2021 рік підприємством нараховане податкове зобов`язання з плати за землю у розмірі:

- земельний податок з юридичних осіб: за 2018 рік 25195,65 грн., за 2019 рік 25 195,65 грн., за 2020 рік 24720,83 грн., за 2021 рік (станом на 01.11.2021) 27 236,06 грн.;

- орендна плата з юридичних осіб: за 2020 рік 24 606,60 грн., за 2021 рік (станом на 01.11.2021) 47 897,03 грн.

Також у вказаних поясненнях зазначено, що податкове зобов`язання з земельного податку осіб та орендної плати з юридичних осіб сплачено суб`єктом господарювання у повному обсязі. Крім того, згідно наданої ТОВ ЛОГИКОМ податкової звітності з плати за землю за 2018-2021 роки податкові зобов`язання з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0002, площею 0,8123 га та 1412900000:00:007:0025, площею 0,3873 га не нараховувались. На підтвердження викладеного до вказаних пояснень додано податкові звітності ТОВ ЛОГИКОМ з плати за землю за період з 2018 по 2021 роки (т.3, а.с. 46-71).

Проаналізувавши вказані податкові звітності ТОВ ЛОГИКОМ з плати за землю за період з 2018 по 2021 роки суд дійшов висновку, що ТОВ ЛОГИКОМ не доведено належними та допустимим доказами сплати земельного податку за земельні ділянки з кадастровим номером 1412900000:00:007:0002 (площею 0,8123 га) та кадастровим номером 1412900000:00:007:0025 (площею 0,3873 га). Так, як вбачається з доданої до пояснень Головного управління ДПС у Донецькій області від 06.11.2023 податкової звітності ТОВ «ЛОГИКОМ» з плати за землю за 2018-2021 рік (з урахуванням уточнюючих), підприємством не було зазначено кадастрового номеру земельних ділянок, за які сплачувався земельний податок, у графі «Площа земельної ділянки» зазначено площу 5569,70 кв.м. та 1553,66 кв.м., а у графі «документи, які засвідчують/підтверджують право власності/користування» наявне лише посилання на укладений 03.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЯ» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГИКОМ» (далі - покупець) договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Задорожним Д.В. 03.10.2017 та зареєстрований в реєстрі за № 1772.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 1.4 договору купівлі-продажу від 03.10.2017 частка від будівель та споруд розташована на земельних ділянках, які знаходяться у комунальній власності та яким присвоєно кадастрові номери: 1412900000:00:007:0025 площею 0,0373 га; 1412900000:00:007:0027 площею 0,0448 га та 1412900000:00:007:0002 площею 0,8123 га.

Наведені обставини, за висновком суду, унеможливлюють ототожнення зазначених у вищевказаних податкових деклараціях ТОВ «ЛОГИКОМ» земельних ділянок площею 5569,70 кв.м. та 1553,66 кв.м., за які було сплачено останнім земельний податок, із земельними ділянками з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002, на яких було розташоване нерухоме майно, право власності на яке

перейшло до відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Задорожним Д.В. 03.10.2017 та зареєстрованого в реєстрі за № 1772.

Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо відсутності у нього у власності у період з 2017 по 2021 рік окрім зазначених у позовній заяві об`єктів нерухомості будь-яких інших об`єктів у м. Краматорськ, оскільки відповідно до наявної в матеріалах справи уточнюючої податкової декларації за 2020 рік (т. 3, а.с. 70) ТОВ «ЛОГИКОМ» розраховано та сплачено орендну плату в сумі 53 218,90 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:002:0467 площею 0,0620 га, яка згідно даних Публічної кадастрової карти знаходиться у м. Краматорську. Також в матеріалах справи наявна податкова декларація 2021 з плати за землю ТОВ «ЛОГИКОМ» (т.2, а.с. 121-122), згідно якої підприємством розраховано та сплачено земельний податок в сумі 5973,32 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 1412947700:00:003:1104 площею 2459,00 кв.м., яка згідно даних Публічної кадастрової карти також знаходиться у м. Краматорську.

Суд також зауважує, що зі змісту наданих відповідачем платіжних доручень на підтвердження сплати земельного податку (т.2, а.с. 124-176) також не вбачається, за яку конкретно земельну ділянку/земельні ділянки його було сплачено.

Наведені обставини, за висновком суду, свідчать про відсутність підстав для зарахування сплаченого відповідачем земельного податку за 2018 рік в сумі 25195,65 грн., за 2019 рік в сумі 25 195,65 грн., за 2020 рік в сумі 24720,83 грн. та за 2021 рік (станом на 01.11.2021) в сумі 27 236,06 грн. як сплаченого земельного податку за земельні ділянки з кадастровими номерами 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002 та, відповідно, для зменшення суми збитків за шкоду, заподіяну внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів за заявлений період.

Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 по справі №922/2378/20, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України.

Отже, відповідач теоретично має право скоригувати вищевказані платежі в рахунок майбутніх платежів з плати за землю.

Так, згідно пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового Кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань передбачені статтею 43 Податкового кодексу України.

Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Не підлягають поверненню помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов`язань та пені платникам податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Згідно приписів п. 87.1. ст. 87 Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, яким встановлені аналогічні вимоги, що і в Податковому кодексі України.

