Постанова

від 29.03.2024 по справі 593/169/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/169/22Головуючий у 1-й інстанції Німко Н.П. Провадження № 22-ц/817/299/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2023 року, ухвалене суддею Німко Н.П. у цивільній справі за позовом Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування вимог зазначено, що в період з 18.06.2018 року по 15.04.2019 року ОСОБА_1 перебувала на обліку Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості як безробітна та отримала допомогу по безробіттю за період з 25.06.2018 року по 21.03.2019 року в розмірі 48 735, 76 грн.

Під час перебування на обліку відповідачці з 30.03.2017 року уже була призначена пенсія за вислугу років, про що вона не повідомила центр зайнятості. Вказана обставина виключала призначення їй допомоги по безробіттю.

Оскільки ОСОБА_1 свідомо приховала вказаний факт і надала неправдиві відомості про відсутність у неї доходу - пенсії за вислугу років, та не маючи на те права, отримала від центру допомогу по безробіттю у сумі 48 735, 76 грн., тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідачки.

Рішенням Бережанського районного суду від 21.12.2023 року у задоволенні позову Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої за період з 25.06.2018 року по 21.03.2019 року допомоги по безробіттю в розмірі 48 735, 76 грн. - відмовлено.

В апеляційній скарзі Тернопільський обласний центр зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості просить рішення Бережанського районного суду від 21.12.2023 року скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не мала права отримувати допомогу по безробіттю, оскільки під час реєстрації та надання статусу безробітного в Бережанському районному центрі зайнятості 18.06.2018 року її вже було призначено пенсію за вислугу років з 30.03.2017 року. При зверненні до центру зайнятості відповідачкою подано недостовірні відомості, умисно приховано факт призначення пенсії за вислугу років, що спричинило незаконну виплату допомоги по безробіттю.

Позивачу стало відомо про цю обставину лише в результаті проведеної звірки між центром зайнятості та пенсійним фондом, на підставі якого складено акт розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення.

Судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 за період з 18.06.2018 року по 15.04.2019 року отримала два види матеріального забезпечення: від Тернопільського обласного центру зайнятості допомогу по безробіттю на суму 48735,76 грн. та від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області пенсію за вислугу років, що суперечить чинному законодавству.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Дарморіс О.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Вказує, що разом із поданням заяви про надання статусу безробітної ОСОБА_1 надала позивачу оригінал трудової книжки, у якій містився запис про її звільнення з роботи 29.03.2017 року за власним бажанням вихід на пенсію. Тому обгрунтованим є висновок суду про те, що ОСОБА_1 в межах обов`язків, визначених законом, повідомила відомості, запитувані у неї компетентною особою та подала для цього необхідні документи та нічого не приховувала і не повідомляла неправдивої інформації.

На час звернення відповідачки із заявою про надання їй статусу безробітної закон не покладав на неї обов`язок повідомити позивача про наявність факту призначення їй пенсії за віком, відповідачка була зобов`язана повідомити лише про отримання нею доходу, в тому числі пенсії за віком під час отримання допомоги по безробіттю.

Разом з тим, пенсії у період з 18.06.2018 року по 21.03.2019 року відповідачка не отримувала і такий факт позивачем не заперечувався.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 29.03.2017 року звільнилася за власним бажанням (вихід на пенсію) із роботи у Комунальній установі ТОР «Бережанського обласного протитуберкульозного диспансеру», на підставі ст. 38 КЗпПУ, запис №16.

Із 30.03.2017 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років.

З 18.04.2017 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.04.2017 року виплату їй пенсії було припинено та поновлено виплату пенсії з 15.04.2019 року, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 02.11.2021 року №1900-0304-6/32477.

Згідно записів №20, 21 у трудовій книжці ОСОБА_1 , 02.05.2018 року вона зарахована на посаду лаборанта у Тернопільський обласний протитуберкульозний диспансер, з якої звільнена 15.06.2018 року за ст. 36 КЗпПУ за згодою сторін.

18.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до директора Бережанського районного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного.

З 18.06.2018 року такий статус їй надано на підставі ч.1 ст. 43 ЗУ «Про зайнятість населення», припинено з 15.04.2019 року.

З 25.06.2018 року ОСОБА_1 призначено виплату допомоги по безробіттю.

За період з 25.06.2018 року по 21.03.2019 року позивач нарахував та виплатив ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у розмірі 48 735, 76 грн.

15.04.2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 їй знову поновлено виплату пенсії за вислугу років, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 08.12.2021 року №7418-7585/Ш-02/8-1900/21.

На підставі наказу №57 аг від 30.09.2021 року щодо проведення перевірок відповідно до Порядку розслідування, Бережанською районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості проведено звірку обгрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2 , що підтверджується Актом №72 розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про зайнятість населення та до Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 09.11.2021 року.

Як вбачається із змісту цього Акту (висновки), ОСОБА_1 з 30.03.2017 року призначено пенсію за вислугу років, з 18.04.2017 року виплату пенсії припинено та з 15.04.2019 року виплату пенсії поновлено. На даний час ГУПФУ в Тернопільської області прийнято рішення про перегляд дати поновлення виплати пенсії за вислугу років. З врахуванням норм чинного пенсійного законодавства виплату пенсії поновлено з 01.05.2018 року, 02.05.2018 року припинено, та з 16.06.2018 року повторно поновлено у звязку із звільненням з роботи. ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю з 25.06.2018 року по 21.03.2019 року. Допомога по безробіттю підлягає поверненню.

При ознайомленні з даним Актом ОСОБА_1 надала пояснення, що вона не отримувала пенсію у період перебування на обліку в центрі зайнятості.

11 листопада 2021 року директором Тернопільського обласного центру зайнятості винесено наказ №313 Д Про повернення коштів, яким зобовязано ОСОБА_1 протягом 15 календарних днів повернути кошти у сумі 48 735, 76 грн. за період перебування на обліку як безробітної з 25.06.2018 по 21.03.2019.

Із відповіді ГУ ПФУ в Тернопільській області від 08.12.2021 року №7418-7585/Ш-02/8-1900/21 на звернення ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до її заяви від 18.04.2017 року виплату їй пенсії було призупинено з 18.04.2017 року у звязку із працевлаштуванням на роботу за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років. З 15.04.2019 року на підставі заяви від 16.04.2019 року виплату пенсії поновлено. На виконання запиту Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 01.10.2021 року №15-01/1133, її пенсійну справу було переглянуто та прийнято рішення про перегляд дати поновлення виплати пенсії за вислугу років з 01.10.2018 року. Повідомлення про зміну дати поновлення виплати пенсії за вислугу років надіслано листом від 28.10.2021 №1900-0306-8/32013. Таким чином, в листопаді поточного року (2021) сума виплачених коштів за період з 01.10.2018 по 14.04.2019 склала 10 045, 82 грн.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України Про зайнятість населення, безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

При цьому призначення вказаної допомоги по безробіттю пов`язується саме з наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти.

Умови виплати допомоги по безробіттю, визначені ст.22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, пов`язуються з початком настання безробіття, тобто наданням особі статусу безробітного.

Згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.44 Закону України Про зайнятість населення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону, та збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України Про зайнятість населення відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно п.2 ч.1 ст.31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі припинення реєстрації безробітного відповідно до ст.45 Закону України Про зайнятість населення.

Відповідно до п.п.3, 8, 13 ч.1 ст.45 Закону України Про зайнятість населення реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: - подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг;- встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу зареєстрованого безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг; - досягнення особою встановленого ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

При цьому, відповідно до ч. ч.2, 3 ст.36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає права, обов`язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, умовою стягнення виплаченого забезпечення є умисне невиконання застрахованою особою своїх обов`язків та зловживання ними. Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги з безробіття.

Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №802/1206/17-а та від 24.04.2019 у справі №757/17820/17-ц.

Вищевказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі №545/163/17.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню заробітна плата й платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їхня виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку й недобросовісності з боку набувача. При цьому правильність здійснених розрахунків, на основі яких була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц, провадження №14-445цс18, дійшла висновку, що у ст.1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У відповідності до п. 14, 18 ч.2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції чинній станом на 18 червня 2018 року) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань, зокрема здійснюють обмін інформацією з Пенсійним фондом України для забезпечення виконання вимог цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України 20 березня 2013 року №198) форма заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування (у редакції, чинній на 18 червня 2018 року), містить, зокрема, обов`язок заявника повідомити, що він не отримує пенсію на пільгових умовах та за вислугу років.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 діяла добросовісно, оскільки в межах обов`язків, визначених законом, як для заявника, що звертається за отримання статусу безробітного, повідомила відомості, запитувані у неї компетентною особою, уповноваженою на прийняття рішення про надання (або відмову у наданні) статусу безробітного, подала для цього запитувані у неї документи, нічого не приховуючи і не повідомляючи неправдивої інформації.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

При зверненні ОСОБА_1 18.06.2018 року до позивача із заявою про надання їй статусу безробітного, вона надала достовірні відомості, пенсії на той час вона не отримувала, а виплата пенсії за минулий період була проведена їй у листопаді 2021 року за ініціативою самого ж позивача.

Судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено недобросовісності з боку ОСОБА_1 , що виключає можливість стягнення з неї виплаченої допомоги по безробіттю.

Доводи апеляційної скарги про те, що при зверненні до центру зайнятості відповідачем подано недостовірні відомості, умисно приховано факт призначення пенсії за вислугу років, що спричинило незаконну виплату допомоги по безробіттю, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступні мотиви.

Зміст заяви про надання (поновлення) статусу безробітного затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 17 серпня 2015 року №848.

Станом на 18 червня 2018 року зміст заяви був визначений у редакції із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства соціальної політики №890 від 17.08.2016 року, та передбачав наступний текст щодо пенсії пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримую.

ОСОБА_1 не отримувала пенсію як на час подання заяви до центру зайнятості, так і протягом усього часу перебування на обліку як безробітної та отримання відповідних виплат, а тому відображена нею у заяві про надання їй статусу безробітного інформація з цього приводу є достовірною.

Факт виходу на пенсію ОСОБА_1 не приховувала від позивача, так як разом із поданням заяви про надання їй статусу безробітної надала оригінал своєї трудової книжки, у якій містився запис про її звільнення з роботи 29.03.2017 року за власним бажанням ( вихід на пенсію), а передбачена чинним законодавством форма заяви про надання статусу безробітного не передбачала необхідність повідомити про факт призначення пенсії.

Крім цього, у заяві про надання ОСОБА_1 статусу безробітної передбачено можливість обробки позивачем персональних даних заявника з метою здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої нею для нарахування та тримання матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Тому працівник центру зайнятості мав можливість ознайомитися із такими відомостями у трудовій книжці відповідачки, врахувати їх при вирішенні її заяви, як і верифікувати повідомлену заявницею інформацію, що вірно було враховано судом при розгляді даної справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про отримання ОСОБА_1 за період з 18.06.2018 року по 15.04.2019 року двох видів матеріального забезпечення, колегія суддів оцінює їх критично, оскільки на момент подання ОСОБА_1 заяви про надання їй статусу безробітної та протягом у сього часу отримання допомоги по безробіттю вона не отримувала пенсії за вислугу років.

Пенсійні виплати за минулий період були їй проведені у листопаді 2021 року за ініціативою самого ж позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, із врахуванням обставин даної справи, а також правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 не свідчать про її недобросовісність щодо отримання виплат по безробіттю.

Тому доводи апеляційної скарги про отримання ОСОБА_1 за період з 18.06.2018 року по 15.04.2019 року двох видів матеріального забезпечення за відсутності доказів про те, що відповідач умисно вчиняла будь-які неправомірні дії чи бездіяльність задля отримання виплат від позивача, не спростовують законності та обгрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування з наведених в апеляційній скарзі доводів не вбачає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 березня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.