Постанова

від 26.03.2024 по справі 911/2567/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2567/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Баранця О.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Потапчука В.Р., Ситніка О.О., Букіна О.С.,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Миколюка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

на рішення Господарського суду Київської області

в складі судді Черногуза А.Ф.

від 05.06.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючого - Євсікова О.О., суддів - Корсака В.А., Алданової С.О.

від 01.11.2023

у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

про стягнення заборгованості за договором поставки

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол"

про стягнення 17 438 381,08 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 25 180 585,30 грн заборгованості за договором поставки продукції від 11.05.2021 № 46\21 (далі - Договір), а саме: 13 512 034,80 грн основного боргу, 2 792 989,68 грн штрафу, 4 930 492,56 грн пені, 3 512 835,87 грн інфляційних нарахувань, 432 232,43 грн трьох процентів річних.

Позивач також просив нараховувати до моменту виконання Відповідачем рішення суду в частині основного боргу:

- пеню за формулою: пеня С х 2УСД х Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка Національного банку України, Д - кількість днів прострочення);

- інфляційне збільшення боргу за формулою: ІІС = І11 : 100) х (ІІ2 : 100) х (ІІ3 : 100) х … (ІІZ : 100) (де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, …., ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення);

- три проценти річних за формулою: сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100 (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами Договору Позивач поставив Відповідачу обладнання на суму 51 221 052,00 грн. Зазначене обладнання було оплачене Відповідачем на суму 37 711 455,20 грн, тобто частково, у зв`язку з чим сформувалася заборгованість.

3. У лютому 2023 року Позивач подав до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з Відповідача 13 136 122,80 грн основного боргу, 2 717 807,28 грн штрафу, 4 860 974,59 грн пені, 3 491 798,25 грн інфляційних нарахувань, 428 061,35 грн трьох процентів річних, а також нараховувати до моменту виконання Відповідачем рішення суду в частині основного боргу:

- пеню за формулою: пеня С х 2УСД х Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка Національного банку України, Д - кількість днів прострочення);

- інфляційне збільшення боргу за формулою: ІІС = І11 : 100) х (ІІ2 : 100) х (ІІ3 : 100) х … (ІІZ : 100) (де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, …., ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення);

- три проценти річних за формулою: сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100 (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

4. Відповідач подав до Господарського суду Київської області зустрічну позовну заяву, в якій просив стягнути з Позивача 17 438 381,08 грн, а саме: 5 641 622,01 грн пені за порушення строків поставки обладнання за Договором та 11 796 759,07 грн збитків, завданих порушенням строків поставки й монтажу обладнання.

5. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані відсутністю поставок та відсутністю передачі покупцю обладнання, що попередньо було оплачене ним, у строки, визначені в специфікаціях, які є додатками до Договору. Відповідач також стверджує про очевидну наявність причинно-наслідкового зв`язку між збитками та істотним порушенням умов Договору Позивачем. У разі вчасної поставки та монтажу обладнання Відповідач не поніс би витрати на послуги елеватора, а висушив, очистив та зберігав зерно на власному елеваторі. Натомість у зв`язку з порушенням Позивачем свого зобов`язання за Договором Відповідач уклав з Приватним акціонерним товариством "Попелюхівське хлібоприймальне підприємство" договір від 24.09.2021 № 24/09/2021-1, за яким йому були надані послуги елеватора на суму 11 796 759,07 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2023 у справі № 911/2567/22 первісний позов (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 13 136 122,80 грн основного боргу за Договором, 426 617,26 грн трьох процентів річних, 3 491 798,25 грн інфляційних втрат, 1 892 397,16 грн штрафу за прострочення оплати понад 30 днів, 3 396 712,08 грн пені.

Нараховано до моменту виконання Відповідачем рішення суду в частині основного боргу:

- пеню за формулою: пеня = С x 2УСД x Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2УСД - подвійна облікова ставка Національного банку України, Д - кількість днів прострочення);

- три проценти річних за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100 (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 302 167,04 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Відповідача на користь Державного Бюджету України 66 989,09 грн судового збору, що був недоплачений Позивачем при поданні позову та є різницею між розміром судового збору від суми задоволених позовних вимог і сумою судового збору, що підлягає сплаті за заявлені вимоги.

Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 358 281,99 грн пені за прострочення поставки товару за Договором, 5 374,23 грн витрат зі сплати судового збору, а також 4 100,00 грн витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 у справі № 911/2567/22 залишено без змін.

8. Рішення судів попередніх інстанції, зокрема, мотивовані таким:

- основний борг за усіма специфікаціями за розрахунком суду становить більшу суму, ніж Позивач просить у своїх вимогах. Отже, у цій частині вимога Позивача підлягає повному задоволенню в розмірі 13 136 122,80 грн. Три проценти річних за спірний період за розрахунком суду становлять 426 617,26 грн. Оскільки Позивач просить стягнути з Відповідача 428 061,35 грн, зазначена вимога підлягає частковому задоволенню. Інфляційні нарахування за спірний період за розрахунком суду становлять 3 604 872,43 грн, тоді як Позивач заявив до стягнення меншу суму (3 491 798,25 грн). Відтак задоволенню підлягає весь обсяг вимог у цій частині. Штраф за прострочення оплати понад 30 днів за розрахунками суду становить 2 703 424,52 грн. Оскільки Позивач заявив до стягненню суму, що перевищує суму, яка розрахована судом (2 717 807,28 грн), така вимога підлягає частковому задоволенню. Пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за розрахунком суду становить 4 852 445,83 грн. Оскільки Позивач заявив до стягнення більшу суму (4 860 974,59 грн), така вимога підлягає частковому задоволенню. Частина десята статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не надає суду повноваження визначати нарахування інфляційного збільшення боргу до моменту виконання рішення, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги Позивача у цій частині. Водночас згідно з наведеною нормою суд визначив нарахування пені та процентів річних;

- суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо початку прострочення оплати за кожною з одинадцяти специфікацій, визначенням розміру трьох процентів річних, інфляційних нарахувань та пені (подвійна облікова ставка Національного банку України) за кожною з одинадцяти специфікацій;

- окреме повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окрема дія на виконання умов Договору, не здійснювалося. Водночас дату передачі товару на складі постачальника слід визначити відповідно до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки доставка мала бути здійснена лише після факту 100 % передоплати, після повідомлення покупця про готовність товару. З огляду на правовідносини сторін, що склалися, зазначене повідомлення необхідно ототожнювати з моментом підписання першої накладної про передачу товару за конкретною специфікацією, позаяк така окрема дія як повідомлення протягом усього періоду виконання Договору жодного разу не вчинялася;

- зважаючи, що з моменту підписання першої накладної за конкретною специфікацією (фактичного повідомлення замовника про готовність товару) Відповідач не сплатив залишок вартості товару, у Позивача виникло право не відвантажувати (не доставляти) його до моменту отримання повної оплати вартості товару;

- у Відповідача відсутні правові підстави стверджувати про порушення Позивачем строків поставки, позаяк згідно з умовами Договору право не відвантажувати продукцію за наявності заборгованості виникає у постачальника не в межах якоїсь конкретної специфікації, а в межах права не відвантажувати та притримувати будь-яку продукцію за Договором до моменту погашення будь-якого боргу, що виник за цим Договором. Попри наявність несплати, Позивач зі свого боку вчиняв усі необхідні дії для виконання умов Договору та передавав не повністю оплачений товар Відповідачу згідно з укладеними специфікаціями, що вказує на добросовісні дії Позивача, на відміну від дій Відповідача. Порушення строків поставки продукції зумовлене насамперед недобросовісними діями покупця в частині систематичних недоплат за поставку продукції, що породило у постачальника легітимізацію права притримувати відвантаження, виготовлення та передачу продукції для стимулювання покупця виконати грошові зобов`язання у повному обсязі. Наведене безпосередньо корелюється з приписами частини третьої статті 538 ЦК України та пунктів 3.5, 6.6 Договору;

- щодо зустрічного позову, за розрахунком суду розмір пені за прострочення поставки товару за спірний період становить 358 281,99 грн. Оскільки Відповідач заявив вимогу на більшу суму (5 641 622,01 грн), ніж та, що була доведена перед судом, позовна вимога у цій частині підлягає частковому задоволенню;

- обставина невиконання Позивачем своїх обов`язків за Договором щодо монтажу обладнання не була доведена належними доказами. Договір не встановлює умов, за якими у Позивача виникало б таке зобов`язання. Отже, відсутній один з елементів цивільно-правової відповідальності - протиправної поведінки (у цьому випадку - бездіяльності). Технічні завдання жодним чином не стосуються правовідносин за Договором та можуть свідчити лише про існування певних правовідносин, які не мали наслідком укладення певного договору на монтажні роботи, оскільки він не був поданий до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 911/2567/22, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний позов - задовольнити повністю.

10. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження Скаржник визначив:

(1) пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- суди застосували норми статей 73, 74, 76, 77 ГПК України, статей 207, 663, 664, 683 ЦК України, умови пунктів 2.4, 3.3, 3.4, 4.1-4.4 Договору без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 916/3027/21;

- суди застосували норми статей 538 та 613 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 910/12671/21, від 01.04.2021 у справі № 910/1102/20, від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18;

- суди застосували норми статей 213 та 637 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17, від 09.01.2019 у справі № 336/337/16-ц;

(2) пункт 4 частини другої статті 287 та пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України - суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статей 76-79, 86, 236, 238 ГПК України.

11. Касаційна скарга, зокрема, обґрунтована таким:

- Договір встановлює обов`язок Позивача повідомити про готовність товару. Строк остаточної оплати, за стягненням якої звернувся Позивач, згідно з пунктом 2.2.4 Договору відраховується від такого повідомлення, що мало бути передане Скаржнику одним із способів, визначених пунктом 8.3 Договору. Наявні у матеріалах справи скриншоти є неналежними доказами та не можуть братися судом до уваги, оскільки не доводять надсилання документів Скаржнику, а свідчать про їх надсилання іншому контрагенту Позивача. Електронна адреса, вказана у скриншотах, не належить Скаржнику. Крім того, листи не скріплені електронним підписом;

- Скаржник неодноразово наголошував, що має обґрунтовані сумніви щодо існування товарно-транспортної накладної № 9 від 09.02.2022. Накладні, надіслані Скаржнику листом Позивача № 75 від 06.10.2022, не підписувалися, оскільки мають супроводжувати вантаж, а не надсилатися листом;