Отже, чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/ надмірно сплачених до бюджету. Основною умовою повернення коштів, є обов`язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03.06.2014 р. у справі № 21-161а14.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення збитків за користування спірними земельними ділянками без правовстановлюючих документів у зв`язку з тим, що підприємством використовувалася лише частина площі спірних земельних ділянок, а саме під об`єктами нерухомого майна, що належить ТОВ «ЛОГИКОМ» на праві приватної власності, за яку і сплачувався земельний податок, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожних з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

За відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, обґрунтованим та правомірним є застосування п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах. Отже, розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці, можливо.

Аналогічні за змістом висновки щодо можливості застосування зазначеного алгоритму розрахунку позовних вимог надав і Касаційний цивільний суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 638/13423/18. Відповідна позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, від 16.08.2022 у справі №922/2095/21, від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20.

У поясненнях від 05.10.2023 (т.3, а.с. 23-28) представник відповідача зазначив, що на його думку нерухоме майно, а саме 68/100 частки будівель площею 6022,8 кв.м. розташовані на трьох земельних ділянках,

Разом із тим, під час розгляду даної справи відповідачем не наведено належними і допустимими доказами факт використання відповідачем лише частини площі спірних земельних ділянок, а саме під об`єктами нерухомого майна, що належить ТОВ «ЛОГИКОМ», а також факту спільного користування підприємством з третіми особами площі нерухомого майна, що розташовано на земельних ділянках 1412900000:00:007:0025 та 1412900000:00:007:0002 у спірний період. Так, зокрема, в матеріалах справи наявна заява ТОВ «ЗЕМЛЯ» від 23.10.2017 (т.1, а.с. 68), згідно якої підприємство просило припинити право оренди за договором оренди землі від 24.07.2013 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1412900000:00:007:0002 у зв`язку з продажем об`єкту нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2017.

В матеріалах справи наявні пояснення головного бухгалтера ТОВ «ЛОГИКОМ» Н. Мкртчян вих. № 18/01/24 від 18.01.2024 (т.3, а.с. 106), згідно яких з огляду на те, що процес укладання договорів оренди земельних ділянок триває досить довгий термін та неможливий без проектів землеустрою (а ТОВ «ЛОГИКОМ» мало на меті замовити технічну документацію на весь об`єкт, що розташований за адресою вул. Олекси Тихого (колишня вулиця Орджонікідзе), буд. 16, м. Краматорськ, Донецька область. Підприємство впродовж усього часу з моменту придбання подає податкові декларації з плати за землю як платник земельного податку та сплачує саме земельний податок до місцевого бюджету м. Краматорськ, із розрахунку площі придбаних приміщень, нормативної грошової оцінки одиниці земельної площі з урахуванням коефіцієнта індексації та ставки земельного податку. За твердженням відповідача, податкові декларації із земельного податку за землю, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомого майна, подаються виходячи з площі цього об`єкта, і немає фізичної можливості визначити, яка частина приміщень розташована на якій з трьох ділянок за вказаною адресою, тому в податкових деклараціях є вказані кадастрові номери.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача з огляду на те, що відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Спірні земельні ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, належать Відповідачу, та за користування якими позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати є сформованими (визначено їх площу і межі), їм присвоєно кадастрові номери, відомості про них внесено до Державного земельного кадастру.

Суд зазначає, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2020 по справі №922/2417/19 та від 10.02.2020 у справі №922/981/18).

При цьому суд зазначає, що при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, чому відповідач не оформив право користування даною земельною ділянкою, в тому числі, і якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

З огляду на те, що відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1412900000:00:007:0025 площею 0,3873 га та кадастровим номером 1412900000:00:007:0002 площею 0,8123 га, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади в особі Краматорської міської ради, ТОВ «ЛОГИКОМ» (відповідач) фактично зберегло в себе кошти, які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України, повинно повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Відповідач під час розгляду справи також наголошував на тому, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.1212-1214 Цивільного кодексу України, а Краматорською міською радою обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки відносини щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є

врегульованими спеціальними інститутами права і, відповідно, положення глави 83 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися. На думку відповідача, кошти орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності без укладення договору оренди є збитками у вигляді упущеної вигоди і підлягають стягненню на підставі ст.22 Цивільного кодексу України, ст.225 Господарського кодексу України, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та від 20.11.2018 №922/3412/17 відступила від наведених вище правових позицій Верховного Суду України та сформувала правовий висновок, який полягає у тому, що до правовідносин про стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі не застосовуються приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах: від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 16.03.2021 у справі №924/730/20 тощо.

У постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Тому твердження відповідача про те, що спірні правовідносини стосуються стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди і, відповідно, що положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» у даному випадку не можуть застосовуватися, є помилковими, оскільки не узгоджуються з наведеними нормами чинного законодавства та правовою позицією Верховного Суду щодо їх застосування.

Враховуючи зазначене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин норм чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки підставами позову у даній справі є обставини безпідставного збереження відповідачем майна (коштів) за рахунок позивача, а саме, використання земельної ділянки без укладання договору оренди, а не обставини заподіяння відповідачем шкоди (збитків) власнику землі (позивачу).

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в сумі 474 825,29 грн грн., з яких:

- за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:007:0025 в сумі 153 300,96 грн.;

- за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:007:0002 в сумі 321 524,33 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Краматорської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Логиком про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 488 391,72 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Логиком (місцезнаходження: 62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Слобідська, 26-2, ідентифікаційний код 36103495) на користь Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, пл. Миру, будинок 2; ідентифікаційний код 24812116, електрона адреса:obshotd@krm.gov.ua) безпідставно збережені кошти в сумі 474 825,29 грн., судовий збір в сумі 7122,38 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 20.03.2024 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман