Постанова

від 21.03.2024 по справі 907/935/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 907/935/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ТОВ "БСП ОІЛ" - Краснікова О. В.,

представник "ВАССТЕЛ" - Меше О. П.,

представники ДПАТ "НАК "Украгролізинг" - Кордас Ж. А., Чміль В. В.,

представник Компанії "Артонія Лімітед" - Семенов І. В.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" за вх. № 6543/2023

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023

у складі колегії суддів: Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Малех І.Б.

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2022

у складі судді Пригузи П.Д.

у справі № 907/935/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ", -

На розгляд суду постало питання щодо обґрунтованості грошових вимог кредитора до боржника, що виникли на підставі договору фінансового лізингу.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 18.10.2018 та 07.11.2018 Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - ДПАТ "НАК "УКрагролізинг", лізингодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАССТЕЛ" (далі - ТОВ "ВАССТЕЛ", лізингоодержувач) уклали договори фінансового лізингу: №164 ств-фл/335 та № 7-18-151 ств-фл/313.

2. За умовами п. 1.1. названих договорів, у порядку та на умовах, визначених цими договорами, лізингодавець зобов`язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року.

3. Відповідно до п. 3.1.2 договорів, лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або в повному обсязі лізингові платежі більше 30 календарних днів, та в інших випадках передбачених цим Договором.

4. Відповідно до п. 3.1.6 договорів, лізингодавець має право відмовитись від договору достроково припинити його дію) та вимагати повернення простроченої заборгованості і предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів та з інших підстав передбачених цим Договором.

5. У п. 3.4.14 сторони погодили, що лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору.

6. Пунктами 4.1.-4.9. Договору визначено, що протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця: - попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 20 (двадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ). Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

З моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору;

- комісію за супроводження договору в розмірі 19 (дев`ятнадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість. Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Якщо з дня отримання повідомлення про готовність передати предмет лізингу, надісланого лізингодавцем відповідно до п. 3.4.1. договору, лізингоодержувач відмовляється від його отримання, лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати лізингові платежі, визначені у п. 4.2. договору, починаючи з 6-го календарного дня отримання від лізингодавця повідомлення про готовність передати предмет лізингу та сплачуються щомісячно. Лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору. При не передачі Лізингодавцем Предмета лізингу у встановлений цим Договором строк, перший на письмову вимогу лізингоодержувача повертає попередній платіж. В такому разі збитки лізингоодержувача вважаються відшкодованими у повному обсязі від дати перерахування грошових коштів на рахунок лізингоодержувача. Зобов`язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу припиняються з моменту одержання письмової вимоги лізингоодержувача про повернення попереднього платежу. Амортизація предмета лізингу нараховується лізингоодержувачем. У разі вилучення предмета лізингу у термін між двома черговими лізинговими межами останній лізинговий платіж визначається у розмірі відповідно до Графіка сплати лізингових платежів пропорційно строку фактичного користування предметом лізингу. Комісія за організацію лізингової операції за будь-яких умов підлягає сплаті у повному обсязі. Загальна сума оплати за цим Договором, періодичність та терміни сплати визначаються Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору, розділами 4 та 8 цього Договору. Зарахування та розподіл коштів, отриманих за цим договором, лізингодавець здійснює першочергово відповідно до ст. ст. 534, 625 Цивільного кодексу України. Розрахунки за Договором здійснюються у офіційній грошовій одиниці України - гривні.

7. Відповідно до п. 4.7 договорів фінансового лізингу у разі вилучення предмета лізингу у термін між двома черговими лізинговими платежами останній лізинговий платіж визначається у розмірі відповідно до графіка сплати лізингових платежів пропорційно строку фактичного користування предметом лізингу. Комісія за організацію лізингової операції за будь умов підлягає сплати у повному обсязі.

8. Предмет лізингу передається лізингоодержувачу за Актом, за умови перерахування платежу в розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.1. цього договору, та (за необхідності) у разі укладення забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 цього договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії цього договору є власністю лізингодавця. Лізингоодержувач не має права передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, обтяжувати чи відчужувати або в будь-який інший спосіб розпоряджатися предметом лізингу без письмового дозволу лізингодавця (п. 5.1., 5.2., 5.4.).

9. Сторони домовились і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. договору, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору вдруге лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору втретє лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов договору лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу. (п. 8.1.).

10. На прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п`ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за Договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1. (п. 8.3.).

11. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі. (п. 8.9.).