- суди попередніх інстанцій не дослідили умови Договору (пункти 2.4, 3.3, 3.4, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4), що регулюють порядок передачі товару, в сукупності з додатками - специфікаціями на товар, первинними документами, не встановили наявність або відсутність реального руху товару. Достатньо обґрунтованими є висновки, що доставка Позивачем частини елеваторного обладнання, оплаченого Скаржником, радше не відбулася, ніж відбулася;

- оскільки сторони пов`язали остаточну оплату за Договором з повідомленням Позивача про готовність товару (пункт 2.4.4), а таке повідомлення не надходило, суд першої інстанції встановив зазначену обставину і суд апеляційної інстанції з цим погодився, Скаржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором. Отже, задоволення первісного позову є передчасним;

- проєкт Договору та додатків до нього з визначенням усіх умов готував Позивач, а тому застосуванню підлягає принцип contra proferentem, згідно з яким слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Ризик, пов`язаний з неясністю умов Договору, покладається на Позивача;

- відповідно до пунктів 3.3, 3.4, 4.4 Договору та пункту 1 частини першої статті 664 ЦК України обов`язок передати товар вважається виконаним Позивачем після доставки обладнання на склад Скаржника та підписання акта приймання-передачі, а не з дати підписання видаткової накладної, як зазначено в оскаржуваних судових рішеннях;

- суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Відповідно до пунктів 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України це є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд. Висновки в оскаржуваних рішеннях зроблені у зв`язку з необґрунтовано прийнятою позицією Позивача без обґрунтування відхилення позиції Скаржника, не відповідають обставинам справи, ґрунтуються не на доказах, а на припущеннях;

- Позивач істотно порушив умови Договору та не здійснив монтаж обладнання, що потягнуло витрати Скаржника, на які він не розраховував, укладаючи Договір;

- суд апеляційної інстанції не надав можливість представнику Скаржника взяти участь у судовому засіданні, чим порушив принцип змагальності, обмежив доступ до правосуддя та порушив право, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

12. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

13. Аргументи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди попередніх інстанцій. Водночас Позивач додатково зазначає, що:

- суди попередніх інстанцій належним чином надали правову оцінку факту відсутності повідомлень про готовність товару за Договором. Суди встановили, що про готовність товару до відвантаження Скаржник дізнався у день підписання першої видаткової накладної за кожною конкретною специфікацією до Договору. Обґрунтовуючи факти поставки товару за Договором, Позивач не посилався на будь-які електронні листи або знімки екрану (скриншоти);

- суд належним чином надав оцінку доказів поставки товару за кожною конкретною специфікацією до Договору. поставка товару за Договором та його отримання Скаржником за специфікаціями № 1-9 у повному обсязі здійснені до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року. Незважаючи на бойові дії на території міста Харкова та Харківської області, Позивач належним чином здійснив поставки за специфікаціями № 10-12;

- кожен пункт специфікації № 1 містить окрему позицію обладнання, яка не є комплектом відповідно до статті 683 ЦК України. Попри невиконання Скаржником умов щодо оплати товару, Позивач належним чином здійснив поставку усього товару, що передбачений специфікацією № 2. Попри те, що Скаржник не здійснив третій та четвертий авансовий платежі за специфікацією № 7, Позивач виконав поставку обладнання в повному обсязі;

- у суді першої та апеляційної інстанцій представництво інтересів Скаржника здійснювало Адвокатське об`єднання "МКБ ГРУПП", у складі якого, крім адвоката Миколюка М.Д., здійснюють діяльність ще декілька адвокатів. Зважаючи, що Скаржник та Адвокатське об`єднання "МКБ ГРУПП" були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи у Північному апеляційному господарському суді, Скаржник мав можливість забезпечити явку свого належного представника, але не скористався таким правом з власної волі. Більш того, представник Скаржника Миколюк М.Д. не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні в справі у режимі відеоконференції, однак з відповідним клопотанням до суду не звертався.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

14. 11 травня 2021 року Позивач (постачальник) та Відповідач (покупець) уклали Договір, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та відвантажити (передати у власність), а покупець - прийняти та оплатити продукцію (обладнання), зазначену в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною Договору.

15. Згідно з пунктом 2.2 Договору вартість продукції є договірною та погоджується сторонами в додатках.

16. Оплата за продукцію відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури (пункт 2.3 Договору).

17. Відповідно до пункту 2.4 Договору розрахунки за договором здійснюються шляхом 100 % передплати і перераховуються поетапно:

- перший авансовий платіж у розмірі 30 % від вартості обладнання виконується замовником упродовж трьох банківських днів з моменту укладення Договору або виставлення рахунку-фактури;

- другий авансовий платіж у розмірі 20 % від вартості обладнання виконується замовником упродовж п`ятнадцяти банківських днів з моменту виконання першого авансового платежу;

- третій авансовий платіж у розмірі 30 % від вартості обладнання виконується замовником упродовж тридцяти банківських днів з моменту виконання першого авансового платежу;

- четвертий платіж остаточних 20 % від вартості обладнання виконується замовником упродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження. Оплата здійснюється до фактичного відвантаження обладнання.

