Рішення

від 18.03.2024 по справі 912/2135/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокуСправа № 912/2135/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у судовому засіданні справу №912/2135/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний захист плюс", вул. Михайлівська, 33, смт Новоархангельськ, Голованівський район, Кіровоградська область, 26101

до відповідача Фермерського господарства "Віра", село Мар`ївка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26041

про стягнення 2 087 696,08 грн

Представники

від позивача - участі не брали,

від відповідача - Назаренко Ю.В. адвокат, ордер серїі ВА №1067033 від 27.11.2023.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний захист плюс" (далі - ТОВ "Агрохімічний захист плюс", позивач) до Фермерського господарства "Віра" (далі - ФГ "Віра", відповідач) з вимогами про стягнення 1 493 204,54 грн заборгованості з урахуванням курсової різниці, 223980,68 грн штрафу, 370 510,86 грн інфляційних витрат, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору поставки № 21_3 від 20.04.2021 в частині оплати товару.

Ухвалою від 13.11.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2135/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 13.12.2023 о 11:00 год та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

23.11.2023 засобами електронного зв`язку (з КЕП) позивач подав суду заяву про виправлення описки в назві відповідача, за якою правильною назвою відповідача є Фермерське господарство "Віра".

27.11.2023 відповідач подав суду відзив на позов з запереченнями позовних вимог.

11.12.2023 засобами електронного зв`язку (з КЕП) відповідач подав суду клопотання про витребування доказів від 11.12.2023.

12.12.2023 засобами електронного зв`язку (з КЕП) позивач подав суду відповідь на відзив, що містила клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив.

13.12.2023 відповідач подав заперечення.

Ухвалою від 13.12.2023 суд задовольнив заяву позивача від 20.11.2023 та постановив вважати правильною назвою відповідача - ФГ "Віра". Задовольнив клопотання відповідача від 11.12.2023 про витребування доказів. Витребував докази від позивача. Задовольнив клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, прийняв та долучив до справи відповідь на відзив від 11.12.2023. Оголосив перерву в підготовчому засіданні до 28.12.2023 о 12:00 год.

26.12.2023 позивач подав суду заяву від 22.12.2023 про долучення доказів за переліком наведеним в заяві.

Ухвалою від 28.12.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та за клопотанням обох сторін оголосив перерву в підготовчому засіданні до 15.01.2024 о 14:30 год.

11.01.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав суду додаткові пояснення та клопотання про витребування доказів від Новоукраїнської ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області та відповідача.

15.01.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав суду клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 15.01.2024 суд, серед іншого, задовольнив клопотання позивача від 11.01.2024 та витребував у Новоукраїнської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області та відповідача відомості про формування Фермерським господарством "Віра" (код 31446456) податкового кредиту та податкових зобов`язань по господарським операціям з ТОВ "Агрохімічний захист плюс" (код 41627606), які відбулися у квітні - серпні 2021 року. Постановив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 26.01.2024 об 11:00 год.

22.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача до суду надійшла заява, за змістом якої позивач просив провести розгляд справа без участі його представника та закрити підготовче провадження.

25.01.2024 від Головного управління ДПС у Кіровоградській області на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2024 надійшли відомості щодо формування ФГ "Віра" податкового кредиту та податкових зобов`язань по господарським операціям з ТОВ "Агрохімічний захист плюс".

Ухвалою від 26.01.2024 суд долучив до матеріалів справи докази подані позивачем із заявою від 22.12.2023. Закрив підготовче провадження у справі №912/2135/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.02.2024 о 15:30 год.

13.02.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву в судовому засіданні до 15.03.2024 об 11:00 год.

06.03.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав суду заяву про стягнення судових витрат в розмірі 21 200,00 грн.

В судовому засіданні 15.03.2024 представник відповідача повідомив про ознайомлення із заявою позивача про стягнення судових витрат. Суд оглянув наданий відповідачем оригінал статуту господарства, суд оголосив перерву до 18.03.2024 о 12:30 год.