12. Додатком № 1 до Договору фінансового лізингу № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" сторони договору погодили предмет лізингу - екскаватор навантажувач АМКОРД 732, вартістю 2230 000 грн. з ПДВ. Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу, що в подальшому передається в лізинг, у розмірі 20% його вартості складає 446 000 грн з ПДВ.

13. Графік сплати лізингових платежів передбачений у Додатку № 2 до договору.

14. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Господарський суд Закарпатської області рішеннями у справі №907/488/20 та у справі №907/489/20 за позовом ДПАТ "НАК "Украгролізинг" до ТОВ "ВАССТЕЛ" стягнув заборгованість за порушення умов фінансового лізингу від 07.11.2018 № 7-18-164 ств-фл/335, що виникла з 13.01.2020, а також за порушення умов фінансового лізингу від 07.11.2018 № 7-18-151 ств-фл/313 заборгованість, що виникла з 24.01.2020 на загальну суму 361 522,24 грн та 304 237,05грн основного боргу.

15. Рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/488/20 та у справі №907/489/20 набрали законної сили.

16. ДПАТ "НАК "Украгролізинг" в заяві з грошовими вимогами до боржника вказує, що 15.03.2021, у зв`язку з повторним порушенням боржником умов договорів в частині сплати лізингових платежів кредитором було направлено вимоги та вчинено виконавчі написи нотаріуса щодо повернення техніки (предметів лізингу).

17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.08.2021 та 25.08.2021 у боржника було вилучено техніку за договорами фінансового лізингу на підставі актів передачі майна стягувачу.

18. У листопаді 2021 року ДПАТ "НАК "Украгролізинг" звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ", визнання його кредиторських грошових вимог на суму 2 985 985,34 грн та призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Демчана О. І.

19. 22.12.2021 Господарський суд Закарпатської області ухвалою у справі №907/935/21 за результатами підготовчого засідання відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ"; визнав грошові вимоги ДПАТ "НАК "Украгролізинг" на суму 241 402,05 грн заборгованість за основним зобов`язанням, що виникла до 12.03.2020, 22 700 грн судового збору, 54 000 грн авансування винагороди арбітражного керуючого; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

20. Суд визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора, що виникли до введення карантину 12.03.2020 та становлять 241 402,05 грн.

21. 21.01.2022 ДПАТ "НАК "Украгролізинг" заявлено додаткові грошові вимоги до боржника в сумі 3 692 331,27, які обґрунтовані тим, що до моменту вилучення техніки, що була предметом лізингу, залишилися платежі, що не охоплені судовими рішеннями у справі №907/488/20 та №907/489/20, оскільки виникли після розгляду справ у суді за період з червня 2020 року по серпень 2021 року. З урахуванням заяви про правильне визначення черговості вимоги, кредитор просив визнати:

- І черга 4962,00грн судовий збір

- ІV черга 2 957 867,65 грн,

- VІ черга 411 381,57 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

22. 06.10.2022 ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі №907/935/21 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "ВАССТЕЛ" у такому складі та розмірі:

1) ДПАТ "НАК "Украгролізинг" на суму 3 692 331,27 грн, з яких: 81 662 грн - вимоги першої черги задоволення; 3 199 269,70 грн - вимоги четвертої черги задоволення; 411 399,57 грн - вимоги шостої черги задоволення.

2) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Південний" у розмірі 6 374 873,20 грн, з яких: 16 462 грн - вимоги першої черги задоволення; 6 358 411,20 грн - забезпечені вимоги, що задовольняються позачергово.

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія" у розмірі 14 841 862, 73 грн, з яких: 4 962 грн - перша черга задоволення; 10 453 000,66 грн - четверта черга задоволення; 4 383 900,07 грн - шоста черга задоволення.

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" у розмірі: 4 962 грн - перша черга задоволення; 1 553 854,20 грн - четверта черга задоволення; 321 411,25 грн - шоста черга задоволення.

23. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги кредитора ДПАТ "НАК "Украгролізинг" належить визнати у повному обсязі 3 692 331,27, з яких:

- 81 662 грн (22 700 грн+ 54 000 грн + 4 962 грн) як вимоги, які включаються у першу чергу задоволення;

- 3 199 269,70 грн (2 957 867,65 грн + 241 402,05 грн) - вимоги четвертої черги задоволення;

- 411 399,57 грн, вимоги шостої черги задоволення.

24. При цьому суд першої інстанції при розподілі черговості задоволення вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг" також врахував визнані раніше такі грошові вимоги: 241 402,05 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, що виникла до 12.03.2020, 22 700 грн судового збору, 54 000 грн - авансування винагороди арбітражного керуючого.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

25. 29.06.2023 постановою Західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2022 у справі №907/935/21 (в частині визнання кредиторських вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг" на суму 3 692 331,27 грн) залишено без змін.