18. Термін поставки продукції узгоджується сторонами в додатках (пункт 3.1 Договору).

19. Згідно з пунктом 3.3 Договору доставка здійснюється постачальником за його кошти на умовах "DDP склад покупця" за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26.

20. Продукція переходить у власність покупця в момент передачі її на складі постачальника за накладною та дорученням (пункт 3.4 Договору).

21. Відповідно до пункту 3.5 Договору постачальник має право не відвантажувати продукцію покупцю до здійснення ним належних розрахунків за договором (пункт 2.4 Договору).

22. Упродовж 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання покупцем повідомлення постачальника про готовність партії продукції до відвантаження відповідно до пункту 3.1 Договору, покупець зобов`язаний організувати приймання партії продукції та офіційно призначити відповідальну особу для здійснення приймання продукції з наданням постачальнику документів такого призначення, завірених належним чином (пункт 4.2 Договору).

23. За результатами приймання-передачі кожної партії сторони підписують документи приймання-передачі партії продукції (пункт 4.4 Договору).

24. У разі прострочення оплати згідно з пунктами 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4 покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати (пункт 6.2 Договору).

25. У разі прострочення оплати згідно з пунктами 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4 більш ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми прострочення (пункт 6.3 Договору).

26. Відповідно до пункту 6.4 Договору за несвоєчасну поставку обладнання постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення.

27. У разі порушення покупцем строків здійснення розрахунків за Договором (пункт 2.4 Договору) строк поставки збільшується відповідно до кількості днів прострочення оплати (пункт 6.6 Договору).

28. Нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за Договором здійснюється без обмеження строку нарахування та припиняється в день виконання стороною відповідного зобов`язання. Сторони домовилися, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за Договором становить три роки (пункт 8.4 Договору).

29. Договір підписаний представниками сторін: генеральним директором Позивача (постачальника) Мешієм В.О. та директором Відповідача (покупця) Замоченюком В.П.

30. Згідно з пунктом 8.10 Договір набуває чинності та діє до повного виконання зобов`язань, взятих на себе сторонами.

31. 31 грудня 2021 року сторони уклали додаткову угоду № 2, якою продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2022 року.

32. Додатковою угодою № 3 від 08.06.2022 сторони узгодили зміну реквізитів Позивача.

33. Додатками (специфікаціями) до Договору сторони узгодили номенклатуру та вартість обладнання, яке постачалося за Договором, зокрема були підписані такі специфікації:

- № 1 від 11.05.2021 на суму 9 642 528,00 грн (рахунок на оплату 4 821 264,00 грн -№ СК-0000250 від 21.05.2021) на поставку: Зерносушарка на природному газі і пропан-бутані ЗШ-5000Г - 1 шт.; Конвеєр ланцюговий КС100Т-50 - 1 шт.; Сектор діаметром 300 мм - 18 шт.; Перехідник діаметром 300 мм - 22 шт. Строк поставки: 60 робочих днів з моменту передплати у розмірі 50 %;

- № 2 від 11.05.2021 на суму 23 642 496,00 грн (рахунок на оплату №СК-0000224 від 11.05.2021) на поставку: Силос з плоским дном С22П4430 - 4 шт.; Силос конусний С7К150.45 - 2 шт.; Силос конусний С4К30.45 - 3 шт.; Конвеєр ланцюговий КС20-5,0 - 1 шт.; Конвеєр ланцюговий КС20-10,0 - 2 шт.; Конвеєр ланцюговий КС20-15,0 - 9 шт.; Конвеєр ланцюговий КС20-25,0 - 6 шт.; Конвеєр ланцюговий КС20-30,0 - 3 шт.; Конвеєр ланцюговий КС50-40,0 - 2 шт.; Сектор діаметром 300 мм - 5 шт.; Галерея надсилосна довжиною 22 м - 4 шт. Строк поставки: 85 робочих днів з моменту передплати згідно з умовами Договору;

- № 3 від 24.05.2021 на суму 3 465 210,00 грн (рахунок № СК0000252 від 24.05.2021) на поставку: Скальператор СКО-200 (з повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління) - 1 шт.; Зерновий сепаратор ЛУЧ ЗСО-300 (з повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління) - 1 шт. Строк поставки: 100 робочих днів з моменту передплати у розмірі 60 %. Залишок оплати у розмірі 40 % сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту повідомлення про готовність обладнання до відвантаження;

- № 4 від 25.06.2021 на суму 128 808,00 грн (рахунок № 0000367 від 15.07.2021) на поставку: Самоплив діаметром 300 мм футерований 19 м.п.; Сектор діаметром 300 мм футерований - 4 шт. Строк поставки: 5 робочих днів з моменту передплати згідно з умовами Договору;

- № 5 від 05.07.2021 на суму 128 520,00 грн (рахунок-фактура № СК 0000419 від 15.07.2021) на поставку: Самоплив діаметром 200 мм футерований 30 м.п. - 1 шт. Строк поставки: 10 робочих днів з моменту передплати згідно з умовами Договору;

- № 6 від 12.07.2021 на суму 120 960,00 грн (рахунок-фактура № СК0000408 від 12.07.2021) на поставку: Сектор діаметром 200 мм - 10 шт.; Перехідник діаметром 200 мм футерований - 30 шт. Строк поставки: 20 робочих днів з моменту передплати згідно з умовами Договору;

- № 7 від 09.08.2021 на суму 5 101 452,00 грн (рахунок-фактура № СК 0000472 від 09.08.2021) на поставку: Силос з плоским дном С22П4430 - 1 шт.; Галерея над силосна довжиною 22 м - 1 шт.; Норія стрічкова Н100-21,0 - 1 шт.; Перехідник діаметром 300 мм - 10 шт.; Конвеєр ланцюговий КС100Т-15,0 - 1 шт.; Сектор діаметром 300 мм - 12 шт.; Самоплив діаметром 300 мм футерований 20 м.п; Майданчик перехідний на норію - 1 шт.; Драбина вертикальна на норію 22 м.п.; Засувка 300*300 з електроприводом - 4 шт. Строк поставки: 40 робочих днів з моменту передплати згідно з умовами Договору;

- № 8 від 18.10.2021 на суму 7 788 600,00 грн (рахунок № СК-0000593 від 18.10.2021) на поставку: Силос з плоским дном С22П4430 - 1 шт.; Галерея надсилосна довжиною 22 м - 1 шт.; Теплогенератор на тюкованій соломі ТГТ-1500 - 1 шт.; Засувка 300*300 з ручним приводом - 1 шт.; Конвеєр ланцюговий КС100Т-25,0 - 1 шт.; Перехідник діаметром 300 мм - 19 шт.; Сектор діаметром 300 мм - 20 шт.; Драбина вертикальна на норію 26 м.п. Строк поставки: 70 робочих днів з моменту передплати згідно з умовами Договору;

- № 9 від 17.11.2021 на суму 220 536,00 грн (рахунок-фактура № СК0000702 від 14.12.2021) на поставку: Перехідник діаметром 300 мм - 9 шт.; Перехідник діаметром 300 мм футерований - 13 шт.; Сектор діаметром 300 мм футерований - 16 шт.; Самоплив діаметром 300 мм футерований 15 м.п. Строк поставки: 40 робочих днів з моменту передплати згідно з умовами Договору;

- № 10 від 29.11.2021 на суму 851 334,00 грн (рахунок-фактура № СК0000703 від 14.12.2021) на поставку: Галерея надсилосна довжиною 12 м - 1 шт.; Конвеєр ланцюговий КС200Т-5,0 - 1 шт.; Конвеєр ланцюговий КС200Т-10,0 - 1 шт.; Сектор діаметром 300 мм футерований - 4 шт.; Суматор діаметром 300 мм футерований - 3 шт. Строк поставки: 40 робочих днів з моменту передплати згідно з умовами Договору;

- № 11 від 09.12.2021 на суму 118 152,00 грн (рахунок-фактура № СК0000704 від 14.12.2021) на поставку: Самоплив діаметром 200 мм 15 м.п; Самоплив діаметром 300 мм 33 м.п. Строк поставки: 20 робочих днів з моменту передплати згідно з умовами договору.

34. За твердженням Позивача, додатковою угодою № 4 від 20.06.2022 (яка підписана лише з боку постачальника) мали бути внесені зміни до додатку № 10 (специфікації обладнання, що постачається) з викладенням його в редакції, зазначеній у додатковій угоді.

35. Наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі обладнання підтверджують факт постачання обладнання за Договором та за окремими специфікаціями, посилання на які є в зазначених актах. До первісного позову також долучені копії рахунків-фактур за додатками (специфікаціями) за Договором, що виставлені постачальником.

36. У 2021 році Позивач поставив Відповідачу товар за видатковими накладними: СК-0000241 на суму 120 960,00 грн; СК-0000271 на суму 5 239 836,00 грн; СК-0000284 на суму 1 335 744,00 грн; СК-0000315 на суму 104 832,00 грн; СК-0000290 на суму 1 723 737,60 грн; СК-0000301 на суму 1 723 737,60 грн; СК-0000349 на суму 1 723 737,60 грн; СК-0000351 на суму 1 723 737,60 грн; СК-0000354 на суму 1 872 990,00 грн; СК-0000379 на суму 12 502 746,00 грн; СК-0000377 на суму 1 023 840,00 грн; СК-0000378 на суму 453 168,00 грн; СК-0000411 на суму 1 723 737,60 грн; СК-0000450 на суму 1 012 320,00 грн; СК-0000452 на суму 4 578 000,00 грн; СК-0000458 на суму 3 030 300,00 грн; СК-0000459 на суму 3 745 980,00 грн; СК-0000468 на суму 374 598,00 грн; СК-0000476 на суму 2 633 190,00 грн.

37. У 2022 році Позивач поставив Відповідачу товар за видатковими накладними: СК-0000024 на суму 3 371 382,00 грн; СК-0000025 на суму 220 536,00 грн; СК-0000026 на суму 118 152,00 грн.

38. Перелічені накладні підписані представниками сторін.