Через систему "Електронний суд" 18.03.2024 позивач подав суду заяву про розгляд справи без участі представника, де зазначив, що відповідачем не надано доказів реєстрації статуту ФГ "Віра" у редакції, копія якої долучена до справи, оригінал якого оглянуто 15.03.2024.

Суд дослідив у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань матеріали реєстраційної справи ФГ "Віра", зокрема статут господарства та встановив його відповідність редакції, що міститься в матеріалах справи та наданої в судовому засіданні 15.03.2024.

18.03.2024 в судовому засіданні представник відповідача заперечив позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

20.04.2021 ТОВ "Агрохімічний захист плюс" (Продавець) та ФГ "Віра" (Покупець) уклали Договір поставки №21_3 (далі - Договір, а.с. 10-11), за умовами якого:

- Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, який належить Продавцю на момент укладання договору або буде набутий Продавцем в майбутньому, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1.),

- валютою грошового зобов`язання та валютою розрахунків по даному Договору є грошова одиниця України - гривня (п. 3.1.),

- сторони погодили визначити грошовий еквівалент зобов`язання Покупця по оплаті товару в іноземній валюті - долар США (USD). Грошовий еквівалент зобов`язання у іноземній валюті по даному Договору, це курс української гривні до долара США (USD) по курсу його продажу встановлений Українською міжбанківською валютною біржею на дату, що передує дню оплати товару. Курс продажу долара США в українських гривнях сторони домовились дивитись на сайті www.minfin.com.ua (п. 3.2.),

- сторонами погоджено найменування (асортимент) товару, одиниця виміру, кількість та ціна товару по Договору, що становить 1 082 572,50 грн (п. 3.3.),

- Покупець приймає на себе зобов`язання сплатити Продавцю вартість товару до 01.05.2021 - 300 000,00 грн, до 15.11.2021 - 782 572,50 грн (п. 3.5.),

- при проведенні оплати у випадку зростання курсу долара США до національної валюти України на дату платежу, вартість товару самостійно розраховується (коригується) та сплачується Покупцем за наступною формулою: S1=S0*A1/A0, де

S0 вартість товару у національній валюті України, яка оплачується відповідно до п. 3.5. Договору,

S1 розрахована (скоригована) вартість товару у національній валюті України до сплати,

A0 вартість у гривні одного долара США (USD) по курсу долара на дату підписання Договору,

A1 вартість у гривні одного долара США (USD) по курсу продажу долара США (USD) на дату, що передує дню оплати товару (дату платежу) (п. 3.6.),

- товар повинен бути повністю поставлений Покупцю в строк до 31.05.2021 (п. 4.1.),

- документи, які передаються покупцю на товар:

видаткова накладна,

товарно-транспортна накладна (у разі поставки товару автотранспортом та засобами Продавця),

сертифікат якості на товар.

Підписання Покупцем видаткової накладної є підтвердженням отримання ним всіх документів, вказаних у даному пункті, що супроводжують передачу товару (п. 4.6.),

- одночасно з прийманням товару зобов`язаний Покупець перевірити відповідність тари, упаковки, маркування вимогам стандарту, наявність сертифікатів якості та інструкції по застосуванню товару (п. 5.3.),

- Договір набирає чинності з моменту його підписання 20.04.2021 сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання Покупцем своїх зобов`язань за Договором, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1.).

На виконання умов Договору ТОВ "Агрохімічний захист плюс" поставило ФГ "Віра" товар за видатковою накладною №33 від 28.04.2021, товарно-транспортною накладною №Р33 від 28.04.2021, ТТН №Р33 від 28.04.2021, видатковою накладною №34 від 29.04.2021, ТТН №Р34 від 29.04.2021, видатковою накладною №38 від 07.05.2021, ТТН №Р38 від 07.05.2021, видатковою накладною №39 від 12.05.2021, ТТН №Р39 від 12.05.2021, видатковою накладною №40 від 13.05.2021, ТТН №Р40 від 13.05.2021, видатковою накладною №45 від 21.05.2021, ТТН №Р45 від 21.05.2021.