26. Суд апеляційної інстанції вказав, що ДПАТ "НАК "Украгролізинг" правомірно нараховувало лізингові платежі на підставі п. 4.7. договорів фінансового лізингу згідно з графіками сплати лізингових платежів за весь час користування лізинговим майном і до повернення цього майна, що підтверджується розрахунками основного боргу по договорам № 7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018 та №7- 18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018, відповідно до яких нарахування платежів зупинено 25.08.2021 та 09.08.2021.

27. Також суд погодився із тим, що ДПАТ "НАК "Украгролізин" на підставі п. 8.9. договорів фінансового лізингу нарахувало пеню на всю несплачену суму за весь період прострочення, оскільки зобов`язання ТОВ "ВАССТЕЛ" по сплаті лізингових платежів не були виконані.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

28. 25.09.2023 ТОВ "БСП ОІЛ" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2022 у справі №907/935/21 в частині вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг" - скасувати; справу направити на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

29. Підставами касаційного оскарження ТОВ "БСП ОІЛ" зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

30. Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та не враховано висновки Верховного Суду у постанові від 22.04.2019 у справі № 357/15432/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 20.08.2020 у справі № 902/959/19.

31. На думку скаржника, вчинення виконавчого напису нотаріуса про вилучення предмета лізингу може бути здійснено лише як наслідок відмови лізингодавця від договору лізингу. Таким чином, скаржник вважає, що судами було неправомірно включено до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг" в частині відшкодування вартості об`єкта лізингу, які були заявлені після припинення договорів лізингу та вилучення предметів лізингу, а також похідних від них платежів (інфляційних нарахувань, процентів, пені, штрафів).

32. Також, скаржник доводить, що договори лізингу не місять строку нарахування пені за прострочення сплати лізингових платежів, отже, нарахування пені припиняється відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

33. 20.11.2023 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ДПАТ "НАК "Украгролізинг".

34. Вважає, що у ТОВ "БСП Оіл" відсутнє право касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки вона не оскаржувалася ним до суду апеляційної інстанції, натомість апеляційна скарга була подана іншим учасником справи. Кредитор стверджує, скаржником не доведено розірвання договорів фінансового лізингу. Враховуючи, що техніка була примусово вилучена державним виконавцем 09.08.2021 та 25.08.2021 сума заборгованості по сплаті лізингових платежів розрахована на підставі п. 4 .7 договорів пропорційно строку фактичного користування предметом лізингу. Кредитор також вказує про правомірне нарахування пені на підставі договорів лізингу.

Подання та розгляд заяв, клопотань

35. 16.02.2024 від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких скаржник також наголошує, що внаслідок відмови від договору та отримання на підставі виконавчих написів предметів лізингу, кредитор втратив право вимагати від боржника сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предметів лізингу, а також похідних від цієї суми нарахувань. При цьому, скаржник додатково посилається на судову практику Верховного Суду щодо вчинення виконавчих написів нотаріуса.

36. 18.03.2024 скаржником також подано пояснення щодо відсутності підстав для закриття касаційного провадження, а також щодо порядку обліку основних засобів в операціях фінансового лізингу.

37. Верховний Суд зазначає, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (ч. 1 ст. 298 ГПК).

38. Оскільки скаржник подав письмові пояснення до Верховного Суду 16.02.2024, 18.03.2024 тобто поза межами строку на касаційне оскарження та не просив поновити цей строк, вони не можуть вважатись зміною або доповненнями до касаційної скарги (подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №750/3192/14). Таким чином, колегія суддів не враховує зазначенні додаткові пояснення скаржника.

39. 20.02.2024 ДПАТ "НАК "Украгролізинг" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "БСП ОІЛ" на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 в частині грошових вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг", мотивоване тим, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник не є подібними до правовідносин у цій справі, які виникли з грошових вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг".

40. Зважаючи на посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про фінансовий лізинг", колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для закриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України та вважає за необхідне розглянути доводи касаційної скарги по суті.

41. 22.02.2024 до Верховного Суду від уповноваженої особи учасників ТОВ "ВАССТЕЛ" Пазини Р. О. надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи бухгалтерської довідки, акту перевірки технічного стану екскаватора.

42. Верховний Суд відхиляє подане клопотання, оскільки в силу положень статті 300 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції не входить оцінка доказів та встановлення обставин справи.

