Рішення

від 19.03.2024 по справі 906/1462/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1462/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькігна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клондайк-захід"

до Фізичної особи-підприємця Ярошенко Марії Аксентіївни

про стягнення 89827,40 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 75 000,00 грн. основного боргу, 14 827,40 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не поставив оплачений ним товар згідно договору №14/02-2023 від 14.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

28.12.2023 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивача з проханням розглядати справу у відсутність його представника.

Ухвалою суду від 08.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив. Як зазначалося раніше згідно заяви від 28.12.2023 просив розглядати у його відсутність.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекоменловане повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2023 між Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Марією Аксентіївною (продавець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клондайк-захід" (покупець/позивач) укладений договір №14/02-2023, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити лісопильні матеріали, деревину (товар) (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, поставка товару проводиться на складі продавця протягом 3-х календарних днів з моменту отримання передоплати за товар від покупця.

Покупець проводить передоплату у розмірі 100% (сто відсотків) вартості товару, що підлягає поставці шляхом безготівкового перерахунку на рахунок продавця, вказаний в реквізитах цього договору (п. 5.1.-5.2 договору)

Датою поставки товару покупцю вважається дата підписання накладної на товар. Перехід права власності на Товар відбувається в момент поставки Товару (п. 3.3-3.5 договору)

Відповідно до п. 8.1 договору, договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Позивач, пред`являючи даний позов зазначив, що відповідач не поставив товар на оплачену ним суму 75 000,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання договору відповідачем поставлено товар на загальну суму 283 640,00 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться видаткові накладені № 1 від 15.02.2023 на суму 73690,00 грн, № 2 від 21.02.2023 на суму 71875,00 грн, № 3 від 24.02.2023 на суму 72025,00 грн., № 5 від 02.06.2023 на суму 66050,00 грн. (а.с. 40-43).

Позивач в свою чергу здійснив оплату за товар в загальній сумі 356 615,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями:

- № 210 від 24.02.2023 в рахунок поставки за видатковою накладною № 1 від 15.02.2023;

- № 841 від 22.2.2023 та № 848 від 24.02.2023 в рахунок поставки за видатковою накладною № 2 від 21.02.2023;

- № 851 від 28.02.2023 на суму 70 000,00 грн. в рахунок поставки за видатковою накладною № 3 від 24.02.2023 на суму 72025,00 грн. (заборгованість позивача перед відповідачем - 2 025,00 грн.);

- № 2876 від 02.06.2023 в рахунок поставки за видатковою накладною № 5 від 02.06.2023:

- № 1044 від 23.05.2023, за якою поставка взагалі не була здійснена.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 72 975,00 грн. (75 000,00 грн. заборгованості за непоставлений товар - 2025,00 грн. неповна оплата позивача за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 3 від 24.02.2023).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що сторонами укладено договір поставки № 14/02-2023 від 14.02.2023.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

З огляду на фактичні обставини справи та правову кваліфікацію правовідносин сторін, судом визначено правову природу сплачених позивачем коштів у загальному розмірі 72025,00 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх договірних зобов`язань.

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, сторони узгодили строк поставки товару п. 3.1. договору: протягом 3-х календарних днів з дня отримання передоплати за товар від покупця.

Проте, товар відповідачем в обумовлений строк поставлено не було.

Також слід відзначити, що позивач зазначив, що 23.10.2023 відповідачем з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано на електронну пошту позивача акт звіряння розрахунків, яким фактично відповідачем визнано борг в сумі 75 000,00грн.

Проте, господарський суд, зазначає, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Згідно абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 вказано, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи додані позивачем до матеріалів справи саме первинні документи на підтвердження проведення попередньої оплати та послідуючої поставки товару: видаткові накладні та платіжні інструкції, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати є доведеними частково в сумі 72 975,00 грн. та такими, що підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 025,00 грн. попередньої оплати суд відмовляє.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 14 827,40 грн. пені.

Відповідно до положень п. 7.3. договору за порушення строку поставки товару продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобрв`язання, нарахованої на суму партії товару, що поставлена із простроченням, за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає вірним нарахування пені в сумі 14315,10 грн., нараховану на суму 72 975,00 грн. за період з 27.05.2023 до 02.11.2023.

В задоволенні вимоги щодо стягнення 512,30 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 72 975,00 грн. - основного боргу, 14 315,10 грн. - пені обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ярошенко Марії Аксентіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клондайк-захід" (82600, Львівська область, Стрийський район, м. Сколе, вул. Гірка, 11, ід. код 35424064) 72 975,00 грн. основного боргу, 14 315,10 грн. пені, а також 2 608,19 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.03.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

+ адвокату Кручку В.С. в Електронний кабінет

3 - відповідачу (рек.)