Також сторонами підписано:

- Додаток №1 від 28.04.2021 до Договору зі строком оплати до 15.11.2021, товар передано згідно видаткової накладної №35 від 29.04.2021, ТТН №Р35 від 29.04.2021,

- Додаток №2 від 25.05.2021 до Договору зі строком оплати до 15.11.2021, товар передано згідно видаткової накладної №49 від 27.05.2021, ТТН №Р49 від 27.05.2021,

- Додаток №3 від 16.06.2021 до Договору зі строком оплати до 15.11.2021, товар передано згідно видаткової накладної №58 від 22.06.2021, ТТН №Р58 від 22.06.2021,

- Додаток №4 від 09.08.2021 до Договору зі строком оплати до 15.08.2021 в сумі 17 010,00 грн та до 15.11.2021 в сумі 68040,00 грн, товар передано згідно видаткової накладної №62 від 12.08.2021, ТНН №Р62 від 12.08.2021.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 291 597,50 грн. Відповідач частково оплати товар на суму 137 010,00 грн.

За даними Головного управління ДПС у Кіровоградській області суми податку на додану вартість ФГ "Віра" включено до податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за травень та серпень 2021 року.

Несплата відповідачем 1 154 587,50 грн за поставлений товар і стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11, ст. 629 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.

Правовідносини сторін виникли з Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ч. 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Отже, за загальним правилом зобов`язання має бути виражене і підлягає оплаті у гривнях, водночас сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а також з метою визначення суми, що підлягає сплаті у гривні, погодити порядок перерахунку суми платежу у гривні пропорційно до зміни курсу гривні до іноземної валюти.

Така умова договору, в якій сторони погоджують, яким чином коригуватиметься грошова сума по відношенню до валюти, яку сторони обрали як оціночний еталон у разі зміни курсу, є "валютним застереженням".

З матеріалів справи вбачається виконання позивачем зобов`язань з поставки товару на виконання умов Договору та Додаткових угод до нього за видатковою накладною №33 від 28.04.2021, ТТН №Р33 від 28.04.2021, ТТН №Р33 від 28.04.2021, видатковою накладною №34 від 29.04.2021, ТТН №Р34 від 29.04.2021, видатковою накладною №38 від 07.05.2021, ТТН №Р38 від 07.05.2021, видатковою накладною №39 від 12.05.2021, ТТН №Р39 від 12.05.2021, видатковою накладною №40 від 13.05.2021, ТТН №Р40 від 13.05.2021, видатковою накладною №45 від 21.05.2021, ТТН №Р45 від 21.05.2021, видатковою накладною №35 від 29.04.2021, ТТН №Р35 від 29.04.2021, видатковою накладною №49 від 27.05.2021, ТТН №Р49 від 27.05.2021, видатковою накладною №58 від 22.06.2021, ТТН №Р58 від 22.06.2021, видатковою накладною №62 від 12.08.2021, ТНН №Р62 від 12.08.2021 на загальну суму 1 291 597,50 грн.

Однак відповідач частково виконав зобов`язання по оплаті отриманого товару. Не сплатив 1 154 587,50 грн за поставлений товар. У відзиві на позов відповідач заперечив факт укладення Договору через його підписання головою ФГ "Віра" з перевищенням повноважень, зазначив про невиконання позивачем умов Договору та про відмову від Договору в односторонньому порядку у зв`язку із недобросовісністю постачальника, зокрема, з таких підстав:

"Враховуючи наведені вище норми Закону та зобов`язання за договором продавець (позивач) зобов`язаний був передати, у тому числі: а) Посвідчення про право роботи з пестицидами; б) Посвідчення про державну реєстрацію пестицидів; в) позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та позитивну еколого-експертну оцінку матеріалів, поданих для реєстрації пестицидів та агрохімікатів.

Таких документів позивач (постачальник) не надав.

Ненадання покупцю документів встановлених Законом унеможливлює використання покупцем придбаних пестицидів",

"20 квітня 2021 року представники позивача надали на підпис голові проекти договору та довіреності. Голову господарства було проінформовано про те, що договір необхідно підписати у найкоротший строк і підписаної ним довіреності буде достатньо для того щоби вважати, що голова ФГ "Віра" є достатньо уповноваженою особою. Чекати зборів господарства постачальники відмовились хоча були обізнані з положеннями Статуту ФГ "Віра" та достеменно знали про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень",

"Після підписання договору представники позивача переконали голову ФГ "Віра" в тому, що гербіциди безпечні і їх можна використовувати в Україні. Представники позивача пообіцяли надати усі дозволи та сертифікати відповідності на товар у найкоротший час. Провівши експериментальну обробку на певній площі, головою господарства було виявлено знищення рослин (приблизно 40 % рослин кукурудзи згоріли від не сертифікованого фальсифікованого гербіциду).

Вказаний факт було встановлено комісією у складі голови господарства відповідача та представників підприємства позивача. Препарат "Кайт" взагалі не зареєстровано в Україні, а препарати "Альберто" і "Мітель" зареєстровано як експериментальні і не могли використовуватись у загальному вжитку.

З цього приводу головою господарства було ініційовано загальні збори засновників господарства "Віра". На зборах прийнято рішення про несхвалення підписаного договору поставки окрім препарату "Пульсагро". Постачальнику (позивачу) надано строк до 31 грудня 2021 року за який постачальник може надати дозволи та сертифікати (п.4.6. Договору). Ненадання таких документів надає господарству право відмовитись від цього договору навіть у схваленій його частині.

У зв`язку із невиконанням постачальником (позивачем) умов п.4.6. Договору у строк до 31.12.2021 року господарство (відповідач) відмовилось від договору про що було повідомлено постачальника".

У запереченнях від 13.12.2023 відповідач, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18, зазначає про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерського господарства, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, в даному випадку наводить норми статей 44,46 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (значний правочин, схвалення значного правочину та правочину із заінтересованістю).

Також зазначає, що ФГ "Віра" у статуті встановила особливий порядок укладення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину. Статутом передбачено прийняття рішення зборів засновників при укладенні правочину вартістю більше 100000,00 грн. Позивач знав про зазначений порядок так як одержав від голови ФГ "Віра" статут господарства.

Отже господарством не схвалено договір поставки у зв`язку із тим, що постачальник за договором не виконав умов договору з приводу надання документів на товар. Більше того постачальник не має права (дозволу) на продаж товару, а деяка номенклатура продукції заборонена до використання в Україні. За таких обставин господарство відмовилось від договору в односторонньому порядку маючи на це відповідне право за Законом.

Також відповідач зазначає, що з урахуванням статей 44, 46 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" думка представника позивача з приводу конклюдентних дій є хибною.

У пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18 зроблено висновок: "Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність статутного (складеного) капіталу у фермерського господарства, яке може діяти, зокрема, на основі приватної власності кількох громадян, не є достатньою підставою для ототожнення його з товариством з обмеженою відповідальністю. Але оскільки фермерське господарство створюється за рахунок об`єднання майна громадян та їх підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, є підстави для застосування до правовідносин стосовно членства у фермерському господарстві приписів чинного законодавства, що регулюють участь у товаристві з обмеженою відповідальністю, зокрема приписів стосовно виходу зі складу його членів (пункту «в» частини першої статті 10 Закону № 1576-XII; частини першої статті 148 ЦК України у чинній на час звернення відповідачки із заявою від 27 листопада 2015 року редакції, що передбачала повідомний характер виходу з членів товариства з обмеженою відповідальністю; частини другої статті 54 Закону № 1576-XII стосовно повернення у натуральній формі майна, наданого товариству з обмеженою відповідальністю у користування). Вказане відповідає приписам частини першої статті 2 Закону № 973-IV, а також частини третьої статті 114 ГК України, згідно з якими відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються не лише Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом № 973-IV, але й іншими нормативно-правовими актами України (близький за змістом висновок у подібних правовідносинах сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 907/167/17 щодо можливості застосування за аналогією приписів Закону № 1576-XII, які регулювали порядок скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, до правовідносин за участю приватного підприємства, які не врегульовані ЦК і ГК України)".

Тобто, норми ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" підлягають застосуванню до правовідносин стосовно членства у фермерському господарстві, тобто корпоративних відносин.

В своїх усних поясненнях представник відповідача зазначив що ФГ не є корпоративним підприємством.

У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати у справі № 522/22473/15-ц, на яку посилається відповідач, зазначено: "119. Згідно із частиною першою статті 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

120. За змістом зазначених положень якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, не був схвалений особою (зокрема, юридичною особою в особі органу, уповноваженого надавати згоду на вчинення правочину), то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов`язки особи в силу закону. Натомість у разі наступного схвалення такого правочину він вважається укладеним з моменту його вчинення".

У цій же постанові Великої Палати Верховного Суду також зазначено:

"67. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які за загальним правилом діяти від імені товариства не мають права.

68. Укладення виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

69. Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95, пункти 46-52; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, ЄСПЛ розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участі у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05).

70. Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18 (провадження № 12-159гс19), від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19).

71. Таким чином, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права.

94. Ураховуючи відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові, Велика Палата Верховного Суду не надає оцінки законності спірних договорів, оскільки вона може надаватися в іншій справі за позовом належного позивача за застосуванням належного способу захисту".

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Проаналізувавши висновки, що викладені у наведених вище постановах Верховного Суду, суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.

З матеріалів справи суд вбачає, що згідно статуту ФГ "Віра" затвердженого рішенням засновника ФГ "Віра" №1 від 02.12.2019:

- членами господарства є: засновник ОСОБА_1 , дружина засновника ОСОБА_2 , донька засновника ОСОБА_3 , батько дружини засновника ОСОБА_4 , мати дружини засновника ОСОБА_5 (п. 3.2.),

- органами управління господарства є: загальні збори господарства, голова господарства (п. 7.1.),

- вищим органом управління господарства є загальні збори, які складаються з членів господарства (п. 7.2.),

- до виключної компетенції загальних зборів належить: прийняття рішення про надання згоди на укладення, зміну чи розірвання будь-яких правочинів (договорів та інших угод): а) одноразово на суму, що дорівнює або перевищує 100 000,00 (сто тисяч) гривень або її еквівалент в іноземній валюті за курсом НБУ на дату укладання відповідного договору, або декількох правочинів з одним і тим же контрагентом протягом 2 (двох) календарних місяців, що сумарно дорівнюють або перевищують цю суму (п. 7.9.13.).

Як стверджує відповідач спірний Договір, який укладено на суму більше 100 000,00 грн, підписано головою ФГ "Віра" без рішення загальних зборів господарства про надання згоди на його укладення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

За таких підстав суд має встановити або реальну обізнаність позивача про наявність обмежень або виходити із правової презумпції, що за всіма обставинами контрагент за договором не міг про них не знати.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, наведене свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

З Договору вбачається, що покупець ФГ "Віра" діяло в особі голови Човгиза О.Г., що діє на підставі статуту.

Суд встановив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФГ "Віра" зазначено, що кінцевим бенефеціаром, власником є ОСОБА_1 , тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив, розмір частки якого становить 100, керівником юридичної особи є - ОСОБА_1 .

Отже відомості в ЄДР щодо ФГ "Віра" не містять інформації про обмеження повноважень ОСОБА_1 . Таким чином між статутом господарства та ЄДР є розбіжності.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

За рішенням загальних зборів засновників ФГ "Віра", оформленим протоколом № 1 від 25.08.2021, схвалено підписаний головою договір частково, окрім Розділу 6 (відповідальність сторін) і лише відносно препарату Пульсагро. Вирішено відносно інших препаратів, наступне схвалення договорів буде можливим після надання продавцем дозволів та сертифікатів на поставлений товар за умови, що такі дозволи будуть надані до 31.12.2021 включно. В разі не надання продавцем дозволів та сертифікатів до 31.12.2021 розірвати договір в односторонньому порядку у схваленій його частині. Голові фермерського господарства довести ТОВ "Агрохімічний захист плюс" про прийняте рішення (а.с. 82).

20.11.2023 відповідач надіслав позивачу повідомлення про відмову від договору від 10.11.2023 (а.с. 83-84).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ФГ "Віра" не вживались жодні заходи щодо врегулювання спірної ситуації з ТОВ "Агрохімічний захист плюс" (Продавцем) до повідомлення про відмову від договору:

- ФГ "Віра" не повідомило Продавця про відповідне рішення загальних зборів засновників ФГ "Віра", оформлене протоколом № 1 від 25.08.2021 (в матеріалах справи відсутні відповідні докази), не звернулося до Продавця з метою врегулювання ситуації, тоді як діючи добросовісно і розумно мало би направити ТОВ "Агрохімічний захист плюс" повідомлення про відповідне рішення загальних зборів, повернути постачальнику залишки отриманого товару (за наявності), направити Продавцю вимогу про повернення коштів, отриманих за Договором;

- ФГ "Віра" або його члени не звернулися з позовом до суду про захист їх прав;

- ФГ "Віра" не надало жодного доказу на підтвердження обставин експериментальної обробки посівних площ та знищення рослин (про такі обставини вказано у відзиві);

- ФГ "Віра" 20.04.2021, 27.04.2021 та 11.08.2021 здійснило часткові оплати за Договором, платником за якими зазначено ФГ "Віра";

- ФГ "Віра" скористалось податковим кредитом.

Таким чином, ані загальні збори господарства, ухваливши відповідне рішення, ані голова ФГ "Віра" не вчиняли жодних дій по врегулюванню спірної ситуації.

Відомості про наявність відповідного рішення загальних зборів ФГ "Віра" з`являються лише після звернення ТОВ "Агрохімічний захист плюс" з позовом до суду, що викликає обґрунтовані сумніви у справжній даті та причинах ухвалення такого рішення.

Так у постановах від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, від 23.11.2021 у справі №911/604/19, від 07.06.2022 у справі №916/3351/20 Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в частині визнання позовних вимог про визнання договорів недійсними, відзначив, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність.

У постановах від 20.02.2018 у справі № 906/100/17 та від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 05.07.2022 у справі №910/2958/20, предметом розгляду яких було визнання недійсним договору (контракту) з підстав укладення його неуповноваженою особою, Верховний Суд відзначив, що господарському суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному вебсайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

У заяві свідка від 22.12.2023 (а.с. 153-154) Толочко М.М., яка є одним з засновників ТОВ "Агрохімічний захист плюс", його керівником та яка підписала Договір від імені Продавця, зокрема, зазначила, що голова ФГ "Віра" Човгиз О.Г. не передавав належним чином засвідчену копію статуту ФГ "Віра" або оригінал для огляду. Копію статуту отримано у додатку до відзиву у даній справі. Товариство використовує шаблон договору, який було запропоновано ФГ "Віра".

Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами (постанова Верховного Суду у справі № 924/92/23 від 05.12.2023).

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦК не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Загальні збори господарства наділені правом погоджувати правочини, однак несхвалення цим органом правочину повинно мати розумне пояснення, мотиви. Несхвалення укладеного і частково виконаного правочину без жодних мотивів є зловживанням своїм правом, яке спрямоване на завдання шкоди контрагенту. Суд вважає, що єдиним мотивом такого несхвалення правочину було небажання розраховуватися за зобов`язаннями, які виникли за спірним договором.

Доводи ФГ "Віра" про готовність повернути товар є суперечливими, так як жодного доказу на наявність товару не надано.

Таким чином, керівники сторін мали бути обізнаними із обмеженнями на укладення договору, передбаченими положеннями статутів, однак матеріали справи підтверджують схвалення умов договору та вчинення відповідних дій на поставку та прийняття товару.

Суд встановив факти укладення Договору, здійснення поставок та часткового проведення розрахунків.

Відтак заперечення відповідача щодо укладення Договору директором ФГ "Віра" з перевищенням повноважень та розірвання такого договору в односторонньому порядку суд визнає необґрунтованими та безпідставними.

На твердження відповідача про необхідність надання позивачем допуску (посвідчення) на право роботи з пестицидами і агрохімікатами, позивач зазначив, що відповідні посвідчення за 2021 ріку у нього не збереглися.

Разом з тим відомості щодо поставлених за Договором товарів містяться в Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (https://mepr.gov.ua/upravlinnya-vidhodamy/derzhavnyj-reyestr-pestytsydiv-i-agrohimikativ-dozvolenyh-do-vykorystannya-v-ukrayini/), який є відкритим та загальнодоступним. Також позивач надав на поставлені за Договором товари посвідчення Міністерства екології та природних ресурсів України про державну реєстрацію таких препаратів, листи Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо державної реєстрації відповідних препаратів та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

А враховуючи погоджені сторонами умови п. 4.6. Договору підписання ФГ "Віра" видаткової накладної є підтвердженням отримання ним всіх документів, вказаних у даному пункті, що супроводжують передачу товару.

Відтак суд дійшов висновку, що позивач виконав погоджені сторонами в п. 4.6. Договору умови.

За умовами Договору курс долара США на дату підписання Договору - це курс долара США опублікований на сайті www.minfin.com.ua на дату, що передує дню укладення Договору (п. 3.3.).

Як встановлено судом та згідно зазначених у позові даних сайту www.minfin.com.ua, міжбанківський курс долара США на час закриття торгів у день, що передує укладенню Договору та Додаткових угод до нього становив: 19.04.2021 - 28,00 грн за один долар США, 27.04.2021 - 27,75 грн за один долар США, 24.05.2021 - 27,4550 грн за один долар США, 15.06.2021 - 27,04 грн за один долар США, 05.08.2021 (06.06.2021 - 08.08.2021 торги не проводилися) - 26,93 грн за один долар США.

Станом не день подання позовної заяви, згідно даних сайту www.minfin.com.ua міжбанківський курс долара США до гривні складає 36,05 грн.

За формулою погодженою сторонами у п. 3.6. Договору, заборгованість з урахуванням курсової різниці становить 1 493 204,54 грн, а саме:

Згідно п.3.5. Договору:

962572,50 х 36,05 / 28,00 = 1 239 312,09 грн,

Згідно Додатку №1:

45600,00 х 36,05 / 27,75 = 59 238,92 грн,

Згідно Додатку №2:

45600,00 х 36,05 / 27,4550 = 59 875,43 грн,

Згідно Додатку №3:

32775,00,00 х 36,05 / 27,04 = 43 695,96 грн,

Згідно Додатку №4:

68040,00 х 36,05 / 26,93 = 91 082,14 грн.

Розрахунок заборгованості з урахуванням курсової різниці відповідачем не спростовано, власний розрахунок суду не подано.

З викладених підстав суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1 493 204,54 грн заборгованості з урахуванням курсової різниці обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Також позивач заявив до стягнення 223980,68 грн штрафу та 370 510,86 грн інфляційних витрат.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п. 6.4. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення виконання зобов`язань передбачених п. 3.5., 3.6. Договору, а також Додаткового договору та/або додаткової угоди до даного договору, та/або додатків до нього, т/або специфікацій до даного договору, та/або у разі обміну листами,, телеграмами,тощо більше ніж на30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, загальна ціна Даного Договору складає собою суму вартості всього товару, що постачається по даному договору, додаткових угод до Даного Договору, Додатків до Даного Договору, специфікацій до Даного Договору обрахована з врахуванням коригування ціни на товар на дату здійснення кожного фактичного платежу (п. 3.6 Даного Договору).

Перевіривши наведений у позові розрахунок штрафу у сумі 223 980,68 грн, суд встановив, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.

Відповідно норми частини другої ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Таким чином, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати, яке задоволено судами, а відтак, стягнення у цьому випадку інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

Існує усталена практика Верховного Суду про те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/9894/22 та ін.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення 370 510,86 грн інфляційних втрат заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ "Агрохімічний захист плюс" підлягають задоволенню частково. З ФГ "Віра" підлягає стягненню заборгованості з урахуванням курсової різниці в розмірі 1 493 204,54 грн та 223 980,68 грн штрафу.

Відповідно до норм ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак судовий збір в сумі 1 178,93 грн може бути повернутий судом за клопотанням позивача як внесений в більшому розмірі.

06.03.2024 через "Електронний суд" позивач подав суду заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 21200,00 грн.

У позові заявлено про надання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Положеннями статті 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 ГПК України).

На підтвердження заявлених витрат позивач подав суду укладений 24.10.2023 договір про надання правничої допомоги (далі - Договір) між адвокатом Проніним Ю.О. (Адвокат) та ТОВ "Агрохімічний захист плюс" (Клієнт), за умовами якого:

- предметом даного договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту, шляхом представлення його інтересів у господарських судах України, передбачених ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" та органах виконавчої служби, з приводу стягнення заборгованості з фермерського господарства "Віра" (Боржник), за договором поставки №21_3 від 20.04.2021 року з додатками (п. 1.1.),

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до стягнення заборгованості у справі передбаченій п. 1.1. Договору, а в частині розрахунків з адвокатом до їх повного проведення (п. 3.1.),

- розмір гонорару, порядок та строки його оплати, визначаються протоколо/додатковою угодою до даного договору (п. 4.1.).

Також адвокатом Проніним Ю.О. та ТОВ "Агрохімічний захист плюс" підписано протокол №1 від 24.10.2023 на виконання п. 4.1. Договору від 24.10.2023, де погоджено:

п. 1.: за правничу допомогу передбачену п. 1.1. Договору Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі:

- 7 % від суми стягнутого з Боржника основного боргу з урахуванням курсової різниці,

- 25 % від суми стягнутих з Боржника штрафних санкцій (пеня, штраф, інфляційні втрати, річні).

Розрахунки проводяться шляхом оплати етапів робіт на стадіях розгляду справи у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій та остаточного розрахунку після отримання боргу та штрафних санкцій від боржника, в наступному порядку.

п. 1.1.: 21200,00 грн правнича допомога за складання позовної заяви до господарського суду Кіровоградської області про стягнення боргу з Боржника, представлення інтересів Клієнта у суді першої інстанції, підготовку процесуальних документів від імені Клієнта.

п. 1.2.: 10600,00 грн правнича допомога на стадії апеляційного провадження.

п. 1.3.: 5300,00 грн правнича допомога на стадії касаційного провадження.

20.02.2024 адвокатом Проніним Ю.О. та ТОВ "Агрохімічний захист плюс" підписано акт виконаних робіт про таку надану адвокатом правничу допомогу:

- підготовка позовної заяви від 08.11.2023 року - 6 годин;

- підготовка відповіді на відзив від 11.12.2023 року - 2 години;

- підготовка заяви для Клієнта до Новоукраїнської ДПІ від 12.12.2023 року - 1 година;

- участь у судовому засіданні з урахуванням часу на прибуття до суду 13.12.2023 року - 1 година;

- підготовка заяви про долучення доказів, з урахуванням часу на подання до суду - 2 години;

- підготовка заяви про витребування доказів від 11.01.2024 року - 1 година;

- підготовка додаткових пояснень, з урахуванням аналізу норм права зазначених у них - 2 години;

- участь судовому засіданні, з урахуванням часу на прибуття до суду 15.01.2024 року, - 1 година;

- підготовка заяви про закриття підготовчого засідання - 1 година;

-участь судовому засіданні, з урахуванням часу на прибуття до суду 13.02.2024 року - 2 години;

- підготовка акту виконаних робіт №1 та заяви про стягнення судових витрат - 1 година.

В матеріалах справи міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №1100510 від 20.11.2023 виданий адвокатом Проніним Ю.О. про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Агрохімічний захист плюс".

Також позивач подав платіжну інструкцію №1104 від 24.10.2023 про сплату ТОВ "Агрохімічний захист плюс" Проніну Ю.О. 21 200,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача в сумі 21 200,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлено про зменшення витрат позивача та не доведено їх неспівмірність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обґрунтованістю позовних вимог; тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 21200,00 грн.

Відповідно до ч. 4ст. 129 ГПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак на Фермерське господарство "Віра" підлягає покладенню 17 437,56 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Віра" (село Мар`ївка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26041, і.к. 31446456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний захист плюс" (вул. Михайлівська, 33, смт Новоархангельськ, Голованівський район, Кіровоградська область, 26101, і.к. 41627606) заборгованості з урахуванням курсової різниці в розмірі 1 493 204,54 грн, 223 980,68 грн штрафу, а також 25 757,78 грн судового збору та 17 437,56 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам до Електронних кабінетів.

Повне рішення складено 29.03.2024.

Суддя В.Г. Кабакова