Рішення

від 29.03.2024 по справі 915/57/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року Справа № 915/57/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу

за позовом Приватного підприємства ХЛІБОРОБ-АГРО (56182, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новоолександрівка (Новоолександрівська с/р), вул. Степова, буд. 34а, код ЄДРПОУ 32580165)

до відповідача: Фермерського господарства НОВІ ЗОРІ (57284, Миколаївська область, Вітовський район, с. Лимани, вул. Набережна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37895244)

про: стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 15.01.2023 (вх. №856/24 від 22.01.2024) про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №40 від 08.09.2021 в розмірі 1000000,00 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 15000,00 грн та витрат по професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язання за Договором щодо повернення суми фінансової допомоги у визначений строк.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/57/24 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалу суду від 29.01.2024 відповідачеві надіслано за адресою, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі: 57284, Миколаївська область, Вітовський район, с. Лимани, вул. Набережна, буд. 6 та отримано адресатом 08.02.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

08.09.2021 між Приватним підприємством ХЛІБОРОБ-АГРО (надалі -позикодавець, позивач) та Фермерським господарством НОВІ ЗОРІ (надалі позичальник, відповідач) було укладено договір №40 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги (далі-Договір), відповідно до предмета якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути отримані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1. Договору).

Умовами Договору сторони погодили наступне:

За умовами п. 2.1. розділу 2 Договору поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в загальній сумі 1000000,00 грн шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок позичальника одноразово або частинами до 10.09.2021.

Відповідно до п. 2.2. розділу 2 Договору, поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безпроцентній та безоплатній основі.

Згідно п. 2.3. Договору поворотна фінансова допомога надається позикодавцем після підписання Договору.

Відповідно до п. 3.1. розділу 3 Договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 30 серпня 2022, але не пізніше 365 днів з моменту отримання допомоги.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за Договором (п. 8.1.).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Позивачем на виконання умов Договору перераховано відповідачу 1000000,00 грн, про що свідчать платіжне доручення № 3673 від 09.09.2021, яке містить посилання на реквізити договору та виписка по рахунку від 09.09.2021 (а.с.9-10).

Відповідачем способу та порядку надання кредитних коштів не спростовано.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №1 від 03.01.2024 про повернення поворотної фінансової допомоги за договором №40 від 08.08.2021 в сумі 1000000,00 грн.

Відповідач зобов`язання за Договором щодо повернення грошових коштів не виконав.

При вирішені даного спору судом враховано наступне.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки (постанова Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15).

За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання.

З зазначеного витікає, що укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивачем надано відповідачеві поворотну фінансову допомогу в сумі 1000000,00 грн.

Відповідачем зобов`язання за Договором не виконано, поворотну фінансову допомогу в сумі 1000000,00 грн позикодавцеві не повернуто.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Договором №40 від 08.09.2021 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 1000 000,00 грн є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомог в сумі 40000,00 грн.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

1) Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10 січня 2024 року, укладений між Приватним підприємством ХЛІБОРОБ-АГРО (надалі - клієнт) та адвокатом Шевченко Ілля Володимирович (надалі виконавець), за умовами якого виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, а клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору (п. 1.1.).

Зазначеним Договором сторони погодили наступні умови:

- виконавець зобов`язаний представляти інтереси клієнта під час супроводу судового процесу у суді першої інстанції за позовом Приватного підприємства ХЛІБОРОБ-АГРО до Фермерського господарства НОВІ ЗОРІ про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №40 від 08.09.2021 (п.1.1.1.Договору);

- винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) в обсязі, що визначений п. 1.1.1. Договору становить 40000,00 грн. Інші умови оплати можуть визначатись в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною Договору (п.4.1. Договору);

- гонорар підлягає сплаті протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку (п.4.2.);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.7.1.);

- строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1. цього Договору та закінчується 31.12.2024.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі наданих послуг та відповідний виставлений рахунок на оплату професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позовна заява містить посилання на ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд на даний час не вирішує питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фермерського господарства НОВІ ЗОРІ (57284, Миколаївська область, Вітовський район, с. Лимани, вул. Набережна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37895244) на користь Приватного підприємства ХЛІБОРОБ-АГРО (56182, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новоолександрівка (Новоолександрівська с/р), вул. Степова, буд. 34а, код ЄДРПОУ 32580165) заборгованість за Договором №40 від 08.09.2021 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 1 000 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 15000,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Приватне підприємство ХЛІБОРОБ-АГРО (56182, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новоолександрівка (Новоолександрівська с/р), вул. Степова, буд. 34а, код ЄДРПОУ 32580165)

відповідач: Фермерське господарство НОВІ ЗОРІ (57284, Миколаївська область, Вітовський район, с. Лимани, вул. Набережна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37895244).

Судове рішення складено та підписано 29.03.2024.

Суддя В.О.Ржепецький