Рішення

від 31.01.2024 по справі 921/378/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/378/23(921/742/23)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачів:

1. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вул. Галицька, 45, м. Івано - Франківськ

2. Державного підприємства "Сетам", вул. Стрілецька, 4-6, м. Київ

3. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

про визнання недійсними та скасування результатів електронного аукціону (торгів) з продажу майна: номер лоту 532270, найменування майна: 3/9 житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 66.6 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.25 га., кадастровий № 6125085200:02:001:0098, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 та застосування наслідків недійсності такого аукціону - визнання недійсним Протоколу №593348 проведення електронного аукціону (торгів) від 17.08.2023 та визнання недійсним Акту державного виконавця про проведені електронні торги від 04.09.2023, виданий на підставі Протоколу №593348 проведення електронного аукціону (торгів ) від 17.08.2023.

в межах справи №921/378/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Цимбал А.А. - адвокат ( участь в режимі відеоконференції),

від відповідачів:

1. Наконечна І.В. - представник,

2. не з"явився,

3. не з"явився.

Судові процедури.

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: 1. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 2. Державного підприємства "Сетам" та 3. ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування результатів електронного аукціону (торгів) з продажу майна : номер лоту 532270, найменування майна: 3/9 житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 66.6 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.25 га., кадастровий № 6125085200:02:001:0098, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 та про застосування наслідків недійсності такого аукціону - визнання недійсним Протоколу №593348 проведення електронного аукціону (торгів) від 17.08.2023 та визнання недійсним Акту державного виконавця про проведені електронні торги від 04.09.2023, виданий на підставі Протоколу №593348 проведення електронного аукціону (торгів ) від 17.08.2023.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2023, для розгляду справи №921/378/23(921/742/23) визначено суддю Боровця Я.Я.

Відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/378/23(921/742/23) в межах справи №921/378/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 07.12.2023.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 07.12.2023 відкладено судове засідання на 20.12.2023.

Ухвалою суду від 20.12.2023 відкладено судове засідання на 04.01.2024 з підстав, викладених в ній.

Протокольними ухвалами суду від 04.01.2024 та від 10.01.2024 відкладено судове засідання відповідно на 10.01.2024 та на 24.01.2024.

У судовому засіданні 24.01.2024 оголошено перерву до 31.01.2024, про що відображено у протоколі судового засідання.

Згідно частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки, даний позов розглядається в межах справи №921/378/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , то відповідно за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У судовому засіданні 31.01.2024, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Судом враховано, що Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яким введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії воєнного стану в Україні (востаннє) продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.11.2023, затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 за №3429-ІХ.

Згідно статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Водночас, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи обставину - запровадження воєнного стану в Україні строк розгляду скарги судом продовжено з урахуванням розумності тривалості розгляду справи по суті.

При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням порядку проведення електронного аукціону (торгів) з продажу майна : номер лоту 532270, найменування майна: 3/9 житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 66.6 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.25 га., кадастровий № 6125085200:02:001:0098, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 , що є підставою для визнання недійсними та скасування результатів електронного аукціону (торгів), застосувавши наслідки недійсності такого аукціону, а саме визнати недійсними Протокол №593348 проведення електронного аукціону (торгів) від 17.08.2023 та Акт державного виконавця про проведені електронні торги від 04.09.2023.

Позов мотивовано статями Цивільного кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження", а також Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача 1.

Представник відповідача 1 заперечив щодо позову з підстав, викладених у відзиві на позов ( вх. № 9718 від 30.11.2023), зазначив, що при проведенні електронного аукціону (торгів) з реалізації майна в рамках виконавчого провадження, державний виконавець діяв в межах, спосіб та в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

У судовому засіданні представник відповідача 1 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечення відповідача 2.

Відповідач 2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, сформовані Господарським судом Тернопільської області (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, за наявними у ній матеріалами.

Також, беручи до уваги, що учасники справи, зокрема відповідач 2 не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заперечення відповідача 3.

Відповідач 3 заперечив щодо позову з підстав, викладених у заяві ( вх. № 258 від 10.01.2024), просить суд відмовити у задоволенні позову.

Також, в даній заяві просив суд розглянути справу за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.08.2023 відбулися електронні торги з реалізації майна: 3/9 житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 66.6 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.25 га., кадастровий № 6125085200:02:001:0098, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота 532770 .

За результатами проведення електронних торгів оформлено протокол №593348 про проведення електронного аукціону (торгів) переможцем аукціону став ОСОБА_2 .

04.09.2023 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено Акт державного виконавця про проведені електронні торги на підставі протоколу проведення електронних торгів від 17.08.2024.

Даний акт є підставою для видачі нотаріусом покупцю - ОСОБА_2 свідоцтва про придбання майна з електронних торгів.

Позивач стверджує, що при проведені аукціону допущено порушення, а саме угода з купівлі - продажу на електронних торгах майна вчинена з недодержанням, у момент її вчинення, вимог ч.1 ст. 203 ЦК України, так як даний правочин не відповідає пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 за №2831/5.

Дані торги є незаконними, що на думку позивача, є безумовною підставою для визнання їх недійсними та скасування результатів електронного аукціону (торгів), застосувавши наслідки недійсності такого аукціону, а саме визнати недійсними Протокол №593348 проведення електронного аукціону (торгів) від 17.08.2023 та Акт державного виконавця про проведені електронні торги від 04.09.2023.

Такі обставини є підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ньому, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а отже наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 ГПК України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).

Способи захисту права та законного інтересу передбачені в статті 16 Цивільного кодексу України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним. Обов`язок доведення суду обґрунтованості своїх вимог з урахуванням обраного способу захисту покладається на особу (позивача), який звернувся до суду за захистом своїх прав.

Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами статті 5 Господарського процесуального кодексу України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.09.2023 відкрито провадження у справі №921/378/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Солов`я Ю. А. та призначено попереднє засідання на 02.11.2023.

ОСОБА_1 перебуває у процедурі реструктуризації боргів .

Отже, даний позов розглядається в межах справи №921/378/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного суду від 31 серпня 2023 року у справі №640/26320/20.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території (стаття 124 Конституції України).

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

Судом встановлено, що 29 липня 2021 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області ухвалено рішення у справі №606/58/21, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення боргу кредитором спадкодавця та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 39 500 доларів США; з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 52 666 доларів США 66 центів; з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13166 доларів США 66 центів; з ОСОБА_8 , законним представником якої є ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13 166 доларів США 66 центів; з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 3 784 грн 62 коп.; з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 5 043 грн 94 коп.; з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1 260 грн 98 коп.; з ОСОБА_8 , законним представником якої є ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1 260 грн 98 коп.

24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області на виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року у справі №606/58/21, видано відповідні виконавчі листи.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

21.10.2021 головним державним виконавцем Теребовлянського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа від 24.09.2021 у справі №606/58/21 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованість за борговими розписками в розмірі 39 500 доларів США.

10.12.2021 головним державним виконавцем Теребовлянського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа від 10.11.2021 у справі №606/62/21 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованість за борговими розписками в розмірі 10 000 доларів США.

На виконанні в органу ДВС - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення із ОСОБА_1 в користь фізичних осіб грошових коштів.

До складу зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 входить:

- виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: "стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 39500,00 доларів США ", що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.10.2021;

- виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 606/62/21 від 10.11.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: "стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 10000 доларів США за борговою розпискою від 12.06.2017, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2021.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10.06.2022 у справі № 606/58/21 надано дозвіл державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в межах виконавчого провадження, звернути стягнення на нерухоме майно не зареєстроване у встановленому законом порядку в частках спадкового майна, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а саме у розмірі 1/3 частини за ОСОБА_1 , у розмірі 1/3 та 1/9 частин за ОСОБА_6 , у розмірі по 1/9 частин за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , законним представником якої є ОСОБА_7 на :

- Земельну ділянку кадастровий номер 6125080500:02:001:0014 площею 2,8532га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Буданівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 80383,47грн;

- Земельну ділянку кадастровий номер 6125081100:01:001:0263 площею 2,6243га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області , нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 88738,58грн;

- Земельну ділянку кадастровий номер 6125081100:01:001:1073 площею 0,1644га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4912,86грн;

- Земельну ділянку кадастровий номер 6125085200:02:001:0098 площею 0,25га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у с.Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області;

- Земельну ділянку кадастровий номер 6125085200:02:001:0101 площею 0,332га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану у с.Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області;

- Земельну ділянку кадастровий номер 6125085200:01:001:0017 площею 0,5га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану у с.Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області;

- Житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі №372/3161/18 вказав, що для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №333/6292/20, згідно з якими при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання торгів недійсними. Торги можуть бути визнані недійсними у разі встановлення порушень процедури їх проведення, що впливають на результати торгів і порушуватимуть права та законні інтереси особи, яка оскаржує ці торги.

Правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №545/3122/18.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

25.08.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ільків Наталією Віталіївною при примусовому виконанні виконавчих проваджень № НОМЕР_5, № НОМЕР_4, НОМЕР_6, № НОМЕР_7 відкритих щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підставі виконавчих листів винесено Постанову про опис та арешт майна ( коштів) боржника, згідно якої описано та накладено арешт на:

- Земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 6125085200:02:001:0098, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована у с.Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області, на якій побудований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 48,0 кв.м;

- Земельну ділянку загальною площею 0,5 га, кадастровий номер 6125085200:01:001:0017, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташована у с.Ласківці, Теребовлянського району, Тернопільської області;

- Земельну ділянку загальною площею 0,332 га, кадастровий номер 6125085200:02:001:0101, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована у с.Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області;

- Земельну ділянку загальною площею 0,1644 га, кадастровий номер 6125081100:01:001:1073, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району, Тернопільської області;

- Земельну ділянку загальною площею 2,6243 га, кадастровий номер 6125081100:01:001:0263, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району, Тернопільської області;

- Земельну ділянку загальною площею 2,8532 га, кадастровий номер 6125080500:02:001:0014, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Буданівської сільської ради Теребовлянського району, Тернопільської області.

Згідно статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Так, житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 66,6 кв. м. , житловою площею 48,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 6125085200:02:001:0098 площею 0,25 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану АДРЕСА_1 передано на реалізацію (лоти №527569 4/9 частки, №527570 3/9 частки, №527571 1/9 частки, №527628 1/9 частки).

Перші торги призначені на 06.07.2023 не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників.

Другі торги призначені на 27.07.2023 не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників.

17.08.2023 відбулися електронні торги з реалізації майна: 3/9 житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 66.6 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.25 га., кадастровий № 6125085200:02:001:0098, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота 532770 .

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (Порядок) та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Слід зазначати, що позивач не є учасником торгів, а тому зобов`язаний довести, що оспорюваними торгами порушуються його певні права та інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнаному або оспорюваному праву особи.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 1 розділу І Порядку, арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та цінних паперів), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу цін.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку передбачено, що організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: повне найменування відділу державної виконавчої служби або прізвище ім`я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, виконавчий округ, номер посвідчення приватного виконавця; номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчих проваджень; повні найменування боржника та стягувача, їх адреси, код за ЄДРПОУ - для юридичних осіб; інформація про реєстрацію боржника платником податку на додану вартість; форма реалізації арештованого майна (електронний аукціон чи аукціон за фіксованою ціною); відомості про наявність/відсутність згоди стягувача (у разі реалізації заставленого майна/предмета іпотеки згоди стягувача та заставодержателя/іпотекодержателя) на проведення третього електронного аукціону у спосіб продажу майна з можливістю зниження стартової ціни лоту; вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на Веб-сайті); найменування майна, включаючи назву моделі, модифікації та інші складові найменування, які зазначаються згідно з реєстраційною, технічною та іншою документацією або наявними позначками на самому майні; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 - 10 розділу ІІІ цього Порядку); місцезнаходження майна (для нерухомого майна - точна поштова адреса, для рухомого - адреса зберігача); відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса); відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек); інформація про оподаткування податком на додану вартість операції з продажу арештованого майна за ставками, визначеними Податковим кодексом України, ураховуючи фактичну ціну реалізації лота на аукціоні (якщо боржник, майно якого реалізується, є платником податку на додану вартість); вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". У разі якщо боржник, майно якого реалізується, є платником податку на додану вартість, вартість майна, що передається на реалізацію, зазначається з урахуванням податку на додану вартість; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця для перерахування коштів, а також у разі, якщо боржник є платником податку на додану вартість - реквізити рахунка боржника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг; адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця; фото- та/або відеоматеріали; кваліфікований електронний або власноручний (у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) підпис начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. В разі якщо заявку на реалізацію арештованого майна подав приватний виконавець, він підписує її самостійно із дотриманням умов, вказаних у цьому пункті.

Отже, твердження позивача щодо недотримання пункту 2 розділу ІІ Порядку спростовуються вищенаведеним та заявками на реалізацію майна ( містяться в матеріалах справи).

Переможцем електронного аукціону визнається учасник, від якого на момент завершення електронного аукціону надійшла найвища цінова пропозиція (при звичайному перебігу аукціону або через особливу ставку). Якщо один із учасників запропонував придбати майно за стартовою ціною і пропозицій щодо купівлі майна від інших учасників не надійшло, майно продається за стартовою ціною (пункт 4 розділу V Порядку).

За приписами пункту 1 розділу VIIІ Порядку після закінчення електронного аукціону (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронного аукціону. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронного аукціону за лотом. До протоколу вноситься така інформація:

дата і час початку та завершення електронного аукціону; реєстраційний номер лота; назва лота; стартова ціна та ціна продажу лота, цінові пропозиції учасників, особливі ставки купівлі лота учасників, якщо вони мали місце; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди за організацію та проведення електронного аукціону, яку повинен сплатити переможець електронного аукціону, та реквізити рахунку для її сплати; сума податку на додану вартість за ставками, визначеними Податковим кодексом України, ураховуючи фактичну ціну реалізації лота на аукціоні (у разі якщо боржник, майно якого реалізується, є платником податку на додану вартість), яку повинен сплатити переможець електронного аукціону, та реквізити рахунку боржника у банку / небанківському надавачу платіжних послуг для його сплати; відомості про переможця електронного аукціону (унікальний реєстраційний номер учасника, прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця аукціону, найменування юридичної особи, якщо переможцем є юридична особа);

дата, до якої переможець електронного аукціону повинен повністю сплатити ціну лота; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця), на який необхідно перерахувати кошти за придбане майно.

Не пізніше наступного робочого дня Система розміщує аналогічний протокол електронного аукціону за лотом з повною інформацією про переможця електронного аукціону в особистому кабінеті переможця.

У протоколі зазначаються серія та номер документа, що посвідчує фізичну особу - переможця, місце проживання та номер контактного телефону (за наявності). У разі якщо переможцем електронного аукціону є юридична особа, зазначаються її код за ЄДРПОУ, місцезнаходження та номер контактного телефону (за наявності).

У разі визнання електронного аукціону таким, що не відбувся, у протокол електронного аукціону вноситься відповідна підстава.

До протоколу електронного аукціону можуть бути внесені й інші відомості.

Протокол електронного аукціону підписується Організатором та не пізніше наступного робочого дня з дня формування Системою розміщується у відповідному особистому кабінеті відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця).

За результатами електронних торгів оформлено протокол №593348 про проведення електронного аукціону (торгів) переможцем аукціону став ОСОБА_2 .

Розділом X Порядку, визначено, що на підставі копії протоколу переможець електронного аукціону протягом десяти календарних днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронному аукціоні майно. При перерахуванні коштів за придбане майно переможець зобов`язаний зазначати в розрахунковому документі номер лота, за яким здійснюється оплата. Якщо у строки, визначені цим пунктом, переможцем електронного аукціону не здійснені розрахунки, передбачені абзацами першим та другим цього пункту, відділ державної виконавчої служби (приватний виконавця) не пізніше наступного робочого дня через відповідний особистий кабінет повідомляє Організатора про несплату переможцем електронного аукціону належної грошової суми за придбане майно, що є підставою для вжиття відповідних заходів Організатором згідно з пунктом 3 розділу VIII цього Порядку. Здійснити дії, передбачені пунктом 3 розділу VIII цього Порядку, Організатор також має право у разі несплати переможцем суми додаткової винагороди чи письмового звернення переможця із повідомленням про відмову сплатити додаткову винагороду.

Після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати податку на додану вартість та винагороди за організацію та проведення електронного аукціону) на підставі протоколу про проведення електронного аукціону та платіжного документа, що підтверджує сплату податку на додану вартість та додаткової винагороди за організацію та проведення електронного аукціону (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведений електронний аукціон. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведений електронний аукціон у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Начальник відповідного відділу державної виконавчої служби має затвердити акт про проведений електронний аукціон не пізніше наступного робочого дня після його подання виконавцем.

В акті про проведений електронний аукціон зазначається така інформація: ким, коли і де проводився електронний аукціон; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи - переможця електронного аукціону, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронного аукціону є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронного аукціону за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно; номер лота реалізованого майна; сума сплаченого переможцем електронного аукціону податку на додану вартість за ставками, визначеними Податковим кодексом України, ураховуючи фактичну ціну реалізації лота на аукціоні (у разі якщо боржник, майно якого реалізовано, є платником податку на додану вартість).

Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає та надсилає до особистого кабінету переможця електронного аукціону не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження, про що повідомляє Організатора через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби.

Копія акта надсилається стягувачу, боржнику та через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) Організатору.

Не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведений електронний аукціон переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Акт про проведений електронний аукціон є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведений електронний аукціон.

Переможець електронного аукціону зобов`язаний отримати майно у зберігача не пізніше семи робочих днів з дати надсилання акта до його електронного кабінету.

04.09.2023 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено Акт державного виконавця про проведені електронні торги на підставі протоколу проведення електронних торгів від 17.08.2024 за № 593348.

Зі змісту вказаного Акту, вбачається що останній є підставою для видачі нотаріусом покупцю - ОСОБА_2 свідоцтва про придбання майна з електронних торгів.

Слід зазначити, що Державне підприємство "СЕТАМ" розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Отже, державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

З огляду на викладене, вказані позивачем обставини та надані докази не доводять наявності фактів порушення вимог проведення торгів та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, а тому позовні вимоги щодо визнання недійсними та скасування результатів торгів є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.

Щодо вимог про визнання недійсним протоколу №593348 проведення електронного аукціону (торгів) від 17.08.2023 та Акту державного виконавця про проведені електронні торги від 04.09.2023, суд зазначає таке.

Так, згідно протоколу №593348 про проведення електронного аукціону (торгів) переможцем аукціону став ОСОБА_2 .

04.09.2023 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено Акт державного виконавця про проведені електронні торги на підставі протоколу проведення електронних торгів від 17.08.2024.

Даний акт є підставою для видачі нотаріусом покупцю - ОСОБА_2 свідоцтва про придбання майна з електронних торгів.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення протоколу та акту про проведення прилюдних торгів.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Так як, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом №593348 проведення електронного аукціону (торгів) від 17.08.2023, з огляду на що, ОСОБА_2 правомірно та згідно з положеннями чинного законодавства набув право власності на спірне майно, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним протоколу №593348 проведення електронного аукціону (торгів) від 17.08.2023 та 2023 та Акту державного виконавця про проведені електронні торги від 04.09.2023.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Стосовно інших доводів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", §58, рішення від 10.02.2010).

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 ГПК України судовий збір у розмірі 2684,00 грн , покладається на позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог, відмовити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2684,00 грн покласти на позивача .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати:

- рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Відповідачу 3: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

- відповідно до вимог статті 6 ГПК України :

Позивачу: ОСОБА_1 ,

Відповідачу 1: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ,

Відповідачу 2 : ДП "Сетам".

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "29" березня 2024 року.

Суддя Я.Я. Боровець