43. Також 22.02.2024 до Верховного Суду від уповноваженої особи учасників ТОВ "ВАССТЕЛ" Пазини Р. О. надійшло пояснення щодо дій та поведінки представника кредитора ДПАТ "НАК "Украгролізинг", в якому вказується про зловживання кредитором процесуальними правами та наведено прохання винести окрему ухвалу щодо ДПАТ "НАК "Украгролізинг" та накласти штраф за зловживання процесуальними правами шляхом затягування розгляду судового провадження та подання оманливих відомостей.

44. 19.03.2024 до Верховного Суду від ДПАТ "НАК "Украгролізинг" надійшли заперечення на пояснення уповноваженої особи учасників ТОВ "ВАССТЕЛ" Пазини Р. О.

45. Верховний Суд звертає увагу, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 906/344/21).

46. Колегія суддів суду касаційної інстанції не встановила порушень кредитором норм процесуального права, які давали б підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі.

47. Окрім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14).

48. Зважаючи на таке, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання уповноваженої особи учасників ТОВ "ВАССТЕЛ" Пазини Р. О. про постановлення окремої ухвали.

49. 22.02.2024 уповноваженою особою учасників ТОВ "ВАССТЕЛ" Пазиною Р. О. до Верховного Суду подано пояснення, а також заперечення на клопотання кредитора про закриття касаційного провадження, в яких вказано про протиправність та помилковість оскаржуваних судових рішень та наведено прохання задовольнити касаційну скаргу ТОВ "БСП ОІЛ", скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення щодо розміру вимог кредитора, які підлягають задоволенню.

50. Відповідно до ст. ст. 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Заяву про приєднання до касаційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції. До заяви про приєднання до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання заяви іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

51. Верховний Суд зазначає, що такі пояснення по своїй суті є приєднанням до касаційної скарги, однак подані без дотримання вимог ст. 297 ГПК України, а тому залишаються без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

52. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

53. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо обґрунтованості грошових вимог кредитора до боржника, що виникли на підставі договору фінансового лізингу.

54. У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова колегія враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

55. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

56. Обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

57. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою заявлених грошових вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг" до ТОВ "ВАССТЕЛ" є неналежне виконання боржником укладених між ними Договорів фінансового лізингу № 164 ств-фл/335 від 07.11.2018 та № 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018.

58. При цьому, заборгованість по лізингових платежах була частково стягнута судовими рішеннями у справі № 907/488/20 та у справі №907/489/20 та врахована судами попередніх інстанцій.

59. В заяві з грошовими вимогами до боржника ДПАТ "НАК "Украгролізинг" вказує, що 15.03.2021, у зв`язку з повторним порушенням боржником умов договорів в частині сплати лізингових платежів кредитором було направлено вимоги та вчинено виконавчі написи нотаріуса щодо повернення предметів лізингу.

60. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в подальшому, предметі лізингу було вилучено у боржника на підставі актів передачі майна стягувачу від 25.08.2021 від 09.08.2021.

61. Судам встановлено, що за розрахунками кредитора, до моменту вилучення техніки, що була предметом лізингу, залишилися платежі, що не охоплені названими судовими рішеннями, оскільки виникли після розгляду справ у суді. Зазначена заборгованість визнана судами попередніх інстанцій та включена до реєстру вимог кредиторів.

62. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" зводяться до того, що вчинення виконавчого напису нотаріуса про вилучення предмета лізингу може бути здійснено лише як наслідок відмови лізингодавця від договору лізингу. Таким чином, скаржник вважає, що судами було неправомірно включено до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг" в частині відшкодування вартості об`єкта лізингу, які були заявлені після припинення договорів лізингу та вилучення предметів лізингу, а також похідних від них платежів (інфляційних нарахувань, процентів, пені, штрафів).

63. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

64. Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що лізингодавець, зокрема, має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом (п. 3); вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках (п. 4); стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 5).

65. У постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 357/15432/15-ц, на яку посилається скаржник, зазначено, що наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв`язку з припиненням зустрічного зобов`язання лізингодавця по переданню у майбутньому об`єкта лізингу у власність.

66. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, на неврахування якої також посилається скаржник, наведено висновок, відповідно до якого лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

67. Як встановлено судом апеляційної інстанції, п. 3.1.6 договорів передбачено, що лізингодавець має право відмовитись від договору достроково припинити його дію) та вимагати повернення простроченої заборгованості і предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів та з інших підстав передбачених цим Договором.

68. При цьому, обставин розірвання чи відмови від договорів лізингу зі сторони лізингодавця, на відміну від справи № 904/5726/19 (п. 6.27) та справи № 357/15432/15-ц судами попередніх інстанцій у цій справі № 907/935/21 не встановлено, а учасниками не доведено.