39. Позивач також надав видаткові накладні за 2021 рік, які не були підписані сторонами: СК-0000033 на суму 253 590,00 грн; СК-0000044 на суму 236 736,00 грн; СК-0000048 на суму 220 536,00 грн; СК-0000049 на суму 155 376,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

40. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

41. Як вже було зазначено, однією з підстав касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, стверджуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- норми статей 73, 74, 76, 77 ГПК України, статей 207, 663, 664, 683 ЦК України, умови пунктів 2.4, 3.3, 3.4, 4.1-4.4 договору поставки продукції від 11.05.2021 № 46/21 без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2023 (що є очевидною опискою, оскільки зазначена постанова датується 21 червня 2023 року) у справі № 916/3027/21;

- норми статей 538 та 613 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 910/12671/21, від 01.04.2021 у справі № 910/1102/20, від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18;

- норми статей 213 та 637 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17, від 09.01.2019 у справі № 336/337/16-ц.

Щодо аргументів Скаржника про неналежність скриншотів як доказів

42. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

43. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

44. У тексті касаційної скарги міститься посилання на перше речення пункту 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, де зроблено висновок, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (та будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

45. Скаржник вважає, що наявні у матеріалах справи скриншоти є неналежними доказами та не можуть братися судом до уваги, оскільки не доводять надсилання документів Скаржнику, а свідчать про їх надсилання іншому контрагенту Позивача. Електронна адреса, вказана у скриншотах, не належить Скаржнику. Крім того, листи не скріплені електронним підписом.

46. Водночас поза увагою Скаржника залишилося друге речення пункту 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21: "Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із урахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах".

Крім того, у пункті 37 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду наголошується, що поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

47. Верховний Суд зауважує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18).

48. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до частини першої статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

49. Попри це, аргументи Скаржника стосовно неналежності спірних скриншотів змістовно зводяться до спроби переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Більш того, суди окремо не мотивували ухвалені ними рішення посиланням на спірні скриншоти.

Щодо встановлення факту поставки товару та визначення обсягу поставленого товару

50. У тексті касаційної скарги наводяться інші пункти постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, зокрема пункт 70, згідно з яким судам при розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

51. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили умови Договору, які регулюють порядок передачі товару, в сукупності з додатками - специфікаціями на товар, первинними документами, не встановили наявність або відсутність реального руху товару.

52. Пунктом 3.4 Договору передбачено, що продукція переходить у власність покупця в момент її передачі на складі постачальника за накладною та дорученням. Відповідно до пункту 4.4 Договору за результатами приймання-передачі кожної партії сторони підписують документи приймання-передачі партії продукції. Згідно з пунктом 3.3 Договору доставка здійснюється постачальником за його кошти на умовах "DDP склад покупця" за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26.

53. За твердженням Скаржника , він оплатив обладнання на суму 37 711 465,20 грн, тоді як: 1) згідно з видатковими накладними на складі продавця покупцю передано обладнання на суму 46 647 192,00 грн; 2) згідно з актами приймання-передачі постачальник доставив та передав покупцю на складі покупця обладнання на суму 31 272 804,00 грн.

Не доставлено та не передано за актами приймання-передачі обладнання на суму 15 374 388,00 грн, з них - оплаченого обладнання на суму 6 374 607,20 грн. Таким чином, вірогідним є радше те, що на складі постачальника залишається оплаченого, проте не поставленого обладнання на суму 6 374 607,20 грн, ніж те, що товар був поставлений у повному обсязі.

У накладних йдеться лише про частину товару, переліченого у відповідних специфікаціях.

54. Верховний Суд звертає увагу, що в оскаржуваних судових рішеннях здійснено детальний аналіз кожної з одинадцяти специфікацій. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив початок прострочення оплати за кожною специфікацією, вважаючи підписання першої накладної за конкретною специфікацією фактичним повідомленням про готовність товару, визначив розмір трьох процентів річних, інфляційних нарахувань та пені (подвійна облікова ставка Національного банку України). Суди послалися на видаткові накладні, за якими була здійснена поставка товару в 2021 та 2022 роках.

55. Водночас суди дійшли передчасного висновку, що факт і дата підписання актів приймання-передачі між сторонами не впливають на встановлені судами обставини.

56. Верховний Суд, зважаючи, зокрема, на зміст пункту 4.4 Договору, наявність у матеріалах справи актів приймання-передачі обладнання, зазначає, що суди не здійснили співвідношення видаткових накладних та наведених актів, не з`ясували їх значення для встановлення наявності або відсутності руху (поставки) товару, обсягу поставленого/непоставленого товару, не встановили розбіжності, на які звертає увагу Скаржник, та причини виникнення цих розбіжностей. Відхиляючи акти приймання-передачі, суди належним чином не обґрунтували мотиви такого рішення.

57. У справах про стягнення заборгованості судам слід встановлювати, у який період та в якому обсязі здійснювалася поставка товару, чи було сплачено кошти за весь фактично поставлений товар за договором чи лише щодо його частини, і якщо так, то за які саме періоди.

58. Невстановлення судами усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, може призвести до неповноти судового розгляду та зашкодити ухваленню законного й обґрунтованого рішення.

Щодо застосування статей 538 та 613 ЦК України

59. Відповідно до статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

60. У постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 910/12671/21, від 01.04.2021 у справі № 910/1102/20, від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18, на які посилається Скаржник, зазначається, що оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною зі сторін свого обов`язку у порядку, встановленому договором поставки. Якщо ж одна зі сторін зобов`язання не виконує свій обов`язок у порядку і в строки, встановлені договором, то, відповідно, друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною другою статті 613 ЦК України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором необхідних дій.

61. Скаржник стверджує, що:

- оскільки Позивач допустив невиконання (порушення) зустрічного зобов`язання за Договором, а саме порушив строки поставки та не провів монтаж обладнання, Скаржник зупинив виконання свого обов`язку з повного розрахунку за товар до вирішення питання відшкодування збитків та штрафних санкцій;

- сторони пов`язали остаточну оплату з повідомленням від Позивача про готовність товару, однак таке повідомлення не надходило. Отже, Скаржник не є таким, що прострочив зобов`язання за Договором.

62. Суди попередніх інстанцій встановили, що Договір містить усі ознаки договору поставки, визначені у статтях 265-267 ГК України та статті 712 ЦК України, проте не містить умов щодо монтажу обладнання та умов, які визначали б виконання робіт. Спірний Договір не може вважатися договором підряду відповідно до положень глави 61 ЦК України. У спірному Договорі не наведені конкретні монтажні роботи, які мають виконуватися щодо певного обладнання (відсутній предмет договору підряду), не визначена ціна робіт (стаття 843 ЦК України), строки виконання робіт (стаття 846 ЦК України), порядок оплати робіт (стаття 854 ЦК України), умови щодо якості виконання робіт (стаття 857 ЦК України), гарантії якості робіт (стаття 859 ЦК України), відсутні посилання на певні технічні завдання або інші додатки, які можуть уточнювати умови виконання робіт. Відтак ані постачальник не наділений правами та обов`язками підрядника, ані покупець не наділений правами та обов`язками замовника робіт з монтажу. Наведене свідчить, що надані Скаржником технічні завдання жодним чином не стосуються правовідносин за Договором та можуть свідчити лише про існування правовідносин, які не мали наслідком укладення певного договору на монтажні роботи, оскільки такий договір суду не надано.

63. З огляду на висновки, яких дійшли суди, дослідивши наявні у справі докази, зустрічне зобов`язання Позивача з монтажу обладнання за Договором відсутнє. Отже, Верховний Суд відхиляє аргументи Скаржника у цій частині.

64. Втім, аналізуючи зобов`язання Скаржника щодо оплати товару, Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 2.4 Договору четвертий платіж остаточних 20 % від вартості обладнання виконується замовником упродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження. Оплата здійснюється до фактичного відвантаження обладнання.

65. Таким чином, за змістом укладеного сторонами Договору підставою для здійснення Скаржником четвертого платежу є повідомлення Позивачем Скаржника про готовність товару до відвантаження.

66. У цій справі суди визначили дату передачі товару на складі продавця відповідно до частини першої статті 664 ЦК України, оскільки доставка мала бути здійснена після факту 100 % передоплати після повідомлення покупця про готовність продукції. З огляду на правовідносини сторін, що склалися, суди ототожнили таке повідомлення з моментом підписання першої накладної про передачу товару за конкретною специфікацією, позаяк така окрема дія як повідомлення протягом усього періоду виконання Договору жодного разу не вчинялася.

67. Верховний Суд не погоджується з наведеним висновком та вважає його суперечливим. У Договорі сторони передбачили дію, від якої залежить настання обов`язку покупця здійснити четвертий платіж, та визначили її форму - повідомлення про готовність обладнання до відвантаження.

68. Ототожнюючи момент підписання першої видаткової накладної з відповідним повідомленням, суди не послалися на умови Договору та/або інші докази, не навели переконливого обґрунтування, на підставі якого вони дійшли такого висновку. Не було встановлено й те, про готовність якого обсягу обладнання Позивач мав повідомляти Скаржника. Як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції Скаржник посилався на те, що повідомлення про готовність продукції не здійснювалося Позивачем. Вказане потребує додаткової оцінки та аргументації з відображенням у судових рішеннях.

69. Суд зазначає, що повідомлення полягає у безпосередньому та недвозначному доведенні до відома суб`єкта певної інформації. За обставинами цієї справи Позивач мав сповістити Скаржника про готовність товару до відвантаження. Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що повідомлення, як окрема дія, спрямована на реалізацію умов Договору, не здійснювалося.

70. Скаржник стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій, згідно з якими він довідався про готовність усього товару з моменту підписання накладної, є припущеннями та не мають підтвердження.

71. Проаналізувавши оскаржувані судові рішення, Верховний Суд погоджується з доводами Скаржника щодо застосування статей 538 та 613 ЦК України і вважає їх обґрунтованими. З тексту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції неможливо встановити, чим керувалися суди, прирівнявши повідомлення про готовність товару до підписання першої накладної за специфікацією.

72. Верховний Суд зауважує, що невиконання Позивачем дії, яка є необхідною для виконання зобов`язання Скаржником (нездійснення повідомлення), може слугувати підставою для відстрочення обов`язку останнього (щодо здійснення четвертого платежу). Покладення на Скаржника відповідальності за невиконання обов`язку, момент настання якого залежить від дії кредитора, що передбачена Договором, неможливо вважати правомірним.

73. Встановлення факту повідомлення Позивачем Скаржника про готовність товару до відвантаження має першочергове значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки лише з цього моменту на Скаржника може бути покладений обов`язок здійснити четвертий платіж за Договором.

Щодо застосування принципу contra proferentem

74. Скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17, від 09.01.2019 у справі № 336/337/16-ц, щодо застосування тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), зазначаючи, що пункт 2.4.4 Договору встановлює порядок повідомлення про готовність товару. Невиконання цього пункту є порушенням умов Договору, тоді як відповідні повідомлення не здійснювалися Позивачем. Оскільки умови Договору викладав Позивач, за правилом contra proferentem він має нести ризик, пов`язаний із неясністю цих умов.

75. Суд звертає увагу, що за змістом статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

76. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

77. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:

- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);

- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

78. За змістом частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

79. Скаржник та Позивач є суб`єктами приватного права. Суди у цій справі не встановили, що спірний Договір є публічним (стаття 633 ЦК України), договором приєднання (стаття 634 ЦК України), примірним або типовим договором.

80. Укладаючи Договір, сторони діяли на власний розсуд. Скаржник не був позбавлений можливості запропонувати зміни до проєкту Договору (зокрема у вигляді протоколу розбіжностей), запропонувати власну редакцію проєкту Договору тощо. У разі незгоди з умовами Договору чи неузгодження окремих умов Скаржник мав право не укладати Договір з Позивачем.

81. Водночас з моменту, коли сторони досягнули усіх істотних умов Договору, він вважається укладеним (частина перша статті 638 ЦК України) та є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

82. Відповідно до законодавчого визначення правочином є насамперед вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/23621/17, від 03.08.2023 у справі № 904/7930/21, від 01.06.2022 у справі № 912/642/20 та інших.

83. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірний Договір підписаний генеральним директором Позивача (постачальника) Мешієм В.О. та директором Скаржника (покупця) Замоченюком В.П. Згідно з пунктом 8.10 Договір набуває чинності та діє до повного виконання зобов`язань, взятих на себе сторонами.

84. З огляду на викладене вище Суд відхиляє аргументи Скаржника стосовно застосування доктрини contra proferentem у контексті тлумачення пункту 2.4.4 Договору. Втім, це не спростовує необґрунтованість інших висновків судів попередніх інстанцій щодо ототожнення повідомлення про готовність товару до відвантаження з підписанням накладної.

85. Другою підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 4 частини другої статті 287 та пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, стверджуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статей 76-79, 86, 236, 238 ГПК України.

86. Верховний Суд зазначає, що порушення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України знайшло своє підтвердження сукупно з порушенням пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в обсязі, встановленому цією постановою (пункти 55-58, 68-73).

87. Водночас порушення, передбачене пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України, не було доведене Скаржником; його аргументи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судових рішень на підставі недопустимих доказів (Скаржник не доводить, які саме документи одержані з порушенням закону та не можуть підтверджувати ті чи інші обставини, у чому полягають наявні, на думку Скаржника, порушення), а потреби їх переоцінки. Крім того, необхідно розмежовувати критерії допустимості доказів (стаття 77 ГПК України) та їх належності (стаття 76 ГПК України).

88. Насамкінець Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки його представник був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні. 01 листопада 2023 року представник Скаржника Миколюк М.Д. брав участь у судовому засіданні в іншій справі (№ 902/113/23), у якій засідання було призначене Північно-західним господарським судом раніше, ніж засідання у цій справі (№ 911/2567/22). Зважаючи на відстань між судами, представник Скаржника не зміг прибути у два судові засідання в один день. Представник Скаржника у клопотанні від 11.10.2023 повідомляв Північний апеляційний господарський суд про зазначені обставини, однак суд апеляційної інстанції призначив засідання на 01 листопада 2023 року.

89. Разом із тим Суд зауважує, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 справа № 911/2567/22 відкладалася з 16 жовтня 2023 року на 01 листопада 2023 року за клопотанням представника Скаржника Миколюка М.Д. Представник Скаржника був завчасно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що також не заперечується ним.

90. Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

91. За загальним правилом, встановленим частиною дванадцятою статті 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Поважність причин неявки визначається за розсудом суду апеляційної інстанції (частина одинадцята статті 270 ГПК України).

92. Отже, у цій частині доводи Скаржника не знайшли свого підтвердження, що, однак, не впливає на висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

93. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на законне та обґрунтоване судове рішення.

94. Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

95. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення суду зазначається, серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

96. За змістом пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

97. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99).

98. Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kraska v. Switzerland" від 19.04.1993).

99. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

100. Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення наведеним вище вимогам не відповідають. Суди попередніх інстанцій неповно та неналежним чином дослідили зібрані у справі докази, не встановили на їх підставі ті фактичні обставини, не спростували та не відхили окремі аргументи Скаржника (не надали їм належну оцінку), що мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Верховний Суд визнав окремі доводи Скаржника обґрунтованими, а отже вони вимагають повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судових рішеннях.

101. Суд погоджується з аргументами Позивача, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в тому обсязі, в якому вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

102. Допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом з огляду на межі розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

103. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

104. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

105. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати фактичні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

106. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін і залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

107. Частиною третьою статті 332 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

108. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2023 зупинено виконання рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Зважаючи, що Суд скасовує зазначені рішення, поновлення їх виконання не здійснюється.

Судові витрати

109. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 911/2567/22 скасувати.

3. Справу № 911/2567/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець