Ухвала

від 28.03.2024 по справі 909/584/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/584/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.03.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі Кобецької С. М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лімниця"

вул. Санаторна, 3А, с. Вістова,

Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77351

до відповідача: Акціонерного товариства "Оріана"

вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківськ обл., 77304

про: визнання права власності на будівельні матеріали,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Лімниця" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оріана" про визнання права власності на будівельні матеріали.

Підготовче засідання призначене на 28.03.2024 о 12:20 год. не відбулось з огляду на те, що оголошено повітряну тривогу о 12:10 год. по всій території України.

03.07.2023 (суддею Матуляком П.Я.) відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Згідно розпорядження № 2 від 10.01.2024 керівника апарату Господарського суду Івано-Франківської області Кучера Н.М суддю Матуляка П.Я. звільнено з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області у відставку, вищевказану справу згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд судді Кобецькій С.М.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2024 вказану справу прийнято до розгляду, вирішено повторно провести підготовче провадження, а 07.03.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а ухвалою - повідомленням від 07.03.2024 відкладено підготовче судове засідання на 28.03.2024.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки").

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Станєв проти Болгарії". Ця гарантія є одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Претто та інші проти Італії").

У статті 11 "Міжнародного пакту про політичні та громадянські права", який ратифіковано Указом № 2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. При цьому частинами 2, 4, 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У пункті 25 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 зазначено, що правила, які встановлені у статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності як основної рушійної сили судового провадження, у силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

У справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті", а з рішення у справі "Проніна проти України" можна зробити висновок, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Окрім того, суд зазначає, що надмірний формалізм у трактуванні процесуальних норм може обмежити право на доступ до суду як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги приписи пунктів 1-3 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України у відповідності до яких, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, зібрання відповідних доказів, а також те, що питання визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті - не розглянуто, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку підготовчого провадження та відкладення останнього.

За наведеного, керуючись статтями 177, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити строк підготовчого провадження.

Підготовче засідання відкласти на 09.05.2024 об 11:20 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018; зал судових засідань № 6.

Учасники справи можуть отримувати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судої влади України в мережі Інтернет за веб-адресою:http://court.gov.ua/fair/sud5010/ та на веб-сторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за веб-адресою

http://reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвалу підписано 28.03.2024.

Суддя С. М. Кобецька