69. Колегія суддів звертає увагу, що відмінність прийнятих по суті судових рішень, за результатом вирішення спорів у справах № 904/5726/19, № 357/15432/15-ц та у цій справі № 907/935/21 зумовлена різними фактичними обставинами та умовами укладених договорів.

70. Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи скаржника, що вчинення виконавчого напису нотаріуса є наслідком відмови лізингодавця від договорів лізингу, позаяк цивільне законодавство не встановлює таку підставу розірвання договору як вчинення виконавчого напису нотаріуса.

71. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до п. 3.1.2 договорів, лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або в повному обсязі лізингові платежі більше 30 календарних днів, та в інших випадках передбачених цим Договором.

72. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідно до п. 4.7 договорів фінансового лізингу у разі вилучення предмета лізингу у термін між двома черговими лізинговими платежами останній лізинговий платіж визначається у розмірі відповідно до графіка сплати лізингових платежів пропорційно строку фактичного користування предметом лізингу. Комісія за організацію лізингової операції за будь умов підлягає сплати у повному обсязі.

73. Слід також звернути увагу, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15, від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010).

74. У цій справі судами попередніх інстанцій не встановлено обставин визнання недійсними чи оспорення укладених між кредитором та боржником договорів лізингу. Відтак права, набуті сторонами за цими договорами, повинні здійснюватися, а створені обов`язки - виконуватися.

75. Отже, дослідивши умови укладених договорів лізингу та встановивши відсутність розірвання чи відмови лізингодавцем від договорів, а також, що боржник продовжував використовувати передану у користування за вищезазначеними договорами фінансового лізингу техніку до дати вилучення у нього цієї техніки на підставі актів передачі майна стягувачу від 25.08.2021 від 09.08.2021, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про визнання грошових вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг" у заявленому розмірі.

76. Стосовно доводів касаційної скарги про неможливість нарахування пені після спливу шестимісячного строку від дня коли зобов`язання мало бути виконане та неврахування в цій частині висновків Верховного Суду у постанові від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

77. У справі № 902/959/19 Верховний Суд вказав, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

78. Водночас, направляючи справу № 902/959/19 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що "суди попередніх інстанцій здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені заявленої до стягнення з відповідача за порушення строків внесення орендних платежів у період з 05.11.2018 - 05.11.2019 та здійснюючи власні розрахунки пені, залишили поза увагою, достеменно не встановили та не надали оцінки тому коли виникла заборгованість у зв`язку з порушенням відповідачем строків внесення орендних платежів у період з 05.11.2018 по 05.11.2019 та у якій сумі (у якому розмірі) з урахуванням пункту 7.8.2 Договору, яким сторони погодили порядок зарахування коштів, що надходять як орендна плата за Договором від орендаря (відповідача). Крім того, судами достеменно не встановлено сум та дат здійснення ТОВ "АЕУ Енерго" відповідних орендних платежів за Договором."

79. Отже, обставини у цій справі № 903/957/21 та справі № 902/959/19 не є подібними.

80. У постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначила, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

81. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до п. 8.3. договорів фінансового лізингу, сторони домовились і встановили, то на прострочену суму лізингових платежів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних. У зв`язку із непогашенням боржником заборгованості зі сплати лізингових платежів, ДПАТ "НАК "Украгролізинг" нарахувало інфляційні витрати та 25% річних на всю прострочену суму лізингових платежів за весь період такого прострочення до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ".

82. При цьому, дослідивши умови договорів фінансового лізингу, суд апеляційної інстанції встановив, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

83. Верховний Суд вкотре наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19).

84. Враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій передбачений договорами фінансового лізингу порядок нарахування пені, Верховний Суд не вбачає порушення судами попередніх інстанцій ч. 6 ст. 232 ГК України та відхиляє протилежні доводи скаржника.

85. Відносно визначеною скаржником підстави касаційного оскарження, а саме - відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), колегія суддів зауважує наступне.

86. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

87. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

88. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

89. Колегія суддів також звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

90. Однак скаржником в касаційній скарзі не конкретизовано норми права стосовно якої відсутній висновок, як і не вказано змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та не обґрунтовано необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.

91. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування прийнятих судових рішень в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Суд залишає скаргу без задоволення.

92. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

94. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

95. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 та ухвала Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2022 у справі № 907/935/21 в частині розгляду грошових вимог ДПАТ "НАК "Украгролізинг" - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

96. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2022 у справі № 907/935/21 (в частині розгляду грошових вимог Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік